Рішення № 79374203, 24.01.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4758/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гусева О.Г.,

за участю: секретаря судових засідань – ОСОБА_1;

позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській області про скасування наказу №1237, поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській області за результатом якого (з урахуванням заяви про уточнення позовної заяви (а.с.91-91)) просить: визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Одеській області №1237 о/с від 20.08.2018 року в частині звільнення ОСОБА_2 (0128569), слідчого слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Приморського ВП в місті ОСОБА_4 ГУНП в Одеській області зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст. 77 за власним бажанням, з 20 серпня 2018 року; скасувати наказ начальника ГУНП в Одеській області №1237 о/с від 20.08.2018 року в частині відрахування з грошового забезпечення ОСОБА_2 за 13 діб надмірно нарахованої частини чергової відпустки за 2018 рік; поновити лейтенанта поліції ОСОБА_2 на посаді слідчого слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в місті ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській області з 20 серпня 2018 року. Згідно з п.3 ч.1 ст.371 КАС України виконати рішення суду про поновлення на посаді - негайно; стягнути з ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.08.2018 року по день поновлення на посаді, з урахуванням належних до сплати податків та інших обовязкових платежів; стягнути з ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір.

Позов мотивовано тим, наказом начальника ГУНП в Одеській області № 1340 о/с від 23.08.2017р ОСОБА_2 було прийнято на службу до поліції та призначено слідчим слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в місті ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській області.

Наказом начальника ГУНП в Одеській області № 1237 о/с від 20.08.2018р лейтенанта поліції ОСОБА_2 було звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 за власним бажанням з 20 серпня 2018р, з відрахуванням з грошового забезпечення за 13 діб надмірно нарахованої частини чергової відпустки за 2018р.

В період з 20.08.18р по 05.09.2018р ОСОБА_2 продовжував виконувати службові обов’язки на посаді слідчого слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Приморського ВП в місті Одесі ГУ НП в Одеській області, що підтверджується складеними ним процесуальними документами по криміналним провадженням. З наказом начальника ГУНП в Одеській області № 1237 о/с про своє звільнення з 20.08.2018 позивач був ознайомлений лише 05.09.2018р.

Згідно Кодексу законів про працю в Україні, ст. 38 « Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника», - «Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою».

Позивач вважає, що оскаржуваний наказ прийнято не обгрунтовано та без урахувань усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. У зв’язку з цим наявні підстави для визнання протиправним та скасування наказу начальника ГУНП в Одеській області № 1237 о/с від 20.08.2018р.

Ухвалою судді від 28.09.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та призначено підготовче засідання.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що позивач сам просив звільнити зі служби в поліції, що відображено у його рапорті про звільнення. Доводячи правомірність спірного наказу, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 19.12.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, дослідивши надані та зібрані докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, заслухавши пояснення позивача, його представника, представників відповідачів, показання свідків, суд встановив такі обставини.

Наказом начальника ГУНП в Одеській області № 1340 о/с від 23.08.2017р ОСОБА_2 було прийнято на службу до поліції та призначено слідчим слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в місті ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській області.

Наказом начальника ГУНП в Одеській області № 1237 о/с від 20.08.2018р лейтенанта поліції ОСОБА_2 було звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 за власним бажанням з 20 серпня 2018р, з відрахуванням з грошового забезпечення за 13 діб надмірно нарахованої частини чергової відпустки за 2018р.

Не погоджуючись зі своїм звільненням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного наказу про звільнення зі служби в поліції, суд виходив з того, що порядок проходження служби в Національній поліції України регулюється Законом України "Про Національну поліцію".

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Статтею 60 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 58 Закону України "Про Національну поліцію" призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.

Верховний Суд України постанові від 17.02.2015 року у справі №21-8а15 виклав правову позицію, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це не йдеться у спеціальному законі.

Аналіз норм Закону України "Про Національну поліцію" дає підстави для висновку, що призначення особи на службу в поліції та звільнення з відповідної посади може відбуватися виключно з підстав та у порядку, передбачених цим Законом. Водночас, зважаючи на відсутність врегулювання цим спеціальним Законом питання звільнення працівників поліції за власним бажанням, застосуванню у спірних правовідносинах підлягають норми Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частиною 1 статті 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до частини 2 статті 38 КЗпП України якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Як встановлено судом, позивач продовжував в період з 20.08.18р по 05.09.2018р ОСОБА_2 продовжував виконувати службові обов’язки на посаді слідчого слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Приморського ВП в місті Одесі ГУ НП в Одеській області, що підтверджується складеними ним процесуальними документами по криміналним првадженням.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив що з наказом начальника ГУНП в Одеській області № 1237 о/с про звільнення позивач був ознайомлений лише 05.09.2018р.

Відповідно до ч.1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до частини 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Приймаючи рішення про звільнення позивача за власним бажанням, відповідач повинен був діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та охоронюємих законом інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

З огляду на наведене, а також враховуючи те, що відповідач не з’ясував, та не довів суду належними та допустимими доказами, - що позивач станом та після 20 серпня 2018 року вимагає розірвання трудового договору та звільнення з посади слідчого Національної поліції, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими.

Оскаржуваний наказ прийнято не обгрунтовано та без урахувань усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. У зв’язку з цим наявні підстави для визнання протиправним та скасування наказу начальника ГУНП в Одеській області № 1237 о/с від 20.08.2018р в частині звільнення ОСОБА_2(0128569), слідчого слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Приморського ВП в місті Одесі ГУ НП в Одеській області зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 за власним бажанням, з 20 серпня 2018р.

Враховуючи неправомірність наказу начальника ГУНП в Одеській області № 1237 о/с від 20.08.2018 року в частині звільнення позивача зі служби в поліції з 20 серпня 2018 року. Суд приходить до висновку про неправомірність наказу начальника ГУНП в Одеській області № 1237 о/с від 20.08.2018р в частині відрахування з грошового забезпечення ОСОБА_2 за 13 діб надмірно нарахованої частини чергової відпустки за 2018рік.

У постанові від 21.05.2014 року у справі №6-33цс14 Верховний Суд України зазначив, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

Згідно з частинами 2, 3 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Відповідно до частин 1, 2 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Зважаючи на те, що позивача протиправно звільнено зі служби в поліції, тому він має бути поновлений на службі в поліції на посаді слідчого слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Приморського ВП в місті ОСОБА_4 ГУНП в Одеській області з 21.08.2018 року.

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 року за №669/28799, передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується зокрема у випадках вимушеного прогулу.

Відповідно до пунктів 2, 8 цього Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою про доходи, наданою суду відповідачем, розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 за два останні місяці перед звільненням складав: у червні 2018 року – 11 167, 02 грн., у липні 2018 року – 10 152, 02 грн., усього – 21 319, 04 грн. Середньоденне грошове забезпечення, розраховане із кількості календарних днів за ці 2 місяці (61 день), становить 349, 49 грн.

Вимушений прогул у період з 21.08.2018 року по 22.01.2018 року складає 154 календарних дні, тому середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 становить 53 821, 46 грн. (349,49 грн. х 154)

У задоволенні позову в частині вимог про поновлення на службі з 20.08.2018 року, оскільки цей день був останнім днем служби позивача та не був днем вимушеного прогулу.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення у межах суми 10659, 44 грн. слід звернути до негайного виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У матеріалах справи міститься квитанція №35227796 від 14.09.2018 року, згідно якого позивачем сплачено судовий збір у розмірі1410, 00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність стягнення ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_2 СергіяМихайловича сплачений судовий збір у розмірі 1410 гривень.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській області про скасування наказу №1237, поновлення на посаді.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Одеській області №1237 о/с від 20.08.2018 року в частині звільнення ОСОБА_2 (0128569), слідчого слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Приморського ВП в місті ОСОБА_4 ГУНП в Одеській області зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст. 77 за власним бажанням, з 20 серпня 2018 року.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Одеській області №1237 о/с від 20.08.2018 року в частині відрахування з грошового забезпечення ОСОБА_2 за 13 діб надмірно нарахованої частини чергової відпустки за 2018 рік.

Поновити лейтенанта поліції ОСОБА_2 на посаді слідчого слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в місті ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській області з 21 серпня 2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській області середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 21.08.2018 року по 22.01.2019 року у сумі 53 821 (п’ятдесят три тисячі вісімсот двадцять одну) гривню 46 (сорок шість ) копійок.

Допустити негайне виконання в частині поновлення лейтенанта поліції ОСОБА_2 на посаді слідчого слідчого відділення Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в місті ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській області з 21 серпня 2018 року та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі – 10659 (десять тисяч шістсот пятдесят дев' ять) гривень 44 (сорок чотири) копійки.

Стягнути з ОСОБА_4 управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_2 СергіяМихайловича сплачений судовий збір у розмірі 1410 гривень.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.Г. Гусев

Повний текст Рішення складено та підписано суддею 24 січня 2019 року.

.