Рішення № 79356237, 14.01.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/17749/18

Провадження № 2/521/991/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бобуйка І.А.

секретаря судового засідання Богуш М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (зареєстрований: АДРЕСА_1) до Одеської міської ради (юридична адреса: 65004, м. Одеса, Думська площа, 1) про визнання права власності на майно в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_3 на підставі рішення народного суду Іллічівського району м. Одеси від 17.06.1975 р. по справі № 8-1120/75 належав на праві власності жилий будинок під АДРЕСА_1, який складається з одного кам'яного одноповерхового будинку з господарчими спорудами. Позивач 1985 р.н. є онуком ОСОБА_3 та її чоловіка ОСОБА_4. Батьки позивача померли у 1985 та 1987 р. З цього часу ОСОБА_2 постійно проживав разом з бабусею та дідом в будинку АДРЕСА_1, з 2001 р. зареєстрований за вказаною адресою. У 2002 році померла ОСОБА_1, а у 2003 році - ОСОБА_4 Відповідно до норм цивільного законодавства, які були чинними на момент відкриття спадщини, за фактом спільного проживання з ОСОБА_3 її чоловік - ОСОБА_4 та онук ОСОБА_5, як спадкоємці першої черги, прийняли спадщину у вигляді вказаного житлового будинку в рівних частках. Так само, після смерті діда ОСОБА_2 прийняв у спадщину частину будинку, що перейшла до ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_3 У 2016 році позивач звернувся до приватного нотаріуса з метою оформлення своїх прав на спадкове майно, але у зв'язку з втратою правовстановлюючих документів йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та рекомендовано звернутись до суду.

З урахуванням вищенаведеного позивач просить суд в порядку спадкування після смерті бабусі, ОСОБА_3 та дідуся, ОСОБА_4 визнати за ним право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з одного кам'яного житлового будинку, загальною площею 33,6 кв. м, житловою - 28 кв. м, надвірних споруд: сараю, вбиральні, гаражу, літньої кухні, огорожі, мостіння.

В судове засідання позивач не з'явився, представник позивача подав до Малиновського районного суду м. Одеси заяву, в якій просив суд розглянути справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених обставин суд вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 04.12.1964 р., посвідченого державним нотаріусом П'ятої одеської державної нотаріальної контори Колесніченко І.Б., р/н 2-6034, ОСОБА_7 купила у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 житловий будинок під АДРЕСА_1, який складається з одного кам'яного одноповерхового будинку з господарчими спорудами.

Як вбачається з матеріалів інвентарної справи на домоволодіння АДРЕСА_1, копію якої було витребувано ухвалою суду від 21.11.20018 р., належне ОСОБА_8 та ОСОБА_9 домоволодіння АДРЕСА_1, яке в цілому складалось з двох житлових будинків літ. «А», «Г», службових будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці площею 629 кв. м., було поділено на два самостійні домоволодіння: № 20 у складі житлового будинку літ «Г» з надвірними будівлями, розташованими на земельній ділянці площею 390 кв. м., та № 20-а у складі житлового будинку літ «А» з надвірними будівлями, розташованими на земельній ділянці площею 239 кв. м.

Відповідно до викопіювання з плану будівельного кварталу НОМЕР_2 на садибну ділянку АДРЕСА_1 ОСОБА_7 придбала на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння у складі житлового будинку літ. «А» з надвірними будівлями літ. «В», «Е» - сараї, літ. «Ж» - вбиральня, огорожею та мостінням, розташованими на земельній ділянці площею 239 кв. м.

Рішенням народного суду Іллічівського району м. Одеси від 17.06.1975 р. по справі № 8-1120/75 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла, після її смерті спадщину прийняла родичка покійної - ОСОБА_3, у зв'язку з чим вказаним рішенням за ОСОБА_3 визнано право власності на домоволодіння АДРЕСА_1.

З копії паспорту ОСОБА_3 вбачається, що з 22.09.1975 р. вона зареєстрована в будинку АДРЕСА_1.

Наявні в матеріалах справи копії свідоцтв про реєстрацію актових записів про народження, реєстрацію шлюбу та смерть свідчать про наступне.

ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_4, після укладення шлюбу взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_3.

Від шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 народилась дочка - ОСОБА_11, яка в свою чергу 07.04.1984 р. уклала шлюб з ОСОБА_12, внаслідок чого змінила прізвище на ОСОБА_11.

ІНФОРМАЦІЯ_3 від шлюбу ОСОБА_12 та ОСОБА_11 народився син - позивач по справі - ОСОБА_2.

Отже ОСОБА_3 є бабусею позивача, а ОСОБА_4 - його дідом.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати позивача - ОСОБА_11, а ІНФОРМАЦІЯ_5 помер його батько - ОСОБА_12

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла бабуся позивача - ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_7 його дід - ОСОБА_4

Згідно з наявними в матеріалах справи копіями паспорту ОСОБА_2 та довідки про склад сім'ї та прописку, станом на момент смерті ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_1 разом з нею проживав її чоловік - ОСОБА_4, зареєстрований в будинку з 22.09.1975 р., та онук - ОСОБА_2, зареєстрований в будинку з 19.09.2001 р.

Відповідно до ст. 529 Цивільного Кодексу УРСР в редакції 1963 р., норми якого діяли на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Таким чином, на момент смерті ОСОБА_3 було двоє спадкоємців першої черги: чоловік покійної - ОСОБА_4 та її онук - ОСОБА_2

Згідно ст. 548 ЦК УРСР в редакції 1963 р. для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

На підставі ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 р. визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю з ОСОБА_3 станом на момент відкриття спадщини, продовжили проживати в будинку, нести витрати по його утриманню суд вважає їх такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 у складі домоволодіння АДРЕСА_1, по 1/2 частині кожний.

Так само, на підставі наведених вище положень законодавства, що регулює спірні правовідносини, ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті діда - ОСОБА_4 у вигляді 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1.

З метою оформлення своїх прав на спадкове майно ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Алєксєєвої О.О., проте листом від 11.07.2016 р. йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно та було рекомендовано звернутись до суду з відповідним позовом.

Як зазначено в ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

На підставі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки як відповідно до ст. 548 ЦК УРСР в редакції 1963 р., норми якої діяли на моменті відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4, так і відповідно до ч. 5. ст. 1268 ЦК України, норми якого діють на момент розгляду справи, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, суд вважає за можливе на підставі ст. 392 ЦК України визнати за позивачем право власності на спадкове майно.

Щодо складу спадщини суд зазначає наступне.

Відповідно до наявних в матеріалах справи даних останньої технічної інвентаризації, а саме - технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_1 від 09.12.1994 р. до складу зазначеного домоволодіння входять житловий будинок літ. «А», загальною площею 33,6 кв. м, житловою - 28 кв. м, надвірних споруд: сараю літ. «Б», літньої кухні літ. «В», вбиральні літ. «Г.», гаражу літ. «Д», огорожі, мостіння. Також в зазначеному технічному паспорті міститься штамп із зазначенням того, що прибудова літ «а» до жилого будинку, прибудова літ. «в» між жилим будинком та літньою кухнею, гараж літ. «Д» - є самочинними.

Між тим, вказані самочинні будівлі відображені також в технічному паспорті 19.04.1955 р. із змінами, внесеними 16.02.1973 р. та 22.04.1975 р.

Згідно з Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 р. № 127 в редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09.08.2012 р. № 404 не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 р.

Згідно з п. 3.1. Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19.03.2013 р. № 95 документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

За наведених обставин суд вважає за можливе визнати за позивачем в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 у складі приміщень, зазначених на технічному паспорті від 09.12.1994 р.

Враховуючи всі дослідженні матеріали справи, докази, підтверджуючі доведеність позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити позов ОСОБА_2 в повному обсязі.

На підставі ст. ст. 524, 529, 548, 549 ЦК УРСР в редакції 1963 р., ст. ст. 16, 392, 1268 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 258, 259, 263-265, 267, 280, 282, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 (зареєстрований: АДРЕСА_1) до Одеської міської ради (юридична адреса: 65004, м. Одеса, Думська площа, 1) про визнання права власності на майно в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_1) право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з одного кам'яного житлового будинку, загальною площею 33,6 кв. м, житловою - 28 кв. м, надвірних споруд: сараю, вбиральні, гаражу, літньої кухні, огорожі, мостіння, з яких:

-на 1/2 частку домоволодіння - в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_6;

-на 1/2 частку домоволодіння - в порядку спадкування після смерті, ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_7

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

С У Д Д Я: БОБУЙОК І.А.