Ухвала суду № 79345054, 22.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

УХВАЛА

22 січня 2019 року м. Київ № 473/4894/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом

Міністерства внутрішніх справ України

до

Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про

визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Міністерство внутрішніх справ України звернулось до суду з даним позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанов від 18.10.2018 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14 892,00 грн. та від 18.10.2018 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 104,14 грн. у ВП №56247946;

- зобов'язати Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати постанови від 18.10.2018 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14 892,00 грн. та від 18.10.2018 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 104,14 грн. у ВП №56247946.

21 січня 2019 через відділ документального обігу та контролю (канцелярію) суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:

- забезпечити позов шляхом зупинення дій постанов державного виконавця від 18.10.2018 про стягнення виконавчого збору у сумі 14892 грн. та про стягнення з боржника (МВС України) витрат виконавчого провадження у сумі 104,14 грн. у ВП № 56247946;

- заборонити держаному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчиняти будь-які дії стосовно стягнення з боржника (МВС України) виконавчого збору у сумі 14892 грн. та витрат на проведення виконавчого провадження у сумі 104, 14 грн. у ВП № 56247946;

- винести ухвалу про заборону Державній казначейській службі України проводити будь-які дії стосовно безспірного списання коштів відповідно постанов державного виконавця від 18.10.2018 про стягнення виконавчого збору у сумі 14892 грн. та про стягнення з боржника (МВС України) витрат виконавчого провадження у сумі 104, 14 грн. у ВП № 56247946 з одночасним надісланням на адресу (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601 ЄДРПОУ 37567646) відповідної ухвали суду.

Заява вмотивована тим, що в разі невжиття заходів забезпечення позову буде завдано шкоду правам та інтересам МВС України, що в подальшому унеможливить відновлення порушеного права або потребуватиме для цього значних зусиль.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно частини другої вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз зазначено норми дає змогу дійти висновку, що законодавчо визначеними підставами для вжиття заходів забезпечення позову є: 1) очевидна протиправність рішення, дій чи бездіяльності; 2) ймовірність істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду; 3) ймовірність істотного ускладнення поновлення порушених прав чи інтересів.

Відповідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

При розгляді та вирішенні даної заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Виходячи з наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.

З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, судом не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або унеможливили б захист цих прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову чи утруднювали б відновлення таких прав при виконанні рішення у межах заявлених позовних вимог.

Також позивачем з посиланням на норми права не наведено обставин явної протиправності оскаржуваних рішень.

Суд вважає, що під час розгляду клопотання суд повинен, виходячи з конкретних доказів, оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Разом з цим, позивачем до заяви про забезпечення позову не надано жодного доказу, який би міг підтвердити, що стягнення з МВС України виконавчого збору в сумі 14 892 грн і витрат виконавчого провадження в сумі 104,14 грн унеможливить чи значно ускладнить відновлення порушених прав позивача, в разі задоволення позовних вимог.

Враховуючи зазначене, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених позивачем на її обґрунтування, суд дійшов висновку про її необґрунтованість та не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович