Рішення № 79341364, 28.12.2018, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/4970/15-ц

№ провадження 2/208/28/18

РІШЕННЯ

Іменем України

28 грудня 2018 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Борман В.І., представника позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» про визнання умов кредитного договору недійсними, -

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

Позивач ОСОБА_5 акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У своєму позові позивач зазначив, що між ОСОБА_6 акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль», правонаступником якого є ОСОБА_5 акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль» та відповідачем ОСОБА_4 30 листопада 2007 року був укладений кредитний договір № 014/3134/74/700092, згідно якого останній отримав в кредит кошти у розмірі 40 000 доларів США строком на 240 місяців до 30.11.2027 року. У порушенні норм закону та умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв’язку із зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 23.03.2015 року має заборгованість у розмірі 197 620,20 доларів США, що складає 4 574 882,53 грн., з яких: 44 441,18 доларів США (1 028 807,67 грн.) - заборгованість за кредитом; 28 864,41 доларів США (668 207,43 грн.)- заборгованість по відсоткам, 124 314,61 доларів США (2 877 867,43 грн.) – заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків.

У своєму позові та відзиві на зустрічні вимоги посилається на норми ст.ст.526, 554, 591, 610-612, 626, 628, 629, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України.

Тому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/3134/74/700092 від 30.11.2007 року в загальній сумі 4 574 882,53 грн., з яких: 1 028 807,67 грн. - заборгованість за кредитом; 668 207,43 грн. - заборгованість по відсоткам, 2 877 867,43 грн. – заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків.

Відповідач ОСОБА_4, також звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» про визнання умови кредитного договору недійсними, у якому, з урахуванням уточнень до позову, просив суд визнати заяву на видачу готівки № OGHE 34608 від 30.11.2007 року неналежним та недопустимим доказом по кредитному договору № 014/3134/74/700092 від 30.11.2007 року; визнати умови п.п.1.2.1,1.3.1-1.3.3,4.1.1 кредитного договору № 014/3134/74/700092 від 30.11.2007 року недійсними з часу порушення позивачем істотних умов договору визначених умовами п.1.1.1 вказаного договору, у зв’язку з істотним порушенням ОСОБА_1 акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль» прав та охоронюваних законом інтересів розірвати кредитний договір № 014/3134/74/700092 від 30.11.2007 року.

У своєму позові позивач за зустрічним позовом посилається на те, що твердження банку про те, що він виконав свої зобов’язання за кредитним договором належним чином, перерахувавши йому кошти в розмірі 40 000 доларів США не відповідає дійсності та спростовується. Так, у заяві – анкети на отримання кредиту під заставу на отримання кредиту під заставу від 20.11.2007 року позивач самостійно обрав валюту кредитування, а саме долари США, що не відповідає дійсності, тому як в пункті 1 відповідність про кредит сума 40 000 доларів США написана не ним, а також відсутня сума прописом. Заяву на видачу готівки за № OGHE 34608 від 30.11.2007 року надану позивачем в підтвердження належного виконання своїх зобов’язань по кредитному договору він не підписував, кредит у валюті долари США не отримував та дізнався про її існування лише під час попередніх судових засідань, тому зазначена заява підроблена. Зазначена заява не може стверджувати про належне виконання зобов’язань по кредитному договору, що вказує на необґрунтованість позовних вимог позивача щодо повернення кредиту, відсотків нарахованих у валюті доларів США.

У своєму відзиві на позов, відповідач зазначив, що він не отримував у позивача кредит у доларах США, а тому у працівників банку не було підстав оформлювати заявку на видачу готівки № OGHE 34608 від 30.11.2007 року. Зазначена заява не є належним доказом по справі. Окрім цього, посилається на пропуск строку позовної давності, тому як останній платіж ним було здійснено ще 30 грудня 2009 року та 06 грудня 2012 року наявне рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором. У зв’язку із зазначеним просить також застосувати строк позовної давності.

У зустрічному позові та відзиві посилався на вимоги ст.ст.215, 229-233, 256-267, 524, 533, 575, 593, 611, 614, 623, 627, 638, 651, 1054 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги в повному обсязі та посилалась на обставини викладені в позовній заяві та відзиву на зустрічні позовні вимоги. Просила стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/3134/74/700092 від 30.11.2007 року в загальній сумі 4 574 882,53 грн., з яких: 1 028 807,67 грн. - заборгованість за кредитом; 668 207,43 грн. - заборгованість по відсоткам, 2 877 867,43 грн. – заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків, а також судові витрати.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилався на обставини викладені у відзиві на позов, а також вимоги, викладені в зустрічній позовній заяві підтримує та просить суд визнати заяву на видачу готівки № OGHE 34608 від 30.11.2007 року неналежним та недопустимим доказом по кредитному договору № 014/3134/74/700092 від 30.11.2007 року; визнати умови п.п.1.2.1,1.3.1-1.3.3,4.1.1 кредитного договору № 014/3134/74/700092 від 30.11.2007 року недійсними з часу порушення позивачем істотних умов договору визначених умовами п.1.1.1 вказаного договору; у зв’язку з істотним порушенням ОСОБА_1 акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль» прав та охоронюваних законом інтересів розірвати кредитний договір № 014/3134/74/700092 від 30.11.2007 року.

2. Заяви, клопотання учасників справи

22 вересня 2015 року представником позивача подана заява про розгляд справи у відсутність їх представника та позовні вимоги підтримують.

26 жовтня 2015 року відповідачем подана зустрічна позовна заява.

29 жовтня 2015 року відповідачем подане клопотання про призначення судової бухгалтерсько-економічної експертизи.

03 листопада 2015 року відповідачем надана уточнена зустрічна позовна заява.

14 березня 2016 року відповідачем надана заява про відвід судді.

08 квітня 2016 року, 25 травня 2016 року та 31 травня 2016 року відповідачем надана заява про відвід судді.

12 вересня 2016 року представником позивача подана заява про розгляд справи у відсутність їх представника та позовні вимоги підтримують.

20 березня 2017 року відповідачем надане клопотання про призначення судової бухгалтерської-економічної експертизи.

25 вересня 2018 року представником позивача надана заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

27 вересня 2018 року відповідачем подане клопотання про призначення експертизи.

08 жовтня 2018 року представником позивача надані суду письмові пояснення по справі.

23 жовтня 2018 року відповідачем надана суду заява про застосування строку позовної давності та уточнення зустрічна позовна заява.

07 листопада 2018 року представником позивача наданий відзив на позов та заява на клопотання відповідача про призначення експертизи

05 грудня 2018 року відповідачем надана уточнена позовна заява.

3.Процесуальні дії суду

15 вересня 2015 року ухвалою суду відкрито провадження по справі.

02 листопада 2015 року ухвалою суду призначена по справі експертиза та провадження по справі зупинено.

05 квітня 2016 року ухвалою суду відмовлено в задоволені заяви про відвід судді.

31 травня 2016 року ухвалою суду відмовлено в задоволені заяви про відвід судді.

02 лютого 2017 року ухвалою суду прийнятий зустрічний позов відповідача.

25 травня 2017 року, 12 липня 2017 року, 04 вересня 2017 року ухвалою суду явка представника позивача в судове засідання визнана обов’язковою.

22 листопада 2017 року ухвалою суду призначена по справі експертиза та провадження по справі зупинено.

30 квітня 2018 року провадження по справі поновлено.

16 травня 2018 року, 13 липня 2018 року, 23 серпня 2018 року ухвалою суду явка представника позивача визнана обов’язковою.

25 вересня 2018 року ухвалою суду визначено розгляд справи в режимі відеоконференції.

28 грудня 2018 року ухвалою суду залишено без розгляду клопотання відповідача про призначення експертизи та витребування доказів.

28 грудня 2018 року ухвалою суду визначено проводити розгляд справи в загальному позовному порядку.

28 грудня 2018 року закрито підготовче судове засідання.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

В судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_6 акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль», правонаступником якого є ОСОБА_5 акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль» та відповідачем ОСОБА_4 30 листопада 2007 року був укладений кредитний договір № 014/3134/74/700092, згідно якого останній отримав в кредит кошти у розмірі 40 000 доларів США строком на 240 місяців до 30.11.2027 року (а.с.5-10).

Окрім цього, між ОСОБА_6 акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль», правонаступником якого є ОСОБА_5 акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль» та відповідачем ОСОБА_4 26 червня 2009 року були укладені додаткові угоди до укладеного кредитного договору від 30.11.2007 року № 014/3134/74/700092 про зміну мов погашення кредиту із встановленням графіку погашення кредиту (а.с.11-13).

Також між ОСОБА_6 акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль», правонаступником якого є ОСОБА_5 акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль» та відповідачем ОСОБА_4 30 листопада 2007 року був укладений іпотечний договір № 014/3134/74/700092/1 (а.с.14-15).

Згідно до заяви на видачу готівки № OGHE 34608, яка видана працівниками Дніпропетровської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль», правонаступником якого є ОСОБА_5 акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль» від 30.11.2007 року загальна сума виданих банком коштів складає тридцять дев’ять тисяч чотириста доларів США, що становить 197 985 грн. (а.с.16).

Як встановлено в судовому засіданні 02 квітня 2015 року позивачем на ім’я відповідача ОСОБА_4 була направлена вимога про дострокове виконання грошових зобов’язань за кредитним договором № 014/3134/74/700092 від 30.11.2007 року, згідно якої банк вимагає протягом не більш ніж 30 календарних днів з дня одержання даної вимоги здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою відсотків та пені відповідно до умов кредитного договору у розмірі 197 620,20 доларів США (а.с.17).

У зв’язку із зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 23 березня 2015 року має заборгованість у розмірі 197 620,20 доларів США, з яких: 44 441,18 доларів США - заборгованість за кредитом; 28 864,41 доларів США - заборгованість по відсоткам, 124 314,61 доларів США – заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків (а.с.19-21, 23).

Ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивачем та відповідачем обрані способи захисту, що відповідають вимогам ч.2 ст.16 ЦК України та предметом позову є заборгованість за кредитним договором, а в зустрічному позові предметом позову є визнання недійсними умови кредитного договору та його розірвання.

Згідно до вимог ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З позовних вимог вбачається, що між сторонами виник спір з цивільних правовідносин, до яких застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

5. Оцінка суду

Вислухавши представника позивача та відповідача, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши докази по справі, суд вважає позовні вимоги та зустрічні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.549, 550 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Так, як встановлено в судовому засіданні дійсно між сторонами, тобто ОСОБА_6 акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль», правонаступником якого є ОСОБА_5 акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль» та відповідачем ОСОБА_4 30 листопада 2007 року був укладений кредитний договір № 014/3134/74/700092, до умов якого предметом договору є кредитні кошти у розмірі 40 000 доларів США та строком на 240 місяців до 30.11.2027 року, що не заперечується сторонами.

Але, у своїх зустрічних вимогах відповідач оспорює заяву на видачу готівки № OGHE 34608 від 30.11.2007 року по кредитному договору № 014/3134/74/700092 від 30.11.2007 року та оспорює умови п.п.1.2.1,1.3.1-1.3.3, 4.1.1 укладеного між ними кредитного договору № 014/3134/74/700092 від 30.11.2007 року та просить їх визнати недійсними з часу порушення позивачем істотних умов договору визначених умовами п.1.1.1 вказаного договору, на що суд зазначає наступне.

Так, у п.1.2.1,1.3.1-1.3.3, 4.1.1 укладеного між ними кредитного договору № 014/3134/74/700092 від 30.11.2007 року зазначено, що процентна ставка становить 13% річних; сплата позичальником комісії за надання кредиту 600 доларів США без ПДВ; сплата позичальником щомісячного платежу в розмірі 468,63 доларів США, дата погашення щомісячних платежів є тридцяте число кожного календарного місяця протягом строку кредиту, збільшення більш ніж на 5 процентних пункти середньозваженої ставки міжбанківського кредитування або інших індикаторів грошового ринку, які визначаються Національним банком України або незалежними аналітичними агентствами або розраховуються на підставі фактичних процентних ставок за міжбанківськими угодами.

Згідно із ч.1 ст.634 ЦПК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Судом встановлено, що відповідач власноручно підписав договір кредиту, з чого випливає, що ОСОБА_4 особисто ознайомлений та згодний з умовами та тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді та своїм підписом відповідач підтверджує факт отримання повної інформації про умови кредитування.

Позивач ОСОБА_6 акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль», правонаступником якого є ОСОБА_5 акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль», виконав свої зобов’язання та відповідачу було надано грошові кошти в кредит на погоджений сторонами строк, що встановлено рішення суду від 06 грудня 2012 року та від 17 травня 2013 року по справі № 2-1778/11, які набрали законної сили.

Ст.202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054, ст. 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Окрім цього, ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, відповідачем не доведено та не надано суду будь-яких доказів того, що п.п.1.2.1,1.3.1-1.3.3, 4.1.1 укладеного між ними кредитного договору № 014/3134/74/700092 від 30.11.2007 року є недійсними.

Окрім цього, 06 грудня 2012 року Заводським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області ухвалено рішення, яким задоволені вимоги АТ «ОСОБА_2 Аваль» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на майно та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до АТ «ОСОБА_2 Аваль» про зміну умов кредитного договору, та звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, в якому встановлено та підтверджено надання позичальнику, тобто відповідачу, кредитних коштів, невиконання останнім кредитних зобов’язань, наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір.

Також суд зазначає, що відповідач ОСОБА_4 під час підписання кредитного договору ознайомився з його положеннями, погодився та підписав їх, будь-яких зауважень не робив, чим прийняв на себе обов’язки, що випливають з умов договору, що також підтверджується частковим виконання відповідачем договору, тобто здійснення періодичного погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, укладення додаткових угод.

У зв’язку із зазначеним суд приходить до висновку про безпідставне посилання відповідача на те, що п.п.1.2.1,1.3.1-1.3.3, 4.1.1 укладеного між сторонами кредитного договору № 014/3134/74/700092 від 30.11.2007 року є недійсними, а тому вказані вимоги не підлягають задоволенню.

Також не підлягають й задоволенню вимоги відповідача про те, що у зв’язку з істотним порушенням ОСОБА_5 акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль» прав та охоронюваних законом його інтересів розірвати кредитний договір № 014/3134/74/700092 від 30.11.2007 року, тому як відсутні підстави для його розірвання згідно до ст.651 ЦК України, на яку посилається відповідач,

Відповідно до вимог ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Так, в судовому засіданні будь-яких істотних порушень стороною договору, тобто ОСОБА_5 акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль», та в інших випадках, встановлених договором або законом не встановлено.

Стосовно вимог відповідача щодо визнання заявки на видачу готівки № OGHE 34608 від 30.11.2007 року неналежним та недопустимим доказом по кредитному договору № 014/3134/74/700092 від 30.11.2007 року суд зазначає наступне.

Ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно до вимог ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 грудня 2012 року встановлено та підтверджено надання позичальнику кредитних коштів, невиконання останнім кредитних зобов’язань, наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір, а тому заявка на видачу готівки № OGHE 34608 від 30.11.2007 року є належним та допустимим доказом по кредитному договору № 014/3134/74/700092 від 30.11.2007 року.

Що стосується посилання відповідача на пропущений строк позовної даності суд виходить з наступного.

Згідно до матеріалів справи вбачається, що сторони визначили строк дії кредитного договору № 014/3134/74/700092 від 30.11.2007 року до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за кредитом та процентами за користування ним, кінцевий строк повернення кредиту до 30 листопада 2027 року, так і строки виконання зобов’язань зі щомісячним погашенням платежів – щомісячно, у розмірі та строки, визначені договором.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Сторони кредитного договору встановили як строк дії договору до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов’язань, так і строки виконання зобов’язань зі щомісячним погашенням платежів. Таким чином, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів умовами договору визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до складу зобов’язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов’язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, за зобов’язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п’ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 та 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов’язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Враховуючи, що за умовами договору погашення кредиту та процентів за його користування повинне здійснюватись позичальником щомісячно, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов’язань.

У разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Аналогічні висновки сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-68цс15 та Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18)

Так, відповідно до п.9.2. 9.3. кредитного договору, кредитор вправі пред’явити позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту у випадку прострочення позичальником більше ніж на 30 календарних днів строків погашення кредиту, а позичальник зобов’язаний виконати вимогу кредитору про дострокове погашення грошових зобов’язань за цим договором протягом не більше ніж 30 календарних днів з моменту її пред’явлення. У разі невиконання позичальником цієї вимоги кредитор має право звернути стягнення за іпотечним договором, або вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальника за цим договором, які не суперечать чинному законодавству України.

Так, в лютому 2010 року на поштову адресу відповідача була направлена вимога позивача про дострокове виконання грошових зобов’язань за кредитним договором № 014/3134/74/700092 від 30.11.2007 року, згідно якої банк зазначив про те, що ОСОБА_4 було припинено належне виконання своїх зобов’язань за кредитним договором та керуючись пунктом 9.3 кредитного договору, банк вимагає протягом не більш ніж 30 календарних днів з дати цієї вимоги, а саме до 12 березня 2010 року здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою процентів та пені відповідно до умов кредитного договору, у зв’язку з чим банк в односторонньому порядку змінив спосіб виконання зобов’язань за кредитним договором.

Таким чином, у зв’язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору щодо повернення кредиту банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право вимагати стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором, надіславши відповідачу ОСОБА_4 вимогу про дострокове погашення кредиту, після чого в липні 2015 року звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, при тому, що останній платіж відповідачем здійснено в 2010 року.

Відповідно до вимог ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Проте, статтею 264 ЦК визначено порядок переривання перебігу позовної давності.

Аналіз вказаної норми статті 264 ЦК призводить до висновку, що йдеться про дві підстави для переривання перебігу позовної давності: а) вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; б) пред'явлення позову особою позову одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина 1 статті 264 ЦК), необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Але, ч.3 ст.264 ЦК України визначено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. Тому суд зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, що є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).

Також Європейський суд з прав людини зазначає, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 за заявою № 23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Так, дійсно послання представника позивача не те, що звернення до суду із позовом про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/3134/74/700092 від 30.11.2007 року укладеним між сторонами, перериває строк позовної давності та він починається спочатку є обґрунтованим, але, відповідно до вимог ч.3 ст.264 ЦК України, він починається заново, тобто саме з часу звернення до суду із позовними вимогами про дострокове погашення заборгованості, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що було здійснено в квітні 2011 року, після чого повторно звертається до суду із вимогами вже про стягнення заборгованості, але вже в 2015 році, тобто з пропуском строку позовної давності, тобто трьох років, як того визначає ст.257 ЦК України.

У разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Проте у зв’язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору щодо повернення кредиту банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором, звернувшись до суду із позовом в квітні 2011 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв’язку із наявною заборгованістю.

Якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов’язання, позовна давність обчислюється від цієї дати.

Пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов’язання, пред’явивши до суду позов.

Таким чином, пред’явивши вимогу до боржника про погашення заборгованості за кредитом, процентів за його користування позивач звернувся до суду із зазначеним позовом з пропуском строку позовної давності, тобто трьох років, а тому відповідно до вимог статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові, у зв’язку з чим позовні вимоги позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України, а також те, що в задоволені позову відмовлено, вимоги позивача про стягнення судового збору також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 16, 202, 203, 215, 207, 253, 254, 256, 257, 261, 264, 267, 509, 526, 551, 599, 625, 626, 627, 628, 629, 509, 526, 549, 550, 634, 1046, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 76, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» про визнання умов кредитного договору недійсними, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_5 акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль», адреса: 49044, м.Дніпро, вул.Січових Стрільців, 4-д, ЄДРПОУ 14305909.

Відповідач: ОСОБА_4, адреса: Дніпропетровська область, м. Кам’янське, вул.Йосипа Манаєнкова, буд.№ 7, кв.№ 33, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Повний текст рішення виготовлений 10 січня 2019 року

Суддя Похваліта С. М.