Ухвала суду № 79375341, 22.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

22 січня 2019 року м. Київ № 826/14303/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., при секретарі судового засідання Борсуковській А.О., за участю учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Аблова Є.В. в адміністративній справі

за позовомОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6до треті особи про Міністерства охорони здоров'я України, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Міністерство юстиції України, визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, встановлення відсутності компетенції (повноважень), ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (далі -позивачі) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства охорони здоров'я України (далі - відповідач), за участю третіх осіб, в якій, з урахуванням заяв про зміну предмета позову, просять суд:

визнати протиправними дії Міністерства охорони здоров'я України щодо винесення наказу від 14.08.2018 № 42-о «Про покладення обов'язків»;

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства охорони здоров'я України від 14.08.2018 № 42-о «Про покладення обов'язків»;

встановити відсутність у Міністерства охорони здоров'я України компетенції (повноважень) на призначення виконувача обов'язків ректора Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (далі - НМУ імені О.О. Богомольця), крім випадків, прямо визначених положеннями ч. 4 ст. 42 Закону України «Про вищу освіту»;

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства охорони здоров'я України від 07.09.2018 № 1639 «Про деякі питання управління Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця»;

визнати протиправними дії Міністерства охорони здоров'я України щодо винесення наказу від 01.10.2018 № 48-о «Про звільнення ОСОБА_7»;

визнати протиправним та скасувати наказ від 01.10.2018 № 48-о «Про звільнення ОСОБА_7»;

встановити відсутність у Міністерства охорони здоров'я України компетенції (повноважень) достроково розривати контракт з ректором НМУ імені О.О. Богомольця без подання вищого колегіального органу громадського самоврядування НМУ імені О.О. Богомольця;

визнати протиправними дії Міністерства охорони здоров'я України щодо винесення Наказу від 08.01.2019 № 1-о «Про звільнення ОСОБА_7»;

визнати протиправним та скасувати Наказ від 08.01.2019 № 1-о «Про звільнення ОСОБА_7».

На адресу суду 22.01.2019 подано заяву третьою особою в адміністративній справі №826/14303/18 - ОСОБА_1 (далі - заявник) про відвід судді Аблова Є.В.

Дослідивши подану третьою особою заяву, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд приходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Стаття 36 Кодексу адміністративного судочинства України визначає підстави для відводу (самовідводу) судді. Суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Як убачається із цієї норми, метою відводу судді або складу суду є уникнення будь-яких ситуацій, які б свідчили про зацікавленість у розгляді справи, впливали на об'єктивність під час оцінки обставин справи та прийняття у ній рішення.

Обґрунтовуючи подану заяву, заявник вказує на прихильність та уподобання судді одній із сторін - позивачу, що виражається у наданні йому у першу чергу процесуальних документів.

Крім того зазначає, що процесуальні документі видані особі, яка не має повноважень на представництво інтересів в суді та без резолюції судді.

Також вказує на те, що судом проігноровано інформацію третьої особи щодо його поштової адреси для відправки кореспонденції.

Всі ці обставини, на думку заявника, свідчать про особливу прихильність головуючого судді до позивачів, а особливо їх представників, надаючи їм переваги і створюючи нерівність у судовому процесі.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Преамбулою Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною першою статті 1 цього ж Закону визначено, що судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.

Згідно із частиною першою статті 7 зазначеного Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є:

1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 2) забезпечення доведеності вини; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; 5) забезпечення обвинуваченому права на захист; 6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 7) розумні строки розгляду справи судом; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; 9) обов'язковість судового рішення.

Статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» також передбачено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне відповідальність, установлену законом.

Наведене свідчить про закріплену на законодавчому рівні незалежність суддів та захист їх від впливу та втручання будь-яких осіб чи державних органів.

При вирішенні справи «Biluha v. Ukraine» Європейський суд з прав людини у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

У пункті 52 цього ж рішення щодо об'єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.

Отже, наведені заявником на обґрунтування заяви про відвід головуючого судді доводи не свідчать про наявність визначених пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для відводу.

Інші обставини, які могли б свідчити про упередженість судді стосовно заявника, та зацікавленість складу суду в певному рішенні в цій справі чи про необ'єктивне ставлення до сторін у справі, заявником не наведені.

Суб'єктивна думка заявника щодо прихильності головуючого судді до представників позивача є оціночною і не може свідчити про наявність обґрунтованих сумнівів у безсторонності суду стосовно сторін у цій справі.

Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначений статтею 40 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, частиною 4 передбачено, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі надходження заяви про відвід - до вирішення питання про відвід.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та врахувавши вимоги частини четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України вважає наявними підстави для зупинення провадження у справі до вирішення питання про відвід судді іншим складом суду.

Керуючись статтями 18, 31, 36, 39, 40, 236, 241, 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Аблова Є.В. вважати необґрунтованою.

Зупинити провадження у справі №826/14303/18 до вирішення питання про відвід судді.

Відповідно до статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передати заяву про відвід для вирішення іншим складом суду у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала в частині необґрунтованості заявленого відводу окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов