Рішення № 79397705, 25.01.2019, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 січня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/458/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

при секретарі судового засідання Панчук М.В.

розглянувши матеріали справи

за позовом : Фізичної особи-підприємця Мишаківського Ярослава Олексійовича, АДРЕСА_1, 46003

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина", вул. Замость, 4, м. Бережани, 47501

про стягнення 6858,72грн заборгованості .

За участі представників сторін:

позивача : адвокат ОСОБА_2, свідоцтво серії ТР №000095 від 24.12.2015;

відповідача: не з'явився.

В ході розгляду справи позивачу роз'яснено процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 42, 46, 222, 224 Господарського процесуального кодексу України.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд", відповідно до вимог статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України

Суть справи :

05.11.2018 Фізична особа-підприємець Мишаківський Ярослав Олексійович звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача ТОВ "Христина" про стягнення 6858,72грн заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не сплачено 6858, 72 грн вартості придбаного по видатковій накладній №СФ-00170 від 30.07.2018 товару.

Ухвалою суду від 15.11.2018 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у даній справі призначено на 25 січня 2019 на 11:40 год.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання, що відбулося 25.01.2019, не з'явився, однак 24.01.2019 ним подано клопотання про перенесення розгляду справи №8 від 24.01.2019 у зв'язку із хворобою керівника товариства, розглянувши яке в судовому засіданні, суд відхилив його за недоведеністю відповідачем обставин, на які він посилається, як на підставу відкладення судового засідання.

Враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.42 ГПК України, процесуальні документи надсилалися судом за юридичною адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та отримані ним, тому, застосовуючи принципи змагальності, диспозитивності та пропорційності господарського судочинства, що закріплені в п.4 ч.З ст. 129 Конституції України, ст. ст. 13-15 ГПК України, та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено таке.

03.07.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Христина" на підставі рахунку-фактури № СФ-00170 від 03.07.2018 року отримало у фізичної особи-підприємця Мишаківського Ярослава Олексійовича товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 6858 ,72грн, а саме: грунт-емаль ПФ-012 Р білий в кількості 100 кг.; розчинник фарб на основі Уайт-спіриту WIN 5л. (2.8 кг) в кількості 8 штук. Факт придбання товару підтверджується позивачем, видатковою накладною № РН-000389 від 03.07.2018 року та податковою накладною № 389 від 03.07.2018 року (копії вказаних бухгалтерських документів долучено до матеріалів справи).

ТОВ "Христина" оплату отриманого товару не здійснило , у зв'язку з чим на адресу останнього позивачем надсилалась претензія від 07.09.2018 з вимогою оплати наявної заборгованості, однак відповідачем така претензія залишена без відповіді та реагування. Факт надіслання претензії підтверджується наявною у матеріалах справи копією фіскального чеку від 07.09.2018.

Наведені обставини свідчать, що досягти згоди щодо сплати існуючої заборгованості в добровільному позасудовому порядку сторонам не вдалося, що слугувало підставою для звернення фізичної особи-підприємця Мишаківського Ярослава Олексійовича з позовом до Господарського суду Тернопільської області про примусове стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина 6 858,72 грн заборгованості за одержаний товар.

Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, цивільні права та обов'язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

Статтями 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлене обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 статті 642 ЦК України встановлено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що позивач передав відповідачу товар на загальну суму 6858.72 грн. без зауважень, що підтверджується видатковою накладною № РН-000389 від 03.07.2018 року, підписаною та завіреною печатками сторін, а також податковою накладною № 389 від 03.07.2018 року.

Таким чином слід дійти висновку, що між ТОВ «Христина» та ФОП Мишаківським Я.О. виникли зобов'язання, що випливають із договору поставки, укладеного у спрощеній формі, згідно якого та в силу ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю- продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Загальними положеннями про купівлю- продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи викладене, відповідач повинен був оплатити поставлений товар за видатковою накладною № РН-000389 від 03.07.2018 до 03.07.2018.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Христина» в порушення вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України вартість одержаного товару у встановлений строк не сплатила, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 6858,72 грн. Доказів сплати вказаної заборгованості станом на день розгляду справи відповідачем не подано, а судом не здобуто.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи що заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 6858,72 грн. за поставлений позивачем товар на підставі видаткової накладної № РН-000389 від 03.07.2018 станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, а тому позовна вимога ФОП Мишаківського Я.О. про стягнення з ТОВ «Христина» 6858,72 грн. заборгованості підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлена, належним чином доведені та по суті неоспорені відповідачем.

Щодо розподілу судом за результатами розгляду даної справи судового збору та інших витрат, пов'язаних з її розглядом, слід зазначити наступне:

- відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати, що заявлені позивачем в процесі розгляду даного спору становлять 4 762 грн, з яких 1762 грн судового збору (сплаченого згідно платіжного доручення №1903 від 02.112018) за подання позовної заяви, а також 3000 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

Так, згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд зазначає, що позивачем належно повідомив про подання відповідних доказів відповідно до вимог ст.129 ГПК України та вчасно надав відповідні докази разом з позовною заявою.

Відповідно до ч.ч.З-б ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

19.10.2018 між адвокатом ОСОБА_2 та ФОП Мишаківським Я.О укладено договір правничої допомоги №31 (надалі Договір), умовами якого сторони погодили порядок оплати послуг адвоката наступним чином: замовник сплачує адвокат}7 винагороду у розмір 3000 грн за виконання зобов'язань, що викладені у п. 1.1. даного Договору у суді першої інстанції (п.4.2 Договору). Згідно з актом приймання-передачі послуг від 01.11.2018, підписаним сторонами договору, адвокатом надано послуги згідно переліку, що згідно з визначеною Договором вартістю становить 3 000,00 грн. Як вбачається з платіжного доручення №1902 від 02.11.2018 року замовником оплачено послуги в розмірі 3000 грн, як оплата за юридичні послуги згідно з рахунком №01-11 від 01.11.2018. Крім того, на підтвердження факту надання йому правової допомоги до матеріалів справи позивачем долучено ордер серії ТР№030970 від 31.10.2018.

І оскільки позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів, фактичного перерахування коштів на оплату його послуг, а також враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, сума понесених судових витрат на послуги адвоката покладається на відповідача у повному обсязі - 3000 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статями 73, 74 76-79, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" (вул. Замость. 4, м. Бережани, 47501, ідент. код 14049168) на користь фізичної особи- підприємця Мишаківського Ярослава Олексійовича (АДРЕСА_1, 46003, ідент. номер НОМЕР_1) 6858 (шість тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 72 коп. боргу, а також 4762 (чотири тисячі сімсот шістдесят дві) грн судових витрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te. court.gov. ua/sud5022.

Повне рішення складено 25.01.2019

Суддя Н.М. Бурда