Рішення № 79375065, 23.01.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року справа № 2340/4785/18

10 годин 36 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 2340/4785/18

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) [представник позивача адвокат ОСОБА_2 - за ордером, довіреністю]

до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) [представник відповідача Бігун Л.А. - за довіреністю]

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, прийняв рішення.

06.12.2018 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, з урахуванням позовної заяви, що надійшла у порядку усунення недоліків, просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо затримки виплати заборгованості з виплати пенсії ОСОБА_1 за травень-серпень 2018 року у сумі 23347,29 грн. та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити виплату ОСОБА_1 заборгованості з виплати пенсії за травень, червень, серпень 2018 року у сумі 23347,29 грн.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є пенсіонером за віком з 23.11.2006 та є внутрішньо переміщеною особою. З 01.04.2017 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію за віком. Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, фактично проживає - АДРЕСА_1. З травня 2018 року відповідач припинив виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі частини 3 статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». На звернення позивача щодо відновлення виплати пенсії відповідачем листом від 29.08.2018 повідомлено, що рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Чорнобаївської райдержадміністрації від 31.05.2018 № 9 призначено (відновлено) виплату пенсії позивачеві з 01.05.2018, зазначено, що виплата пенсії за травень, червень, серпень 2018 року будуть здійсненні за окремим порядком після його затвердження Кабінетом Міністрів України, пенсію за липень 2018 року позивачеві нараховано на виплату у липні поточного року. Позивач вважає дії відповідача протиправними у зв'язку з чим звернувся за судовим захистом.

Представник позивача у судовому засіданні 23.01.2019 підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та запереченні на відзив (а.с.151-152) і просив позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, 02.01.2019 подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області вважає позов таким, що не належить задоволенню з таких підстав. У травні 2018 до Головного управління Пенсійного фонду України надійшли списки інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, які перетинають державний кордон Держприкордонслужби із даними тривалої відсутніх (більше 60 днів) за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб. Вказані списки містили дані про перетин кордону позивачем та відсутність його за місцем проживання більше 60 днів. У зв'язку із зазначеним на підставі Порядку № 365/1 відповідачем було зупинено виплату пенсії позивачу до з'ясування фактичних обставин. 09.08.2018 відповідачем направлено запит на розгляд комісії з розгляду питання надання житлових субсидій, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, пільг, призначення (відновлення) виплат внутрішньо переміщеним особах. Рішенням комісії з розгляду питань надання житлових субсидій державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, пільг, призначення (відновлення) виплат внутрішньо переміщеним особам від 13.08.2018 № 14, що надійшло на адресу відповідача 21.08.2018 виплату пенсії позивачеві відновлено. Оскільки рішення про призначення (відновлення) виплати пенсії прийнято після проведення нарахування пенсій за серпень, доплату пенсії нараховано за період з 01.08.2018 до 31.08.2018, що підтверджується розпорядженням від 28.08.2018 та протоколом індивідуального перерахунку від 23.08.2018. 14.08.2018 та 14.09.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату заборгованої пенсії за травень-червень, серпень 2018 року. Суми соціальних виплат, що не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України». Станом на 28.12.2018 такого порядку не прийнято, тому виплата може бути здійснена після прийняття зазначеного порядку Кабінетом Міністрів України. Сума, що обліковується в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області до прийняття окремого порядку становить 23347,29 грн. Відповідач зазначає, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим у задоволенні позову просить відмовити. Представник відповідача у судовому засіданні 23.01.2019 проти задоволення позову заперечувала з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на таке.

Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19). Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 - згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 17.08.2017 № 0000302167 (а.с.12).

Відповідно до пенсійного посвідчення від 23.11.2006 № НОМЕР_1 ОСОБА_1 є пенсіонером за віком (а.с.8). Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком в Золотоніському ОУ ПФУ, термін дії посвідчення до 20.02.2021 (а.с.9) за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058). У травні, червні та серпні 2018 року Управління ПФУ не виплатило пенсію ОСОБА_1

Позивач звертався до відповідача про виплату пенсії за травень, червень, серпень 2018, проте відповідач листами від 23.08.2018 № 38/М-10, від 29.08.2018 № 901/М-10, 901/1/М-5, від 19.09.2018 № 58716/04-05 відмовив у виплаті, зазначивши, що суми боргу за травень, червень, серпень 2018 року будуть виплачені на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. У листі від 19.09.2018 № 58716/04-05 зазначено, що сума боргу за травень 2018 становить 7782,43 грн., за червень 2018 становить 7782,43 грн., за серпень 2018 становить 7782,43 грн.

Відповідно до розпорядження від 22.06.2018 всього за травень-червень 2018 року ОСОБА_1 нараховано 15564,86 грн. (а.с.137) Згідно розпорядження від 23.08.2018 № 142454 розмір пенсії позивача з серпня 2018 становить 7782,43 грн. (а.с.138).

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія) визначає, що кожна особа відповідного віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини 1). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є конституційним правом позивача, що гарантується міжнародними зобов'язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон № 1058.

Частиною 3 статті 4 Закону № 1058 встановлено, що виключно Законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно статті 5 Закону № 1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування. Нормативно-правовим актом, що визначає підстави припинення пенсійних виплат (що є складовою порядку пенсійного забезпечення) є Закон № 1058. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону. Згідно частини 1 статті 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно у грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини 1 статті 49 Закону № 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини 1 статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо окремого порядку виплат пенсії, суд зазначає про таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а саме пункт 15 викладено у такій редакції: «Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України», а пункт 18 доповнено реченням наступного змісту: «суми соціальних виплат, що не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України». За змістом конституційних норм (статті 113,116,117 Конституції України) Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, що належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, що підміняють або суперечать законам України. Конституційний Суд України у своїх рішеннях № 20-рп/2011 від 26.12.2011 та № 2-рп-99 від 02.03.1999 сформував позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту. Суд зазначає, що у преамбулі до Закону № 1058 зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Суд зазначає, що змін у зазначений Закон щодо особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, що є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались. Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Суд зазначає, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у статті 9 Закону № 1706), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Враховуючи зазначене, положення постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335, якими внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки відповідних змін у Закон № 1058 внесено не було.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду у рішенні від 03.05.2018 у справі № 805/402/18 (ЄДРСР 73869341), залишеного без змін за результатами апеляційного перегляду постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018.

Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 1058 умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, тому питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами. Статтею 46 Закону № 1058 передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Враховуючи, що припинення виплати пенсії позивачу сталося не з вини пенсіонера, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 має право на виплату пенсії за минулий час без обмежень будь-яким строком.

Судом встановлено, що у травні, червні, серпні 2018 року не виплачено пенсію ОСОБА_1, проте рішення про зупинення чи призупинення виплати пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області не прийнято.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частини 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частини 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд зазначає, що припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. Встановлення судом незаконності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено. З огляду на викладене, припинення виплати пенсії позивачу у травні, червні, серпні 2018 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом 1058.

Станом на час розгляду та вирішення даної справи відповідачем не надано доказів здійснення виплати заборгованості з пенсії за травень, червень, серпень 2018 року, суд дійшов висновку, що відповідач у даному випадку діяв неправомірно, чим порушив права позивача.

Оскільки судом встановлено відсутність підстав для невиплати пенсії позивачу за травень 2018 року у сумі 7782,43 грн., за червень 2018 року у сумі 7782,43 грн., за серпень 2018 року у сумі 7782,43 грн., а всього у сумі 23347,29 грн., таким чином вказані суми пенсії повинні бути виплачені позивачу без відтермінування на невизначений час.

Оскільки суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії позивачу, то з метою відновлення порушених права ОСОБА_1, необхідно зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити пенсію за травень 2018 року у сумі 7782,43 грн., за червень 2018 року у сумі 7782,43 грн., за серпень 2018 року у сумі 7782,43 грн., а всього у сумі 23347,29 грн.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп., згідно квитанції від 19.12.2018 №ПН1683, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат, що складаються із суми сплаченого судового збору у сумі 704 грн. 80 коп.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за травень 2018 року у сумі 7782,43 грн., за червень 2018 року у сумі 7782,43 грн., за серпень 2018 року у сумі 7782,43 грн., а всього у сумі 23347 (двадцять три тисячі триста сорок сім) грн. 29 коп.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) виплатити нараховану пенсію за травень 2018 року у сумі 7782,43 грн., за червень 2018 року у сумі 7782,43 грн., за серпень 2018 року у сумі 7782,43 грн., а всього у сумі 23347 (двадцять три тисячі триста сорок сім) грн. 29 коп. ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати із сплати судового збору у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

У частині присудження виплати пенсії ОСОБА_1 у межах суми стягнення за один місяць рішення суду допустити до негайного виконання.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1];

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ЄДРПОУ 21366538].

Повне судове рішення складено 23.01.2019.

Суддя Л.В. Трофімова