Рішення № 79341341, 18.01.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 січня 2019 року м. Ужгород№ 0740/959/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.

учасники справи:

позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 - не з'явився;

представника позивача: ОСОБА_2;

відповідача - Головне управління ДФС у Закарпатській області - представник - Крупа - Газуда Мирослава Василівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

06 вересня 2018 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернувся Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) в особі представника ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 39393632), в якому просить: "1. Прийняти та розглянути в судовому провадженні позовну заяву про скасування повідомлення-рішення (форми "Р") № 0142181311 від 12.06.2018 року про збільшення суми грошового забезпечення з податку на доходи фізичних осіб, за результатами річного декларування, 11010500 в сумі 166592,24 грн.; 2. Скасувати податкове повідомлення-рішення (форми "Р") № 0142181311 від 12.06.2018 року про збільшення суми грошового забезпечення з податку на доходи фізичних осіб, за результатами річного декларування, 11010500 в сумі 166592,24 грн.; 3. Сплачені судові витрати відшкодувати за рахунок відповідача."

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року було закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Свої позовні вимоги уповноважений представник позивача мотивував наступним. Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що він не погоджується з висновком контролюючого органу, який зазначений в акті від 17 травня 2018 року №537/13-11/НОМЕР_1 щодо заниження чистого оподаткованого доходу у загальній сумі 734298,82 грн. за рахунок завищення задекларованих витрат у 2017 році. Вважає, що ним було правомірно включено до складу витрат витрати на ремонт та експлуатацію майна, основних засобів (рухомого майна), що використовується в господарській діяльності. Позивач, під час проведення перевірки, надав податковому органу вичерпну інформацію про зміст, призначення та доцільність вказаних витрат. Також, зазначає, що чистий оподатковуваний дохід від підприємницької діяльності за 2017 рік, за даними перевірки, складає 1557370,22 грн. (валовий дохід 29528578,6 грн. - валові витрати 27971208,38 грн. = 1557370,22 грн.) проти 823071,40 грн., заявленого ФОП ОСОБА_1 у декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, різниця заниження чистого оподаткованого доходу складає 734298,82 грн.. Із загального обсягу понесених витрат 2017 року перевіряючими виключено витрати пов'язані з утриманням і ремонтом транспортних засобів, які безпосередньо використовуються у підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_1 та підтверджені первинними документами, що відображено у акті перевірки. Позиція позивача щодо правомірності визначення вартості документально відображених витрат, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, і відображених в додатку Ф4, Ф2 до розділу III податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017 рік. Фактична наявність первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції: пшениця, кукурудза, ячмінь, а також паливо, електроенергія, канцтовари, комунальні послуги, запчастини до автомобілів та борошномельного обладнання, пакувальна тара, банківські та страхові послуги, послуги зв'язку, виплата заробітної плати та сплата сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інше. Отже, позивач вважає, що Головне управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області протиправно дійшло висновку про заниження чистового оподаткованого доходу у загальній сумі 734298,82 грн. за рахунок завищення задекларованих витрат з огляду на що, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що відповідно до статті 77.4.5. ПК України не включаються до складу витрат підприємця:витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати. Зокрема, витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею. Основними засобами подвійного призначення згідно з ст.177 Податкового кодексу України є, у тому числі, легкові та вантажні автомобілі. Таким чином, чинні норми податкового законодавства забороняють фізичним особам - підприємцям включати до складу витрат витрати на утримання легкових та вантажних автомобілів.

Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

У період з 18 квітня 2018 по 03 травня 2018 працівниками Головного управління ДФС у Закарпатській області на підставі наказу № 582 від 02 квітня 2018 року, направлень за №№ 1034/13-11 та 1035/13-11 від 13 квітня 2018 року проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, виконання вимог іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017. За результатами вказаної перевірки складено акт від 17 травня 2018 року № 537/13-11/НОМЕР_1 (а.с.а.с. 18-53, 101-140).

У відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань, та є доступними через загальну мережу Інтернет, позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 15 грудня 1997 року. Видами діяльності позивача є: Код КВЕД 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості (основний); Код КВЕД 10.73 Виробництво макаронних виробів і подібних борошняних виробів; Код КВЕД 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; Код КВЕД 10.92 Виробництво готових кормів для домашніх тварин; Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Код КВЕД 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; Код КВЕД 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; Код КВЕД 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року оподаткування одержаних доходів від провадження діяльності здійснював на загальній системі оподаткування, що зафіксовано в акті перевірки (а.с. 106 (аркуш 6 акту перевірки)) та не заперечується учасниками справи.

Перевіркою правильності визначення загального оподаткованого доходу, отриманого від провадження діяльності на загальній системі оподаткування у 2015-2017 роках, відображеного в податковій декларації та додатку Ф2 до декларації, встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 задекларовано оподаткованого доходу, отриманого від провадження діяльності за 2015 рік в сумі 29196173,52 грн., за 2016 рік в сумі 30320117,85 грн. та за 2017 рік у сумі 29528578,60 грн..

Вказані обставини не оспорюються учасниками справи.

Перевіркою встановлено, зокрема, завищення позивачем витрат у 2017 році на загальну суму 734298,82 грн., про що відповідачем зазначено на 11 та 12 аркушах акту перевірки.

Відхилення виникло за рахунок того, що Позивачем включено до складу витрат витрати на утримання вантажних автомобілів.

У відповідності до висновку перевірки, проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема вимог: - статті 177 пункту 177.2, статті 177 пункту 177.4 підпункту 177.4.5 Податкового кодексу України - перевіркою донараховано податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2017 рік в сумі 132173,79 грн.; - статті 173 пункту 173.3 Податкового кодексу України та керуючись статтею 167 пунктом 167.2 Податкового кодексу України - перевіркою донараховано податок на доходи фізичних осіб від операцій з продажу рухомого майна за 2015 рік в сумі 1100,0 грн..

Розглянувши заперечення ФОП ОСОБА_1 на вказаний акт перевірки, ГУ ДФС у Закарпатській області залишено висновок акту документальної перевірки від 17 травня 2018 року № 537/13-11/НОМЕР_1 без змін. (а.с.а.с. 54-68).

12 червня 2018 року відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №0142181311, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 166592,24 грн., а саме за податковим зобов'язанням - у розмірі 133273,79 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - у розмірі 33318,45 грн. (а.с.а.с. 69, 137).

Не погоджуючись із вказаними діями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Спірні правовідносини виникли виключно з приводу правомірності включення фізичною особою-підприємцем до складу документально підтверджених витрат - витрат на утримання основних засобів - сідельних тягачів та напівпричипів.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.

Згідно з статтею 177 пунктом 2 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

Згідно з статтею 177 пунктом 4 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до статті 177 пункту 4 підпункту 5 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: 1. витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; 2. витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; 3.витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; 4. документально не підтверджені витрати.

Як вбачається з акту документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 № 537/13-11/НОМЕР_1 від 17 травня 2018 року, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що позивачем до складу документально підтверджених витрат ФОП ОСОБА_1 у 2017 році віднесено витрати на утримання основних засобів подвійного призначення - вантажні автомобілі (сідельні тягачі та напівпричепи) (а.с.а.с. 28, 29, 111, 112).

Відповідно до статті 177 пункту 177.4 підпункту 177.4.5 ПК України, яким доповнено статтю 177 ПК України згідно із Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" № 1797-VIII від 21 грудня 2016 року та набув чинності з 01 січня 2017 року, фізичними особами-підприємцями на загальній системі оподаткування не включаються до складу витрат, зокрема, витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею.

У відповідності до статті 177 ПК України, основними засобами подвійного призначення є, у тому числі легкові чи вантажні автомобілі.

Тобто, починаючи з 01 січня 2017 року Податковий кодекс України не передбачає можливість фізичній особі - підприємцю, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, при визначенні об'єкта оподаткування включати до складу витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця, витрати на придбання та утримання а вантажних автомобілів.

Щодо покликань позивача на те, що транспортні засоби (сідельні тягачі та напівпричепи), витрати на утримання яких ним були включені до складу витрат, не є вантажними автомобілями, а тому на них не поширюється дія положень статті 177 пункту 177.4 підпункту 174.4.5 ПК України, Закарпатський окружний адміністративний суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III (далі по тексту - Закон України № 2344-ІІІ).

В розумінні статті 1 Закону України № 2344-ІІІ, автомобільним транспортним засобом є колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб).

Тобто, Закон України № 2344-ІІІ поділяє автомобільні транспортні засоби за характером використання на такі різновиди: пасажирський, вантажний та спеціальний.

Згідно з визначенням, наведеним статтею 1 Закону України № 2344-ІІІ, автомобілем вантажним є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів. Таким чином, основною характеризуючою ознакою вантажного автомобіля, в порівнянні з іншими транспортними засобами, є його використання з метою перевезення вантажів.

Разом з тим, відповідно до Закону України № 2344-ІІІ транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на такі різновиди:

- загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів, до якого, в тому числі, відноситься напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу;

- спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів, до яких, в тому числі, відноситься сідельний тягач;

- спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій.

Відповідно до норм Закону України № 2344-ІІІ, напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

Згідно з визначенням поняття "сідельний тягач", наданим Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, таким є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

З наведеного судом резюмується, що сідельний тягач та напівпричіп, враховуючи їх цільове призначення, відносяться до транспортних засобів в розумінні Закон України № 2344-ІІІ, а тому підлягають під класифікацію за критеріями, визначеними даним законодавчим актом.

Відповідно до класифікації колісних транспортних засобів за ознаками загальної маси транспортного засобу, наданої в Єдиних вимогах до конструкції та технічного стану колісних транспортних засобів, що експлуатуються, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 р. №1166, для позначення колісного засобу, що належить до категорій M, N та придатний для руху поза дорогами, використовується також літера G.

Окрім того, статтею 19 частиною 3 Закону України № 2344-ІІІ передбачено, що при державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

Згідно з наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу транспортний засіб марки DAF, відноситься до типу - спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е (а.с.а.с. 70, 71).

У відповідності до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, що затверджені Постаново Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306, автопоїзд (транспортний состав) - механічний транспортний засіб, що з'єднаний з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою.

При цьому, сідельний тягач в поєднанні з напівпричепом складають автомобільний поїзд, що не заперечується представником позивача.

В контексті наведених норм, дослідивши надані позивачем на підтвердження своїх доводів докази, Закарпатський окружний адміністративний суд робить висновок, що сідельний тягач в поєднанні з напівпричепом складають автомобільний поїзд та являються транспортним засобом, єдиним призначенням якого є перевезення вантажів, відтак відносяться до категорії вантажних автомобілів. Водночас судом враховано, що автомобільний поїзд не є окремим видом транспортних засобів, а тільки різновидом вантажних автомобілів за ознакою конструктивної схеми.

У зв'язку з чим суд вважає, що відповідач правомірно дійшов висновку про безпідставність включення позивачем до складу витрат фізичної особи-підприємця, витрат на утримання основних засобів подвійного призначення (сідельних тягачів та напівпричепів).

Також в ході проведення документальної планової виїзної перевірки на підставі представлених ФОП ОСОБА_1 документів, та відомостей з Центральної бази даних ДРФО України встановлено отримання фізичною особою ОСОБА_1 за період, що перевірявся, окремих видів доходів, відмінних від здійснення господарської діяльності, а саме продаж у серпні 2015 року через фірму-посередника ТОВ "ЗАХІД-АВТО-ЛЕНД" (код ЄДРПОУ 39032878) напівпричепа-самоскида-Е марки STAS О 34 д.н.з. НОМЕР_3 фізичній особі ОСОБА_5 за ціною 22000.0 грн..

Згідно зі статтею 163 пунктом 163.1 ПК України, об'єктом оподаткування платника податку - резидента є зокрема, загальний місячний оподатковуваний дохід.

Відповідно до статті 173 пункту 173.1 ПК України, дохід платника податків від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в п. 167.2 ст.167 Податкового кодексу України.

Дохід від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об'єкта, визначеної згідно із законом.

Згідно зі статтею 167 пунктом 167.2 ПК України, ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування.

Відповідно до статті 173 пункту 173.3 ПК України, у разі якщо стороною договору купівлі-продажу об'єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа - підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов'язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до пунктів 173.1 або 173.2 цієї статті з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

У разі якщо об'єкт рухомого майна продається (обмінюється) за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента чи фізичної особи - підприємця, такий посередник виконує функції податковою агента стосовно подання до контролюючою органу інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку, а платник податку під час укладення договору зобов'язаний самостійно сплатити до бюджету податок з доходу від операцій з продажу (обміну) об'єктів рухомого майна.

Проведеною перевіркою встановлено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 у поданій до ДПІ у Тячівському районі ГУ ДФС у Закарпатській області податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік не відображено суму доходу 22000.0 грн. отриманого від продажу напівпричепа-самоскида-Е у серпні 2015 року, та податок на доходи фізичних осіб від продажу (обміну) об'єктів рухомого майна не сплачено, чим порушено статтю 173 пункти 173.1 та 173.3 ПК України.

Позивачем при зверненні до суду вказаний факт не спростований та не оспорювався. Під час судового розгляду позивачем та його представником також дана обставина не спростовувалася.

У зв'язку з вищевказаним, керуючись статтею 167 пунктом 167.2 ПК України, перевіркою донараховано податок на доходи фізичних осіб від операцій з продажу рухомою майна за 2015 рік в сумі 1100.0 грн. (22000.0 грн. х 5%).

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, Закарпатський окружний адміністративний суд вважає, що оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі обґрунтованих висновків про неправомірне включення позивачем до складу витрат фізичної особи-підприємця, витрат та утримання основних засобів подвійного призначення, не включено дохід від операцій з продажу рухомою майна за 2015 рік, у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про скасування податкового повідомлення-рішення необхідно відмовити.

Відповідно до статті 2 частини 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 39393632) про скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 18 січня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 22 січня 2019 року.

СуддяС.Є. Гаврилко