Ухвала суду № 79320172, 18.01.2019, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/87/19

Провадження № 1-кп/496/175/19

У Х В А Л А

18 січня 2019 року Біляївський районний суд

Одеської області

у складі: головуючого судді - Трушиної О.І.

за участю секретаря - Горищенко К.І.

прокурора - Тімонова Є.Д.

захисника - Бабкової Т.Є.

обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Біляївка матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 110, ч. 1 ст. 263 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Біляївського районного суду Одеської області знаходиться кримінальне провадження № 22018160000000160 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 110, ч. 1 ст. 263 КК України.

Під час підготовчого судового засідання від прокурора Тімонова Є.Д. надійшло клопотання, в якому він просить обрати обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. При цьому, клопотання мотивує тим, що станом на теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти цим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу неможливо. Крім того, вказує на те, що відповідно до ч. 5 ст. 176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до особи, яка обвинувачується у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України.

Прокурор Тімонов Є.Д. у підготовчому судовому засіданні вважав можливим призначити справу до судового розгляду, вважаючи, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України, на задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою наполягав з підстав, викладених у ньому.

Захисник Бабкова Т.Є., яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою та просила скасувати запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні підтримав думку захисника.

Вислухавши думку учасників судового провадження, ознайомившись з обвинувальним актом та додатками до нього, суд вважає, що клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню частково, натомість обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору виходячи з наступного.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому йдеться про право особи бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79).

Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 01.03.2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Обвинувальний акт і додані до нього обов'язкові документи повинні відповідати вимогам КПК України, оскільки, за змістом процесуального закону, це сприяє розгляду кримінального провадження протягом розумного строку та виконанню завдань процесуального кодексу, встановлених ст. 2 КПК України, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Проте, як вбачається з наданих суду матеріалів, обвинувальний акт відносно обвинуваченого ОСОБА_2 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України з таких підстав.

Так, досудовим слідством ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 110, ч. 1 ст. 263 КК України.

Разом з тим, як вбачається з тексту обвинувального акту, а саме за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, в якості формулювання обвинувачення, в спеціально зазначеній досудовим слідством графі «формулювання обвинувачення», крім загального посилання на те, що обвинувачений здійснив дії, які відповідають диспозиції відповідної статті КК України, період часу скоєння кримінального правопорушення вказаний у першому абзаці «формулювання обвинувачення» - «з 2006 по 2008 рік» не відповідає викладеним фактичним обставинам кримінального правопорушення, що підтвердив в судовому засіданні прокурор. До того ж, в формулюванні обвинувачення відсутні дані про те, які конкретні дії в конкретний період часу, і в який саме спосіб обвинувачений вчинив. Тобто в формулюванні обвинувачення взагалі відсутні дані про об'єктивну сторону скоєння вказаного злочину, які прокурор вважає доведеними.

Таким чином судом встановлено, що в порушення ст. 291 ч. 2 п. 5 КПК України в обвинувальному акті фактично відсутнє формулювання обвинувачення, в розумінні п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України.

Саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта суд першої інстанції здійснює судовий розгляд, як це передбачено приписами ст. 337 КПК України.

Згідно вимог ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити, зокрема, номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування.

Однак, до обвинувального акту додано неналежним чином оформлений реєстр матеріалів досудового розслідування, він не відповідає вимогам ст. 109 КПК України.

Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен відображати хід і проміжні результати досудового розслідування, використані в розслідуванні джерела доказів, а тому в ньому обов'язково повинні міститися: в хронологічному порядку дані про кожну процесуальну дію, проведену під час досудового розслідування її номер, найменування та час проведення (дата і часовий відрізок).

Проте, не зважаючи на дані обвинувального акту, реєстр матеріалів кримінального провадження містить розбіжності про проведені під час досудового розслідування процесуальних дії, а також їх хронологічний порядок взагалі відсутній.

Так, з п. 7 розділу І Реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22018160000000160 від 12.09.2018 року вказана дата процесуальної дії 07.08.2017 (Внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за № 22017160000000157 про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 110 КК України), а наступний п. 8 містить дату процесуальної дії 07.08.2019 (Доручення про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22017160000000157), тоді як п. 9 та п. 10 містить дату 07.08.2017 (Визначення групи слідчих у кримінальному провадженні № 22017160000000157; Повідомлення прокурору про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22017160000000157).

Далі, п. 13 розділу І Реєстру має не існуючу дату процесуальної дії 12.09.2918 (Визначення групи слідчих у кримінальному провадженні № 22018160000000160), найменування процесуальної дії у п. 114 не містить посилання номера кримінального провадження, в рамках якого здійснено зазначену процесуальну дію.

З п. 18 і п. 27 розділу І Реєстру вбачаються відомості про об'єднання матеріалів кримінальних проваджень, але не зазначено у зв'язку з чим.

У п. 124 розділу І Реєстру вказана процесуальна дія як «Відкриття матеріалів стороні захисту та надання доступу до матеріалів досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_2 та захиснику Бабковій Т.Є. для ознайомлення, у кримінальному провадженні № 22018160000000160», натомість відсутні дані про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування підозрюваного та захисника по справі.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 283 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань прокурором також вносяться відомості такої процесуальної дії, як закінчення досудового розслідування, проте такі відомості в реєстрі взагалі відсутні.

Також, в зазначеному реєстрі відсутні відомості про час складання обвинувального акту, який згідно ст. 110 ч. 4 КПК України також є процесуальним рішенням.

Суд у підготовчому судовому засіданні досліджує обвинувальний акт на його відповідність закону та можливість призначення справи до судового розгляду.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку про оформлення обвинувального акту з недотриманням вимог ст. 291 КПК України, у зв'язку з невідповідністю фактичних обставин і формулювання обвинувачення, викладених в обвинувальному акті, та невідповідністю реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України, що перешкоджає призначенню справи до судового розгляду.

За таких підстав, згідно положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, обвинувальний акт з доданими до нього документами підлягає поверненню прокурору, який направив його до суду, для усунення допущених недоліків та приведення його у відповідність до вимог ст. 291 КПК України впродовж розумного строку, який буде об'єктивно достатнім для усунення цих недоліків.

Клопотання прокурора про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, а заперечення захисника та обвинуваченого, які просили скасувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не можуть бути взяті до уваги з наступних підстав.

Як вбачається з обвинувального акту з відповідними додатками ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 110, ч. 1 ст. 263 КК України.

Відповідно до вимог ст. 176 ч. 5 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 109-1141, 258-2585, 260, 261 КПК України.

З огляду на вищезазначене, з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 - він не працевлаштований, не має міцних соціальних зв'язків, у зв'язку з чим є достатні підстави вважати, що у разі обрання відносно ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу у подальшому дасть можливість останньому спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше правопорушення, тому клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню. Натомість клопотання про зміну запобіжного заходу захисника Бабкової Т.Є. та обвинуваченого ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Також суд вважає доведеними ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 КПК України. За вказаних обставин, суд вважає, що прокурором доведені обставини, викладені у ч. 1 ст. 194 КПК України, і запобіжний захід у вигляді тримання під вартою згідно ст. 178 КПК України є відповідним тяжкості кримінальних правопорушень.

Згідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Таким чином саме обрання запобіжного заходу, а не його продовження є встановленим нормами чинного законодавства способом застосування запобіжних заходів на даній стадії судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 183, 184, 291, 314, 315 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22018160000000160 від 12.09.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 110, ч. 1 ст. 263 КК України повернути прокурору з підстав, викладених у мотивувальній частині ухвали.

Клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області Тімонова Єгора Дмитровича про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити.

Обрати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 строком на 30 днів, тобто з 18.01.2019 року по 16.02.2019 року включно.

Клопотання захисника Бабкової Тетяни Євгенівни, яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без задоволення.

Ухвалу допустити до негайного виконання в частині обрання запобіжного заходу.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, через Біляївський районний суд Одеської області.

Суддя О.І. Трушина