Ухвала суду № 79316735, 22.01.2019, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №263/7160/15-ц

Провадження№ 2/266/10/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року м. Маріуполь

Суддя Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, ознайомившись із зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про захист прав споживачів та припинення договору поруки, третя особа: ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Маріуполя перебуває цивільна справа за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2019 року, цивільна справа № 266/7160/15-ц (провадження № 2/266/10/19) була розподілена на суддю Д'яченко Д.О.

Ухвалою суду від 22.01.2019 року позовну заяву прийнято та призначено в порядку загального провадження підготовче засідання на 13.02.2019 року, о 09 год. 00 хвил.

Так, відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив припинити договір поруки.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення, (стаття 124), а статтею 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Проте, вирішуючи питання про прийняття зустрічної позовної заяви, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими заявник звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених статтею175 ЦПК України.

Розглянувши зустрічну позовну заяву, суд приходить до висновку про залишення заяви без руху, оскільки відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з вимогами частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 704,80 гривень (з урахуванням моменту вчинення процесуальної дії, а саме подання зустрічної позовної заяви до суду 30.11.2018 року).

Водночас, позивач ОСОБА_2 посилається на те, що відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" він звільнений від сплати судового збору.

Статтею 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року №15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року №1023-XII з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Як вбачається із договору поруки №MRTG9G104000021/1 від 19.07.2007 року, укладений між ОСОБА_2 та АТ КБ "Приватбанк" на забезпечення виконання кредитного договору №MRTG9G104000021 від 19.07.2007 року, укладеним між банком та ОСОБА_3

З огляду на викладене, позивач у розумінні статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" не є споживачем банківських послуг, оскільки виступає поручителем за кредитним договором, а тому на відносини, що виникли між сторонами, положення Закону України "Про захист прав споживачів" не розповсюджуються, у зв'язку з чим підстави для звільнення його від сплати судового збору відсутні.

Відповідно до статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього кодексу, протягом десяти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. 185, 260 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про захист прав споживачів та припинення договору поруки, третя особа: ОСОБА_3 - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки заяви в строк, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення позивачу ухвали.

Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення зазначених вище недоліків заява вважатиметься не поданою та буде повернено.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д`яченко Д. О.