Ухвала суду № 7938797, 16.07.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

16.07.2009                               Справа № 2-а-25/09/8/0170-31

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Омельченка В. А.,

суддів           Горошко Н.П. , Єланської О.Е.                      секретар судового засідання          Антонова Н.В. за участю представників сторін:

представник позивача - Приватного підприємства "Агротехнологии"- Асейкін Роман Володимирович довіреність № б/н від 15.12.08 року. представник відповідача - Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим - Попова Світлана Вікторівна довіреність № 73 від 28.11.08 року. прокурор Прокуратури АР Крим - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив. розглянувши апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим та апеляційну скаргу Прокуратури АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 18.03.09 року по справі №2-а-25/09/8/0170 за позовом Приватного підприємства "Агротехнологии" (вул. Внешня, 2,Гресівський,Сімферополь, місто, Автономна Республіка Крим,95493)

до          Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим (вул. Дзержинського, 30,Джанкой,Автономна Республіка Крим,96100)

за участю Прокуратури АР Крим ( вул. Севастопольська , 21, м. Сімферополь, АР Крим, 95015)

Про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.03.2009р. по справі № 2-а-25/09/8/0170 позов Приватного підприємства «Агротехнологии»до Джанкойської ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ №1080/23-1/0 від 07.11.2008р. відносно ПП ““Агротехнологии” в частині заниження зобов’язань з податку на додану вартість та штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 2230365грн. В задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення –рішення Джанкойської ОДПІ №1080/23-1/0 від 07.11.2008р. щодо заниження зобов’язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 19659грн. та скасування повністю податкового повідомлення–рішення Джанкойської ОДПІ №1081/23-1/0 від 07.11.2008р. з визначення ПП “Агротехнологии” зобов’язань з податку на прибуток підприємств та штрафних санкцій з податку на прибуток підприємств на суму 31924,73грн., відмовлено. Постановлено також стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства “Агротехнологии” судовий збір у розмірі 1,70грн.

В частині задоволення позовних вимог постанова суду мотивована тим, що єдиною умовою бюджетного відшкодування визначеного від'ємного значення суми податку є фактична сплата ПДВ отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина, за висновком суду, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема податкових накладних, є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган не доведе, що наявні в таких документах відомості не відповідають дійсності. За таких обставин, враховуючи, що факт втрати документів бухгалтерського та податкового обліку позивача мав місце вже в ході проведення документальної перевірки, суд дійшов висновку про те, що позивач не мав реальної можливості вчинити дії по поновленню викрадених документів, жодного строку на поновлення втрачених документів відповідачем не надано.

Відмовляючи в позові в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1080/23-1/0 від 07.11.2008р. щодо заниження зобов’язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 19659грн., суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт порушення позивачем п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв’язку з чим застосування штрафних санкцій за це порушення також є правомірним.

Що стосується податкового повідомлення–рішення Джанкойської ОДПІ №1081/23-1/0 від 07.11.2008р. з визначення ПП “Агротехнологии” зобов’язань з податку на прибуток підприємств та штрафних санкцій з податку на прибуток підприємств на суму 31924,73грн., то судом в цій частині позовних вимог відмовлено, оскільки матеріалами справи підтверджуються факти порушень п.п. 5.6.1 п. 5.6, п.п. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відображені в акті перевірки, покладеному в основу вищевказаного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з вказаною постановою, Джанкойська ОДПІ звернулась до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим в частині задоволених вимог позивача та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ПП «Агротехнологии»відмовити повністю.

Апелянт вважає, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, зокрема п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якої не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На думку апелянта, Закон України «Про податок на додану вартість»не містить положень щодо звільнення платника податків від відповідальності у випадку встановлення поважності причин відсутності підтверджуючих податковий кредит документів, зокрема, крадіжки.

          Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2009 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекції АР Крим.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2009 року справа призначена до апеляційного розгляду на 18.06.2009 року о 14 годині 30 хвилин.

          Прокуратура Автономної Республіки Крим також не погодилась з вказаною постановою і звернулась до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в якій прохає скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.03.2009 по справі № 2а-25/09/8/0170 та прийняти нову постанову якою в позові ПП «Агротехнологии»відмовити в повному обсязі.

          В основу доводів апеляційної скарги покладено неправильне застосування судом норм процесуального права.

          Зокрема, апелянт зазначає, що оскільки бюджетному відшкодуванню підлягають лише суми податку які були надмірно сплачені в бюджет, а враховуючи , що підприємства, за операціями з якими ПП "Агротехнологии" сформовано податковий кредит є банкрутами, та такими, що припинили підприємницьку діяльність або звітують про її ведення , податковим органом доведено, що фактично надходження податку до бюджету не було, тому це являється безумовною підставою для зменшення податкового кредиту.

          Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2009 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокуратури АР Крим.                                         Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2009 року справа призначена до апеляційного розгляду на 16.07.2009 року о 14 годині 30 хвилин.

Розгляд справи відкладався в порядку передбаченому ст. 150 КАС України.

В судовому засіданні представник позивача - Приватного підприємства "Агротехнологии" проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає , що постанова суду першої інстанції прийнята правомірно та просив її залишити без змін.

          Представник відповідача - Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим - підтримав апеляційну скаргу з мотивів, викладених в ній.

Представник прокуратури АР Крим в судове засідання не з'явився , про день та час судового засідання був повідомлений належним чином про причини не прибуття не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, прокуратура АРК викликалась в судове засідання, але в суд не з’явилась, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників представника прокуратури АР Крим.

При розгляді справи в порядку ст.. 195 КАС України, судова колегія встановила наступне.

17.09-21.10.2008р. Джанкойською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства “Агротехнологии” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.08.2005р. по 30.06.2008р., за результатами якої складено акт перевірки від 27.10.2008р. №1505/23/1/33705857 (а.с.28-81).

В акті перевірки зазначено, що фактично перевіряємий період починається з 10.08.2005р., оскільки ПП "Агротехнологии" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 10.08.2005р. за № 124.

Перевіркою встановлено ряд порушень позивачем чинного податкового законодавства України, в тому числі: п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п. 7.2.6 п.7.2. ст.7, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р., у зв’язку з чим відповідачем зменшено податковий кредит та донараховано податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1123992 грн., у тому числі за: листопад 2006р. на суму 21075грн., грудень 2006р. на суму 81775грн., січень 2007р. на суму 30700грн., лютий 2007р. на суму 33965 грн., березень 2007р. на суму 71304 грн., квітень 2007р. на суму 64534грн., травень 2007р. на суму 58764грн., червень 2007р. на суму 106022грн., липень 2007р. на суму 145063грн., серпень 2007р. на суму 38497грн., вересень 2007р. на суму 115162грн., жовтень 2007р. на суму 87695грн., листопад 2007 на суму 92875грн., грудень 2007р. на суму 76561грн.; п.11.21, п.11.29 Закону України "Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997р.

Відповідно до акту від 27.10.2008р. №1505/23/1/33705857 по декларації №1 (тваринництво): зменшено від’ємне значення по рядку 24 Декларації на суму 16505грн. у т.ч. за грудень 2006р. в сумі 18220грн., збільшено по рядку 23 на суму 16819грн., в т.ч. за лютий 2007р. в сумі 1461грн. березень 2007р. в сумі 1244грн. квітень 2007р. в сумі в сумі 2332грн., травень 2007р. в сумі 3624грн., червень 2007р. в сумі 1086грн., липень 2007р. в сумі 2798грн., серпень 2007р. в сумі 705грн., вересень 2007р. в суму 3569грн; по декларації №2 (рослинництво) зменшено нарахування по рядку 23 Декларації на суму 28251 грн., у т.ч. за грудень 2006р. в сумі 28251 грн.

Також перевіркою встановлено порушення позивачем п.4.1 ст.4, пп. 5.61 п.5.6 ст.5, пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України "Про оподатковування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997р., яке виразилося у заниженні податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 25848,75грн., у тому числі за 1 квартал 2006року в сумі 21.75 грн., 1 квартал 2008року в сумі 7405.75 грн., 2 квартал 2008р. в сумі 18421,25грн.

У вищенаведеному акті відображено також порушення п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-111, яке виразилося у ненаданні податкових декларацій по спеціальному режиму оподаткування (п. 11.21, п.11.29) за період січень 2008р., лютий 2008р., березень 2008р., квітень 2008р., травень 2008р., червень 2008р.

Крім цього, в акті перевірки (стор. 53) зазначено, що Джанкойською ОДПІ складений Акт №1 від 10.10.2008р. відмови ПП “Агротехнологии ” від надання копій документів, які свідчать про порушення. Також зазначено, що відповідно до п. 9 ст.1 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509 - XII „Про державну податкову службу в Україні", під час перевірки директору Гозову А.Ю. був наданий письмовий запит (вх.№8512/10/23-1 від 06.10.08р. отриманий 07.10.2008р.) про надання завірених копій бухгалтерських та податкових документів, які свідчать про встановлене порушення податкового законодавства. Листом ПП “Агротехнологии” повідомлено (вх.№3826/10 від 10.10.2008р., що необхідні документи були викрадені).

Вказаний акт перевірки було покладено в основу податкових повідомлень-рішень № 1080/23-1/0 від 07.11.2008р. про визначення позивачу податкового зобов’язання з ПДВ на суму 2 250 024 грн., в тому числі 1 123 992 грн. основного платежу та 1 126 032 грн. штрафних санкцій (за порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”), а також №1081/23-1/0 від 07.11.2008р. про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму 31 924,73 грн., в тому числі 25 848,75 грн. основного платежу та 6075,98 грн. штрафних санкцій (за порушення п.4.1 ст.4, п.п.5.6.1 п.5.6, п.п. 5.7.1 п.5.7 ст. 5 Закону України “Про податок на прибуток підприємств”).

Судова колегія вважає, що апеляційні скарги Джанкойської ОДПІ та Прокуратури АР Крим є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

В силу ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що в апеляційній скарзі Джанкойська ОДПІ не погоджується з постановою суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог і просить її скасувати тільки в цій частині, судова колегія вважає за необхідне надати оцінку постанові суду виключно в частині, в якій позовні вимоги були задоволені.

Так, дослідивши матеріали справи та перевіривши висновки суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1080/23-1/0 від 07.11.2008р. в частині донарахування ПДВ та застосування штрафних санкцій з ПДВ на суму 2230365грн., судова колегія не вбачає підстав вважати їх необґрунтованими, з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, підставою для вищевказаного донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій стали висновки Джанкойської ОДПІ про не підтвердження позивачем права на податковий кредит податковими накладними, оскільки контрагентами по взаємовідносинах з позивачем на підставі укладених угод були підприємства, які або визнані банкрутами чи ліквідовані, або відносно яких є рішення суду про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів, або які не звітували до органів державної податкової служби, що в свою чергу дає підстави відповідачу стверджувати про ненадходження до бюджету податку на додану вартість від таких контрагентів.

Згідно з п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 даного Закону податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В свою чергу, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Доводи апелянта на те, що обов’язковою підставою для включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України є неспроможним, оскільки пункт 7.5 статті 7 Закону №168 момент виникнення права на податковий кредит не пов’язує з моментом оплати в бюджет податку на додану вартість.

П.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з акту перевірки, до перевірки не були надані наступні документи: податкові накладні, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, книги видачі довіреностей по наступним контрагентам: ТОВ “Монарх-107”, ТОВ “Корсандія”, ТОВ “Евро-поліс ЛТД”, ТОВ “Опт Трейдінг”, ТОВ “Партнер-Н”, ПП “Аметист-Нью”, ПП “Австрія-Експорт”та ПП “Вітал Крафт”; розрахунки за отриманий товар з наступними контрагентами: ТОВ “Опт Трейдінг”, ТОВ “Партнер-Н”, ПП “Аметист-Нью”, ПП “Австрія-Експорт”та ПП “Вітал Крафт”.

При цьому, ПП “Агротехнологии” письмово повідомило відповідача про те, що необхідні документи були викрадені. Вказана обставина була підтверджена під час перевірки відповіддю на здійснений Джанкойською ОДПІ запит, в якій Джанкойський МРВ ГУ МВС України в АР Крим повідомив, що факт крадіжки у директора ПП “Агротехнологии” був реєстрований в ЖРЗПЗ за № 4509, у порушенні кримінальної справи було відмовлено 06.10.2008р. за ст.6 п.2 КПК України за відсутністю складу злочину.

Джанкойським МРВ також надано перелік викрадених документів ПП "Агротехнологии": касова книга та касові документи з жовтня 2005р. по жовтень 2008 р., податкові накладні з 2005р. по жовтень 2008р., податкові накладні та книги реєстрації податкових накладних за 2005-2008роки, проводки та первинні, звіти по реалізації продукції, журнали №7, №6, банківські документи, договори з 2005 по 2008 роки тощо.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт втрати документів бухгалтерського та податкового обліку позивача мав місце вже в ході проведення документальної перевірки, у зв’язку з чим позивач не мав реальної можливості вчинити дії по поновленню викрадених документів, жодного строку на поновлення втрачених документів відповідачем не надано і питання про можливість поновлення документів під час перевірки взагалі не з’ясовувалось.

Крім того, судова колегія вважає, що виходячи зі змісту п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми податку, сплата (нарахування) яких взагалі не підтверджується податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами), адже внаслідок включення таких сум до податкового кредиту порушуються бюджетні інтереси внаслідок не виникнення, в свою чергу, податкових зобов’язань у продавця по таким операціям.

Існування ж цих документів на початку проведення перевірки, але зникнення під час її проведення не може свідчити про не підтвердження сум податкового кредиту відповідними податковими накладними.

Судова колегія також вважає неспроможним посилання апелянта на те, що відповідальність за відсутність фінансово –бухгалтерських документів несе сам позивач, оскільки кримінальну справу не порушено, адже, як слідує з матеріалів справи, у порушенні кримінальної справи було відмовлено на підставі ст. 6 п.2 КПК України у зв’язку з відсутністю складу злочину, тому що суми заподіяної шкоди не достатньо для порушення кримінальної справи (а.с.24), а не у зв’язку з відсутністю події злочину.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, на думку судової колегії, відповідачем не доведено вчинення позивачем завищення податкового кредиту по декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, а саме: не підтвердження податковими накладними по контрагентах позивача за період з 01.09.06р. по 31.12.07р., що свідчить також про безпідставність визначення відповідачем податкового зобов’язання з ПДВ на суму 1112246грн. та нарахування відповідно до п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. штрафних санкцій в розмірі 50%, що дорівнює 556123грн.

Погоджується судова колегія і з висновками суду першої інстанції про неправомірність нарахування позивачем штрафних санкцій у розмірі 561996грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані санкції нараховані позивачу на підставі пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" на суму донарахованого ПДВ в розмірі 1123992грн. (1112246 + 11 746).

Відповідно до пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 212 КК України умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, - караються штрафом від п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

При цьому під великим розміром коштів в розумінні ст.212 КК України слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Пунктом 22.5 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” передбачено, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону для відповідного року (з урахуванням положень пункту 22.4 цієї статті).

Відповідно до підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах: п.п. 6.1.1. у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Судовою колегію встановлено, що в 2008 році мінімальна заробітна плата, встановлена на 1 січня, складала 515грн.          

Таким чином, ненадходженням до бюджетів коштів у великому розмірі у розумінні вищенаведених норм є сума, що дорівнює 772500грн. (50% від 515грн. = 257,50грн. х 3000), тоді як з урахуванням вищевикладеного, сума на яку виявлене заниження податкового зобов’язання з ПДВ у зв’язку з неправомірним переходом на спецрежим оподаткування з ПДВ складає тільки 11746грн., що не є великим розміром та нарахування штрафних санкції на цю суму відповідно до пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон №2181) є неправомірним та безпідставним.          

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Ст.. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, як вважає судова колегія, відповідачем по справі не надано доказів в обґрунтування правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення в частині визначення позивачу податкового зобов’язання з ПДВ на загальну суму 2230365грн..

В решті постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.03.2009р. по справі № 2-а-25/09/8/0170 не оскаржена.

В силу ст.. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 198, 200, п.1 ч.1 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                   УХВАЛИВ:

          Апеляційну скаргу Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим та апеляційну скаргу Прокуратури АР Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.03.2009р. по справі № 2-а-25/09/8/0170 –залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 липня 2009 р.

Головуючий суддя          підпис                              В.А.Омельченко

Судді           підпис                               Н.П.Горошко підпис                               О.Е.Єланська З оригіналом згідно

Головуючий суддя                                                             В.А.Омельченко