Ухвала суду № 7939870, 18.02.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-1629 Головуючий у 1 інстанції Шульженко Л.Б.

Категорія 26 Доповідач Біляєва О.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Висоцької В.С.,

суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.,

при секретарі Богданові Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 16 грудня 2009 року,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Єнакіївського міського суду від 16 грудня 2009 року позов задоволено частково: з відповідача на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обовязків, стягнуто 12000 гр.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве звернулося до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на зазначене рішення, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважають, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування скарги відповідач посилався на те, що факт заподіяння моральної шкоди не встановлений МСЕК, позивачем не надані докази завдання моральної шкоди. Вважають, що суд безпідставно відхилив клопотання щодо призначення медико-соціальної експертизи для встановлення наявності факту заподіяння моральної шкоди. Суд не врахував, що 23 лютого 2007 року до Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” внесені зміни, якими положення про відшкодування моральної шкоди виключено. При ухваленні рішення суд не прийняв до уваги, що відповідач повністю відшкодував потерпілому шкоду у вигляді одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат. Також апелянт посилається на пропуск позивачем встановленого ст. 257 ЦК України строку звернення до суду; вважають, що відповідальність при доведеності заподіяння моральної шкоди повинен нести роботодавець.

Представник відділення виконавчої дирекції Фонду Макаганчук С.В. в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Позивач направив клопотання про розгляд справи за його відсутності; просив апеляційну скаргу відхилити; рішення залишити без змін.

Апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції, розглядаючи вимоги позивача та задовольняючи їх частково, виходив з того, що ОСОБА_1 працював на підприємствах вугільної промисловості в шкідливих умовах, що призвело до стійкої втрати працездатності на 40%. Ушкодження здоровя спричиняє позивачеві моральні страждання.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають задоволенню.

Відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (в редакції на час виникнення права на відшкодування шкоди), саме на Фонд соціального страхування покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, що заподіяна працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, в тому числі сплатити йому грошову суму за моральну шкоду при наявності факту заподіяння шкоди.

Право на отримання потерпілим страхових виплат внаслідок ушкодження здоровя настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 тривалий час працював на підприємствах вугільної промисловості в шкідливих умовах. Висновком МСЕК від 21 липня 2005 року вперше встановлено стійку втрату професійної працездатності 40% в звязку з професійним захворюванням - хронічний бронхіт (ас. 4-11; 17-18).

Ці факти сторонами не заперечуються.

Визначений судом розмір моральної шкоди 12000 гр. передбачений матеріальним законом, який діяв на час виникнення права на відшкодування моральної шкоди, та відповідає тяжкості ушкодження здоровя позивача.

Суд врахував характер та тривалість моральних страждань позивача в звязку з професійним захворюванням; істотність вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого; неможливість відновлення здоров'я. Ушкодження здоровя завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя.

Доводи скарги про те, що факт заподіяння моральної шкоди не встановлений МСЕК, безпідставні і не ґрунтуються на законі, який не передбачає обовязковість висновків МСЕК в даному випадку. Сам факт ушкодження здоровя свідчить про заподіяння моральної шкоди.

За таких підстав суд обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про призначення медико-соціальної експертизи для встановлення факту спричинення моральної шкоди.

Також непереконливі доводи скарги про необґрунтованість вимог про відшкодування моральної шкоди з тих підстав, що норми Закону України „"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" щодо відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей припинено.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Акт законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він помякшує або скасовує цивільну відповідальність особи, а тому зазначені норми не можуть бути підставою для відмови у праві на відшкодування моральної шкоди до їх прийняття. Право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок хронічного бронхіту, виникло у потерпілого у липні 2005 року.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу і не спростовують висновків суду.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи; спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду залишає без змін.

Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве відхилити.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 16 грудня 2009 року залишити без змін.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи 15 гр. (розрахунковий рахунок 31219259700001; отримувач Державний бюджет, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016, банк ГУ ДКУ в Донецькій області).

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.

Головуючий

Судді