Ухвала суду № 79368638, 21.01.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

21.01.2019 Справа № 905/2838/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Конько В.В., розглянувши матеріали

скарги ОСОБА_1 автомобільних доріг у Донецькій області, м.Краматорськ, Донецька область

на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, м. Київ

про визнання неправомірними дій державного виконавця, визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.12.2018 ВП№57975656

при примусовому виконанні наказу від 21.06.2018 у справі № 905/2838/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія», м. Васильків, Київська область

до відповідача ОСОБА_1 автомобільних доріг у Донецькій області, м.Краматорськ, Донецька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача – Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, м. Маріуполь, Донецька область

про: стягнення 34664308,19грн,

за участю представників:

від скаржника (боржника): Мендрух – адвокат за довіреністю від 14.01.2019 №1

від позивача (стягувача): представник не з’явився

від відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України: представник не з’явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: представник не з’явився

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 автомобільних доріг у Донецькій області, м.Краматорськ, Донецька область, звернулась до господарського суду Донецької області зі скаргою від 04.01.2019 №01.3-19 (надійшла до суду 09.01.2019) про визнання неправомірними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, м. Київ, щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.12.2018 ВП№57975656; визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.12.2018 ВП№57975656, винесеної державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2

В обґрунтування скарги боржник посилається на те, що ОСОБА_1 автомобільних доріг у Донецькій області є одержувачем бюджетних коштів, з огляду на що рішення суду у справі № 905/2838/17 про стягнення з відповідача грошових коштів згідно з приписами ст.6 Закону України «Про виконавче провадження», ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» має виконуватись органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, в спосіб, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Виходячи з наведеного, боржник вважає, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 26.12.2018 ВП№57975656 винесено державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України всупереч вимогам закону, отже, вона є неправомірною та підлягає скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 12.03.2018 у справі №905/2838/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» до ОСОБА_1 автомобільних доріг у Донецькій області задоволено частково; стягнуто з відповідача заборгованість за договором на виконання робіт №2-20 від 16.04.2013 у загальному розмірі 31425333,30грн та судовий збір у сумі 217574,80грн.

Після набрання рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/2838/17 від 12.03.2018 законної сили на виконання цього рішення судом видано відповідний наказ від 21.06.2018.

13.12.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» звернулось до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання наказу господарського суду Донецької області №905/2838/17 від 21.06.2018.

26.12.2018 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№57975656.

За відомостями, що надійшли до матеріалів справи від відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у зв’язку з надходженням заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» про повернення наказу господарського суду Донецької області у справі №905/2838/17 від 21.06.2017 без виконання 15.01.2019 державним виконавцем Яковенком В.А. на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання.

Враховуючи, що повернення виконавчого документа стягувачу без виконання само по собі не нівелює винесення державним виконавцем спірної постанови про відкриття виконавчого провадження, суд зауважує, що винесення постанови про повернення наказу господарського суду Донецької області у справі №905/2838/17 від 21.06.2017 без виконання не може бути розцінено судом як відсутність предмета оскарження у поданій боржником скарзі про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.12.2018.

Розглядаючи скаргу ОСОБА_1 автомобільних доріг у Донецькій області, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами.

Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями ч.1-2 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Аналогічне положення закріплено в ч.1 ст.1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів – банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

З 01.01.2013 набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», нормами якого встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Як визначено ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація (далі за термінологією цього Закону «державне підприємство»), юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства .

Указаним законом визначений порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу. Так, ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, приписами ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» унормований порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства (установи, організації) або юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Так, ст.4 цього Закону встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пп. 2-4, 9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Суд звертає увагу, що аналіз наведеного законодавства в сукупності дає підстави для висновку, що Держказначейство не є органом примусового виконання судових рішень, не здійснює заходів з примусового виконання рішень в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а є встановленою Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» особою, яка здійснює гарантоване державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника, зокрема, у випадку невиконання рішення суду про стягнення коштів з державної організації протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 № 845.

В обґрунтування неправомірності винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, боржник посилається на ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та ч.2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якими, як вважає боржник, рішення про стягнення з відповідача грошових коштів має виконуватись не органами державної виконавчої служби, а органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Суд зазначає, що положення ч.2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» щодо виконання рішень про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів узгоджуються зі ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державних підприємств, установ, організацій або юридичних осіб, примусова реалізація майна яких забороняється відповідно до законодавства унормовані приписами не ст.3, а ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Як зазначалось, згідно із ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Як вбачається з Положення про ОСОБА_1 автомобільних доріг у Донецькій області, затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 29.11.2016 №331, ОСОБА_1 є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах держказначейства та банків, які відкриваються для обслуговування коштів, зазначених в п.1.6 (п.1.3 Положення). ОСОБА_1 є неприбутковою організацією (п.1.4 Положення). ОСОБА_1 є одержувачем бюджетних коштів (п.1.5 Положення). ОСОБА_1 утримується в межах кошторису видатків, затвердженого Укравтодором, за рахунок: коштів, передбачених у вартості будівництва та ремонту автомобільних доріг, виходячи законодавчо встановлених нормативів на утримання служби замовника; коштів, передбачених у вартості експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування згідно з розрахунками за методикою, затвердженою Укравтодором (п.1.6 Положення). Джерелами формування майна ОСОБА_1 є: основні фонди, що визначаються самостійним балансом служби; кошти, перелічені в п.1.6 положення що надходять на дорожні роботи відповідно до законодавства; кредити банків та інших кредиторів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування юридичних осіб і громадян; передане майно інших державних та комунальних підприємств та організацій; інші джерела, не заборонені законодавством, по узгодженню з засновником (п.5.3 Положення).

Як вбачається з договору №4-1/1 від 04.01.2017 розрахунково-касове обслуговування ОСОБА_1 автомобільних доріг у Донецькій області, яке є розпорядником та одержувачем бюджетних коштів, здійснюється Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області.

Отже, враховуючи, що боржником у даній справі є державна неприбуткова організація, згідно з наведеними нормами держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Разом з тим, примусове виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника як з державної організації в розумінні ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» має відбуватись державним виконавцем в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». При цьому, процедура примусового виконання рішення має відбуватись з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Дійшовши такого висновку, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини, наведену в п. 58 рішення від 10.02.2010р. (заява №4909/04) по справі «Серявін та інші проти України» щодо наведення підстав прийняття судом відповідних рішень, їх належного мотивування та обґрунтування, у тому числі з метою демонстрування сторонам, що вони були почуті судом, господарський суд вважає за доцільне зазначити, що оскільки боржник у даній справі є державною організацією, судом не приймаються посилання скаржника на ч.2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження», ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки спірні правовідносини не унормовані приписами вказаних законодавчих норм.

З огляду на викладене, за відсутністю доведення наявності обставин, які б свідчили про неправомірну поведінку посадової особи Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.12.2018 ВП№57975656 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 21.06.2018 у справі № 905/2838/17, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 автомобільних доріг в Донецькій області від 04.01.2019 №01.3-19 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 234, 339-342 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 автомобільних доріг у Донецькій області про визнання неправомірними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.12.2018 ВП№57975656; визнання незаконною постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.12.2018 ВП№57975656, винесеної державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2; скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.12.2018 ВП№57975656, винесеної державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, відмовити.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 24.01.2019.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її оголошення в порядку, визначеному Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя К.І. Стукаленко