Рішення № 79317171, 15.01.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4604/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого – судді Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, в особі представника за довіреністю – адвоката ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради, про визнання права забудовника щодо недобудованого будинку в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 15 січня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 22 січня 2019 року.

ОСОБА_1, в особі представника за довіреністю – ОСОБА_2, звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 міської ради, про визнання права забудовника щодо недобудованого будинку в порядку спадкування за законом.

Позов мотивовано тим, що 21 серпня 1987 року ОСОБА_4 було виділено земельну ділянку площею 0,06 га по вул. Транспортній в м. Ужгород, що стверджується наказом радгосп-заводу «Ужгородський» за №216.

У подальшому їй було надано дозвіл на будівництво на Земельній ділянці житлового будинку, що підтверджується випискою з рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради народних депутатів за №108 від 25.05.1988 р. , 15 червня 1998 року ОСОБА_4 померла.

При цьому, вона не залишила заповіту, у зв’язку з чим після відкриття спадщини за нею має місце спадкування за законом. ОСОБА_1 (далі-Позивачка) є спадкоємицею померлої матері, яка прийняла за нею спадщину, і відноситься до першої черги спадкоємців.

За час свого життя ОСОБА_4 збудувала житловий будинок на вказаній земельній ділянці, проте свідоцтво про право власності на нього не отримувала, а відтак і не зареєструвала це право власності.

Позивач зазначає, що, вказана обставина унеможливлює оформлення і видачу відповідного свідоцтва про право власності на спадкове майно, та реєстрацію за нею права власності на будинок в порядку спадкування. На підтвердження цьому додає до позовної заяви довідку від 13.04.2018 року за №17/01-16 приватного нотаріуса ОСОБА_3 міського нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_5

На підставі наведенного, позивач просить суд визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_4, яка померла 15.06.1998 року, права та обов'язки забудовника щодо недобудованого житлового будинку № 40 по вул.Транспортній в м.Ужгороді Закарпатської області, з правом здачі будинку в експлуатацію та отримання на її ім'я документів, що посвідчують право власності.

В судове засідання позивач та її представник адвокат не з’явилися повідомлялися належним чином про час і місце розгляду справи. Представником позивача, адвокатом ОСОБА_2, до суду подано заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Судом встановлено, що 21 серпня 1987 року ОСОБА_4 було виділено земельну ділянку площею 0,06 га по вул. Транспортній в м. Ужгород відповідно до копії наказу радгосп-заводу «Ужгородський» за №216, що міститься в матеріалах справи. Та у подальшому надано дозвіл на будівництво на вказаній земельній ділянці житлового будинку, що підтверджується випискою з рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради народних депутатів за №108 від 25.05.1988 р. копія якої додана до матеріалів справи.

Згідно копії технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду по вул. Транспортній, 40 м. Ужгород Закарпатської області, складеного 26.12.1991 року, власником зазначено ОСОБА_4.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії І-ФМ №229084, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла 15 червня 1998 року.

На час смерті свідоцтво про право власності на зведений нею будинок не отримувала, а відтак і не зареєструвала це право власності.

Відповідно до нотаріально завіреної заяви, копія якої долучена до матеріалів справи, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, що проживав за адресою за адресою:м. Ужгород, вул. Доманинська, буд.63, Закарпатської області, підтвердив відсутність до ОСОБА_1, будь яких майнових та фінансових претензій щодо отримання та оформлення за нею права власності на спадкове майно в порядку спадкування за померлою матір’ю ОСОБА_4.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії І-УР №265646 від 05.01.1960 року зроблено відповідний запис за №1, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 є донькою ОСОБА_4.

З цього слідує, що єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 були її син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, який подав нотаріально завірену заяву про відсутність до ОСОБА_1, будь яких майнових та фінансових претензій щодо отримання та оформлення за нею права власності на спадкове майно в порядку спадкування за померлою матір’ю та її донька – ОСОБА_7, яка прийняла за нею спадщину, оскільки фактично вступила в управління спадковим майном і які відносяться до першої черги спадкоємців.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до п.4.15 розділу 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 видача свідоцтва про права на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. Згідно п. 4.18 розділу 4 Порядку якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання судовому порядку.

З метою оформлення Свідоцтва про право на спадщину після спливу шестимісячного строку, за померлою ОСОБА_4, на житловий будинок з належною до нього огорожою, що розташований за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Транспортна, 40, позивач звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_5 ОСОБА_3 нотаріального округу Закарпатської області.

Приватний нотаріус ОСОБА_3 нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_5 у письмовій відповіді від 13 квітня 2018 року №17/01-16, на усне звернення гр. ОСОБА_4, копія якої додано до матеріалів справи, вказує, що відповідно до п.4.15. глави 10. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. Та оскільки правовстановлюючий документ на житловий будинок з належною нього огорожею, що розташований за адресою : Закарпатська область, місто Ужгород, вул. Транспортна, будинок № 40-сорок у позивача відсутній, їй рекомендовано звернутися із заявою до суду.

ОСОБА_4 не залишила заповіту, у зв’язку з чим після відкриття спадщини має місце спадкування за законом.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за законом або за заповітом. За ст. 1261 ЦК України передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

На момент смерті разом з ОСОБА_4, за адресою: м. Ужгород, вул. Доманинська, буд.63, Закарпатської області, проживала ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується копією довідки № 711 від 12 червня 2017 року виданої ЖРЕР №2 «Підзамок».

Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тобто майнові права можуть бути предметом спадкування.

Згідно з п.1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування» № 10-1387/0/4-12 від 27 вересня 2012 року, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди на час виникнення права у самого спадкодавця та на час відкриття спадщини регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56. Правилами державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 56, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31/1056. Інструкцію про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, яка затверджена наказом Держбуду України від 9 червня 1998 року № 121, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 червня 1986 року за № 399/2839, яка втратила чинність згідно з наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 15 лютого 2002 року № 36 у зв'язку з прийняттям Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445.

До закінчення будівництва забудовник вважається власником не будівлі або споруди, як окремого обєкта, а власником будівельних матеріалів, обладнання, а також відповідних майнових прав.

За ст.190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Тому права і обов'язки спадкодавця як забудовника незавершенного будівництва є майновими і включаються до майна в розумінні ч.1 ст.190 ЦК України.

У пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки, як забудовника, входять до складу спадщини.

Крім цього, з роз’яснень Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних викладених у листі №24-753/04-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вбачається, що за умови наявності акта відведення земельної ділянки під забудову, дозволів на забудову, якщо будинок не було введено в експлуатацію, таке будівництво не може визнаватись самочинним, а є незавершеним. Визнання права власності в порядку спадкування на недобудований будинок відповідно до чинного законодавства України неможливе. Потрібно визнати правильною практику судів щодо визнання за спадкоємцем майнових прав забудовника, як таких, що входять до складу спадщини.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За приписами абзацу 2 п.3.1 Порядку документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Матеріали справи містять технічний паспорт будинку що знаходиться адресою: м. Ужгород, вул. Транспортна Закарпатської області, який було складено 26.12.1991 року де зазначено власником будинку ОСОБА_4, а також технічний паспорт на вказаний будинок що був виготовлений на замовлення позивача – ОСОБА_1, 24.07.2017 року.

Згідно розяснень Мінюсту від 21.02.2005 р. № 19-32/319, в разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) вирішується у судовому порядку.

Згідно розяснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, закріплених в абзаці 2 п. 6 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», де зазначено про необхідність розмежовування права на спадщину як майнового права (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна, тобто спадкоємець у будь-якому разі не позбавляється права на спадщину, навіть за умови відсутності на неї правовстановлюючих документів. З роз'яснень в Постанові Пленуму Верхового суду України за № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вбачається, що особа яка не має змоги реалізувати своє право на отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріальному порядку набуває право на звернення до суду у порядку позовного провадження із вимогами щодо визнання права на спадщину.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 1297 ЦК України падкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. ОСОБА_5 зобов'язання встановлено законодавством у зв'язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно статей 177, ч. 2 ст. 190 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, в тому числі гроші та цінні папери, інше майно, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, а також майнові права. Частина 1 статті 178 цього Кодексу визначає, що об'єкти цивільних прав (в тому числі майнові права) можуть вільно відчужуватись або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що якщо будівництво здійснювалося згідно з законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.

Згідно з Законом України «Про архітектурну діяльність» (ст. 10 ч.2) державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю визначені статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Згідно ст. 6 ч.3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать виконавчі органи сільських, селищних, міських рад. Відповідно до статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» до уповноважених органів містобудування та архітектури належать виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ст. 14 ч.1 абз. 6 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в сфері містобудування належить надання (отримання, реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи анулювання (скасування реєстрації) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Обсяг прав та обов'язків забудовника, які переходять до спадкоємців визначається питаннями, що пов'язані з прийняттям в експлуатацію новозбудованого нерухомого майна, отриманням правовстановлюючого документу та реєстрації права власності.

У судовому засіданні з’ясовано, що будинок, який є предметом спору побудовано спадкодавцем, але не прийнято до експлуатації та не здійснено його державної реєстрації, будинок не належить до самочинного будівництва, оскільки його будівництво здійснювалося згідно із законом, тому до завершення будівництва до спадкоємців переходять права і обов'язки забудовника, які входять до складу спадщини, підставою для відмови позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом стала відсутність реєстрації права власності на житловий будинок. Таким чином, приймаючи надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання за нею прав та обов'язків забудовника житлового будинку та господарських будівель в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 з правом здачі будинку в експлуатацію та отримання на її ім’я документів, що посвідчують право власності на це житло, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відомості про наявність інших родичів, спадкоємців крім ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні.

Так, суд вважає доведеним факт належності спірного нерухомого майна померлій ОСОБА_4, проте свідоцтво про право власності на який нею виготовлені не були. Також, доведеним є той факт, що спадкоємцем за законом, з врахуванням доданої копії нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_6, являється донька померлої ОСОБА_4, – спадкоємець першої черги, позивач ОСОБА_1, яка фактично вступила в управління спадковим майном, та яка має законні підстави набуття прав забудовника щодо недобудованого житлового будинку № 40 по вул. Транспортній в м.Ужгороді Закарпатської області, з правом здачі будинку в експлуатацію та отримання на її ім'я документів, що посвідчують право власності.

А тому з огляду на викладе суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву, ОСОБА_1, в особі представника за довіреністю – адвоката ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради, про визнання права забудовника щодо недобудованого будинку в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_4, яка померла 15.06.1998 року, права та обов'язки забудовника щодо недобудованого житлового будинку № 40 по вул. Транспортній в м. Ужгороді Закарпатської області, з правом здачі будинку в експлуатацію та отримання на її ім'я документів, що посвідчують право власності.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та(або) обов’язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційний розгляд справа.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_9