Рішення № 79375572, 17.01.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року м. ПолтаваСправа № 1640/3461/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Костіної А.В.,

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

28 вересня 2018 року (згідно відбитку поштового штампу на конверті) ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 жовтня 2017 року по 21 травня 2018 року включно в сумі 24582,24 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що в порушення статті 116 Кодексу законів про працю України повний розрахунок по заробітній платі з нею було проведено не в день звільнення, а лише 28.08.2018 після набрання законної сили судовим рішенням у справі №816/2245/17 за її позовом до ГТУЮ у Полтавській області, яким на користь ОСОБА_1 з ГТУЮ у Полтавській області стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 67259,74 грн та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 831,15 грн. Повна виплата стягнутої за рішенням суду у справі №816/2245/17 не донарахованої та не виплаченої компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, яка є складовою частиною заробітної плати, відбулася 28.08.2018. Дата, до якої рішенням суду у справі №816/2245/17 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - 19.10.2017 (дата ухвалення остаточного рішення про присудження заробітної плати в адміністративній справі №816/966/16). Дата ухвалення остаточного рішення про присудження не донарахованої та не виплаченої компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати - 21.05.2018. Отже, період з 20.10.2017 по 21.05.2018 є часом повного розрахунку, за прострочення якого стягується середня заробітна плата. Враховуючи те, що середньоденний заробіток позивача за січень і лютий 2016 року становить 170,71 грн, а загальна кількість робочих днів у період затримки виплати заробітної плати з 20.10.2017 по 21.05.2018 складає 144 робочих дня, загальна сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 складає 24582,24 грн.

Відтак, позивач звернулася до суду з даним позовом про стягнення з управління вказаної суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду від 08.10.2018 позовну заяву залишено без руху, в зв'язку з невідповідністю її вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

16.10.2018 позивач усунула недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі суду від 08.10.2018.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

06.11.2018 від ГТУЮ у Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 76-82), у якому управління заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на те, що обґрунтування останньої щодо стягнення середнього заробітку за період 20.10.2017 по 21.05.2018 є безпідставними та суперечать засадничому принципові юридичної відповідальності, згідно з яким ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Вказує, що постановою суду від 22.06.2017 у справі №816/966/16 з управління на користь ОСОБА_1 стягнуто недораховані та не виплачені кошти при звільненні за час проходження публічної служби у загальному розмірі 4382,51 грн. Вказану постанову управління виконало повністю 10.11.2017. Поряд з цим, рішенням суду від 15.02.2018 у справі №816/2245/17 стягнуто з управління на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 67259,74 грн та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 831,15 грн. Зазначене рішення щодо стягнення заробітної плати виконане ГТУЮ у Полтавській області 28.08.2018. При цьому, рішення суду в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 831,15 грн набрало законної сили лише 21.05.2018 (після звільнення працівника), а тому застосування до роботодавця відповідальності за статтею 117 Кодексу законів про працю України за невиплату компенсації, що виникла після звільнення, є необґрунтованим та безпідставним.

13.11.2018 ОСОБА_1 до суду подано відповідь на відзив (а.с. 110-115), у якій остання наполягає на тому, що правовідносини у даній справі стосуються суми заборгованості із заробітної плати, а саме, у розмірі 831,15 грн та періоду її виплати з 20.10.2017 по 21.05.2018, тоді як середній заробіток в сумі 67259,74 грн стягнутий постановою Полтавського окружного адміністративного суду у справі №816/2245/17 за несвоєчасну виплату заборгованості із заробітної плати в сумі 4382,51 грн та періоду її виплати з 28.03.2016 по 19.10.2017.

Заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву від відповідача надійшли до суду 21.11.2018 (а.с. 118-121). У цих запереченнях управління наполягає на безпідставності та необґрунтованості відповіді на відзив позивача. Посилається на те, що чинне законодавство не передбачає відповідальності у формі стягнення середнього заробітку за час прострочення виплати інших доходів, право на які виникло вже після звільнення працівника.

10.12.2018 позивачем до суду подано відповідь на заперечення на відзив (а.с. 124-129), у якій в підтвердження своєї позиції остання посилається на судову практику Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини з аналогічних спорів. Враховуючи судову практику позивач вважає, що оскільки рішенням суду у справі №816/2245/17 на її користь з управління стягнуто середній заробіток за період з 28.03.2016 по 19.10.2017 без урахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, яка була стягнута саме цим рішенням суду, то фактично на момент прийняття вказаного рішення в управління виникла заборгованість із заробітної плати у вигляді компенсації в сумі 831,15 грн і яку останнє виплатило 28.08.2018. Відтак, управлінням на момент прийняття судом рішення у справі №816/2245/17 не було проведено з ОСОБА_1 остаточного розрахунку по заробітній платі у визначені законодавством строки, а тому виникла підстава для застосування до управління відповідальності у вигляді сплати їй середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.10.2017 по 21.05.2018.

В судовому засіданні 17.01.2019 позивач позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Представник ГТУЮ у Полтавській області в судовому засіданні 17.01.20149 проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечував, просив суд відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

19.06.2012 (наказ від 30.05.2012 №429/7) ОСОБА_1 призначена на посаду завідуючої сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Кобеляцького районного управління юстиції за конкурсом.

25.07.2014 (наказ від 25.07.2014 №1112/7 ) ОСОБА_1 переведена на посаду начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Кобеляцького районного управління юстиції за результатами стажування, із збереженням 12 рангу державного службовця.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 02.02.2015 №139/5 Головне управління юстиції перейменовано на Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області.

01.12.2015 згідно з наказом ГТУЮ у Полтавській області "Про переведення працівників" від 30.11.2015 №1876/7 ОСОБА_1 переведена на посаду начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Кобеляцького районного управління юстиції.

Наказом ГТУЮ у Полтавській області від 28.03.2016 №540/7 "Про вивільнення ОСОБА_1" у зв'язку із скороченням граничної чисельності працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №840 "Про внесення змін у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України 05.04.2014 №85", наказу ГТУЮ у Полтавській області "Про введення в дію структури, штатної чисельності та штатного розпису територіальних органів юстиції Полтавської області" від 25.01.2016 №20/4 начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Кобеляцького районного управління юстиції ОСОБА_1 звільнено з роботи з 28.03.2016 у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Також відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки" наказано виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток: 04 календарні дні щорічної основної відпустки за робочий рік з 19.06.2014 по 18.06.2015; 23 календарні дні щорічної основної відпустки за відпрацьований період з 19.06.2015 по 28.03.2016; 15 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за стаж проходження державної служби понад 24 роки за 2015 рік. Крім того, відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України зазначено щодо виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Вказані обставини не потребують доказування, оскільки встановлені в судовому порядку під час розгляду справи №816/966/16.

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням уточнення позовних вимог) до ГТУЮ у Полтавській області про стягнення з ГТУЮ у Полтавській області не донарахованих та не виплачених ОСОБА_1 при звільненні за час проходження публічної служби коштів у загальному розмірі 4382,51 грн, з яких: посадовий оклад у розмірі 1332,96 грн; надбавка за вислугу років у розмірі 399,89 грн; надбавка за виконання особливо важливої роботи у розмірі 433,23 грн; премія у розмірі 485,19 грн; вихідна допомога у розмірі 664,13 грн; компенсація за невикористану відпустку у розмірі 1067,11 грн, а також стягнення з ГТУЮ у Полтавській області витрат, пов'язаних з прибуттям до суду, зокрема добових (справа №816/966/16).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 у справі №816/966/16 (а.с. 51-53) позов ОСОБА_1 до ГТУЮ у Полтавській області про стягнення заробітної плати задоволено. Стягнуто з ГТУЮ у Полтавській області (код ЄДРПОУ 34874347) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) не донараховані та не виплачені ОСОБА_1 кошти при звільненні за час проходження публічної служби у загальному розмірі 4382,51 грн: - посадовий оклад у розмірі 1332,96 грн; - надбавка за вислугу років у розмірі 399,89 грн; - надбавка за виконання особливо важливої роботи у розмірі 433,23 грн; - премія у розмірі 485,19 грн; - вихідна допомога у розмірі 664,13 грн; - компенсація за невикористану відпустку у розмірі 1067,11 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГТУЮ у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з прибуттям до суду, у розмірі 324,97 грн. Постанову в частині стягнення коштів з розрахунку за один місяць допущено до негайного виконання.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 24.10.2017) постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 у справі №816/966/16 скасована в частині стягнення на користь ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з прибуттям до суду, у розмірі 240 грн, в іншій частині постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 у справі №816/966/16 - залишена без змін (а.с. 54-56).

Таким чином, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 у справі №816/966/16 щодо стягнення з ГТУЮ у Полтавській області на користь ОСОБА_1 не донарахованих та не виплачених ОСОБА_1 коштів при звільненні за час проходження публічної служби у загальному розмірі 4382,51 грн набрала законної сили 19.10.2017.

Розрахунок ГТУЮ у Полтавській області з ОСОБА_1 за рішенням суду - постановою від 22.06.2017 у справі №816/966/16 був здійснений шляхом перерахування на особистий картковий рахунок ОСОБА_1 коштів 28.07.2017 та 10.11.2017.

Вказана обставина встановлена в судовому порядку під час розгляду справи №816/2245/17 та не потребує доказування під час розгляду даної справи.

Вважаючи, що за період з 28.03.2016 по 10.11.2017 (з моменту звільнення з посади по дату виплати за рішенням суду заробітної плати), ГТУЮ у Полтавській області повинно сплатити середній заробіток за весь час затримки такої виплати в розмірі 70332,52 грн, ОСОБА_1 в грудні 2017 року звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ГТУЮ у Полтавській області про стягнення середнього заробітку, а також компенсації втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати та моральної шкоди (справа №816/2245/17).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 у справі №816/2245/17, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018 (а.с. 57-61), адміністративний позов ОСОБА_1 до ГТУЮ у Полтавській області задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ГТУЮ у Полтавській області середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 67259,74 грн та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 831,15 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ГТУЮ у Полтавській області компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 1762 грн. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 у справі №816/2245/17 набрало законної сили 21.05.2018.

Листом від 28.08.2018 №09.1-29/6657 ГТУЮ в Полтавській області повідомило ОСОБА_1 про те, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 у справі №816/2245/17 28.08.2018 останній нараховано 68090,89 грн, з яких утримано податок з доходів фізичних осіб - 12256,36 грн, військовий збір - 1021,36 грн, фактично виплачено кошти в сумі 54813,17 грн, а також ОСОБА_1 перераховано компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 1762 грн (а.с. 63).

На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи відповідачем долучені платіжні доручення від 23.08.2018 №3232, від 23.08.2018 №3231, від 27.08.2018 №3310, від 23.08.2018 №3229, від 23.08.2018 №3230 (а.с. 95-99).

Позивач вважає, що обов'язок нарахування та виплати їй компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в ГТУЮ у Полтавській області виник одночасно з обов'язком нарахування та виплати заробітної плати, присудженої за рішенням суду у справі №816/966/16, однак фактично нарахування та виплата такої компенсації були проведені управлінням лише 28.08.2018 на виконання судового рішення у справі №816/2245/17, а також зважаючи на те, що на розмір компенсації, як складової частини заробітної плати, фактично судом при розгляді справи №816/2245/17 не нараховувався та не стягувався з управління середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 по рішенню суду у справі №816/966/16, остання звернулася до суду з даним позовом до ГТУЮ у Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.10.2017 по 21.05.2018 включно в сумі 24582,24 грн.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, суд виходить з наступного.

Статтею 34 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати;

стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

До структури заробітної плати, визначеної в статті 2 Закону України "Про оплату праці", входять основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат за змістом статті 2 Закону України "Про оплату праці" належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

В аспекті надання офіційного тлумачення положенням частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 зазначив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Отже, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати є складовою заробітної плати.

Як слідує з матеріалів справи, судовим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 у справі № 816/966/16, яке набрало законної сили 19.10.2017, стягнуто з ГТУЮ у Полтавській області на користь ОСОБА_1 недонараховані та не виплачені кошти при звільненні в загальному розмірі 4382,51 грн.

Оскільки при виконанні постанови суду у справі № 816/966/16 ГТУЮ у Полтавській області не нараховано ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, остання звернулась до суду з відповідним позовом про стягнення середнього заробітку, а також компенсації втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати та моральної шкоди (справа №816/2245/17).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 у справі №816/2245/17, яке набрало законної сили 21.05.2018, стягнуто на користь ОСОБА_1 з ГТУЮ у Полтавській області середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 67259,74 грн за період з 28.03.2016 (дата звільнення) по 19.10.2017 (дата набрання законної сили судовим рішенням про присудження позивачу заробітної плати) та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 831,15 грн.

Відповідно до приписів статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно з положеннями частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час її затримки.

Відповідно до частини другої цієї ж статті, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В розглядуваному випадку між ОСОБА_1 та ГТУЮ у Полтавській області існував спір щодо виплати складової частини заробітної плати - компенсації втрати частини доходів, в зв'язку з порушенням строків їх виплати. Вказаний спір вирішено на користь позивача судовим рішенням від 15.02.2018 №816/2245/17, яке набрало законної сили 21.05.2018.

Таким чином, датою остаточного розрахунку відповідача з позивачем в розумінні частини другої статті 117 КЗпП України є 21.05.2018 - дата набрання законної сили судовим рішенням у справі №816/2245/17 про стягнення з ГТУЮ у Полтавській області на користь ОСОБА_1 831,15 грн компенсації втрати частини доходів (а саме, доходів у вигляді заробітної плати в сумі 4382,51 грн, що стягнута судовим рішенням № 816/966/16) в зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Відтак на підставі частини другої статті 117 КЗпП України з ГТУЮ у Полтавській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні щодо виплати складової частини заробітної плати, а саме, за затримку розрахунку по виплаті компенсації втрати частини заробітної плати, в зв'язку з порушенням термінів її виплати за період з 20.10.2017 (наступний день після набрання законної сили судовим рішенням № 816/966/16 про присудження позивачу заробітної плати) по 21.05.2018 (дата набрання законної сили судовим рішенням №816/2245/17 про присудження компенсації втрати частини доходів).

Розмір середнього заробітку за період з 20.10.2017 по 21.05.2018 за обґрунтованим розрахунком позивача (а.с. 50), який детально перевірено судом, становить 24582,24 грн (144 робочих дні х 170,71 грн /середньоденний заробіток позивача/).

Вказана сума середнього заробітку в розмірі 24582,24 грн підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Доводи ГТУЮ у Полтавській області про відсутність підстав для застосування до роботодавця відповідальності за статтею 117 КЗпП України за невиплату компенсації, що виникла після звільнення, судом відхиляються з огляду на те, що компенсація втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати є складовою належної працівникові заробітної плати.

Відповідач в обґрунтування безпідставності заявлених позовних вимог у відзиві на позов посилався також на правову позицію Європейського Суду з прав людини, що викладена в рішенні від 08.04.2010 у справі "Меньшакова проти України" (заява №377/02).

Суд зазначає, що фактичні обставини справи "Меньшакова проти України" відмінні від обставин даної справи.

Так, в пунктах 55-57 рішення вказано "Суд зазначає, що позовні вимоги заявниці до її колишніх роботодавців щодо компенсації ґрунтувались на тому, що стаття 117 Кодексу законів про працю надавала їй право отримати компенсацію за несвоєчасну виплату заборгованості по заробітній платі до дня її фактичної виплати, навіть за періоди невиконання рішення, яким присуджувалась така виплата заборгованості.

Незважаючи на відмінності в результатах проваджень проти СМЗ та СМСК виявляється, що доводи заявниці не було прийнято судами. Зокрема, рішення суду від 15 червня 1999 року та 26 листопада 2003 року щодо відмови в задоволенні позовних вимог заявниці ґрунтувалися на тому, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю могла вимагатись заявницею лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати рішеннями від 8 липня 1997 року та 25 травня 1998 року та що тримісячний строк для вчинення процесуальних дій розпочався з цих дат (див., зокрема, пункт 15 вище). З прийняттям цих рішень статті 116 та 117 Кодексу законів про працю більше не застосовуються у справі заявниці, а зобов'язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію було замінено на зобов'язання виконати судові рішення на користь заявниці, що не регулюється матеріальними нормами трудового права.

У зв'язку з вищенаведеним, Суд зазначає, що застосування процесуальних обмежень у справі заявниці значною мірою залежало від тлумачень матеріальних норм Кодексу законів про працю. У зв'язку з цим, Суд зазначає, що відповідно до статті 117 Кодексу «при відсутності спору щодо суми» заборгованості із заробітної плати, звільнені працівники мають право на компенсацію за несвоєчасну виплату такої заборгованості за період «фактичного розрахунку» (частина перша статті 117), а «при наявності спору про розміри сум» заборгованості із заробітної плати компенсація повинна бути виплачена, якщо спір вирішено на користь працівника (частина друга статті 117). Особливу увагу слід звернути на те, що частина друга статті 117 Кодексу, яка встановлює право на отримання компенсації у випадку постановления судом рішення щодо суми такої заборгованості та є застосовною у справі заявниці, не передбачає виплати компенсації за період до фактичного розрахунку по заборгованості, на відміну від частини першої статті 117. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом."

Тобто у справі "Меньшакова проти України" заявниця просила стягнути компенсацію за несвоєчасну виплату заборгованості по заробітній платі до дня її фактичної виплати, навіть за періоди невиконання рішення, яким присуджувалась така виплата заборгованості.

Натомість у даній справі, позивач просить суд стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в зв'язку з вирішенням на її користь (судовим рішенням №816/2245/17, яке набрало законної сили 21.05.2018) спору щодо стягнення саме 831,15 грн компенсації втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Так, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати, виконуючи судове рішення №816/966/16 про присудження виплати ОСОБА_1 заробітної плати в сумі 4382,51 грн.

Однак вказаного нарахування та виплату не провів, що стало підставою для стягнення судовим рішенням від 15.02.2018 №816/2245/17, яке набрало законної сили 21.05.2018, вказаної суми компенсації втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 831,15 грн.

В зв'язку з цим, суд і дійшов висновку про застосування до відповідача відповідальності за частиною другою статті 117 КЗпП України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 20.10.2017 по 21.05.2018.

Вказаний висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду, що викладений в постанові від 16.01.2018 у справі № 465/2152/15-ц.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свої дій, що є підставою для задоволення адміністративного позову повністю.

Підстави для розподілу судових витрат у справі відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (вул. Соборності, 45, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 34874347) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (вул. Соборності, 45, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 34874347) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.10.2017 по 21.05.2018 включно в сумі 24582,24 грн (двадцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят дві гривні двадцять чотири копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22 січня 2019 року.

Суддя О.В. Гіглава