Ухвала суду № 79325299, 18.01.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12674/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2019 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Тхір О.А., за участю секретаря судових засідань Віраг Е.М., прокурора Машкаринець І.І., слідчого Муравець П.М., підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника Роговик О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Ужгород, клопотання слідчого Муравець П.М., погоджене прокурором Машкаринець І.І., в кримінальному провадженні, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191 та ч.3 ст. 28- ч.2 ст. 366 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070000000109 від 26.02.2018 року, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

ВСТАНОВИЛА:

Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області майор поліції Муравець П.М., звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, з клопотанням, погоджене прокурором, в кримінальному провадженні про кримінальні правопорушення передбачені ч. 5 ст. 191 та ч.3 ст. 28- ч.2 ст. 366 КК України, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070000000109 від 26.02.2018, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_2, обіймаючи посаду головного інженера ДП «Фортуна» ВАГ «Іршавське «РТП», являючись службовою особою наділеною організаційне розпорядчими функціями, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, шляхом зловживання своїм службовим становищем, у грудні 2015 року вступив в організовану ОСОБА_5 стійку злочинну організовану групу, до склад якої ввійшов як виконавець колишній старший майстер служби з обслуговувань будинкових мереж Іршавської філії Публічного акціонерного товариства «Закарпатгаз» ОСОБА_6.

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_2 з метою перешкоджання слідству у встановленні вищевказаних обставин, уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні у будь - який спосіб; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експерта та можливих очевидців скоєних правопорушень. Таким чином, необхідність обрання стосовно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена тим, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам вчинення підозрюваним спроб переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні у будь - який спосіб; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експерта та можливих очевидців скоєних правопорушень. Вказані ризики також доводяться вагомістю доказів про вчинення ОСОБА_2 умисного тяжкого злочину, тяжкістю покарання, яке йому загрожує, оскільки санкція статті 191 ч.5 Кримінального кодексу України, що йому інкримінується, передбачає позбавлення волі на строк від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Враховуючи наведене слідчий просить суд застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Захисник підозрюваного Роговик О.О. заперечив проти задоволення клопотання сторони обвинувачення, вказав на те, що таке є безпідставним, просив залишити його без задоволення. Підозрюваний ОСОБА_2 підтримав думку захисника.

Заслухавши думку прокурора, пояснення слідчого з приводу поданого клопотання, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали справи, доходжу наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 підозрюється в тому, що обіймаючи посаду головного інженера ДП «Фортуна» ВАГ «Іршавське «РТП», являючись службовою особою наділеною організаційне розпорядчими функціями, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, шляхом зловживання своїм службовим становищем, у грудні 2015 року вступив в організовану ОСОБА_5 стійку злочинну організовану групу, до склад якої ввійшов як виконавець колишній старший майстер служби з обслуговувань будинкових мереж Іршавської філії Публічного акціонерного товариства «Закарпатгаз» ОСОБА_6.

Кримінальне провадження по вказаному у клопотанні факту зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 026.02.2018 за №12018070000000109 з правовою кваліфікацією - чч. 5 ст. 191 та ч.3 ст. 28- ч.2 ст. 366 КК України.

17.01.2019 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 28- ч.2 ст. 366 КК України.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.

В силу ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Слідчим суддею при розгляді даного клопотання враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 28- ч.2 ст. 366 КК України.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Виконуючи вимоги законодавства, з врахуванням обставин, наведених у ст.178 КПК України, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 28- ч.2 ст. 366 КК України, які згідно зі ст.12 КК України є тяжким злочином та злочином середньої тяжкості. За вчинення злочину, передбачено ч. 5 ст. 191 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна.

Наведені в клопотанні слідчого докази наявності обґрунтованої підозри у вчиненні вказаного злочину відносно ОСОБА_2 об'єктивно доводяться доданими до клопотання копіями матеріалів кримінального провадження, в тому числі матеріалами проведених слідчих дій: протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 03.05.2018; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 10.10.2018; протоколом допиту свідка ОСОБА_9, копією повідомлення про підозру від 16.01.2019.

Разом з цим, обґрунтованість підозри не констатує беззаперечного факту доведеності винуватості особи, а лише вказує на достатність інформації для її існування.

Наявність ризику, передбаченого п. 3 та п. 4 ч. 1 ст.177 КПК України, про який зазначає слідчий та прокурор, слідчий суддя вважає доведеними з підстав, наведених у клопотанні.

Так,ризик щодо можливості підозрюваного впливати на свідків, потерпілого в даному провадженні на даний момент існує на даній стадії кримінального провадження.

Існування інших ризиків, про які зазначають слідчий та прокурор в судовому засіданні не доведено.

Крім того в судовому засіданні встановлено, що громадянин ОСОБА_2 має постійне місце проживання за адресоюАДРЕСА_1, українця, громадянин України, одружений, раніше не судимий, депутат Іршавської районної ради.

При цьому, слідчому судді не надано доказів того, що ОСОБА_2 продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру, раніше ухилявся від слідства, суду чи виконання судових рішень.

З врахуванням наведеного та з огляду на міру покарання, яка загрожує ОСОБА_2 в разі доведення його винуватості, існування зазначених слідчим та доведених в судовому засіданні ризиків, передбачених п.п. 3 та п. 4 ч.1 ст.177 КПК України, має високу ймовірність.

Оцінюючи доводи слідчого та прокурора про необхідність обрання відносно ОСОБА_2 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з посиланням на існування ризиків, слідчий суддя бере до уваги, що прокурором не доведено те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно п. 3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 року № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки. В п. 13.3 вищевказаної Постанови роз'яснено, що обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Це можливо, коли особа не має постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов'язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року №14-рп/2003 в справі №1-23/2003, тяжкість злочину законом не визначається, як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.

При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваної під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що підозра ОСОБА_2 у вчиненні даного кримінального правопорушення за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З врахуванням сукупності викладених висновків, а також даних про особу підозрюваного, за відсутності обґрунтованих підстав та переконання про те, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити його належної поведінки, суд вважає, що в силу характеру діяння, в якому підозрюється громадянин України ОСОБА_2, наслідків, які настали внаслідок злочину, суми завданих збитків, та потреби у встановлені істини у кримінальному провадженні, слідчий суддя доходить висновку, що прокурором доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, а тому в задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту слід відмовити.

При цьому, приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.3 ст. 28- ч.2 ст. 366 КК України, тобто є обґрунтовані підстави вважати, що останній, слідчий суддя вважає за потрібне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у виді домашнього арешту, без застосування електронних засобів контролю, заборонивши останньому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, у період доби з 23 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв, оскільки достатнім буде саме такий запобіжний захід, який зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти ризикам, визначених ст.177 КПК України. Крім того, слідчий суддя вважає таке обґрунтованим, оскільки останній має можливість працювати та утримувати себе та сім'ю.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Згідно ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 186, 194, 195, 309, 376, 392, 395 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні клопотання слідчого відмовити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Малий Раковець, Іршавського району, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, одруженого, раніше не судимого, депутата Іршавської районної ради, працюючого головним інженером ДП «Фортуна» ВАТ «Іршавське «РТП», запобіжний захід у вигляді - домашнього арешту у певний час доби, а саме, з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби, на строк до двох місяців, без застосування електронних засобів контролю, заборонивши останньому у визначений час доби залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 5 ст.194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженню.

Строк дії ухвали про тримання під домашнім арештом та дію процесуальних обов'язків, покладених на обвинуваченого, встановити - до 16 березня 2019 року включно.

Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_2.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора та слідчого в даному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області О.А. Тхір

Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 21.01.2019 року о 16 год. 00 хв.