Постанова № 7938483, 18.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.02.10Справа №2а-13186/09/13/0170 Окружний адміністративний суд АР Крим у складі Ольшанській Т.С. , при секретарі Барабановій А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Джанкойського міськрайоного центру зайнятості

доДочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Бекон"

про стягнення заборгованості у сумі 40196,46 грн.

за участю представників:

представника позивача Прасолової І.В., довіреність № 01-07/1044 від 21.05.2008, головний спеціаліст,

представника відповідача Джуган Н.М., довіреність № б/н від 04.01.2010,

Обставини справи: Джанкойський міськрайоний центр зайнятості (далі позивач) звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду АР Крим про стягнення з Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Бекон" 40196,46 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не повідомив державну службу зайнятості про вивільнення, чим порушив ч.5 ст.20 Закону України "Про зайнятість населення".

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 18.02.2010 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав письмовий відгук на заперечення на адміністративний позов, у яких зазначив, що доводи відповідача є безпідставними.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулося 18.02.2010 проти адміністративного позову заперечував у повному обсязі. У своїх запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначає, що Дочірнім підприємством товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Бекон не були порушені вимоги ч. 5.ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», у звязку з чим відповідачу неправомірно нараховане суму штрафу у розмірі 40196,46 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначені Законом України “Про зайнятість населення” (далі Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. Зайнятість населення, що проживає на території України, забезпечується державою шляхом проведення активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення його потреб у добровільному виборі виду діяльності, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва.

Згідно з ч. 1 ст.8 Закону громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації, особистого селянського господарства, фермерського господарства, іншого роботодавця або при безплатному сприянні державної служби зайнятості.

Відповідно до частини третьої статті 492 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості інформацію про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Під "вивільненням" працівника слід розуміти припинення трудового договору з ініціативи роботодавця на підставах, визначених пунктом 1 статті 40 КЗпП, а саме: у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників.

На реалізацію норми частини третьої статті 492 КЗпП України частиною п'ятою статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.91 р. N 803-XII, зі змінами та доповненнями, регламентовано подання роботодавцями інформації державній службі зайнятості про заплановане та фактичне вивільнення працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП та передбачено відповідальність роботодавців за неподання або несвоєчасне подання цієї інформації.

Відповідно до абзацу першого частини п'ятої статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" при вивільненні працівників підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

Зазначена норма Закону України "Про зайнятість населення" є обов'язковою в усіх випадках, коли звільнення працівників відбувається на підставах, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП. Винятків із цього правила законодавством не передбачено.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 р. N 420 затверджено форми звітності N 4-ПН (план) "Звіт про заплановане вивільнення працівників" та N 4-ПН (факт) "Звіт про фактичне вивільнення працівників" та інструкції щодо їх заповнення.

Відповідно до пункту 3 наказу Мінпраці від 19.12.2005 р. N 420 дані форми та інструкції вступили в дію з 04.01.2006 р.

Форма звітності N 4-ПН (план) "Звіт про заплановане вивільнення працівників" використовується для інформування підприємствами, установами, організаціями, їхніми структурними підрозділами та філіями, незалежно від форми власності та господарювання, а також фізичними особами - роботодавцями державної служби зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків щодо передбачуваного вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням, тобто на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП. Дана форма звітності подається не пізніше ніж за два місяці до вивільнення працівників.

Форму звітності N 4-ПН (факт) "Звіт про фактичне вивільнення працівників" підприємства, установи, організації, їх структурні підрозділи та філії, незалежно від форм власності, подають до центрів зайнятості за місцем своєї реєстрації як платників страхових внесків з метою інформування про фактичне вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням (п. 1 ст. 40 КЗпП). Дана форма звітності подається у десятиденний термін після фактичного вивільнення працівників.

У разі неподання або порушення строків подання цих даних з роботодавців стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів з працевлаштування та соціального захисту вивільнюваних працівників (абзац другий частини п'ятої статті 20 Закону України "Про зайнятість населення").

Дочірнє підприємство товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Бекон" зареєстровано як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття.

Інспекцією по контролю за дотриманням вимог законодавства про зайнятість населення Кримського республіканського центру зайнятості 11.09.2009 було проведено перевірку відповідача. За результатами перевірки було складено акт № 98/ш від 11.09.2009 про порушення законодавства про зайнятість населення, в якому зафіксовано порушення п.5 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників. При фактичному звільненні 16.06.2009 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, 22.06.2009 ОСОБА_4, 25.06.2009 ОСОБА_5 за п.1 ст.40 КЗоТ України, інформацію до Джанкойського міськрайонного центру зайнятості про їх плановане звільнення не надало.

Факт не подання відповідних звітів до Джанкойського міськрайонного центру зайнятості відповідачем не заперечувався.

Річна заробітна плата вивільнених працівників складає 40196,46грн., що підтверджується довідками про середню заробітну плату (дохід) (а.с.8-10).

У звязку з цим відповідачу запропоновано в місячний строк внести штраф в розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого з порушенням законодавства робітника у сумі 40196,46грн. В акті також зауважено про те, що у разі відмови добровільно перерахувати суму штрафу, він буде утриманий в установленому чинним законодавством порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначений акт позивача у встановленому законом порядку відповідачем не оскаржено.

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед Джанкойським міськрайоним центром зайнятості становить 40196,46 грн.

Відповідно до ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділенні господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно ч. 1 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Законом України "Про зайнятість населення" визначено правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.

Згідно ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Адміністративно-господарський штраф є одним із видів адміністративно-господарської санкції, передбаченої ст. 239 ГК України.

Таким чином, встановлений ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" штраф за своєю правовою природою є адміністративно-господарською санкцією, оскільки він встановлений законом, застосовується уповноваженим державним органом до суб'єктів господарювання, за порушення ними правил здійснення господарської діяльності, встановленими законодавчими актами.

У порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надані докази сплати заборгованості по штрафним санкціям, нарахованим за порушення вимог законодавства про зайнятість населення.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача про відмову у задоволені позову у звязку із скрутним фінансовим становищем, та погіршення економічного стану підприємства внаслідок сплати зазначених санкцій. Згідно до ст.44 Господарського кодексу України як основоположні принципи підприємницької діяльності виступають зокрема комерційний розрахунок та власний комерційний ризик. Даний принцип співпадає з такою ознакою підприємницької діяльності, як ризиковий характер, і передбачає покладання всього тягаря несприятливих наслідків підприємницької діяльності безпосередньо на підприємця. Так ст. 96 цього ж Кодексу відповідальність юридичних осіб за зобов'язаннями, що виникають із підприємницької діяльності. Тому суд вказує, що можливість несприятливих наслідків не звільняє субєкта господарювання від виконання покладених на нього державою обовязків та сплати адміністративно-господарських санкцій у разі їх порушення.

У судовому засіданні, яке відбулось 18.02.2010, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова оформлена та підписана 22.02.2010.

Керуючись ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Бекон" (96170, АР Крим, Джанкойський район, с. Просторне, вул. Первомайська, 5) на користь Джанкойського міськрайоного центру зайнятості (96100, АР Крим, м. Джанкой, вул. Леніна, 8/1, р/р 37174305900087, МФО 824026, ЄДРПОУ 20742815, банк одержувач: УДК в АРК м. Сімферополь, призначення платежу 070) заборгованість у сумі 40196,46 грн.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ольшанська Т.С.