Ухвала суду № 79363643, 17.01.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/1616/19-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва - Писанець В.А., при секретарі - Ясеновенко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Печерського районного суду міста Києва клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції Новікова Олександра Федоровича у кримінальному провадженні № 12012110060000120 від 26.11.2012 про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В :

16.01.2019 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції Новікова О.Ф. у кримінальному провадженні № 12012110060000120 від 26.11.2012 про арешт майна на квартиру з будівельним номером № АДРЕСА_1 із забороною відчуження, яка про інвестована ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

17 січня 2019 року, до початку розгляду клопотання, стороною кримінального провадження, прокурор Новіков О.Ф., через канцелярію суду була подана заява про розгляд клопотання у його відсутність, також, прокурором у заяві зазначено, що клопотання підтримує в повному обсязі, із підстав, наведених у ньому та просить слідчого суддю задовольнити вказане клопотання.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність не з'явившихся осіб, оскільки їх не прибуття не перешкоджає розгляду клопотання на підставі наданих доказів.

Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, надходжу до наступних висновків.

Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12012110060000120, зареєстрованому в ЄРДР 26.11.2012 за фактами вчинення службовими особами групи компаній «Укогруп» кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356; ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 197-1; ч. 1 ст. 194; ч. ч. 1, 3, 4 ст. 358; ч. 1, 2 ст. 382; ч. 3 ст. 28, ч. ч. 2, 4 ст. 197-1; ч.ч. 1, 2 ст. 364-1; ч. 2 ст. 364; ч.ч. 1, 2 ст. 366; ч. 2 ст. 209; ч. ч. 1, 3, 4 ст. 190; ч. ч. 1, 3 ст. 212; ч. ч. 4, 5 ст. 191; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 365-2; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 382; ч. 3 ст. 28, ч, 3 ст. 365-2; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 362 КК України.

Відповідно до ст.12 КК України злочини, передбачені, ч. 1, 2, 3 ст. 197-1, ч. 1 ст. 212, ст. 356, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 364-1 та ч. 1 ст. 366 КК України є злочинами невеликої тяжкості; ч. 1 ст. 194, ч. 4 ст. 197-1, ч. 2 ст. 366, ч. 1 та ч 2 ст. 382 КК України - злочинами середньої тяжкості, ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 191 КК України - тяжким, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 209 КК України - особливо тяжким.

В ході розслідування зазначеного кримінального провадження встановлено, що фактичний керівник групи компаній «Укогруп» ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період 2011-2014 років організував групу та вчинення у її складі злочинів, спільно з невстановленими особами, зокрема умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів); самовільні зайняття земельних ділянок та самовільні будівництва на них будівель; заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою службовим становищем у великих та особливо великих розмірах, організованою групою; складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки, а умисне невиконання судових рішень; зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги та несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (кмпютерах) автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях інформації та вчинені такою особою, яка має право доступу до неї.

Крім того, впродовж 2012-2014 років, службові особи групи компаній «Укогруп», за попередньою змовою групою осіб, самовільно, всупереч встановленому порядку, на території міста Києва зайняли земельні ділянки за адресами АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 АДРЕСА_4-АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7 незаконно розпочали на них самовільне будівництво житлових та офісно-торгово-житлових комплексів «Белла Віста», «Мозаїка» та ін.

У 2012-2017 роках частина підприємств групи зареєстрована або перереєстрована на фізичних осіб-нерезидентів, громадян Азейбарджану (які під час допитів показали, що їм нічого не відомо про той факт, що вони є засновниками), а решта - на офшорні компанії «ЕРБУРГХС ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД» (м. Нікосія, Німелі Коурт, Агіаоу Ніколау 41-49, Блок С, 3-й Поверх, 2408, Кіпр), «МЕІЛУТІС МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД» (м. Нікосія, Німелі Коурт, Агіоу Ніколаоу 41-49, Блок С, 3-й Поверх, 2408, Кіпр), «ЕМПРОЛЛ БІЗНЕС ЛП» (Об'єднане Королівство Шотландії, М. Росайт, 84 Парк Роад, Віргінські Острови, «АДВІУМ ІНВЕСТМЕНТС ЛТД» (С'ют 16059, 43, Бедфорд стріт, Лондон, Великобританія), «МІРАКС ТРЕЙДІНГ ЛТД» (С'ют, 13028, 43, Бедфорд Стріт, Лондон, Великобританія), «Форталеза Холдінг ЛТД» (Віргінські Острови, засновником якого являється ОСОБА_4.).

Крім того, установлено, що на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1 що розташована у Дніпровському районі м Києва, яка на даний час є арештованою на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва, здійснюється самовільне будівництво об'єктів нерухомого майна житлових комплексів «АДРЕСА_8, які відповідно до ухвал Печерського районного суду м. Києва арештовані. При цьому будь-які дозвільні документи на проведення будівельних робіт відсутні, роботи проводяться із грубим порушенням будівельного законодавства, що може в подальшому призвести до тяжких наслідків.

За даними Центру моніторингу забудови Києва (monitor.mkk.kga.gov.ua), будівництво ЖК «Флагман», ЖК «Стародарницький» та ЖК «Родинний Затишок» є самочинним. Замовником вказаного будівництва є ТОВ «Еверест Плюс».

В кримінальному провадженні як потерпіла залучена ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який інвестував в 3-кімнатну квартиру з будівельним номером АДРЕСА_9

Крім того встановлено що відповідно до договору про внесення змін до договору іпотеки реєстровий № 346, виданий 29.05.2013, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, вказана квартира передана в іпотеку ПАТ «Піреус Банк МКБ».

У зв'язку з тим, що відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скоєно злочин - заволодіння коштами на загальну суму 418 449 грн., умови з боку замовника будівництва не виконані, а також з метою попередження можливого подвійного продажу останній звернулася до органу досудового розслідування із заявою про накладення арешту на майно - квартира з будівельним АДРЕСА_10

Прокурор вказує, що у досудового розслідування є всі підстави вважати, що із зазначеним майном можуть бути вчиненні подальші реєстраційні дії з метою передачі права власності на іншого власника, у зв'язку з чим орган досудового розслідування клопоче про розгляд даного клопотання без участі представників замовника будівництва ТОВ «Еверест плюс» (код ЄДРПОУ 32853498), ТОВ «Еверест-Буд-Інжиніринг» (код ЄДРПОУ 39123472), ТОВ «ЮИТ Україна» (код ЄДРПОУ 39670411).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: забезпечення речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, слідчим суддею встановлено, що постановою слідчого СОГ ГСУ НП України капітаном поліції Москаленком С.А. від 22.11.2018 про визнання майна речовим у кримінальному провадженні, а саме квартира з будівельним номером № АДРЕСА_1 із забороною відчуження, яка про інвестована ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано речовими доказами.

Прокурором доведено, що вказане майно могло бути набуто кримінально протиправним шляхом та отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, та у випадку не накладення арешту на вказане майно, це може призвести до подальшого відчуження або до інших наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки незастосування арешту може призвести до відчуження майна.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Таким чином, клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції Новікова Олександра Федоровича у кримінальному провадженні № 12012110060000120 від 26.11.2012 про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на квартиру з будівельним номером № АДРЕСА_1 із забороною відчуження, яка про інвестована ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Зобов'язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя В.А. Писанець