Рішення № 79376379, 26.12.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

26.12.2018 Єдиний унікальний номер 205/5756/18

Єдиний унікальний номер судової справи 205/5756/18

Номер провадження 2/205/2777/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

26 грудня 2018 року

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_4, третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що позивачам на праві спільної сумісної власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14.09.1999 року, виданого ВАТ Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського згідно до розпорядження № 2912-ц від 14.09.1999 року і зареєстрованого 14.09.1999 року КП Дніпропетровське МБТІ в реєстраційну книгу № 88п за реєстровим № 78-55.

Зазначена квартира складається з двох житлових кімнат, житловою площею 27,3 кв.м., кагальною площею 47,9 кв.м.

У зазначеній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Шлюб між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було розірвано на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2017 року.

Відповідач була зареєстрована у вказаній квартирі за її проханням у вересні 2014 року, але за місцем реєстрації ні дня не проживала. Особистих речей, які б належали відповідачу у квартирі не має і ніколи не було. Починаючи з вересня 2014 року і по теперішній час відповідач не проживає у зазначеній квартирі.

Після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_3.

На підставі вищевикладеного, позивач просить усунути ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою, розташованою у АДРЕСА_1, шляхом зняття ОСОБА_4 з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити, участі в судових дебатах не приймали, письмово просили закінчити розгляд справи у їх відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечували.

Позивач ОСОБА_2 письмово просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з'явився. Про місце, дату та час судового засідання сповіщена належним чином. Про причину неявки суд не повідомила.

Від представника третьої особи Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради Пономарьова А.С. надійшла заява з проханням розгляд справи провести у відсутність представника та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин, суд вважає відповідачів належним чином повідомленим та можливим, за згодою представника позивача, розглянути справу на підставі наявних доказів, заочно, відповідно до статті 280 ЦПК України.

У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, заслухавши пояснення позивачів, свідків, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3на праві спільної сумісної власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14.09.1999 року, виданого ВАТ Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського згідно до розпорядження № 2912-ц від 14.09.1999 року і зареєстрованого 14.09.1999 року КП Дніпропетровське МБТІ в реєстраційну книгу № 88п за реєстровим № 78-55 (а.с. 5, 6, 7).

У квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с. 8).

Шлюб між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було розірвано на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2017 року (а.с. 23).

В судовому засіданні встановлено, що відповідач в квартирі ніколи не проживала, в квартирі відсутні їх особисті речі, а також відповідач не несе витрати по сплаті комунальних послуг, що знайшло своє підтвердження в поясненнях свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також в акті від 25 липня 2018 року (а.с. 41).

Відповідно до ст. 41 Конституції України право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

За змістом права власності, визначеного ст. 317 ЦК України, право власності - це право володіння, користування і розпорядження майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На підставі ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною другою статті 405 ЦК України визначено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В силу ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Також, в силу ст. 6 вищезазначеного Закону, громадянин України зобов'язаний протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання проводиться за рішенням суду.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

На основі повного і всебічного з'ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 15-16, 317, 319, 321, 391, 405 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 76, 81,141, 259, 263-265, 268, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Усунути ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою, розташованою у АДРЕСА_1, шляхом зняття ОСОБА_4 з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1.; паспорт серії НОМЕР_1, виданий 13.12.2006р. Петропавлівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області) на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.Г. Остапенко