Рішення № 79395344, 23.01.2019, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1567/18

Провадження №2-а/157/1/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року місто ОСОБА_1

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря – Фесь Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області, ОСОБА_3 Державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

встановив:

У листопаді 2018 року Камінь-Каширське об’єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області звернулося у суд з позовом до ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 09 листопада 2018 року ВП № 57205399 про стягнення виконавчого збору в розмірі 14892 грн. В обґрунтування вимог зазначає, що 09 серпня 2017 року Камінь-Каширським районним судом Волинської області було видано виконавчий лист № 2-а-3493/11 про зобов’язання управління Пенсійного фонду України в ОСОБА_1 районі Волинської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбаченого ч. ч. 1 та 2 статті 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 23.09.2010 р. до настання обставин, з якими закон пов’язує зміну чи припинення спірних правовідносин та як особі, яка віднесена до ІІІ категорії додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч. 2 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням виплачених сум. 13 вересня 2018 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_5 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-а-3493/11. 09 листопада 2018 року цим же державним виконавцем на підставі ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 57205399, яку позивач отримав 15.11.2019 року. Останній вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору винесена з порушенням Закону України «Про виконавче провадження», частиною 4 ст. 27 якого передбачено, що державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, чого зроблено не було. Крім того державним виконавцем при винесені постанови про стягнення виконавчого збору від 09 листопада 2018 року не враховано положення п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Нараховані позивачем стягувачу ОСОБА_4 кошти є майном в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод, а право грошової вимоги проти держави про виплату коштів в порядку соціального забезпечення і соціального страхування неодноразово визнавалося майном у практиці Європейського суду з прав людини. Оскільки виконавчий лист № 2-а-3493/11, що виданий суддею Камінь-Каширського районного суду, зобов’язує боржника вчинити дії щодо майна стягувача (виплати), то в даному випадку підлягають застосуванню положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.

Ухвалою суду від 16 січня 2019 року до участі у справі залучено співвідповідача ОСОБА_3 Державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області.

У відзиві на позов відповідачі просять у задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що виконання даного виконавчого листа проводиться на підставі Закону України «Про виконавче провадження», а не Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і стягнення виконавчого збору є обов’язком державного виконавця.

Представник позивача в судове засіданні не з’явився, хоча у встановленому законом порядку був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представники відповідачів ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області та ОСОБА_3 Державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області в судове засіданні не з’явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Представник органу виконавчої служби подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

З’ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що позов належить задовольнити частково, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 21 квітня 2011 року, яку змінено постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року, визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у ОСОБА_1 районі Волинської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_4 підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення підвищення та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 39, ч. 2 ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язано управління Пенсійного фонду України у ОСОБА_1 районі Волинської області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_4 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 23 вересня 2010 року до настання обставин, з якими закон пов’язує зміну чи припинення спірних правовідносин, та як особі, яка віднесена до категорії 3 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч. 2 ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням виплачених сум.

09 серпня 2017 року суддею Камінь-Каширського районного суду Гамулою Б.С. видано виконавчий лист у справі № 2-а-3493/11.

13 вересня 2018 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_5 на підставі заяви ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження № 57205399, про що винесено відповідну постанову.

Згідно з цією постановою боржнику надано строк 10 робочих днів для добровільного виконання рішення суду і постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 14892 грн.

09 листопада 2018 року цим же державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області виконавчого збору в розмірі 14892 грн.

Постановою державного виконавця від 21 грудня 2018 року виконавчий лист № 2-а-3493, виданий 09.08.2017 року, повернуто стягувачу ОСОБА_4 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Як вбачається із змісту цієї постанови, державним виконавцем було встановлено, що рішення суду згідно виконавчого документа було виконано боржником частково в частині нарахування додаткової пенсії; відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення; через відсутність фінансового ресурсу територіальний орган Пенсійного фонду України не має можливості провести виплату нарахованих коштів; при цьому ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що до відповідальності притягуються посадові особи у разі невиконання у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, без поважних причин, у зв’язку з чим постанови про накладення штрафу на посадових осіб боржника не виносилися.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

У відповідності до ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець ефективно, своєчасно і в повному обсязі повинен вчиняти виконавчі дії.

Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

У відповідності до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до пункту 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження». Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору, крім виконавчих документів про стягнення аліментів (ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»).

Порядок і строки винесення постанови про стягнення виконавчого збору у разі повернення виконавчого документа стягувачу регламентовано ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» винесення постанови про стягнення виконавчого збору передбачено у випадку відкриття виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, або ж у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому постанова про стягнення виконавчого збору у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа.

Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу була винесена у зв’язку з встановленням державним виконавцем обставин, передбачених пунктом 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», що згідно з ч. 3 ст. 40 цього ж Закону не є підставою для винесення державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа постанови про стягнення виконавчого збору.

Крім того, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору була винесена 09 листопада 2018 року, тобто не одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, а також і не у строки, що передбачені ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з абзацом 1 та 2 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

З урахуванням зазначених вище обставин, суд прийшов до висновку, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору з позивача була винесена не лише з порушенням строків, передбачених ч. 4 ст. 27 та ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», а й з порушенням передбаченої цим Законом процедури, адже частиною 3 ст. 40 цього Закону чітко визначено підстави, за наявності яких державний виконавець в разі повернення виконавчого документа стягувачу виносить постанову про стягнення виконавчого збору, тобто в разі повернення виконавчого документа за пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а не за п. 9 ст. 37 цього Закону, як це має місце в даній справі.

Отже, постанову державного виконавця про стягнення з позивача виконавчого збору належить скасувати як незаконну.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Згідно з п. 3 Розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в областях, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень.

З урахуванням зазначених положень закону, суд прийшов до висновку, що Головне територіальне управління юстиції у Волинській області не є належним відповідачем в цій справі, у зв’язку з чим в задоволені позову до цього відповідача належить відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З огляду на зазначені вимоги закону, з урахування того, що позовні вимоги до відповідача ОСОБА_3 Державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області фактично задоволено повністю, підстав для стягнення з останнього понесених позивачем, який є суб’єктом владних повноважень, судових витрат, пов’язаних з оплатою судового збору, немає.

Керуючись ст. ст. 7-13, 94, 139, 162, 246, 287 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області задовольнити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до ОСОБА_3 Державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 14892 грн. від 09 листопада 2018 року, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ОСОБА_3 державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_5 по виконавчому провадженню № 57205399.

В іншій частині позову до ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Волинській області відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається через Камінь-Каширський районний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Головуючий:ОСОБА_6