Постанова № 7937910, 28.01.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

категорія статобліку - 2.11.3

справа № 2а-10684/09/0470

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2010 року м.Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Павловського Д.П.

при секретарі Шевченко Ю.В.

за участі представника позивача Борисенка В.В.

представника відповідача Мотрончука А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфактор» до Орджонікідзевської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

14 серпня 2009р. до суду надійшов вищезазначений адміністративний позов, у якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000042340/0 від 24.07.2009р. про визначення ТОВ "Трансфактор" суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, як такого, що суперечить міжнародним нормативно-правовим актам та чинному законодавству України.

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 14.08.2009р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов за викладених у ньому підстав.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на заперечення на позовну заяву, датовані 10.12.2009р. за вх.№59949, якими обґрунтована його позиція.

Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії договору №20/03Ш від 20.03.2008р. між ТОВ «Трансфактор» та ТОВ «Поллекс», договору купівлі-продажу №050808 Ш від 05.08.2008р. між ТОВ «ТПК Фора» та ТОВ «Поллекс», накладні від ТОВ «Поллекс», акти приймання - передачі товару, залізничних квитанцій, актів прийому-передачі товару між ТОВ «ТПК Фора» та ТОВ «Поллекс» та актів нестач, акту від 16.07.09р. №142/23-124-4/31713761, податкового повідомлення-рішення № 0000042340/0 від 24.07.2009р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення та доводи осіб, які беруть участь у розгляді справи, суд встановив наступні обставини.

Податкове повідомлення-рішення Орджонікідзевської ОДПІ від 24.07.2009р. №0000042340/0 було прийняте за наслідками проведеної перевірки ТОВ «Трансфактор» відповідно до акту перевірки від 16.07.09р. №142/23-124-4/31713761.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, ТОВ «Трансфактор» безпідставно завищило валові витрати на суму 512 732грн. внаслідок включення до цих витрат сум витрат, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Під час проведення перевірки позивачем не було надано документів, які б підтверджували факт отримання товару (доменного шлаку) від ТОВ «Поллекс», що передбачено п.4.5 договору від 20.03.08р. №20/30-111, укладеного між ТОВ «Трансфактор» та ТОВ «Поллекс», це вказано на аркуші 7 акту перевірки від 16.07.09р. №142/23-124-4/31713761.

При перевірці позивач надав документи (квитанції) про приймання товару від ТОВ ТПК «Фора», з яким позивач не мав жодних угод. Дане порушення мало наслідком заниження податку на прибуток підприємств у сумі 128 183грн., у зв'язку із чим ТОВ «Трансфактор» були нараховані штрафні санкції у розмірі 51273,2грн.

Як стверджував директор товариства у судовому засіданні, перевіряючим під час проведення перевірки надавались як основна угода №20/30Ш від 20.03.08р., так і додаткова угода №1, що була укладена 01.08.08р. між ТОВ «Трансфактор» та ТОВ «Поллекс», але акт перевірки від 16.07.2009р. №142/23-124-4/31713761 не містить жодних посилань на існування додаткової угоди №1 від 01.08.09р.

В дійсності, під час проведення перевірки від 16.07.09р. перевіряючи ми особами, крім основної угоди №20/03Ш від 20.03.2008р., не було надано інших документів, які були б належним чином складені відповідно вказаного договору, а у подальшому, додаткової угоди №1 від 01.08.2008р. на яку посилався представник позивача.

Відповідно до п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05 №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.05р. за №925/11205, акт перевірки визначено як службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Згідно п.4.4 наказу ДПА України № 327 суб'єкт господарювання має право до винесення рішення за наслідками перевірки подати заперечення до акту перевірки. При цьому до заперечень платник податків має право додати ті документи, які на його думку спростовують доводи та висновки перевіряючих.

Також, згідно п.5.2.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-111 (із подальшими змінами та доповненнями) у випадку здійснення платником апеляційного узгодження податкового зобов'язання такий платник може додавати до скарги всі документи, які вважає за необхідне.

Однак, при наданні 17.07.2009р. до податкової інспекції заперечення без номеру та дати до акту перевірки та скарги від 30.07.09р. ТОВ «Трансфактор» не було зазначено про існування додаткової угоди, яка була надана ТОВ «Трансфактор» при зверненні з позовом до суду, що свідчить на користь відсутності факту існування цієї додаткової угоди на час проведення перевірки і узгодження її результатів.

Згідно з реєстром суб'єктів господарювання, з якими ТОВ «Трансфактор» перебувало у господарських відносинах у перевіряємому періоді (додаток 2 до акту перевірки) позивач не мав господарських відносин із ТОВ «ТПК Фора».

Таким чином, не маючи жодних господарських відносин із ТОВ «ТПК Фора» позивач, у той же час, вказує на наявність укладених додаткових угод, в яких третьою стороною виступає зазначене товариство. При цьому ТОВ «ТПК Фора» фігурує в ролі відправника, яким згідно п.1 основного договору є ТОВ «Полекс», та «платника», яким згідно п.1 та п.4.1 є позивач.

Так, за додатковою угодою між ТОВ «Трансфактор» (покупець) та ТОВ «Поллекс» (постачальник) встановлено обов'язок ПОКУПЦЯ компенсувати ПРОДАВЦЮ залізничний тариф.

Однак, відповідно до п.4.1 розділу 4-го договору від 20.03.2008р. №20/03111 вказано, що: «Поставка здійснюється залізничним транспортом за реквізитами, наданими ПОКУПЦЕМ. Оплата залізничного тарифу справляється ПОКУПЦЕМ шляхом 100% передоплати».

За умовами додаткової угоди виникають нові сторони - ТОВ «ТПК Фора» та ДП «Східний ГЗК» (кінцевий отримувач товару), хоча, в той же час, за розділом першим договору №20/03Ш від 20.03.08р. відправником товару є ТОВ «Поллекс», а отримувачем і платником є ТОВ «Трансфактор».

Згідно чинного цивільного законодавства сторони договору вільні у праві вибору контрагента та умов договору, але є сумнівним сам факт визначення у додатковій угоді прав та обов'язків інших суб'єктів господарювання (ТОВ «ТПК Фора» та ДП «Східний ГЗК»), які не є сторонами основного договору і не підписували додаткової угоди.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р. (далі Закон - №996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 203 Цивільного Кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частиною 5-ю цієї статті встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2-ю вказаної статті встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За своїм змістом додаткова угода №1 від 01.08.08р. на твердження позивача є правочином, тому повинна відповідати встановленим чинним законодавством вимогам щодо укладення правочинів. Зміст додаткової угоди співпадає з наслідками п.4.1 основного договору від 20.03.08р., тобто не доповнює чи змінює, а дублює окремий пункт основного договору, що є свідченням укладення додаткової угоди без наміру реального настання правових наслідків, визначення одними суб'єктами в додатковій угоді від 01.08.08р. прав і обов'язків інших суб'єктів не може бути спрямоване на реальне настання юридичних наслідків, так як цю додаткову угоду фактично уклали неналежні сторони, які не мають необхідного обсягу цивільної дієздатності по відношенню до ТОВ «ТПК Фора» і ДП «Східний ГЗК».

Відповідно до ч.2 ст.207 Цивільного Кодексу України, правочин, який вчиняється юридичною особою, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими документами, довіреністю, або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Додаткова угода укладалась ТОВ «Трансфактор» та ТОВ «Поллекс» без фактичної участі ТОВ «ТПК Фора» та ДП «Східний ГЗК», які цю додаткову угоду не підписували відно не можуть мати відповідні права чи обовязки.

До заперечення до акта перевірки та до скарги і позову ТОВ «Трансфактор» не надало документів, які б уповноважували позивача та ТОВ «Поллекс» укладати угоди від імені ТОВ «ТПК Фора» та ДП «Східний ГЗК». В додатковій угоді, також, не вказується на те, що ТОВ «Трансфактор» та ТОВ «Поллекс» діяли від імені ТОВ «ТПК Фора» та ДП «Східний ГЗК».

Вказані обставини свідчать про недодержання сторонами в момент укладення додаткової угоди №1 від 01.08.08р. вимог ст. 9 Закону №996-XIV та ст.203 ЦК України.

Крім того, у судовому засіданні на підтвердження обґрунтування позиції викладеній у адміністративному позові, суд зясовував у керівника ТОВ «Трансфактор» Борисенко В.В. питання щодо організації роботи ТОВ «Трансфактор», у тому числі і по операціями з ТОВ «Поллекс», ТОВ «ТПК Фора» та ДП «Східний ГЗК». На жодне питання щодо фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Трансфактор» представник позивача належним чином не відповів, що наводить суд на висновок, що керівник ТОВ «Трансфактор» Борисенко В.В. взагалі не має відношення до організації фінансово-господарської діяльності ТОВ «Трансфактор», а лише номінально підписує первинні документи.

Також, під час судового розгляду справи, на питання суду чи є у позивача додаткові докази або документи на підтвердження своєї позиції, керівник ТОВ «Трансфактор» Борисенко В.В. неодноразово зазначив про відсутність будь-яких додаткових доказів і документів.

Враховуючи викладене, суд вважає позицію позивача безпідставною та доходить висновку, що позивачем було порушено вимоги чинного податкового законодавства України, а отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене законно та є обґрунтованим, а відповідач на момент його винесення діяв у межах своїх повноважень та згідно вимог чинного законодавства України, отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 02.02.2010р.

Суддя Д.П. Павловський