Рішення № 79342935, 20.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року м. Київ №826/16229/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

при секретарі судового засідання Вовк І.Р.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича (далі - Уповноважена особа), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У грудні 2017р. представник позивача за довіреністю адвокат Тарасова-Патрай К.А. звернулася до суду з позовом, в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення інфор-мації про рахунок НОМЕР_2, що належить позивачу, до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

2) зобов'язати Уповноважену особу внести зміни і доповнення до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлів-ський" за рахунок Фонду, шляхом внесення відомостей щодо рахунку НОМЕР_2, що належить позивачу (на суму 57000 грн.).

Позов обґрунтовано тим, що позивач є вкладником ПАТ "Банк Михайлівський" і на нього поширюються передбачені Законом України "Про систему гарантування вкладів фі-зичних осіб" гарантії відшкодування коштів у розмірі 57000 грн., які знаходилися на його рахунку НОМЕР_7 Представник позивача зазначає, що позивачем внесено кошти в сумі 57000 грн. на вказаний рахунок, відкритий на виконання договору банківського рахунку "Поточний рахунок "Ощадний" від 19.01.2015 НОМЕР_3 Згодом вказані кошти були перераховані на рахунок ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", який 19.05.2016 повернув їх на рахунок позивача відповідно до договорів від 28.08.2016 НОМЕР_4 та від 29.04.2016 НОМЕР_5 Після віднесення Банку до категорії неплатоспро-можних і запровадження у ньому тимчасової адміністрації та ліквідації відповідач не включив позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, чим допустив протиправну бездіяльність.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити в його задоволенні, пос-лавшись на те, що договори позики від 28.08.2016 НОМЕР_4 та від 29.04.2016 НОМЕР_5 укладені між позивачем і ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на суму 57000 грн., є двостороннім, без участі банку як повіреного, та не є вкладом згідно із законами України "Про банки та банківську діяльність" і "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відповідач наголошує, що лише залучені банком кошти прирівнюються до вкладу, натомість кошти позивача були залучені фінансовою компанією як позика з подаль-шим поверненням їх на рахунок позикодавця, тому ці кошти не можуть вважатися вкладом, а позивач не може бути прирівняним до вкладника проблемного банку.

Також, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на наказ тим-часової адміністрації Банку від 01.06.2016 №42/2 про затвердження результатів перевірки правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, і акт Комісії №2, згідно з якими встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" по перерахуванню коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1298015973,74 грн. відповідно до п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Фондом подані письмові пояснення, в яких він заперечує проти позову, зазначивши про відсутність у нього будь-яких первинних документів щодо позивача як вкладника банку, а тому підстави для його включення до Загального реєстру вкладників відсутні.

Ухвалою суду від 12.04.2018 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №274/3529/16. Ухвалою від 16.07.2018 провадження у справі поновлено з 01.09.2018.

Під час розгляду справи позивач і його представник підтримали позов з наведених у позовній заяві підстав.

Відповідач і третя особа явку своїх представників до судового засідання не забезпечи-ли; про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлені належним чином; причин неприбуття суду не повідомили. Неявка представників відповідача і третьої особи не переш-коджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача і його представника, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

19 січня 2015р. між позивачем (Клієнт) і ПАТ "Банк Михайлівський" (Банк) укладено договір банківського рахунку "Поточний рахунок "Ощадний" НОМЕР_3 (договір банківського рахунку), згідно з яким Банк за ініціативою Клієнта відкриває на його ім'я поточний рахунок НОМЕР_2 (рахунок) в гривні для зберігання грошей клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього Договору та розпоряджень Клієнта, а Клієнт зобов'язується оплачувати послуги Банку.

Також, 28.04.2016 між позивачем (Сторона-1) і ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі - ТОВ "ІРЦ") (Сторона-2) укладено договір НОМЕР_4 "Суперкапі-тал" (Новий) (з виплатою процентів у кінці строку) (договір позики), згідно з п.п. 1.1-1.2 якого позивач передає у власність ТОВ "ІРЦ" грошові кошти в розмірі 32000 грн. на строк не більше 91 день по 28.07.2016, а ТОВ "ІРЦ" зобов'язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти за ставкою 32,3% річних в порядку та на умовах, встановлених цим до-говором, перерахувавши вказані кошти на рахунок позивача у ПАТ "Банк Михайлівський" НОМЕР_2. Днем надання суми коштів у власність ТОВ "ІРЦ" вважається день зарахування коштів у розмірі 32000 грн. на поточний рахунок товариства відповідно до умов цього договору.

Крім цього, 28.04.2016 між позивачем (Сторона-1) і ТОВ "ІРЦ" (Сторона-2) укладено договір НОМЕР_5 "Суперкапітал" (Новий) (з виплатою процентів у кінці строку) (договір позики), згідно з п.п. 1.1-1.2 якого позивач передає у власність ТОВ "ІРЦ" грошові кошти в розмірі 25000 грн. на строк не більше 91 день по 29.07.2016, а ТОВ "ІРЦ" зобов'я-зується повернути кошти позивачу та виплатити проценти за ставкою 32,3% річних в поряд-ку та на умовах, встановлених цим договором, перерахувавши вказані кошти на рахунок позивача у ПАТ "Банк Михайлівський" НОМЕР_2. Днем надання суми коштів у власність ТОВ "ІРЦ" вважається день зарахування коштів у розмірі 25000 грн. на поточний рахунок товариства відповідно до умов цього договору.

Підпунктами 5.4.3 цих договорів позики передбачено право ТОВ "ІРЦ" з власної ініціативи достроково повернути кошти Стороні-1 у будь-який момент дії договору, в тому числі, але не виключно, у випадку, якщо Сторона-1 звернеться із вимогою про дострокове розірвання договору добровільного страхування фінансових ризиків "Капітал".

Згідно з наявними у справі копіями платіжних доручень від 28.04.2016 №7022806 (а.с. 11) і від 29.04.2016 №7404198 (а.с. 13) позивачем з його рахунку НОМЕР_2 в Банку перераховано на рахунок ТОВ "ІРЦ" НОМЕР_6 кошти в сумі 32000 грн. та 25000 грн., відповідно.

Згідно з наявною у справі копією виписки з 19.05.2016 по 31.10.2016 по особовому рахунку позивача НОМЕР_2 у ПАТ "Банк Михайлівський" (а.с. 45) на виконання своїх зобов'язань за договорами позики ТОВ "ІРЦ" 19.05.2016 здійснило перерахування на вказаний поточний рахунок позивача у Банку отримані від нього кошти в сумі 25000 грн. та 32000 грн. разом з нарахованими відсотками в загальній сумі 792,12 грн.

На підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 №4/БТ "Про відне-сення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних", виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 23.05.2016 №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Уповноваженою особою на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Миха-йлівський" призначено Ірклієнка Ю.П.

13 червня 2016р. виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №991, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" з 23.06.2016 до 22.07.2016 включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконав-чою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12.07.2016 №1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно, призначено Уповноважену особу та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівсь-кий" Ірклієнку Ю.П. з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно.

Рішенням від 01.09.2016 №1702 виконавча дирекція Фонду змінила Уповноважену особу, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" з 05.09.2016, на Волкова О.Ю.

Рішенням від 24.01.2017 №265 виконавча дирекція Фонду делегувала окремі повнова-ження ліквідатора Волкову О.Ю. з 25.01.2017 та призначила Уповноваженою особою Гри-ценка В.В. з 25.01.2017, делегувавши йому також окремі повноваження ліквідатора.

Листом представника ПАТ "Банк Михайлівський" за довіреністю Ковтун Ю.М. від 10.07.2017 №3Г/21621, копія якого наявна у справі (а.с. 15) повідомлено позивачу про те, що оскільки договори від 29.04.2016 НОМЕР_5 і від 28.04.2016 НОМЕР_4 укладено ним з ТОВ "ІРЦ" без участі ПАТ "Банк Михайлівський" як повіреного, вказані до-говори за своїм суб'єктним складом не відповідають вимогам Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживанням у сфері банківських та інших фінансових послуг", тому відсутні правові підстави для включення інформації про позивача до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Спірні правовідносини виникли у сфері функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб і відшкодування за вкладами та стосуються правомірності невключення пози-вача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування Фондом коштів за вкладом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України від 23.02.2012 №4452-VI "Про систему гаранту-вання вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452) (у редакції, чинній на час введення тим-часової адміністрації ПАТ "Банк Михайлівський") Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаю-чи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкоду-вання коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

Згідно з ч. 2 ст. 26 цього Закону вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розмі-ру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Як визначено у ч. 1 ст. 2 Закону №4452 (у редакції, чинній на час введення тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Михайлівський"):

вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах дого-вору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти (п. 3);

вкладник - фізична особа (у т.ч. фізична особа-підприємець), яка уклала або на ко-ристь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 4).

Як встановлено судом, позивачем відкрито у ПАТ "Банк Михайлівський" банківський рахунок, на який були зараховані кошти у сумі 57000 грн.

Передбачені Законом №4452 гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають пра-вовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні положень ст. 2 цього Зако-ну). Такий статус, з-поміж іншого, передбачає наявність вкладу, залученого, в т.ч. на умовах договору банківського рахунку, у зв'язку з чим та з огляду на встановлені судом обставини справи суд дійшов висновку про належність позивача до вкладників ПАТ "Банк Михайлів-ський".

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 26 Закону №4452 гарантії Фонду не поширюються на відшко-дування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Такі випадки визначені у ч. 4 ст. 26 Закону №4452, однак про їх наявність ніхто з учас-ників справи не стверджував і доказів не надав, а судом належність коштів на рахунку пози-вача, які були зараховані внаслідок повернення ТОВ "ІРЦ", до цих випадків не встановлено.

Оцінюючи доводи відповідача щодо нікчемності правочину з підстав, визначених у п.п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452, суд виходить з наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 38 Закону №4452 встановлено, що протягом дії тимчасової адмі-ністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у т.ч. договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у т.ч. договорів), що є нікчемними з підстав, визна-чених частиною третьою цієї статті.

Підстави нікчемності правочинів (у т.ч. договорів) неплатоспроможного банку визна-чені у ч. 3 ст. 38 Закону №4452, а також у ч. 3 ст. 36 цього Закону.

Пунктами 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 передбачено, що правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

- банк уклав правочини (у т.ч. договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7);

- здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (перео-формлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства (п. 9).

Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону №4452 Фонд:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону №4452 у разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.

При вирішенні справи суд враховує висновки Вищого адміністративного суду Украї-ни, який неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що право уповноваженої особи Фонду здійснювати перевірку правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних не є абсолют-ним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Також, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 №826/1476/15 про те, що перелік передбачених ч. 3 ст. 38 Закону №4452 підстав, за яких правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення ст. 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповнова-женою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону №4452 (п. 42). Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом Украї-ни "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Прав-ління Національного банку України від 12.11.2003 №492, та договорами з відповідними клієнтами. Банку (п. 45). Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то ст. 38 Закону №4452 не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею (п. 46). При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчем-ними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповно-важеною особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч. 2 ст. 215 ЦК України та ч. 3 ст. 38 Закону №4452) незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ бан-ку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює пов-новаження органу управління банку. Тому факт того, що наказ уповноваженої особи Фонду не був оскаржений позивачем і є чинним, жодним чином не впливає на нікчемність право-чину (п. 48).

Як зазначає представник відповідача і підтверджується наявною у справі копією акта №2 від 01.06.2016 про проведення перевірки правочинів (у т.ч. договорів), які відповідають критеріям нікчемності (а.с. 59), додатку №1 до нього (а.с. 60-61) Комісією по перевірці правочинів (у т.ч. договорів) на предмет виявлення правочинів (у т.ч. договорів), що є нікче-мними (далі - Комісія), в ході перевірки виявлено, що Банком 19.05.2016 виконано платіжні документи ТОВ "ІРЦ" з перерахування коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1298015973,74 грн., при цьому фінансових можливостей товариства, зокрема, залишку кош-тів, було недостатньо для проведення вищенаведених правочинів. Виходячи із наведеного Комісією встановлено, що за ознаками нікчемності та обставин, наведених у додатку до акту, зазначені правочини (транзакції) підпадають під критерії, передбачені п. 7 та п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (а.с. 61).

Згідно з наявним у справі витягом з додатку до акта №2 від 01.06.2016 Комісії (а.с. 62) позивача включено до Переліку фізичних осіб, на рахунки яких 19.05.2016 здійснені пе-рерахування коштів з поточного рахунку №26509300055802 ТОВ "ІРЦ" у сумі 57792,12 грн.

Наказом від 01.06.2016 №42/2, копія якого наявна у справі (а.с. 63), Уповноваженою особою затверджено викладені в акті №2 Комісії результати проведеної перевірки право-чинів (у т.ч. договорів) на предмет виявлення правочинів (у т.ч. договорів), що є нікчемними, та на виконання вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України застосовано наслідки нікчемності правочинів (транзакцій).

Враховуючи надані сторонами докази, вищенаведені вимоги законодавства і висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів Уповноваженої особи про наявність передбачених п. 7 і п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 підстав для визнання операцій позивача нікчемними, виходячи з такого.

По-перше, слід зазначити про те, що в адресованому позивачу листі від 10.07.2017 №3Г/21621 не повідомлялося про визнання правочину нікчемним та (або) інформація щодо порядку застосування наслідків нікчемності правочинів. Інших доказів, які б свідчили про повідомлення позивача про дані обставини згідно з п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону №4452, відповідач суду не повідомив і не надав.

По-друге, посилаючись на наявність визначених п.п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 підстав визнання правочинів нікчемними, відповідачем не доведено вказаних обставин.

Так, всупереч п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 відповідачем не надано доказів того, що умови укладеного між позивачем і ПАТ "Банк Михайлівський" правочину (договір банківсь-кого рахунку) передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Водночас зміст укладеного з позивачем договору, дослідженого судом, таких умов не передбачає.

Всупереч п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 відповідачем не надано доказів здійснення ПАТ "Банк Михайлівський" після віднесення його 22.12.2015 до категорії проблемних, опе-рацій, укладення (переоформлення) договорів з позивачем, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Водно-час, як встановлено судом, договір банківського рахунку з позивачем не переоформлювався, інших договорів з Банком позивач не укладав.

Посилання відповідача на встановлені для ПАТ "Банк Михайлівський" обмеження постановою Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ, якою цей банк віднесено до категорії проблемних, суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки, як вбачається з наявної у справі копії постанови Національного банку України від 27.04.2016 №295/БТ (а.с. 49-50), якою викладено п. 4 постанови Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ у новій редакції, жодних обмежень щодо укладення з позивачем договору банківського рахунку у ПАТ "Банк Михайлівський" і залучення коштів на рахунок у відповідача не було.

Посилання відповідача на здійснення Банком кредитних операцій та на обставини повернення ТОВ "ІРЦ" коштів фізичним особам, а також надані відповідачем до суду копії графіку погашення кредитної заборгованості, договору відступлення права вимоги №1805 від 18.05.2016 і додатків №№1, 2 до нього, реєстру кредитних договорі, договору відступ-лення права вимоги №1 від 19.05.2016 і додатків №№1, 2 до нього, реєстру основних догово-рів (а.с. 51-58), суд не бере до уваги як неналежні докази і відхиляє, оскільки вони не стосуються взаємовідносин між Банком і позивачем та не спростовують відкриття позивачу банківського рахунку і зарахування коштів на нього.

Посилання відповідача на те, що договори позики, укладені між позивачем і ТОВ "ІРЦ", є двосторонніми, суд вважає вірними, адже це не суперечить змісту даних договорів. Однак, виходячи з того, що Банк не був стороною цього правочину, то за змістом ч. 3 ст. 38 Закону №4452 цей правочин не підпадає під критерії нікчемності, визначені вказаною нормою, тому міркування відповідача про протилежне є безпідставними.

З приводу посилань відповідача на наказ від 01.06.2016 №42/2 про затвердження результатів перевірки правочинів та відсутність юридичних наслідків нікчемного правочину, то суд їх відхиляє з тих підстав, що наслідки нікчемності правочину настають для сторін у силу закону, а не рішення уповноваженої особи Фонду, яке є внутрішнім розпорядчим доку-ментом. Відповідна правова позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №820/1648/17 від 04.07.2018, №910/12294/16 від 11.04.2018, №910/24198/16 та №910/17448/16 від 16.05.2018. Суд дійшов висновку про те, що наявність такого наказу не спростовує визначені у ст. 26 Закону №4452 гарантії відшкодування позивачу коштів за його вкладом і не є перешкодою для прийняття судом справедливого рішення з метою ефектив-ного захисту порушених прав позивача.

Таким чином, оцінивши усі суттєві доводи відповідача, суд дійшов висновку про недо-веденість відповідачем наявності підстав для визнання нікчемним правочинів позивача, передбачених п.п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452.

Отже, враховуючи відсутність передбачених ст.ст. 26, 36, 38 Закону №4452 підстав для не відшкодування позивачу коштів за рахунок Фонду, суд дійшов висновку про те, що гарантії Фонду поширюються на відшкодування позивачу коштів у сумі 57792,12 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону №4452 Уповноважена особа складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з ч. 2 ст. 27 цього Закону Уповноважена особа протягом трьох днів з дня отри-мання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Пунктом 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14, передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інфор-мацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необ-хідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вклад-ника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Доказів того, що після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Банку і отримання цього рішення Фондом, відповідач включив позивача до пере-ліку вкладників, які мають право на відшкодування Фондом коштів за вкладом, у частині відшкодування 57000 грн., або подання до Фонду додаткової інформації про позивача, відповідачем до суду не надано, про наявність таких доказів - не зазначено.

Водночас, як стверджує позивач і проти чого інші учасники не висловили жодних заперечень, його не включено до вказаного переліку.

Таким чином, враховуючи, що згідно із ст. 26 Закону №4452 позивач набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, але не був включений відповідачем до переліку владників з причин, правомірність яких не доведена перед судом, суд дійшов висновку про допущення відповідачем бездіяльності, яка порушила право позивача на одержання гарантованої суми відшкодування.

За цих обставин суд вважає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню вимогу позивача про визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи щодо не включення позивача до переліку вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

З огляду на встановлення судом протиправної бездіяльності відповідача та з метою захисту і поновлення порушеного права позивача, суд вважає обґрунтованою вимогу про зобов'язання Уповноваженої особи подати Фонду додаткову інформацію про рахунок позивача, відкритий у ПАТ "Банк Михайлівський", за яким він має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду у сумі 57000 грн.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено судовий збір у загальній сумі 1280 грн. згідно з наявними у справі квитанціями від 02.12.2017 №25612 на суму 640 грн. та №25612 на суму 640 грн. (а.с. 27, 28).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як визначено у п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону №4452, уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 16 Закону №4452 позови, подані проти працівників Фонду, вважаються позовами, поданими проти Фонду.

З огляду на задоволення позову та згідно із ст. 139 КАС України судовий збір у сумі 1280 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Фонду.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 90, 139, 241-246, 250, пп. 10 п. 1 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівсь-кий" Волкова Олександра Юрійовича щодо не включення інформації про ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівсь-кий", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі договору банківського рахунку "Поточний рахунок "Ощад-ний" від 19.01.2015 НОМЕР_3 на суму 57000 грн. (п'ятдесят сім тисяч гривень).

3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника Публічного акціонерного товариства "Банк Миха-йлівський", який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гаранту-вання вкладів фізичних осіб на підставі договору банківського рахунку "Поточний рахунок "Ощадний" від 19.01.2015 НОМЕР_3 на суму 57000 грн. (п'ятдесят сім тисяч гривень).

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1280,00 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень 00 копійок) з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позивач: ОСОБА_1;

АДРЕСА_10 РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на лікві-дацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волков Олександр Юрійо-вич; АДРЕСА_11

Третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293, 295-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.А. Костенко