Ухвала суду № 79395519, 10.01.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/3784/18

Провадження № 4-с/761/57/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря: Вольда М.А.

заявника та його представника: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м.Києві, заінтересована особа: ОСОБА_3 про визнання незаконної та скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2018 скаржник ОСОБА_4 звернувся Шевченківського районного суду м. Києва з вказаною скаргою на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гавел Олени Олегівни по нарахуванню заборгованості по сплаті аліментів та щодо винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника; стягувач: ОСОБА_6, в якій просив суд:

1.визнати незаконними дії Державного виконавця Дніпровського ВДВС Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гевел О.О. щодо безпідставного нарахування заборгованості по аліментам.

2.визнати незаконною Постанову ВП № 56890253 про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 27.09.2018 року про здійснення відрахування з заробітної плати боржника у розмірі 50 % до моменту погашення заборгованості по аліментам.

3.Скасувати Постанову ВП № 56890253 про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 27.09.2018 року про здійснення відрахування з заробітної плати боржника у розмірі 50 % до моменту погашення заборгованості по аліментам.

4.Зобов'язати державного виконавця Державного виконавця Дніпровського ВДВС Головного територіального управління юстиції у місті Києві Гевел Олену Олегівну усунути порушення прав боржника вчинені при здійсненні нею виконавчого провадження.

Свої вимоги скаржник обґрунтовував тим, що оскаржувана постанова ВП № 56890253 про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 27.09.2018 року була доведена до його відома роботодавцем тільки 12.11.2018 року. При цьому, на його адресу до 12.11.2018 року не надходило жодної документації з виконавчої служби, а отже строк на оскарження постанови ОСОБА_1 не було порушено.

На думку скаржника, оскаржувана постанова є незаконною, такою що не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує окремі норми спеціального нормативного акту, порушує норми Сімейного законодавства України, а відтак має бути скасована.

До оскаржуваної постанови долучено також розрахунок заборгованості, відповідно до якого у скаржника виникла заборгованість по аліментах у розмірі 6 095,78 грн., який на думку боржника є помилковим.

Скаржник вказує, що аліменти сплачувалися ним на утримання дітей з моменту початку окремого уживання від дітей і станом на момент винесення оскаржуваної мною постанови у нього відсутня будь-яка заборгованість по сплаті аліментів, а наявна переплата у розмірі 9505 грн.

З огляду на значне, враховуючи те, що заборгованість відсутня, дії державного виконавця є незаконними, а постанова про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 27.09.2018 року є протиправною, порушує права скаржника, а тому, підлягає скасуванню.

У судовому засіданні скаржник та його представник вимоги скаржника підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення скаржника та його представника, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як встановлено в судовому засіданні, на виконанні у Дніпровському районному відділі державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває виконавче провадження № 56890253 з виконання виконавчого листа № 761/3784/18 виданого Шевченківським районним судом м. Києва 27.07.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання дітей - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти в розмірі - по 2 500,00 грн. на кожну дитину відповідного віку із їх індексацією відповідно до вимог законодавства, починаючи з 30 січня 2018 року, щомісячно до досягнення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідно віку.

Постановою старшого державного виконавця Гавел О.О. від 27.09.2018 року звернуто стягнення на заробітку плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою постановлено проводити стягнення з усіх видів заробітку, доходу, що належить до виплати боржнику, після відрахування податків проводити утримання в розмірі 50% до повного стягнення заборгованості, яка станом на 01.01.2018 року становить 6095,78 грн. Після відрахування заборгованості проводити стягнення аліментів у розмірі 5 000,00 грн. з заробітної плати боржника, щомісячно і до досягнення дітьми повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 2, 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

У судовому засіданні боржник зазначав, що внаслідок винесення державним виконавцем зазначеної вище постанови, порушено його права, адже він сплачував аліменти ще до винесення судом рішення. Отже, на його думку, заборгованості по сплаті аліментів у нього немає, а навпаки, існує переплата, а постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

На підтвердження даної обставини надав копії чеків про здійснення ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_3 переказу коштів (а.с. 3-6), з яких не вбачається, що кошти були сплачені в якості сплати аліментів.

Таким чином, доказів, які б підтверджували сплату боржником аліментів та відсутність у нього заборгованості ним не надано, а отже розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 27.09.2018 року, наданий старшим державним виконавцем Гавел О.О. є вірним, а підстави для скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 27.09.2018 року відсутні.

За змістом ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у боржника наявна заборгованість по сплаті аліментів, а дії державного виконавця щодо винесення постанови від 27.09.2018 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника є законними, а тому відсутні будь-які підстави для її скасуванню. Отже вимоги скарги не підлягають задоволенню.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Керуючись ст.ст. 19, 129-1 Конституції України; ст. ст. 10, 258-261, 268, 352-354, 447, 450, 451 п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України; Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

п о с т а н о в и в:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м.Києві, заінтересована особа: ОСОБА_3 про визнання незаконної та скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату від 27.09.2018 року та зобов»язання вчинити дії, - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом 15-днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без повідомлення або без участі учасників або в судовому засіданні було оголошено лише резолютивну частину ухвали зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту вказаного судового рішення.

Суддя: А.А.Осаулов

Повний текст виготовлено 15.01.2019 року