Рішення № 79312908, 22.01.2019, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2019 року, м. Херсон, справа № 923/1048/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Агріматко -Україна"

до Фермерського господарства "Південна Земля"

про стягнення 19 728,06 грн,

у с т а н о в и в:

Дії, аргументи та докази позивача

18.12.2018 Приватне акціонерне товариство «Агріматко - Україна» звернулося до суду з позовом до Фермерського господарства «Південна Земля» про стягнення 19 728,06 грн, з яких 19 100,12 грн основної заборгованості та 627,94 грн річних, заявлених до стягнення у зв’язку з невиконанням умов договору поставки № КОР-180000056 від 28.03.2017.

У якості обґрунтування власної позиції позивач вказав, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки поставив відповідачу за накладними № 511037 від 11.05.2017, № 517012 від 17.05.2017, № 517013 від 17.05.2017, № 6066001 від 06.06.2017 товар на загальну суму 28 237,07 грн, проте відповідач здійснив часткову оплату у сумі 9 136,95 грн, а тому заборгував 19 100,12 грн. У зв’язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов’язання позивачем нараховані вказана сума річних за період з 01.11.2017 по 05.12.2018.

З метою підтвердження заявлених вимог, позивач разом із позовною заявою надав та послався на наступні докази:

- договір поставки № КОР-180000056 від 28.03.2017 (а.с. 11-13),

- специфікації № 00001, № 00002, № 00003 (а.с. 14-16),

- видаткові накладні № 511037 від 11.05.2017, № 517012 від 17.05.2017, № 517013 від 17.05.2017, № 6066001 від 06.06.2017 (а.с. 17, 19, 21, 22),

- довіреності № 21 від 11.05.2017, № 24 від 17.05.2017, № 30 від 30.05.2017 (а.с.18, 20, 23),

- банківські виписку по рахунку (а.с. 24 – 35),

- бухгалтерську довідку № 863 від 05.12.2018 (а.с. 36),

- вимогу про сплату заборгованості № 835 від 23.11.2018 (а.с. 37-38),

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 20.12.2018 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Цією ж ухвалою відповідачу встановлений строк (16.01.2019) надати відзив на позов, а позивачу строк (21.01.2019) – відповідь на відзив, проте у вказаний час відповідач відзив на позов не надав. Вказана ухвала направлена відповідачу за його адресою у той же день та отримана ним 27.12.2018, що слідує з поштового повідомлення про вручення № 7350102645614. Таким чином судом вжиті належні заходи щодо повідомлення відповідача про заявлений до нього позов та судовий його розгляд.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що «суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі», у зв’язку з чим суд дотримався даного правового положення та розглянув справу у межах вказаного строку, виходячи з наведеної дати відкриття провадження у справі.

При вирішенні питання порядку подачі доказів з метою їх подальшої оцінки при винесенні даного рішення, суд зазначає, що позивачем дотримані вимоги частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо подачі доказів разом із позовною заявою, а тому названі вище письмові докази прийняті судом до розгляду.

Суд також констатує, що сторонами не заявлено будь-яких процесуальних клопотань.

Установлені судом обставини

28.03.2017 між Приватним акціонерним товариством «Агріматко - Україна», як постачальником, та Фермерським господарством «Південна Земля», як покупцем, укладений договір поставки № КОР-180000056.

Основними умовами цього договору, які впливають на взаємовідносини сторін щодо наявного між ними спору, є наступні:

- «В порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов’язується передати у власність покупцеві … товари за номенклатурою та в строки відповідно до специфікацій, … а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього визначену в специфікаціях до договору вартість в строки та в порядку, передбаченому договором та специфікаціями до нього» (пункт 1.1.),

- «Ціни товарів визначаються сторонами як договірні. Кількість та ціни товарів указуються в специфікаціях до договору …» (пункт 2.1.),

- «Покупець зобов’язаний здійснити оплату за придбаний товар згідно умов статті 4 цього договору» (пункт 3.5.),

- «Покупець здійснює обов’язкову часткову попередню оплату у розмірі 30 % від суми договору …» (пункт 4.1.),

- «На решту суми постачальник надає покупцеві відстрочку по оплаті. Покупець сплачує решту суми протягом строків, які відображені в специфікації» (пункту 4.2.).

У межах договору між сторонами укладені специфікації № 00001 від 28.03.2017, № 00002 від 16.05.2017 та № 00003 від 24.05.2017, в яких визначені найменування товару, його вартість та строки оплати.

На виконання умов договору позивач за видатковими накладними № 511037 від 11.05.2017 на суму 14 814 грн, № 517012 від 17.05.2017 на суму 10 124,39 грн, № 517013 від 17.05.2017 на суму 1 477,80 грн та № 6066001 від 06.06.2017 на суму 1 820,88 грн поставив відповідачу, який діяв через власного представника за довіреностями № 21 від 11.05.2017, № 24 від 17.05.2017 та № 30 від 30.05.2017, товар на загальну суму 28 237,07 грн, чим виконав взяте на себе за договором зобов’язання.

Проте, за обліковими даними позивача відповідач сплатив вартість товару частково у сумі 9 136,95 грн, а тому несплаченою сумою є 19 100,12 грн.

З метою спонукання до виконання договірного зобов’язання позивач 23.11.2018 направив відповідачу претензію № 835 про оплату заборгованості, але на час розгляду справи в суді вона залишена без реагування.

Поряд з цим, через невиконання умов договору позивачем нараховані 627,94 річних за період з 01.11.2017 по 05.12.2018.

Оцінка суду установлених обставин на норм діючого законодавства

Щодо правової природи договору та договірних відносин

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов’язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов’язань (майново-господарських зобов’язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки.

Зокрема, згідно з приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, за частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Так, відповідно до частини 1 статті 692 того ж Кодексу покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов’язань, за якими:

- «Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом» (частина 1);

- «кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором» (частина 2);

- «не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином» (частина 7).

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач, допустивши несвоєчасну оплату вартості отриманого товару, порушив взяте на себе зобов’язання.

Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов’язання

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України «боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».

Сплата річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічні правові висновки викладені в пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань».

Таким чином, відповідач, порушивши грошове зобов’язання, повинен, за вказаних правових приписів та договірних умов, сплатити позивачу 627,94 річних за період з 01.11.2017 по 05.12.2018, розрахунок яких судом перевірений та він є правомірним.

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати 19 100,12 грн основної заборгованості та 627,94 грн річних у добровільному порядку, доведеністю позивачем власних вимог, не спростування їх відповідачем, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у цих сумах.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 3856 від 05.12.2018 у сумі 1762 грн, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Південна Земля» (75635 Херсонська область, Голопристанський район, с. Чулаківка, вул. Дорожня, буд. 3; ідентифікаційний код 34137564)на користь Приватного акціонерного товариства «Агріматко - Україна» (01001 м. Київ, вул. Малопідвальна, буд. 12/10; ідентифікаційний код 30725226) – 19 100,12 грн основної заборгованості, 627,94 грн річних та 1762 грн компенсації по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.К. Закурін