Рішення № 79315755, 18.01.2019, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер № 225/8074/18

Провадження № 2/225/316/2019

Головуючий у справі: ОСОБА_1

Дзержинський міський суд Донецької області

РІШЕННЯ

іменем України

18 січня 2019 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

з участю

секретаря Бондарчук Т.І.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Ведь А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про встановлення факту проживання однією сім'єю та стягнення одноразової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в грудні 2018 року звернувся до суду з заявою, в якій просив встановити факт сумісного проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 по день смерті останнього, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_6 в АДРЕСА_1

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер його син ОСОБА_5. Оскільки за адресою, де був зареєстрований його син, житловий будинок зруйнований і непридатний для проживання, він весь час проживав разом з ними, зі своїми батьками. Вони всі разом проживали в будинку АДРЕСА_1, вели спільне господарство, мали сумісний бюджет,були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права і обов'язки сім'ї.

Встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 по день смерті останнього, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_6 в АДРЕСА_1 необхідно позивачу для реалізації свого права на отримання одноразової допомоги у разі смерті сина внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Позивач, його представник за довіреністю в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали повністю, наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував, оскільки вважає їх необґрунтованими і недоведеними в суді. Просив суд повністю відмовити в їх задоволенні.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона є тещею молодшого сина подружжя ОСОБА_5. Суду підтвердила, що ОСОБА_5 по день смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_6 весь час проживав зі своїми батьками в АДРЕСА_1, вели спільне господарство, мали сумісний бюджет,були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права і обов'язки сім'ї, створеної на підставі кровного споріднення. Суду зазначила, що ОСОБА_5 не був одружений та дітей не має.

Свідок ОСОБА_8 суду повідомила, що вона є дружиною позивача ОСОБА_2. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5. З моменту народження і по день смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_6 їх син ОСОБА_5 проживав разом з ними. Спочатку вони проживали в будинку свекрів за адресою: АДРЕСА_2. Потім вони переїхали в будинок за адресою: АДРЕСА_1, де й проживають по теперішній час. Їх син також проживав разом з ними. Вони вели спільне господарство, мали сумісний бюджет,були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права і обов'язки сім'ї, створеної на підставі кровного споріднення. Суду повідомила, що син був неодружений, власних дітей не мав.

Вислухавши всіх учасників справи, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи та наданні докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з копії паспорта громадянина України ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_7, є уродженцем с.Щербинівка м. Торецька Донецької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4).

Відповідно до свідоцтва про народження (а.с.8) позивач є батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

ІНФОРМАЦІЯ_6 син позивача ОСОБА_5 загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві, про що був складений акт за формою Н-5 від 21.08.2018 спеціального розслідування нещасного випадку та акт за формою Н-1 від 21.08.2018 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (а.с. 15-зворот).

Судом встановлено, що повністю узгоджується з поясненнями свідків, син позивача по справі ОСОБА_5 за життя був зареєстрований в АДРЕСА_2. Однак, через зруйнованість будинку і неможливість проживання, ОСОБА_5 фактично проживав зі своїми батьками за адресою: АДРЕСА_1.

Проте, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 проживали однією сім'єю в будинку АДРЕСА_1, по день смерті останнього, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_6, також свідчить підтвердження депутата Щербинівської селищної ради, засвідчене посадовою особою Щербинівської селищної ради 20.09.2018 (а.с.5).

Проживаючи разом однією сім'єю, позивач по справі ОСОБА_2 та його син ОСОБА_5, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права і обов'язки сім'ї, створеної на підставі кровного споріднення.

Факт того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 проживали однією сім'єю по день смерті останнього, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_6, за адресою: АДРЕСА_1, також підтверджено актом вуличного комітету від 19.09.2018 (а.с.6).

Встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 по день смерті останнього, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_6, необхідно позивачу для реалізації свого права на отримання одноразової допомоги у разі смерті сина внаслідок нещасного випадку на виробництві в сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

З огляду на це, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Для встановлення факту проживання однією сім'єю потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно врахувати ознаки, визначенні у понятті домогосподарства, закріпленому у ст. 1 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення» від 19 жовтня 2000 року із змінами та доповненнями, згідно якої домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.

Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, визначено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на момент настання нещасного випадку) страховими виплатами є грошові суми, які Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до ч. 6 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Враховуючи, що згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, суд приходить до висновку про доведеність позивачем факту проживання однією сім'єю його, ОСОБА_2 та сина ОСОБА_5 по день смерті останнього, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_6 в АДРЕСА_1, так як проживали разом, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, вели сумісне господарство, піклувалися один про одного, тощо.

Відтак, встановивши, що позивач ОСОБА_2 на час смерті сина ОСОБА_5 проживав з ним однією сім'єю та вів з ним спільне господарство, суд вважає, що позивач має право на отримання одноразової допомоги як член сім'ї ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 в сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

При цьому, суд не погоджується з розрахунком одноразової допомоги, наданим позивачем з наступних підстав.

Оскільки ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_6, то право на страхову виплату у позивача ОСОБА_2 виникло саме в цей день, а не на день звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України» прожитковий розмір на працездатних осіб в 2018 році встановлений в таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 1762 грн., з 1 липня - 1841 грн., з 1 грудня - 1921 грн.

Тому, суд вважає за необхідне стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь ОСОБА_2 одноразову допомогу сім'ї померлого на виробництві у розмірі 176200 (сто сімдесят шість тисяч двісті) грн.

Таким чином, суд вважає заявлені вимоги частково доведеними, тому підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Керуючись статтями 259, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 по день смерті ОСОБА_5, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_6.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь ОСОБА_2 одноразову допомогу сім'ї померлого на виробництві у розмірі 176200 (сто сімдесят шість тисяч двісті) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Якщо повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції ЦПК України (п. 15.5 ч. 1 Розділу XIІІ Перехідних Положень ЦПК України).

Суддя Є.В. Челюбєєв