Постанова № 7938428, 17.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.02.10Справа №2а-14936/09/4/0170 о 16:30

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Заєвській Н.В., за участі представників сторін:

від позивача - Алексєєв В.В.;

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 - Жаворонкова Н.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства Електромашинобудівний завод "Фірма СЕЛМА"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим,Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» (далі – позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі – відповідач 1),Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим(далі – відповідач 2, СДПІ ВПП в м. Сімферополі) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0010602301/0 від 20.08.2009 року і №0010602301/1 від 29.10.2009 року та податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим№0010602301/2 від 26.11.2009 року. Під час судового розгляду позивач збільшив позовні вимоги, просив також визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим №0010602301/3 від 09.02.2010 року.

Позов мотивовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі помилкових висновків за актом перевірки щодо порушення позивачем пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі – Закон №168) через віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту не в тому податковому періоді, коли постачальниками були виписані податкові накладні, а в пізнішому періоді. Позивач зазначає, що суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту того періоду, коли податкові накладні були фактично отримані підприємством.

Ухвалами суду від 18.12.2009 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення (а.с. 82), в яких просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що Законом №168 не передбачено права платника податків самостійно приймати рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість, документальних доказів отримання податкових накладних в тому звітному періоді, за який встановлено порушення правил оподаткування, платником податків не надано.

Заслухавши представників позивача і відповідача 2, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 20732066, державну реєстрацію проведено Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 30.05.1997 року (а.с. 7, 8), зареєстрований у якості платника податку на додану вартість (а.с. 6), на час виникнення спірних відносин перебував на податковому обліку в ДПІ у м. Сімферополі (а.с. 44), на час розгляду справи перебуває на податковому обліку в СДПІ ВПП в м. Сімферополі.

Посадовими особами ДПІ у м. Сімферополь проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2009 року по 01.05.2009 року, за наслідками перевірки складено акт від 13.08.2009 року №7554/23-4/20732066 (а.с. 43-60), за висновками якого встановлено завищення суми від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість в порушення пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168.

На підставі даного акту, згідно із підпунктами «б» та «в» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181) Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі прийнято податкове повідомлення рішення від №0010602301/0 від 20.08.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану, заявленого у декларації за травень 2009 року, на суму 15739,38 грн.

Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення в порядку апеляційного узгодження, відповідно до ст. 5 Закону №2181, за наслідками розгляду його скарги ДПІ у м. Сімферополі, первинне податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с. 37-39), у зв'язку із чим, відповідно до п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21 червня 2001 р. N 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758, ДПІ у м. Сімферополі прийнято податкове повідомлення-рішення №0010602301/1 від 29.10.2009 року.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Державної податкової адміністрації в Автономій Республіці Крим від 08 вересня 2009 року припинено юридичну особу, Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі шляхом поділу. Створено Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим і Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим з правами юридичних осіб, які є правонаступниками ДПІ у м. Сімферополі. Згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи державну реєстрацію створення СДПІ ВПП в м. Сімферополі проведено 16.11.2009 року (а.с. 73).

Скарги платника податків, подані до Державної податкової адміністрації в АР Крим і Державної податкової адміністрації України також залишені без задоволення, на підставі чого СДПІ ВПП в м. Сімферополі АР Крим прийняті податкові повідомлення-рішення №0010602301/2 від 26.11.2009 року та №0010602301/3 від 09.02.2010 року.

Суд встановив, що в основу висновків податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування і завищення суми від’ємного значення з податку на додану вартість покладені наступні обставини.

В декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року (а.с. 19) позивачем в рядку 25.1 зазначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 149496,00 грн. Вказану суму задекларовано також у розрахунку суми бюджетного відшкодування і заяві про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с. 21).

Податковий кредит підприємства за травень 2009 року частково складається за рахунок перенесення залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду у сумі 149496,00 грн.

Зменшення суми бюджетного відшкодування на 15739,38 грн. пов'язано із тим, що підприємство до складу податкового кредиту квітня 2009 року віднесло суми податку по податковим накладним:

№642 від 12.11.2008 року, отримана від фізичної особи – підприємця Малікова, на суму ПДВ 7300,58 грн.;

№643/1 від 14.11.2008 року, отримана від фізичної особи – підприємця Малікова, на суму ПДВ 7037,20 грн.;

№555 від 26.11.2008 року, отримана від ЗАТ «Мост Пласт», сума ПДВ 1401,60 грн. (а.с. 46).

Обґрунтовуючи свій висновок про порушення вимог Закону №168, посадові особи ДПІ у м. Сімферополі в акті перевірки вказали, що позивач не направляв до податкового органу скарги про відмову постачальника надати податкову накладну або про порушення порядку її заповнення.

Під час судового розгляду справи представник відповідача 2 посилався також на те, що платник податків не надав документальних доказів отримання податкових накладних в квітні 2009 року.

Оцінюючи правомірність висновків податкового органу і доводів представників відповідача 2 суд встановив наступне.

Згідно із абзацами 1, 2 пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Таким чином, вказаною нормою передбачено право платника податків подати скаргу на постачальника, який відмовився від надання податкової накладної, що не може розглядатись як обов’язок такого платника податків подавати скаргу у будь-якому випадку не отримання податкових накладних в період їх виписки.

Суд при цьому враховує положення пп. 7.4.5 п. 7.4 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168, згідно із якими не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, віднесення сум податку до складу податкового кредиту можливо лише в періоді, коли податкові накладні було фактично отримано.

В пункті 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року №1120-р також зазначено, що у разі виникнення у платника податку права на податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах, платник самостійно в установлений Законом №2181 строк вносить у декларацію з податку на додану вартість відомості, зазначені у такій податковій накладній та реєстрі отриманих і виданих податкових накладних, відповідно до підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону №168.

Судом досліджено реєстр отриманих і виданих податкових накладних позивача за квітень 2009 року і встановлено, що в ньому відображено отримання податкових накладних, отриманих від фізичної особи – підприємця Малікової Тетяни Павлівни №642 від 12.11.2008 року та №643/1, а також податкової накладної №555 від 26.11.2008 року, отримана від ЗАТ «Мост Пласт».

Зазначене суд вважає належним документальним підтвердженням отримання податкових накладних в квітні 2009 року.

Крім того, самі доводи податкового органу щодо необхідності документального підтвердження факту отримання податкових накладних з запізненням із посиланням на лист ДПА України від 21.09.2009 року №20400/7/16-1517, суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до п. 11.4 ст. 11 Закону №168 зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком.

Таким чином, підзаконні нормативно-правові акти і роз’яснення ДПА України порядку оподаткування податком на додану вартість не змінюють і не встановлюють.

За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст. 94 КАС України суд вважає можливим стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму судового збору, сплаченого при зверненні до суду у розмірі, встановленому законодавством для позовних вимог немайнового характеру, а саме 3,40 грн.

В судовому засіданні 17.02.2010 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 22.02.2010 року.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 20.08.2009 року №0010602301/0; від 29.10.2009 року №0010602301/1 та податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 26.11.2009 року №0010602301/2 та від 09.02.2010 року №0010602301/3 про зменшення Відкритому акціонерному товариству Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» (ідентифікаційний код 20732066) суми бюджетного відшкодування з податку на додану, заявленого у декларації за травень 2009 року, на суму 15739,38 грн.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя                                         Циганова Г.Ю.