Постанова № 79361143, 17.01.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/793/62/19 Справа № 697/2269/18 Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Льон О. М. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.

ПОСТАНОВА

"17" січня 2019 р. м. Черкаси

Суддя апеляційного суду Черкаської області Биба Ю. В. за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03 грудня 2018 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого електромонтажником Канівського СГЕМ, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1, проживаючого в АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ,-

в с т а н о в и л а :

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03.12.2018 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 352 грн. 40 коп.

З постанови місцевого суду вбачається, що ОСОБА_3 09.01.2019 року о 01 год. 50 хв. по вул. Шевченка, 47, в м. Каневі керував автомобілем ВАЗ-2114, д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з постановою судді, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, оскільки вона в судовому засіданні не оголошувалась, а була направлена апелянту поштою. Копію постанови апелянтом було отримано лише 14.12.2018 року, тому просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує, що він керував автомобілем без посвідчення водія, але у тверезому стані. Огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» проходив не ОСОБА_3, а ОСОБА_4, який є власником автомобіля ВАЗ-2114, д.н.з. НОМЕР_2 та перебував в стані алкогольного сп'яніння, однак, не керував автомобілем, а сидів на пасажирському сидінні. ОСОБА_3, підписуючи протокол про адміністративне правопорушення та пояснення, не читав його, оскільки в автомобілі працівників поліції, де складався протокол, було темно, та вважав, що він складений у зв'язку з тим, що він керував автомобілем без посвідчення водія.

Апелянт також зазначає, що під час проведення огляду на стан сп'яніння та складення протоколу про адміністративне правопорушення жодних свідків не було, а свідок ОСОБА_5, яка допитувалась в судовому засіданні в суді першої інстанції, є родичкою працівника поліції, який підмовив її підписати Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння та дати неправдиві свідчення у суді. До апеляційної скарги апелянтом додано копію пояснення ОСОБА_6, в якому вона вказала, що в судовому засіданні 03.12.2018 року відносно справи ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на прохання працівників поліції дала неправдиві свідчення, оскільки 09.10.2018 року не була присутня при затриманні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та не бачила їх.

ОСОБА_3 вказує, що суд, скориставшись відсутністю аудіо запису судового засідання, сформулював пояснення свідка на своє бачення та неправомірно визнав ОСОБА_3 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, заслухавши думку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про задоволення апеляційної скарги в повному обсязі, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшають і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до ст.ст.254-256 КУпАП.

Висновки судді про доведеність вини та наявність у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи і сумнівів щодо їх обґрунтованості не викликають.

Не зважаючи на позицію ОСОБА_3 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина підтверджується зібраними по справі і перевіреними в судовому засіданні доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серія БР № 058240 від 09.10.2018, згідно якого ОСОБА_3 09.01.2019 року о 01 год. 50 хв. по вул. Шевченка, 47, в м. Каневі керував автомобілем ВАЗ-2114, д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Огляд зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків;

- актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який проведений в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, що огляд ОСОБА_3 проведений у зв'язку з виявленими ознаками, зокрема: почервоніння очей, нечітка мова, різкий запах з ротової порожнини, за допомогою алкотестеру Драгер;

- позитивного результату тестування на алкоголь приладом Драгер Алкотест 6810 від 09.10.2018 - 1.81 ‰, з результатами якого ознайомлений ОСОБА_3, про що свідчить його підпис на роздруківці результатів тесту;

- поясненнями ОСОБА_3 від 09.10.2018 року, відібраними поліцейським ОСОБА_8, про те, що він дійсно вживав алкогольні напої разом зі своїм знайомим ОСОБА_4, а потім сів за кермо належного останньому автомобіля та керував ним по вул. Шевченка, 47, де був зупинений працівниками поліції. Крім цього ОСОБА_3 вказав, що він визнає свою вину, оскільки вживав алкоголь, після чого сів за кермо автомобіля;

- поясненнями працівників поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_9, наданими в суді першої інстанції про те, що ОСОБА_3 керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, та пройшовши огляд на стан сп'яніння з використанням приладу «Драгер», погодився з його позитивним результатом, поставив підписи в протоколі про адміністративне правопорушення, поясненні та результаті алкотесту. Зауважень щодо дій працівників поліції ОСОБА_3 не висловлював;

- поясненнями свідка ОСОБА_6, наданими в суді першої інстанції, яка пояснила, що разом із чоловіком ОСОБА_7 була свідком під час проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_3 за допомогою приладу «Драгер», після чого працівники поліції сказали, що показники перевищують норму, та підписала акт огляду на стан сп'яніння.

Наведені обставини свідчать про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та обґрунтованість його притягнення до адміністративної відповідальності.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та огляд на стан сп'яніння проходив не він, а ОСОБА_4, який дійсно перебував в стані алкогольного сп'яніння, але їхав на пасажирському сидінні, не заслуговують на увагу та спростовуються сукупністю даних, досліджених в суді першої і апеляційної інстанції та тих, що містяться в матеріалах провадження.

Суддя критично ставиться до тверджень ОСОБА_3, що він підписував документи надані поліцейським, не читаючи їх, та вважав, що відносно нього протокол про адміністративне правопорушення було складено у зв'язку з керуванням ним автомобілем без посвідчення водія, а не в стані алкогольного сп'яніння. Так, будь-яких перешкод для ознайомлення з документами, які були підписані ОСОБА_3, у нього не було, тому таке твердження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя тлумачить як намагання ухилитись від адміністративної відповідальності.

При цьому, суддя враховує, що, будучи незгодним з діями інспекторів поліції по складанню щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_3 будь-яких заперечень по даному факту під час складання протоколу не надавав.

Суддя не приймає до уваги копію пояснення ОСОБА_6 від 17.12.2018 року, додану до апеляційної скарги, щодо надання нею неправдивих свідчень у судовому засіданні 03.12.2018 року, оскільки воно не містить інформації, які саме неправдиві свідчення вона надала, при якому затриманні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та де вона їх не бачила. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що ОСОБА_3 було затримано працівниками поліції, а лише складено протокол про адміністративне правопорушення.

Посилання ОСОБА_3 на те, що суд, скориставшись відсутністю аудіо запису судового засідання, сформулював пояснення свідка на своє бачення, є безпідставними та не доведеними відповідними доказами.

Враховуючи наведене, оскільки вина ОСОБА_3 доведена належними доказами, які містяться в матеріалах справи, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_3 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, вимогам ст.ст. 33, 34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративні правопорушення, є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню та особі правопорушника.

Щодо клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови районного суду, суддя вважає, що такий строк ним не пропущено, оскільки копію постанови суду за даними Укрпошти ним отримано 13.12.2018 року, а апеляційну скаргу подано 20.12.2018 року.

З огляду на викладене, вважаю, що постанова судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03.12.2018 щодо ОСОБА_3 є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття провадження згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, як того просить апелянт, - відсутні.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и л а :

Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03 грудня 2018 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: Ю. В. Биба