Ухвала суду № 79384430, 23.01.2019, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2321/18

Провадження № 1-кп/352/100/19

У Х В А Л А

про продовження строку тримання під вартою

23 січня 2019 р. м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Тисменицького районного суду в складі:

головуючого-судді Гургули В.Б.,

суддів Струтинського Р.Р.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Кожуховської О.І.,

прокурора Демуса О.Б.

захисника обвинуваченого

ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3

захисника обвинуваченого

ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5

захисника обвинуваченого

ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7

захисника обвинуваченого

ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9

Захисника обвинуваченого

ОСОБА_10 ОСОБА_11

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_4,

ОСОБА_2, ОСОБА_8,

ОСОБА_10

потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_13,

ОСОБА_14, ОСОБА_15

представника потерпілих

ОСОБА_13, ОСОБА_14,

ОСОБА_15 ОСОБА_16

розглянувши під час підготовчого судового засідання в залі суду матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 162 КК України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_6, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 162 КК України, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_8, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 189, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_10, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_9, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України, -

в с т а н о в и л а:

В провадженні Тисменицького районного суду Івано-Франківського суду перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 162 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 162 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив суду клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання прокурор обґрунтував тим, що підстави для зміни чи скасування обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні, ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від суду, незаконний вплив на свідків, потерпілих, та вчинення іншого кримінального правопорушення, не втратили своєї актуальності. Просив їх задоволити.

ОСОБА_6 обвинувачується у вимаганні передачі чужого майна та права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим, погрозою знищення, чи пошкодження майна, у великих розмірах, вчинених організованою групою, у вимаганні передачі чужого майна та права на майно з погрозою насильства над потерпілим, вчиненому за попередньою змовою групою осіб та незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної матеріальної шкоди.

ОСОБА_4 обвинувачується у вимаганні передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим, погрозою знищення чи пошкодження майна, у великих розмірах, вчинених організованою групою, у незаконному проникненні до житла, вчиненому із застосуванням насильства.

ОСОБА_2 обвинувачується у вимаганні передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим, погрозою знищення чи пошкодження майна, у великих розмірах, вчинених організованою групою, у незаконному проникненні до житла, вчиненому із застосуванням насильства.

Захисники обвинувачених - адвокати ОСОБА_3Є, ОСОБА_5, ОСОБА_7 щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4 заперечили, просили обрати щодо них інший, більш м’який запобіжний захід. Зазначили, що ризики, які стали підставою для обрання та продовження в подальшому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний момент істотно зменшились. Так, родичами обвинувачених відшкодовано потерпілим ОСОБА_17 та ОСОБА_12 збитки спричинені інкримінованими обвинуваченим злочинними діями, крім того, на утриманні у обвинувачених є неповнолітні діти, обвинувачені мають офіційно зареєстроване місце проживання, а також стан здоров’я у обвинувачених значно погіршився, вони потребують лікування в медичних закладах охорони здоров’я.

Обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні підтримали думку захисників та просили обрати щодо них більш м’який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.

Потерпілий ОСОБА_17 подав до суду заяву, в якій зазначив, що претензій до обвинувачених не має, заподіяна шкода йому відшкодована в повному обсязі, цивільний позов заявляти не буде.

Потерпілий ОСОБА_12 подав до суду заяву, в якій зазначив, що претензій до обвинуваченого ОСОБА_6 не має, заподіяна ним шкода йому відшкодована в повному обсязі, цивільний позов заявляти не буде.

Представник потерпілих ОСОБА_16 та потерпілі ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – не заперечували.

Заслухавши думку прокурора, обвинувачених, їх захисників, потерпілих, представника потерпілих, вивчивши матеріали провадження в межах, наявних у суду та достатніх для вирішення питання щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

У відповідності до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Так, 31.05.2018 року ухвалами слідчих суддів Івано-Франківського міького суду Івано-Франківської області відносно обвинувачених ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 162 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 162 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів з дати винесення ухвали. Також, у вказаних ухвалах зазначено обставини, які стали підставою для обрання щодо обвинувачених запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою. 26.07.2018 року, 20.09.2018 року та 26.10.2018 року ухвалами слідчих суддів Івано-Франківського міського суду обвинуваченим продовжено строк тримання під вартою.

27.11.2018 року ухвалою колегії суддів Тисменицького районного суду Івано-Франківської області було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4 строком на 60 днів з дати винесення ухвали.

Розглядаючи питання щодо доцільності продовження попередньо обраного запобіжного заходу колегія суддів вважає, що прокурор у достатній мірі обґрунтував наявність обґрунтованої підозри та ризиків для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4

На думку колегії суддів, прокурор обґрунтував підставність продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4, як єдиного можливого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Глава 18 КПК України визначає мету та підстави застосування запобіжних заходів, роз’яснює загальні положення, визначає обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

Як відомо, кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_18 України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі – ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов’язковість якого надана Верховною ОСОБА_18 України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

При цьому колегія суддів враховує практику Європейського Суду з прав людини у питанні продовження строків тримання під вартою. Так, у справі "Харченко проти України"(Заява N 40107/02) Страсбург, 10 лютого 2011 року (ОСТАТОЧНЕ 10/05/2011) Суд нагадав, що пункт 4 статті 5 Конвенції ( 995_004 ) передбачає право осіб, яких затримано або взято під варту, на перегляд процесуальних і матеріально-правових умов, які з точки зору Конвенції є суттєвими для забезпечення "законності" позбавлення їх свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання, та легітимність мети, з якою особу затримано і потім узято під варту (рішення у справі "Буткявічюс проти Литви" (Butkevicius v. Lithuania), N 48297/99, п. 43, ECHR 2002-II (витяги)).

У Справі Мамедова проти Росії (Заява 7064/05) від 01 червня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що розглядаючи законність і обґрунтованість подальшого тримання заявниці під вартою, районний і обласний суди увесь час посилалися на серйозність висунутого обвинувачення, як на головний чинник для оцінки можливості того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме відправленню правосуддя або вчинятиме нові злочинні дії. Однак, як не раз зазначав Суд, хоч суворість покарання, що загрожує заявникові, має значення для оцінки небезпеки його зникнення або вчинення нових злочинів, потребу подовжити строк тримання під вартою не можна оцінювати з чисто абстрактної точки зору, зважаючи лише на тяжкість злочину.

Так само і продовження строку тримання під вартою не може застосовуватися через те, що вироком може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі (рішення у справі «Летельє проти Франції» (Letellier v. France) від 26 червня 1991 року, ОСОБА_15 A, № 207, п. 51; також справи «Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia) від 8 лютого 2005 року, № 45100/98, п. 102; «Гораль проти Польщі» (Goral v. Poland) від 30 жовтня 2003 року, № 38654/97, п. 68; «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria) від 26 липня 2001 року, № 33977/96, п. 81).

У практиці ЄСПЛ визначено, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, але тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення у справі "Єчус проти Литви").

При розгляді клопотання суд має ретельно перевіряти дані про особу, щодо якої продовжується строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою (вік, здоров'я, сімейний стан, соціальна занятість особи, вид діяльності, місце проживання п. п. 3-10 ч. 1 ст. 178 КПК). Стан здоров'я підозрюваного (обвинуваченого) може вказувати на меншу вірогідність того, що він може ухилятися від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини у справі. При обранні запобіжного заходу у виді взяття під варту необхідно переконатися, що його застосування не призведе до погіршення стану здоров'я особи. Коли підозрюваний, обвинувачений тяжко хворий і в умовах слідчого ізолятора не має можливості здійснювати необхідне лікування, до нього не варто застосовувати такий запобіжний захід.

При розгляді даного кримінального провадження колегія суддів бере до уваги тривалий термін перебування обвинувачених під вартою та те, що деякі ризики, які вказувались стороною обвинувачення як підстава для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання обвинувачених під вартою (наприклад, вплив на потерпілих), на даний час істотно зменшилися.

При вирішенні даного клопотання колегією суддів враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України та береться до уваги наявність у обвинувачених зареєстрованого місця проживання у місті Івано-Франківську, наявність у кожного з них сім’ї, малолітніх дітей, що свідчить про міцність соціальних зв’язків, а також добровільне відшкодування шкоди потерпілим ОСОБА_12 та ОСОБА_17, погіршення стану здоров’я обвинувачених, що підтверджується доданими до матеріалів справи доказами.

Вирішуючи клопотання, колегія суддів, приходить до переконання, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). При цьому тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК України.

Колегія суддів, вважає, що при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").

Беручи до уваги те, що строк, на який було обрано та продовжено запобіжний захід спливає, а судове провадження ще не розпочато, ризики викладені у попередніх ухвалах Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області та Тисменицького районного суду Івано-Франківської області про обрання запобіжного заходу, передбачені ст. 177 КПК України, зменшились, колегія суддів вважає за необхідне продовжити по відношенню до обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, а саме до 23 березня 2019 року включно, оскільки інший запобіжний захід, зокрема більш м'який запобіжний захід, в т.ч. домашній арешт, особисте зобов'язання чи особиста порука, не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України. Однак, при цьому колегія суддів вважає за можливе визначити обвинуваченим ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4 розмір застави - 160 (сто шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з наступних підстав.

Нормами частини 3 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обовязків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обовязки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Враховуючи характеризуючі дані обвинувачених, тяжкість висунутого обвинувачення та те, що утримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, колегія суддів вважає за необхідне призначити обвинуваченим ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4 заставу відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 160 (сто шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб кожному, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов’язків та не буде становити для них надмірний тягар.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім цього, колегія суддів вважає за потрібне, відповідно до ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4, також додаткові обов’язки.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця увязнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

На підставі вищевикладеного, відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керуючись ст. ст. 128, 176-178, 182, 183, 194, 202, 331, 369-372 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Клопотання прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_19 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4 - задоволити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк два місяці, а саме до 23 березня 2019 року включно, обвинуваченим:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю та жителю ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженцю та жителю ІНФОРМАЦІЯ_4, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 162 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженцю та жителю ІНФОРМАЦІЯ_6, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 162 КК України

Тримання під вартою обвинувачених здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Розмір застави обвинуваченим ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4 встановити в межах 160 (сто шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 307360 грн. 00 коп. кожному, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самимими обвинуваченими, так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями), на депозитний рахунок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області (одержувач ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: 37312032002265, «Призначення платежу» необхідно вказати: Застава по кримінальному провадженні (номер кримінального провадження/номер справи), прізвище, ім'я та по батькові підозрюваного, прізвище ім'я та по батькові особи, яка вносить заставу, та суд в провадженні якого перебуває справа).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4 наступні обов’язки:

- прибувати до суду із встановленою періодичністю;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

- утримуватись від спілкування з потерпілим та свідками по даному кримінальному провадженні.

Роз’яснити обвинуваченим ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця увязнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та Тисменицький районний суд Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв’язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Копію ухвали для виконання направити керівнику Івано-Франківської установи виконання покарань № 12 та вручити обвинуваченим ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_4, їх захисникам і прокурору негайно після її оголошення, інші учасники судового провадження мають право отримати її копію в суді.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених КПК України. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя Гургула В.Б.

Судді Хоминець М.М.

ОСОБА_18