Рішення № 79375587, 22.01.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року м. ПолтаваСправа № 816/1630/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника третьої особи - ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Лубенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування актів, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

17.05.2018 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лубенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі - Лубенський відділ поліції ГУНП в Полтавській області, відповідач) про:

- визнання протиправними та скасування Акта розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та Акт №14 про нещасний випадок невиробничого характеру за формою - НТ* від 12.04.2018 Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області за фактом отримання ОСОБА_1 травми 23.02.2018,

- зобов'язання Лубенський ВП ГУНП в Полтавській області повторно провести розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 23.02.2018,

- зобов'язання Лубенський ВП ГУНП в Полтавській області за фактом отримання ОСОБА_1 травми 23.09.2018 скласти акти за формами Н-1 та Н-5, під час виконання ОСОБА_1 службових обов'язків 23.02.2018.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 23.02.2018 близько 15 години 30 хвилин перебуваючи на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 1 Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області, під час виконання службових обов'язків, виїхавши за викликом за адресою: АДРЕСА_1, під час припинення хуліганських дій, отримав тілесні ушкодження. У ході розслідування нещасного випадку комісія дійшла висновку, що травму позивач отримав в результаті того, що у останнього був відсутній захисний шолом, але вказані висновки не відповідають даним обставинам, оскільки правопорушник наніс позивачу удар кулаком руки в обличчя, тобто в лицьову частину голови, яка шоломом захищена не була, оскільки на захисному шоломі відсутнє захисне забрало, що перешкоджає нанесенню тілесних ушкоджень саме лицьової частини голови, а саме: обличчя. За доводами позивача, фактично розслідування нещасного випадку комісією проводилося формально, без повного з'ясування обставин за яких заподіяно травми, а висновки щодо нещасного випадку ґрунтуються на сумнівах та припущеннях відповідача, які нічим не підтверджені.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 816/1630/18, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.06.2018.

У судовому засіданні 21.06.2018 відкладено розгляд справи на 03.07.2018.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Національної поліції в Полтавській області (надалі - ГУНП в Полтавській області, третя особа).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №816/1631/18 за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Лубенський ВП ГУНП в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2018 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 27.12.2018.

27.12.2018 до суду ГУНП в Полтавській області надано пояснення на позов в яких зазначено, що службове розслідування проведено з метою встановлення обставин травмування позивача, чи мали ці обставини місце взагалі. За результатами розслідування комісія Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області дійшла висновку, що відповідно до пункту 3.11 Порядку № 1346 нещасний випадок трапився з ОСОБА_1 23.02.2018 близько 15:15 год. у період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, унаслідок порушення позивачем службової дисципліни, та як наслідок, комісією 12.04.2018 складено акти форми Н-5* та НТ*. Зазначено, що при прийнятті рішення за результатами розслідування, відповідно до вимог Порядку № 1346 комісією Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області було взято до уваги висновок службового розслідування, що проводився ГУНП в Полтавській області відповідно до вимог Інструкції № 230, проте, даний висновок не був підставою для складання актів форми Н-5* та НТ*, а лише слугував додатковим джерелом інформації. Також ГУНП в Полтавській області зазначає, що стосовно факту травмування позивача проводилося два розслідування Лубенським ВП ГУНП в Полтавській області та ГУНП в Полтавській області. Зазначено, що висновок службового розслідування, який було взято до уваги під час проведення розслідування нещасного випадку відповідно до Порядку № 1346 є чинним /а.с. 203-209/.

27.12.2018 розгляд справи відкладено до 22.01.2019 у зв'язку з неявкою учасників справи.

У судовому засіданні 22.01.2019 позивач та представник позивача позов підтримали та просили суд задовольнити.

Представник третьої особи проти задоволення позову заперечував.

Представник відповідача у судове засідання 22.01.2019 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи, повідомлений належним чином /а.с. 254/.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

23.02.2018 поліцейський СРПП №1 Лубенського ВП старший сержант поліції ОСОБА_1 спільно з інспектором СРПП №1 Лубенського ВП лейтенантом поліції ОСОБА_5 знаходилися на зміні по патрулюванню м. Лубни та Лубенського району. Близько 14 год. 31 хв. на службовий планшет надійшло повідомлення від ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає за адресою АДРЕСА_3) про те, що за адресою АДРЕСА_1, вчиняється насильство в сім'ї відносно малолітньої дитини ОСОБА_8. Прибувши на місце виклику, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_5 зайшли до будинку, де на міжквартирній площадці зустріли бабусю ОСОБА_6 та малолітню дитину ОСОБА_8, які повідомили, що батьки останньої знаходяться в стані алкогольного сп'яніння та вчиняють насильство у сім'ї. Після цього ОСОБА_1 спільно із ОСОБА_5 постукали до квартири АДРЕСА_1, але ніхто двері не відчинив. У цей час малолітня ОСОБА_8 власним ключем відчинила свою квартиру, запросивши працівників поліції зайти з нею для власної безпеки. Після цього остання зайшла до квартири, а працівники поліції залишилися стояти біля вхідних дверей даної квартири та контролювати обстановку і слідкувати за діями малолітньої ОСОБА_8 У цей час із квартири до вхідних дверей вийшли ОСОБА_9 (співмешканець) і ОСОБА_10 (мати) та почали безпідставно виражатися в бік працівників поліції брутальною лайкою. В ході цього працівники поліції повідомили причину їхнього візиту, але останні не відреагували та вели себе вкрай агресивно, на що їм було неодноразово зроблено зауваження та прохання заспокоїтися. Однак ОСОБА_9 на зауваження працівників поліції не реагував та почав вести себе вкрай агресивно та розмахувати руками і виражатися брутальною лайкою в бік працівників поліції. Щоб уникнути подальшого конфлікту ОСОБА_1 та ОСОБА_5 почали відходити назад в напрямку дверей, слідкуючи при цьому за діями ОСОБА_9 та попереджаючи його про припинення протиправних дій. Після чого гр. ОСОБА_9 наблизився до ОСОБА_1 та почав хапати його за формений одяг і наніс один удар кулаком в голову, а саме - в область лівого ока, після чого одразу ж був затриманий працівниками поліції.

Даний факт занесено до ЄРДР за кваліфікацією складу кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 345 КК України та присвоєно реєстраційний №1201817024000250 /а.с. 36/.

Постановою Лубенського ВП кримінальне провадження щодо ОСОБА_9, внесене до ЄРДР за №1201817024000250 від 23.03.2018 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 345 КК України, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення /а.с. 40-42/.

Водночас постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27.04.2018 у справі №539/1192/18 ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 255 грн на користь держави /а.с. 43/.

За фактом отриманих тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 23.02.2018 звернувся до Лубенської центральної міської лікарні, де йому встановлено діагноз - "черепно-мозкова травма, струс мозку", у зв'язку з чим був виданий листок непрацездатності серії АДН №560277 на період з 23.02.2018 по 07.03.2018 /а.с. 21/.

Згідно з випискою від 07.03.2018 №2063/244 форми №027/0 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 за наслідки перебування у стаціонарі Лубенської Центральної міської лікарні встановлено повний діагноз - ЧМТ. Струс г/мозку (виробнича 23.02.18) /а.с. 22/.

З метою з'ясування обставин отримання тілесних ушкоджень поліцейським СРПП №1 Лубенського ВП старшим сержантом поліції Нетеренком М.Г. начальник ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 виніс наказ від 28.02.2018 №226 "Про призначення та проведення службового розслідування", за наслідками проведення якого складено відповідний висновок від 29.03.2018.

Відповідно до висновку проведеним розслідуванням встановлено факт порушення ОСОБА_1 п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV, п. 1 п. ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС №1179-2016, п. 1.2.7, п. 4.5, п. 6.7 Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом МВС від 22.10.2012 №940, за що поліцейському сектору реагування патрульної поліції №1 Лубенського ВП старшому сержанту поліції Нетеренку Миколі Григоровичу оголошено сувору догану.

Наказом Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області від 23.02.2018 створено комісію для розслідування обставин та причин нещасного випадку, що стався 23.02.2018 із старшим сержантом поліції ОСОБА_1, поліцейським сектору реагування патрульної поліції №1 Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області /а.с. 126/.

За фактом нещасного випадку було проведено розслідування, результати якого 12.04.2018 були оформлені актом комісії Лубенського ВП (форма Н-5*), за висновком якого нещасний випадок з ОСОБА_1 трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни /а.с . 66-70/.

12.04.2018, начальник Лубенського ВП Кривченко В.І. затвердив акт №14 (форма НТ*) про нещасний випадок невиробничого характеру, за висновком якого нещасний випадок з ОСОБА_1 стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни /а.с. 71-76/.

Позивач не погоджуючись із висновками, зазначеними в актах розслідування нещасного випадку за формою Н-5* та Акт №14 про нещасний випадок невиробничого характеру за формою НТ* від 12.04.2018, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку позовним вимогам позивача, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (надалі - Закон № 580-VIII) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Поліцейський зобов'язаний професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно - правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва (пункт 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII).

Відповідно до пункту 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку із прийняттям Закону України "Про Національну поліцію", до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Згідно з частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Відповідно до пункту 1.2.7 Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом МВС від 22.10.2012 №940 (надалі - Інструкція), (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) основним завданням органів внутрішніх справ щодо реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події є, зокрема забезпечення особистої безпеки працівників міліції, організація їх навчання діям у типових та екстремальних ситуаціях.

Згідно з пунктом 4.5 Інструкції начальники і відповідальні по ОВС та інші працівники міліції при виїзді на місця подій зобов'язані мати при собі вогнепальну зброю, засоби бронезахисту та бути одягнені у формений одяг (працівники оперативних підрозділів, крім відповідальних по ОВС, можуть бути у цивільному).

Працівники, включені до складу СОГ чи ОГ, забезпечуються вогнепальною зброєю, боєприпасами і спецзасобами індивідуального захисту та активної оборони (бронежилетом та захисною каскою не нижче 2-го класу захисту, гумовим кийком, балончиком з аерозолем сльозоточивої чи дратівної дії, наручниками). За рішенням начальника ОВС їм можуть видаватися автоматична зброя та інші спеціальні засоби. Контроль за екіпіруванням членів СОГ та ОГ при виїзді на місце події покладається на начальника та відповідального по ОВС. Відповідно до пункту 2.1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 № 1346, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за № 83/7404 (надалі - Порядок) розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).

Згідно з пунктом 2.2 Порядку за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

Положеннями пункту 2.4 Порядку визначено, що якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).

Про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги /пункт 3.1 Порядку/.

Керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС /пункт 3.5 Порядку/.

Відповідно до пункту 3.8 Порядку комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків); скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.

У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію.

Згідно з пунктом 3.9 Порядку визначено, що комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов'язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; проведення навчання, тренувань, обов'язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.

Положеннями пункту 3.10 Порядку визначено, що комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок: безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов'язаних з виконанням службових обов'язків; травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); раптового погіршення стану здоров'я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов'язаним з виконанням службових обов'язків за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я. Медичний висновок щодо зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров'я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 3.11 Порядку комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов'язані з виконанням службових обов'язків; унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

До першого примірника акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (далі - акт розслідування нещасного випадку) долучаються: акт за формою Н-1* (НТ*), пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров'я потерпілим у результаті нещасного випадку (у тому числі поранення), а в разі необхідності - також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин /пункт 3.12 Порядку/.

Так, відповідачем у акті розслідування нещасного випадку, що стався 23.02.2018 із поліцейським сектору реагування патрульної поліції №1 Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області, старшим сержантом ОСОБА_1, зазначено наступні обставини.

Зокрема зазначено, що поліцейські - ОСОБА_5 та ОСОБА_1 залишили захисні шоломи в автомобілі та направилися до місця події, таким чином, проігнорувавши заходи особистої безпеки, що виявилося у недотриманні вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII, пункту 1.2.7, пункту 4.5, 6.7 Інструкції /а.с. 29/.

ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не маючи необхідності для безпосереднього припинення правопорушення, за запрошенням малолітньої дитини зайшли до квартири, де мешкає малолітня дитина разом із матір'ю та вітчимом, без відома останніх, які в той час спали. Такі дії у подальшому призвели до конфліктної ситуації з мешканцями квартири та обмежили право на недоторканість житла, передбачене статтею 30 Конституції України /а.с. 31/.

Також указано, що поліцейські безпідставно не здійснювали відеозапис конфліктної ситуації, що міг би слугувати доказовою базою /а.с. 31 зворот/.

Таким чином, комісія дійшла висновку про порушення позивачем службової дисципліни, з огляду на, що комісією зроблено висновок - нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний із виконанням службових обов'язків унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

За результатами розслідування нещасного випадку складено акти за формою НТ* та Н-5*, у якому зазначено висновок комісії: нещасний випадок з ОСОБА_1 стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

Надаючи оцінку викладеному, суд зазначає наступне.

Так, протиправні дії ОСОБА_1 у вигляді проникнення до квартири, які інкримінуються позивачу, є елементом (об'єктивна сторона) складу злочину - порушення недоторканності житла, передбаченого статтею 162 Кримінального кодексу України.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Частиною другою статті 2 Кримінального кодексу України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно з частиною першою статті 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

З огляду на особливий порядок доведення вини особи у вчиненні кримінально караного злочину, який оформляється виключно вироком суду, та відсутність такого вироку у відповідача на момент складення оскаржуваних актів, так і у суду на час розгляду даної адміністративної справи, суд дійшов висновку про безпідставність відповідних мотивів та, як наслідок, протиправність їх включення відповідачем до спірного наказу.

Таким чином, за відсутності такого, що набрав законної сили вироку суду стосовно ОСОБА_1 відповідач позбавлений законного права ставити йому у вину факт незаконного проникнення до приватного житла, у зв'язку з чим даний мотив відкидається судом, як передчасний.

Іншою підставою для зазначення висновку в оскаржуваних актах є обставини, відповідно до яких під час виїзду на виклик за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не забезпечили відеофіксацію своїх дій та дій учасників конфлікту на нагрудну камеру, а також залишили в службовому автомобілі захисні шоломи, проігнорувавши власні заходи безпеки.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з частиною першою статті 40 Закону № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Зазначені норми передбачають лише можливість застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, а не обов'язок застосування вказаних технічних приладів і технічних засобів.

Водночас те, що застосування вище вказаних заходів безпеки могло призвести до уникнення наслідків нещасного випадку, що стався із позивачем, є лише припущенням відповідача.

Також суд зазначає, що в актах розслідування нещасного випадку, крім іншого зазначено, що факт отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень унаслідок порушення ним службової дисципліни підтверджується висновком службового розслідування ГУНП в Полтавській області від 29.03.2018.

Відповідно до даного висновку проведеним розслідуванням встановлено факт порушення ОСОБА_1 пункту 1, пункту 2 частини 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV, пункту 1 пункту ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС №1179-2016, пункту 1.2.7, пункту 4.5, пункту 6.7 Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом МВС від 22.10.2012 №940, за що поліцейському сектору реагування патрульної поліції №1 Лубенського ВП старшому сержанту поліції Нетеренку М.Г. оголошено сувору догану.

У зв'язку з виявленими порушеннями службової (трудової) дисципліни начальник поліції ГУНП в Полтавській області Замахін А.Л. виніс наказ від 06.04.2018 №566, відповідно до пункту 1 якого поліцейському сектору реагування патрульної поліції №1 Лубенського ВП старшому сержанту ОСОБА_1 оголошено сувору догану.

Водночас рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 у справі № 816/1631/18, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2018, позов ОСОБА_1 до ГУНП в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Лубенський ВП ГУНП в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу задоволено: визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу ГУНП в Полтавській області "Про порушення службової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 06.04.2018 № 566.

Стосовно доводів ГУНП в Полтавській області щодо чинності висновку службового розслідування ГУНП в Полтавській області від 29.03.2018, яким встановлено порушення позивачем службової (трудової) дисципліни, суд зазначає, що відповідно до пояснень наданих представником ГУНП в Полтавській області, указаний висновок не був підставою для складання оскаржуваних актів, а лише слугував додатковим джерелом інформації /а.с. 205/.

Крім того, представником ГУНП в Полтавській області зазначено, що стосовно факту травмування ОСОБА_1 проводилося два розслідування - ГУНП в Полтавській області та Лубенським ВП ГУНП в Полтавській області /а.с. 205/.

Констатуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправними та скасування Акта розслідування нещасного випадку, що стався 23.02.2018 близько 15:15 год. із поліцейським сектору реагування патрульної поліції №1 Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області, старшим сержантом поліції ОСОБА_1, який складено за формою Н-5*.

Також слід визнати протиправним та скасувати Акт № 14 про нещасний випадок невиробничого характеру від 12.04.2018 за формою НТ*, який складено щодо нещасного випадку, що стався 23.02.2018 зі старшим сержантом поліції ОСОБА_1

З метою захисту прав позивача, з урахуванням вище викладених висновків суду, наявні підстави для зобов'язання Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області повторно провести розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 23.02.2018.

Водночас щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Лубенський ВП ГУНП в Полтавській області за фактом отримання ОСОБА_1 травми - 23.02.2018 скласти акти за формами Н-1* та Н-5*, під час виконання ОСОБА_1 службових обов'язків 23.02.2018, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо складання актів за результатами розслідування за формами Н-1* та Н-5* є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи вище викладене, позовні вимоги про зобов'язання відповідача скласти акти за формою Н-1* та Н-5*, за результатом розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 23.02.2018, задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не доказав правомірності своїх рішень, що є підставою для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, то на користь позивача підлягає стягненню сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 1409,60 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса місця проживання: АДРЕСА_2) до Лубенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Монастирська, 4, м. Лубни, Полтавська область, 37500), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Національної поліції в Полтавській області (ідентифікаційний код 40108630, вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36000) про визнання протиправними та скасування актів, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати Акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5* та Акт № 14 про нещасний випадок невиробничого характеру за формою НТ* від 12.04.2018 Лубенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, які складено за фактом отримання ОСОБА_1 травми - 23.02.2018.

Зобов'язати Лубенський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області повторно провести розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 - 23.02.2018.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лубенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Монастирська, 4, м. Лубни, Полтавська область, 37500) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса місця проживання: АДРЕСА_2) судові витрати понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 1409,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).

Повний текст рішення складено 24.01.2019.

Суддя С.О. Удовіченко