Справа № 2-1908/10
РІШЕННЯ
іменем України
17 лютого 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Сеніна В.Ю.,
при секретарі Распутній Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку "Трансбанк" про стягнення грошових коштів, -
в с т а н о в и в:
позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення грошових коштів в розмірі 15000 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що між нею та Акціонерним комерційним банком "Трансбанк" 09.02.2009 р. було укладено депозитний договір №300525-19 з щомісячною сплатою відсотків (в національній валюті для фізичних осіб) на строк з 09.02.2009 р. по 12.03.2009 р. на суму 20000 грн. з процентною ставкою 21% річних.
Згідно умов договору, позивачем на банківський депозитний рахунок було внесено грошові кошти в розмірі 20000 грн.
Пунктом 2.8 договору передбачено, що після закінчення строку його дії, банк зобов'язаний повернути вкладнику суму депозитного вкладу разом з нарахованими відсотками.
Відповідачем було повернуто позивачу 5000 грн., але 15000 грн. залишилися не повернутими, у звязку з чим позивач звернулася до суду з позовом про стягнення суми депозитного вкладу в розмірі 15000 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити.
Представник відповідача Товкайло А.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на письмові заперечення.
Заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем 09.02.2009 р. було укладено депозитний договір №300525-19 з щомісячною сплатою відсотків (в національній валюті для фізичних осіб) на строк з 09.02.2009 р. по 12.03.2009 р. на суму 20000 грн. з процентною ставкою 21% річних.
Згідно умов договору, позивачем на банківський депозитний рахунок було внесено грошові кошти в розмірі 20000 грн.
Пунктом 2.8 договору передбачено, що після закінчення строку його дії, банк зобов'язаний повернути вкладнику суму депозитного вкладу разом з нарахованими відсотками.
Відповідачем було повернуто позивачу 5000 грн., але 15000 грн. залишилися не повернутими.
20 березня 2009 року відповідач своїм листом №28-81/651 повідомив позивача, що у зв'язку з призначенням тимчасової адміністрації та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів повернути грошові кошти не може.
Таким чином, станом на час розгляду справи залишок суми депозитного вкладу в розмірі 15000 грн. позивачу не повернуто, що відповідачем не заперечується (а.с.16).
Згідно ч. 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення суми депозитного вкладу в розмірі 15000 грн. знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на введення мораторію, є безпідставним, оскільки мораторій було введено на задоволення вимог кредиторів, крім зобов'язань банку за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов'язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн. та судовий збір на користь держави в розмірі 150 грн., оскільки позивача від сплати судового збору було звільнено.
Керуючись "Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами" затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року №516, ст.ст. 526, 625, 1060 ЦК України, ст. ст. 10, 57, 58, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного комерційного банку "Трансбанк" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9, ЄДРПОУ 16293211) на користь ОСОБА_1 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень заборгованість за депозитним договором № 300525-19 від 09.02.2009 р., а також 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнути з Акціонерного комерційного банку "Трансбанк" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9, ЄДРПОУ 16293211) на користь держави судовий збір в розмірі 150 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя
Судове рішення № 7934443, Голосіївський районний суд міста Києва було прийнято 17.02.2010. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 2-1908/10. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: