Постанова № 79361312, 22.01.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/172/19Головуючий у 1-й інстанції Костенко А.І. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т.Л. Категорія: 307000000

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

судді-доповідача Фетісової Т.Л.

суддів Гончар Н.І., Пономаренка В.В.

секретар Торопенко Н.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач (скаржник) - ОСОБА_4,

треті особи - Маньківська державна нотаріальна контора, Молодецька сільська рада Маньківського району,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 07.11.2018 (ухвалене у залі судових засідань Маньківського районного суду о 17 год. 13 хв., повний текст складено 07.11.2018, суддя в суді першої інстанції - Костенко А.І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору - Маньківська державна нотаріальна контора, Молодецька сільська рада Маньківського району, про усунення від права на спадкування, :

в с т а н о в и в :

10.07.2018 ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, яким просила усунути відповідача від права на спадкування за законом спадщини (обов'язкова частка), яка відкрилася після смерті його матері ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1

В обґрунтування вказано на те, що 18.02.2017 померла ОСОБА_5 За життя вона склала 2 заповіти, посвідчені секретарем Молодецької сільської ради 18.05.2016 та 04.10.2016, якими заповіла позивачу земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2. Позивач за власні кошти поховала ОСОБА_5, оскільки остання проживала одиноко. 27.06.2017 позивач звернулася до Маньківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої ОСОБА_5, однак спадщину оформити не змогла, оскільки 16.08.2017 заяву про прийняття спадщини за законом подав син спадкодавця ОСОБА_4, який має обов'язкову частку у спадковому майні.

Померла ОСОБА_5 була особою похилого віку, часто хворіла, не могла самостійно пересуватися, оскільки у свої 88 років майже втратила зір, та постійно потребувала стороннього догляду, який надавала їй мати позивача ОСОБА_6, що підтверджується довідкою Молодецької сільської ради від 05.07.2018 №706. При цьому відповідач ОСОБА_4 не надавав спадкодавцеві догляду, хоча та його потребувала, про що відповідач знав. Відповідач мав усі можливості надавати допомогу спадкодавцю, яка була його матір'ю, однак від цього ухилився, що є підставою для усунення його від права на спадкування.

Вказані фактичні обставини стали підставами для звернення з цим позовом до суду.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 07.11.2018 позов у справі задоволено повністю. При цьому суд виходив з того, що відповідача слід усунути від права на спадкування, оскільки спадкодавець через похилий вік та наявні в неї хвороби перебувала у безпорадному стані та потребувала сторонньої допомоги, від надання якої відповідач ухилявся.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав 14.11.2018 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та на неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та залишити без задоволення позовні вимоги. Скаржник зазначає, що заповіти, складені на ім'я позивача, є нікчемними, адже спадкодавець через істотні проблеми із зором не бачила та не могла прочитати їх тексту та поставити свій підпис без сторонньої допомоги. Скаржник зауважує на наявність різних почерків у тексті заповітів, що свідчить про їх написання різними особами, чого суд не врахував. Показання свідків суд не врахував у повній мірі: так свідок ОСОБА_7 пояснив, що про домашнє насильство над спадкодавцем повідомляла сільську раду мати позивача; ОСОБА_8 вказала, що заповіти складалися з порушенням норм законодавства; показання ОСОБА_9 є непослідовними та суперечливими; ОСОБА_10 вказала, що мати позивача лише іноді допомагала спадкодавцеві. Суд не врахував пояснень відповідача. Мати позивача навмисно часто навідувала спадкодавця після того, як побачила в неї державні акти про право власності на землю, та вчиняла дії, щоб посварити скаржника зі спадкодавцем, схиляючи його до вживання алкогольних напоїв. Коли спадкодавець помирала, скаржник був біля неї. Твердження позивача про те, що поховання спадкодавця здійснено за її кошти є необґрунтованим, оскільки спадкодавець наскладала за життя необхідну суму.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_3 просила суд апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

При розгляді справи встановлено, що 18.02.2017 померла ОСОБА_5, яка проживала одиноко, що підтверджується довідкою сільської ради №412 від 18.05.2018 (а.с.19).

За життя вона склала два заповіти, якими заповіла позивачу ОСОБА_3 земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,3652, кадастровий НОМЕР_3, та площею 2,3226 га, кадастровий НОМЕР_4, які знаходяться в адміністративних межах Молодецької сільської ради Маньківського району. Ці заповіти посвідчені секретарем Молодецької сільської ради 18.05.2016 та 04.10.2016.

Згідно довідки Молодецької сільської ради №413 від 18.05.2018 (а.с.15) поховання ОСОБА_5 здійснювала за власні кошти ОСОБА_3

Довідкою від 05.06.2018 №117 (а.с.16) територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Маньківського району підтверджено, що ОСОБА_5 перебувала на обслуговуванні відділення соціальної допомоги вдома у зазначеному центрі з 03.09.2014, оскільки за станом здоров'я потребувала постійного стороннього догляду.

Відповідно до даних довідки Молодецької сільської ради №706 від 05.07.2018 (а.с.17) ОСОБА_5 була особою похилого віку, хворіла на різні хвороби та потребувала сторонньої допомоги та піклування. Її доглядом, утриманням та піклуванням про неї займалася жителька села Молодецьке ОСОБА_6 Син ОСОБА_5 ОСОБА_4 догляд за матір'ю не здійснював та їй матеріально не допомагав.

Із довідки від 09.07.2017 №2360/52/01-2018 Маньківського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області (а.с.18) вбачається, що працівниками поліції протягом 2016 року на неодноразові усні прохання голови с. Молодецьке проводилися профілактичні бесіди з ОСОБА_4 з приводу недопущення порушень громадського порядку та вчинення насильства в сім'ї відносно матері ОСОБА_5

Такими є фактичні обставини справи.

Позивач порушує питання про усунення відповідача, який є сином спадкодавця ОСОБА_5, від права на спадкування. Правовідносини, наявні між сторонами у справі, у аспекті порушеного позивачем перед судом питання, мають наступне правове регулювання.

Відповідно до положень ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); ст. 1217 ЦК України - спадкування здійснюється за заповітом або за законом; ст. 1218 ЦК України - до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; ч.1 ст.1220 ЦК України - спадщина відкривається внаслідок смерті особи; ст. 1223 ЦК України - право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Статтею 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Сторони по справі на підставі вищевказаних норм законодавства заявляють про права на спадкове майно, що лишилося після смерті ОСОБА_5, - позивач, посилаючись на складені на її ім'я заповіти, а відповідач - в силу норм закону.

Одночасно ч.5 ст.1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Як вказано в п.6 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Крім того, у п.4 листа ВССУ від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що усунення від права на спадкування спадкоємців за законом та за заповітом можливе виключно на підставі рішення суду. Відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Вимога про усунення від права на спадкування за законом особи може бути пред'явлена лише після смерті спадкодавця. Виходячи зі змісту зазначеної норми, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч.5 ст.1224 ЦК має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, можливість її надання цією особою, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Враховуючи вказані норми законодавства та роз'яснення Пленуму, надаючи оцінку встановленим у справі фактичним обставинам, апеляційний суд констатує наступне.

Спадкодавець ОСОБА_5 безсумнівно перебувала у безпорадному стані, адже мала похилий вік (на момент смерті їй виповнилось 88 років), суттєві проблеми із зором та не могла самостійно себе обслуговувати, що сторонами у справі не оспорюється та підтверджується відповідними довідками сільської ради та територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Маньківського району про призначення їй соціального працівника. Отже спадкодавець потребувала постійного стороннього догляду, який їй надавали соціальний працівник та мати позивачки ОСОБА_6

При цьому з матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується той факт, що відповідач ОСОБА_4 проживає у іншому населеному пункті - смт. Маньківка (а.с.23), є пенсіонером за віком та періодично - кілька разів на місяць приїздив провідувати свою мати в село Молодецьке Маньківського району.

Разом з тим, усуваючи від права на спадкування, суд першої інстанції не встановив умисного ухилення відповідача ОСОБА_4 від надання допомоги спадкодавцю, не дослідив та не врахував можливість або неможливість самого відповідача надавати допомогу спадкодавцю, який є пенсіонером та особою похилого віку, не перевірив потреби спадкодавця у допомозі саме від ОСОБА_4 та в якому обсязі, з урахуванням того, що така допомога надавалася спадкодавцю від інших осіб.

Також позивачем не доведено належними та допустимими доказами можливість відповідача надавати своїй матері матеріальну допомогу, адже він був пенсіонером за віком, доказів існування у нього інших джерел доходів, ніж пенсія немає, на відміну від його матері, яка, окрім пенсії, також отримувала орендну плату за двома договорами оренди землі.

Більш того, з пояснень відповідача в суді першої інстанції вбачається та позивачкою належним чином не спростовано, той факт, що ОСОБА_4 під час періодичних відвідин своєї матері надавав їй посильну допомогу у повсякденних побутових справах.

Та обставина, що відповідач вчиняв адміністративні правопорушення та притягувався до адміністративної відповідальності, та за твердженням численних свідків по справі є особою, схильною до зловживання алкогольними напоями та порушення громадського порядку не свідчить про його умисні та винні дії спрямовані на ухилення від надання своїй матері допомоги в тому обсязі, який він міг їй надати та якого вона потребувала саме від цієї особи.

Неучасть відповідача у витратах та здійснені процедури поховання спадкодавці за змістом частини ч.5 ст.1224 ЦК України також не може вважатись ухиленням відповідача від надання допомоги спадкодавиці, яка через похилий вік та захворювання зору перебувала у безпорадному стані.

Отже, враховуючи те, що позивачем не надано, а судом не здобуто доказів, які б свідчили про ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю, та не доведено, що він вчиняв умисні дії чи бездіяв з метою ухилитися від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги є незаконними та належними чином не обґрунтовані, тому до задоволення не підлягають.

При цьому, апеляційний суд критично оцінює доводи апеляційної про те, що заповіти, складені на ім'я позивача, є нікчемними, виходячи з такого.

Відповідно до положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вказана норма закріплює принцип диспозитивності цивільного судочинства.

Предметом позову у цій справі (тобто матеріально-правовими вимогами, обґрунтованість яких має встановити суд) є позовні вимоги про усунення відповідача від права на спадкування. Отже предмет доказування у справі (факти, які суд встановлює для вирішення по суті позовних вимог) складає сукупність обставин, яка є підставою для усунення особи від права на спадкування.

Таким чином у даній справі не вирішується питання про нікчемність заповітів, складених на ім'я позивача, та про відсутність у неї права на спадщину, про що помилково вказує скаржник, адже відповідні позовні вимоги не були предметом розгляду в суді.

Вирішення порушеного скаржником питання про нікчемність заповітів при розгляді саме цієї цивільної справи про усунення особи від права на спадкування буде суперечити диспозитивності цивільного процесу.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 07.11.2018 в даній справі слід скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права, а саме вимог ст.263 ЦПК України, та прийняти нову постанову, якою залишити позовні вимоги без задоволення.

На підставі ст.141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги та відмовою у позовних вимогах, з позивача на користь відповідача слід стягнути 1058 грн. судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - задоволити.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 07.11.2018 у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору - Маньківська державна нотаріальна контора, Молодецька сільська рада Маньківського району, про усунення від права на спадкування - скасувати.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору - Маньківська державна нотаріальна контора, Молодецька сільська рада Маньківського району, про усунення від права на спадкування - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1058 грн. понесених ним судових витрат за розгляд справи в апеляційному суді.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 23 січня 2019 року.

Суддя-доповідач

Судді