Постанова № 7938046, 28.01.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

категорія статобліку - 2.11.3

справа № 2а-4603/09/0470

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2010 року м.Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Павловського Д.П.

при секретарі Шевченко Ю.В.

за участі представників позивача Єфросініна А.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продовольчих товарів» до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

17 березня 2009р. до суду надійшов даний адміністративний позов, у якому позивач просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Роменської міжрайонної державної податкової інспекції від 13 листопада 2008р. №0000792301/0, №0000802301/0, від 31 грудня 2008р. №0000952301/0.

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 17.03.2009р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі, за викладених у ньому підстав.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, 09.11.2009р. від нього надійшло клопотання, у якому він просить розглядати справу без участі свого представника.

Також, у матеріалах справи наявні заперечення на позовну заяву (вх.№52399 від 09.11.2009р.), у яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, та якими обґрунтована його позиція.

Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: податкові повідомлення-рішення Роменської міжрайонної державної податкової інспекції від 13 листопада 2008р. №0000792301/0, №0000802301/0, від 31 грудня 2008р. №0000952301/0, акт перевірки №744/23/23824169 від 31.10.2008р., заперечення до акту перевірки, відповідь Роменської МДПІ Сумської області від 10.11.2008р. №11056/7/23, витяг з ДСТУ 3016-95, договір поставки №213, договір на переробку зерна пшениці в борошно №22/2, додаткові угоди до договору №22/п від 09.08.2007р. від 22.11.2007р. та 30.12.2007р., договір на переробку жита в борошно №45/ж, додаткова угода №1 до договору №45/ж від 22.11.2007р. від 30.12.2007р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення та доводи осіб, які беруть участь у розгляді справи, суд встановив наступні обставини.

В період з 15.09.2008р. по 24.10.2008р. підприємство було перевірено Роменською МДПІ за період роботи 01.07.2007р. по 30.06.2008р. з питань дотримання підприємством вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами цієї перевірки було складено акт перевірки від 31.10.2008р. № 744/23/23824169 (далі - акт перевірки), який став підставою для прийняття оскаржуваних в цій заяві податкових повідомлень-рішень від 13 листопада 2008р. №0000792301/0 та №0000802301/0.

Відповідно до висновку перевіряючих, викладеного в акті перевірки, підприємство має такі порушення:

- згідно пп.1.20.1 п.1.20, п.1.26, ст. пп.7.4.1, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334/94-ВР) в результаті занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 61010,84грн.;

- п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 48476,90грн. (аркуш 40 акту перевірки).

В акті перевірки перевіряючі, зокрема, зазначили, що підприємство занизило валовий дохід по операціях з реалізації пшеничних та житніх висівок, пов'язаній особі - приватному підприємству «Зерно Торг» шляхом встановлення на зазначений товар цін нижчих від звичайних, звичайну ціну на висівки пшеничні перевіряючі встановили шляхом отримання інформації про ціни, які склались на деякі види сільськогосподарської продукції за даними ДП «Сумський комбінат хлібопродуктів» ДАК «Хліб України» (аркуш 9 акту перевірки). На підставі цього перевіряючі дійшли висновку, що підприємство занизило валовий дохід на суму 244043,40 грн., внаслідок чого в періоді, що перевірявся, занизило податок на прибуток на суму 61010,84 грн. та податок на додану вартість в сумі 48476,90грн.

Згідно податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2008 року № 0000792301/0 підприємству визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі сімдесят дев'ять тисяч двісті дев'яносто шість грн. 00 коп., у тому числі основний платіж - 61010 грн., штрафні (фінансові) санкції - 18286 грн.

У відповідності до податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2008 року №0000802301/0 підприємству визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму сімдесят дві тисячі сімсот п'ятнадцять грн. 00 коп., у тому числі основний платіж - 48477грн., штрафні (фінансові) санкції - 24238грн.

При проведенні аналізу акту перевірки Роменська МДПІ виявила арифметичні помилки та, врахувавши їх, листом від 31.12.2008 року №12655 направила підприємству оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2008 року №0000952301/0, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму чотириста дев'яносто сім грн. 00 коп., у тому числі основний платіж 331грн., штрафні (фінансові) санкції - 166 грн.

Роменською МДПІ не взято до уваги те, що до основних видів діяльності підприємства відноситься виробництво хліба, хлібобулочних виробів, сухарів, печива та іншої продукції, основним компонентом якої є борошно. Для отримання борошна підприємство закуповувало зерно пшениці та жита і переробляло його в борошно на потужностях іншого суб'єкта господарювання на підставі договорів на переробку (договір на переробку зерна пшениці в борошно №22п від 09.08.2007 року; договір на переробку жита в борошно № 45/ж від 22.11.2007року). Висівки - це попутна продукція, яку підприємство одержує від переробки зерна пшениці та жита. В подальшому виробництві висівки підприємством не застосовуються. Таким чином, висівки є зайвими, непотрібними підприємству товарно-матеріальними цінностями тобто неліквідами. Кожний місяць підприємство одержувало таких неліквідів сотні тон. Строк зберігання висівок при додержанні передбачених ДСТУ 3016-95 умов зберігання - 15 діб. У підприємства відсутні приміщення та відповідні умови для зберігання висівок. При недотриманні відповідних умов та термінів зберігання висівки заражаються і забруднюються шкідниками, злежуються, пріють, пліснявіють. Аналогічними шкідниками та хворобами заражається і борошно. Тому зберігати висівки на підприємстві, яке використовує борошно, небезпечно. Щоб своєчасно позбуватися висівок та не мати проблем з переробним підприємством, де вони накопичувались, підприємство уклало з ПП «Зерно Торг» договір поставки №213 від 26.06.2007р. Умовами договору передбачено, що ПП «Зерно Торг» зобов'язується по мірі накопичення висівок приймати їх в обсягах і терміни, які визначає підприємство. Відпускні ціни на підприємстві для висівок складалися із собівартості їх виробництва та торгової націнки. В зазначеному вище договорі поставки торгова націнка визначена в розмірі не менше 5%. Висівки знаходились у вільному продажу.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України № 334/94-ВР, господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пунктом 4.1 ст.4 Закону України № 334/94-ВР встановлено, що валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з приписами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. N 87, прибуток це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Отже, здійснювана підприємством діяльність щодо продажу висівок була господарською діяльністю в розумінні Закону України №334/94-вр та діяльністю, направленою на отримання доходу. Порушень при формуванні валового доходу підприємство не допустило та правильно визначило його в податкових деклараціях.

Вважаючи, що підприємство продавало висівки пшеничні та житні пов'язаній особі приватному підприємству «Зерно Торг» за цінами нижчими від звичайних та занизило свій валовий дохід по цих операціях, Роменська МДПІ не взяла до уваги те, що ПП «Зерно Торг» проводило подальшу перепродажу всіх куплених у підприємства висівок, також, з торговою націнкою, отримувало прибутки та сплачувало податки (аркуш 9 акту перевірки). А так як обидва підприємства знаходяться на загальній системі оподаткування тобто мають аналогічні види та ставки податків, це дає підстави для висновку про відсутність у пов'язаних осіб мети ухилитись від сплати податків чи занизити їх розмір. В результаті господарських операцій по продажу висівок пов'язаними особами податкові надходження до бюджету не зменшились.

Відповідно до пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України № 334/94-ВР для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також, інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між неповязаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки повязані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних

товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Всупереч зазначеній нормі закону, Роменська МДПІ звичайну ціну на висівки пшеничні визначила шляхом отримання листа з інформацією про ціни, які склались на деякі види сільськогосподарської продукції за даними ДП «Сумський комбінат хлібопродуктів» ДАК «Хліб України», тоді як необхідно було використовувати інформацію про укладені на момент продажу висівок аналогічні договори у співставних умовах, враховувати умови договорів, необхідність застосування надбавки чи знижки до ціни товару. Таким чином, процедури визначення рівня звичайної ціни, передбаченої пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України № 334/94-ВР, Роменською МДПІ не дотримано.

В акті перевірки не зазначено, на підставі чого визначена звичайна ціна на висівки житні.

Пунктом 13 Указу Президента України "Про деякі заходи дерегулювання підприємницької діяльності" № 817/98 від 23.07.98р. встановлено, що індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Функції органів державної податкової служби всіх рівнів визначені статтями 8-10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ від 04.12.90р. із змінами та доповненнями. Права органів державної податкової служби всіх рівнів встановлені ст.11 цього Закону, але в жодній з цих статей не встановлено право або функцію органів державної податкової служби визначати рівень звичайних цін.

Більш того, в п.13 вищевказаного Указу Президента України встановлено, що індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Актом перевірки не підтверджений факт відсутності статистичних даних про рівень цін реалізації на висівки пшеничні та житні на внутрішньому ринку України.

Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами (пп.1.20.10 п. 1.20 ст.1 Закону України № 334/94-ВР). Рішення про сплату податкових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом за непрямими методами, приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу (пп.4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ). Відповідне судове рішення відсутнє.

Сама методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. На сьогодні закону про застосування непрямих методів не існує.

Згідно до п.1.5, 1.6, 1.7 Розділу 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005р. №327 (далі - Порядок №327), акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Акт перевірки не відповідає вимогам Порядку № 327.

В акті перевірки Роменська МДПІ не вказала норму закону, яку порушило підприємство - при встановленні цін на висівки (відсутні посилання на ст.1 Закону України № 334/94-ВР); не зазначила джерело отримання інформації, яка використана при визначенні звичайної ціни на висівки житні; не зробила розрахунку суми заниження валового доходу підприємством по операціях з реалізації пшеничних та житніх висівок у перевіряємий період, на базі якої підприємству донараховані податки на прибуток та на додану вартість.

Згідно пп.2.4.1, 2.4.2 пункту 2.4 розділу 2 Порядку № 327 у висновку акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок зазначаються: узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів; виявлені порушення податкового та іншого законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обов'язкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється.

Роменська МДПІ у пункті 1 висновку акта перевірки (аркуш 40) узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства не зробила; стилістика викладення пункту не дає можливості визначити які підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів порушило підприємство; у цьому пункті зазначено, що порушення здійснене у 3 кварталі 2008 року, але цей податковий період знаходиться за межами періоду, що перевірявся (перевіряємий період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року).

Роменська МДПІ у пункті 2 висновку акта перевірки (аркуш 40) не зробила узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства; визначаючи податкові періоди порушень законодавства місяцями, не розбила їх по роках.

На титульному листі акту перевірки період перевірки період зазначений з 01.07.2008 року по 30.06.2008 року тобто зазначений відрізок часу не відповідає календарній періодиці.

Згідно п.6.1 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ (далі Закон 2181-ІІІ), у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також, попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Згідно п.3.2 Розділу 3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансовиx) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001р. N 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003р. №247) (далі - Порядок № 253), у випадках, що зазначені в пункті 3.1 даного Порядку, структурний підрозділ, що здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобовязання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ), складає податкове повідомлення за формою згідно з додатком 2 за наслідками документальних або камеральних перевірок (форма «Р»).

Оскаржувані в цій заяві податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам Закону №2181-ІІІ та Порядку № 253.

Так, в зазначених податкових повідомленнях-рішеннях відсутні посилання на підпункт підпункту 4.2.2 статті 4.2 Закону №2181-ІІІ, як правову підставу для здійснення перерахунку суми податкового зобов'язання. В податковому повідомленні-рішенні від 31 грудня 2008 року №0000952301/0 відсутнє також посилання на норму нормативно-правового акта, на підставі якої застосована штрафна санкція.

В податкових повідомленнях-рішеннях від 13 листопада 2008 року № 0000792301/0 та №0000802301/0 в графі «встановлено порушення» Роменська МДПІ зазначила, що підприємство порушило абзац «б» пп.4.2.2 ст.4 Закону №2181-ІІІ. В акті перевірки порушення підприємством даної норми закону не зазначено, так як ця норма закону регламентує діяльність контролюючого органу, а не господарюючого суб'єкта. Інші посилання на норми податкового та іншого та іншого законодавства, які підприємство могло порушити, в податкових повідомленнях-рішеннях від 13 листопада 2008 року № 0000792301/0 та №0000802301/0 відсутні.

В податковому повідомленні-рішенні від 31 грудня 2008 року № 0000952301/0 в графі «встановлено порушення» Роменська МДПІ зазначила, що підприємство порушило п.17.1.3 ст.17 Закону №2181-ІІІ. В акті перевірки порушення підприємством даної норми закону, також, не зазначено, отже Роменська МДПІ помилково послалась на неї. Інші посилання на норми податкового та іншого законодавства, які підприємство могло порушити, в податковому повідомленні-рішенні від 31 грудня 2008 року № 0000952301/0 відсутні.

Податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2008 року № 0000952301/0 Роменська МДПІ прийняла на підставі листа від 31.12.2008 року № 12655. Пунктом 3.1 розділу 3 Порядку №253 лист не може бути підставою для прийняття повідомлення-рішення.

Вищевикладене дає підстави для висновку про те, що Роменська МДПІ при встановленні звичайних цін на висівки вийшла за межі наданих їй повноважень та встановила їх у спосіб, не передбачений Конституцією та законами України. Донарахування податкових зобов'язань до рівня звичайних цін, здійснене на підставі акта перевірки шляхом вручення платнику податків повідомлень-рішень, та застосування штрафних санкцій не відповідають чинному законодавству.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем суду не було надано належних доказів щодо підтвердження на підставі чого визначена звичайна ціна на висівки житні, а також не підтверджений факт відсутності статистичних даних про рівень цін реалізації на висівки пшеничні та житні на внутрішньому ринку України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем була обґрунтована його позиція належним чином і доведена неправомірність рішень відповідача, та доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними і мають бути скасовані.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області від 13.11.2008р. №0000792301/0, №0000802301/0, від 31.12.2008р. №0000952301/0.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продовольчих товарів» документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 02.02.2010р.

Суддя Д.П. Павловський