Рішення № 79341425, 23.01.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6103/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стефанова С.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення № 13-02-03-01/5349 від 11 вересня 2018 року про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту Позивач або ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (надалі по тексту Відповідач), в якому з урахуванням заяви (вхід. №39674/18 від 18.12.2018 року) просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради №13-02-03-01/5349 від 11 вересня 2018 року;

- зобов'язати Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради видати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 довідку про взяття на облік внутрішньо переміщенної особи;

- стягнути з Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 704,80 грн.

В обгрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що він переїхав з тимчасово окупованої території, а саме з АР Крим, яка є такою відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» від 15 квітня 2014 року №1207-VII. 04 вересня 2018 року Позивач звернувся до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси з заявою про взяття його на облік як внутрішньо переміщеної особи. В заяві Позивач зазначив, що підставою його переміщення стала тимчасова окупація АР Крим, а також додав копії документів які підтверджують, що він перемістився з АР Крим. Натомість ОСОБА_1 отримав відмову, яка вмотивована тим що він є студентом 1-го курсу Одеського Національного Політехнічного університету та не підпадає під визначення внутрішньо переміщеної особи відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Вважаючи рішення Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради №13-02-03-01/5349 від 11 вересня 2018 року про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщенної особи, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Ухвалою судді від 26 листопада 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Перше судове засідання призначено на 13 грудня 2018 року о 14 годині 00 хвилин.

07 грудня 2018 року від представника Відповідача, через канцелярію суду надійшов відзив на адміністративний позов (вх. №38062/18), згідного якого, Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись в цілому на те, що відмовляючи Позивачу у видачі довідки, Управління діяло в межах чинного законодавства України, оскільки підставами для переміщення для Позивача став початок навчання в Одеському національному політехнічному університеті, а не підстава, яка змусила залишити або покинути своє місце проживання на території тимчасової окупації.

18 грудня 2018 року від Позивача надійшла відповідь на відзив (вхід. №39673/18 від 18.12.2018 року) згідно якої Позивач зазначає, що він є студентом Одеського Національного політехнічного університету, але перемістився він не у зв'язку з початком навчання, а у зв'язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, про що і вказав у заяві про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Таким чином Позивач зазначає, що Відповідач не надав жодного доказу, який би підтвержував факти викладені у відзиві на позовну заяву.

Згідно ч.3 ст.48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції, ч.7 ст.48 КАС України.

18 грудня 2018 року від ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшла заява в якій Позивач просить суд при винесенні рішення по справі вирішити питання щодо судових витрат шляхом стягнення з Відповідача судовий збір у розмірі 704,80 грн. на користь ОСОБА_1

09 січня 2019 року від представника Відповідача надійшли доповнення до відзиву на адміністративний позов, в яких зазначено, що у разі зміни місця проживання в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці (району, міста без поділу на райони, району в місті, селища, села) внутрішньо переміщена особа інформує (зокрема за допомогою телефонного зв'язку) про це уповноважений орган, який вносить інформацію про зміну фактичного місця проживання особи до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, а також за зверненням внутрішньо переміщеної особи - до довідки. Відповідач зазначає, що оскільки заявником не було нададо доказів щодо підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин та на час переміщення не є студентом, який перемістився з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, рішенням від 11.02.2018 року Позивачу було відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщенної особи.

У судове засідання, яке було призначене на 17 січня 2019 року о 10 год. 00 хв. сторони не з'явились, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи. Від представника Позивача та Відповідача через канцелярію суду надйшли заяви (вхід. №1715/19 від 17.01.2019 року та вхід. №1716/19 від 17.01.2019 року) про розгляд справи за їх відсутністю в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, відзив на адміністративний позов, відповідь на відзив та доповнення до відзиву, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце народження м. Алушта, Автономна Республіка Крим, батько - ОСОБА_2, громадянин України, мати - ОСОБА_3, громадянка України (а.с. 11).

Згідно карточки прописки форми №16 ОСОБА_3 разом з сином ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17).

Судом встановлено, що згідно довідки Одеського національного політехнічного університету №268 від 17 грудня 2018 року ОСОБА_1 є студентом 1 курсу відділення українсько-німецького інституту Одеського національного політехнічного університету (а.с. 49).

Відповідно до довідки Одеського національного політехнічного університету №-01/436 від 14 грудня 2018 року ОСОБА_1 мешкає у гуртожитку по АДРЕСА_2 (а.с. 50).

Судом також встановлено, що Позивач 04 вересня 2018 року звернувся до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради з заявою про взяття його на облік як внутрішньо переміщеної особи (а.с. 13-15). В заяві Позивач зазначив, що підставою його переміщення стала тимчасова окупація АР Крим.

11 вересня 2018 року Управлінням соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради прийнято рішення №13-02-03-01/5349 від 11 вересня 2018 року про відмову ОСОБА_1 у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, в зв'язку з відсутністю обставин, що спричинили переміщення (а.с. 16).

Вважаючи рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщенної особи протиправним та таким, що підлягає скасуванню, Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VII від 20.10.2014 року (далі - Закон №1706-VII), «Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014 року (далі - Порядок №509).

Відповідно до статті 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч.1, 2 ст.4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Згідно ч.3 ст.4 Закону №1706-VII для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Заява подається внутрішньо переміщеною особою, у тому числі неповнолітніми дітьми, особисто, а малолітніми дітьми, недієздатними особами або особами, дієздатність яких обмежено, - через законного представника (далі - заявник) ч.4 ст.4 Закону №1706-VII. Заява підписується заявником або особою, зазначеною в абзацах другому - четвертому цієї частини, яка дає згоду на обробку, використання, зберігання його персональних даних та персональних даних особи, від імені якої подається заява.

Згідно ч.5 ст.4 Закону №1706-VII студенти, які здобували певний освітньо-кваліфікаційний рівень та мали реєстрацію місця проживання в гуртожитках, після зняття з реєстрації мають право на отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у випадку, якщо не бажають повернутися до попереднього місця проживання через обставини, зазначені у статті 1 цього Закону.

Разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини ч.7 ст.4 Закону №1706-VII.

У разі наявності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви.

У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).

У передбаченому абзацом третім цієї частини випадку уповноважений орган, визначений частиною третьою цієї статті, зобов'язаний розглянути заяву про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи протягом 15 робочих днів та прийняти рішення про видачу заявнику довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстави відмови, яке підписується керівником цього органу.

Згідно ч.10 ст.4 Закону №1706-VII заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо:

1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону;

2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;

3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення;

4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті;

5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.

Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з'явилися підстави, визначені у статті 1 цього Закону, або усунуті підстави для відмови у видачі довідки, передбачені цією статтею, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до суду.

Судом встановлено, що Позивач в заяві про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи останнє зареєстроване та останнє фактичне місце проживання вказав: АДРЕСА_1, що також підтверджується карточкою прописки, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 17).

Відтак суд критично ставиться до твердження Відповідача, що заявником не було нададо доказів щодо підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, оскільки Позивачем було надано Відповідачу та суду карточку прописки, згідно якої вбачається що ОСОБА_4 разом з сином ОСОБА_1 проживають за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно абз.7, 8 п.2 Порядку №509 на отримання довідки мають право також студенти, учні професійно-технічних навчальних закладів, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Студенти, які здобували певний освітньо-кваліфікаційний рівень і мали реєстрацію місця проживання в гуртожитках, після зняття з реєстрації мають право на отримання довідки, якщо вони не бажають повернутися до попереднього місця проживання через обставини, зазначені в статті 1 Закону.

Відповідно до п.3 Порядку №509 заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника:

прізвище, ім'я та по батькові;

громадянство;

дата та місце народження;

стать;

відомості про малолітніх, неповнолітніх внутрішньо переміщених осіб, які прибули разом з ним (у разі необхідності);

відомості про законних представників, які супроводжують малолітню дитину, недієздатних осіб або осіб, дієздатність яких обмежена, та осіб, зазначених в абзаці п'ятому пункту 2 цього Порядку;

відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання;

адреса, за якою з особою може здійснюватися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та контактний номер телефону;

обставини, що спричинили внутрішнє переміщення;

повідомлення особи про її непричетність до скоєння злочинів або співучасті у злочинах;

відомості про житлові, соціальні, медичні, освітні та інші потреби;

відомості про наявність інвалідності та потребу в технічних та інших засобах реабілітації;

відомості про місце навчання/виховання дитини (найменування закладу);

відомості про працевлаштування, освіту, спеціалізацію за професійною освітою, посаду, професію.

Як фактичне місце проживання/перебування не можуть зазначатися адреси (місцезнаходження) органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх підрозділів, будь-яких інших приміщень, за якими внутрішньо переміщені особи фактично не проживають.

Заява про взяття на облік підписується заявником або особою, зазначеною в абзацах третьому - шостому пункту 2 цього Порядку, які дають згоду на обробку, використання, зберігання та надання Адміністрації Держприкордонслужби, Мінфіну для верифікації персональних даних заявника та особи, від імені якої подається заява, відповідно до Закону України "Про захист персональних даних".

Інформація про персональні дані внутрішньо переміщених осіб може передаватися до агенції ООН та Міжнародного Комітету Червоного Хреста за згодою заявника або його законного представника для надання допомоги.

Відповідно до ст.53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про вищу освіту» кожен має право на вищу освіту. Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти на конкурсній основі відповідно до стандартів вищої освіти, якщо певний ступінь вищої освіти громадянин здобуває вперше за кошти державного або місцевого бюджету. Громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форм здобуття вищої освіти і спеціальності. Громадяни України, які не завершили навчання за кошти державного або місцевого бюджету за певним ступенем освіти, мають право повторно безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти за тим самим ступенем освіти, за умови відшкодування до державного або місцевого бюджету коштів, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Право на вищу освіту гарантується незалежно від віку, громадянства, місця проживання, статі, кольору шкіри, соціального і майнового стану, національності, мови, походження, стану здоров'я, ставлення до релігії, наявності судимості, а також від інших обставин. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття вищої освіти, крім випадків, встановлених Конституцією та законами України.

Відтак суд погоджується з твердженням Позивача, що у зв'язку з тимчасовою окупацією АР Крим, він позбавлений свого права на здобуття вищої освіти так як на тимчасово окупованій території не працюють вищі навчальні заклади України, а ті навчальні заклади, які створені окупаційною владою, відповідно до діючого законодавства України є незаконними, а документи видані такими навчальними закладами є недійсними та не створюють жодних правових наслідків.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підстави вище викладеного, суд дійшов висновку що рішення Управління соціального захисту населення в Приморському районі Одеської області Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про відмову ОСОБА_1 у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, в зв'язку з відсутністю обставин, що спричинили внутрішнє переміщення є протиправним, та таким що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позову та згідно із ст. 139 КАС України судові витрати позивача у загальній сумі 704,80 грн., сплачені згідно з платіжними дорученнями №6689 від 10 жовтня 2018 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради ради про визнання протиправним та скасування рішення № 13-02-03-01/5349 від 11 вересня 2018 року про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради №13-02-03-01/5349 від 11 вересня 2018 року.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради видати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 довідку про взяття на облік внутрішньо переміщенної особи.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувать Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 36290160) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору в розмірі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. При цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Суддя С.О. Cтефанов

.