Рішення № 79312227, 21.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.01.2019Справа № 910/15188/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА" до Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" про стягнення 63 161,73 грн., без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 63 161,73 грн. збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні, на підставі ст. ст. 16, 22, 611, 909, 914, 920, 924 ЦК України та ст. ст. 224, 307, 314 ГК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2018 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

30.11.2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він, з посиланням на те, що позивачем наявність збитків є недоведеною просив у позові відмовити.

11.12.2018 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що позовні вимоги є повністю доведеними.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.02.2018 року між Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вантажовласник) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (виконавець) укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги № 00039/ЦТЛ-2018 (далі -договір), предметом якого є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 2.1. договору вантажовласник зобов'язується пред'являти виконавцю у визначені терміни місячні плани перевезень, заявку на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються, або прибувають на його адресу.

Відповідно до п. 2.2. договору виконавець зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що постачальник зобов'язується поставити ресурс на умовах поставки, вказаних в специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційного терміну "Інкотермс" в редакції 2010 року.

Згідно з п. 7.1 договору виконавець надає вантажовласнику послуги на станціях Регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця".

На виконання умов договору № 245/108/16 Сб від 01.02.2016 року між Публічним акціонерним товариством «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» (постачальник), було оформлено залізничну накладну № 51510634 від 30.08.2018 року, за груповою відправкою вантаж - кокс домінний, вантажовідправник (графа « 1» накладної) - ПАТ «АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД», м. Авдіївка.

Під час перевезення вантажу 01.09.2018 року на станції «Волноваха» Донецької залізниці було складено комерційний акт № 485604/1294 про нестачу вантажу в вагоні №52370319 в кількості 1450 кг., про що в основній накладній №51510634 від 30.08.2018 року була зроблена відповідна відмітка. У комерційному акті №485604/509 зазначено, що: «За документом значиться вантаж кокс доменний (вологий), насипом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (100 т): брутто - не вказано, тара - 24 000 кг, нетто - 51 100 кг. При переважуванні виявилося: брутто - 70 650 кг, тара - 24 000 кг, нетто - 46 650 кг, що менш за документ на 4450 кг. навантаження в вагоні вище рівня бортів на 400-500мм, «шапкоподібне». Вантаж маркований однією поздовжньою смугою 400-600 мм вздовж вагону вапном. Праворуч за ходом потягу над 1-7 лядами є виїмка розміром на всю довжину вагону х 2500 мм х 600 мм в глибину вагону, що відповідає попутному акту».

Згідно ст.130 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут залізниць України) право на пред'явлення претензії та позову залізниці у разі недостачі вантажу належить одержувачу.

Таким чином, право на пред'явлення залізниці претензії або позову про відшкодування суми недостачі належить позивачу.

Відповідно до ст.909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України та ч. 2 ст. 307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно частини 2 ст.924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Аналогічні положення містяться у статтях 110, 113 Статуту залізниць України.

Згідно ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт недостачі вантажу у вагоні № 52370319 за спірним перевезенням підтверджений вищевказаним комерційним актом №485604/1294.

Відповідно до ч. 2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно ст.114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;

в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Загальна сума відшкодування збитку за незбережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж.

У відповідності до ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Розмір понесених позивачем збитків встановлено відповідно до наявних в матеріалах справи копій виставленого вантажовідправником рахунку №№91966938 від 17.04.2018 року на загальну суму 68 416 371, 91грн. та платіжним дорученням №4500042997 від 18.05.2018 року, яким було здійснено оплату товару.

Відповідач свого контррозрахунку суми позову не надав, наявність своєї вини у втраті вантажу позивача не спростував.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, обов'язковою умовою відшкодування збитків є порушення учасником господарських відносин власних господарських зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою для притягнення особи до господарсько-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків є наявність складу господарського правопорушення, який включає в себе: протиправну поведінку (дію чи бездіяльність особи); збитки, завдані такою поведінкою; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вину особи, внаслідок протиправної поведінки якої було заподіяно збитки.

Судом дана належна оцінка відзиву відповідача на позовну заяву, проте, посилання відповідача на відсутність доказів того, що позивач (вантажоодержувач) оплатив за виставленим рахунком не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки понесення позивачем збитків полягає у втраті його майна, і така втрата підтверджена матеріалами справи, також матеріалами справи підтверджується наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками позивача, наявність вини відповідача, що полягає у незабезпеченні збереження прийнятого до перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч ст.74 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 113 Статуту залізниць України залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 63 161,73 грн. підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Левченка, будинок 1; код 00191129) 63 161 (шістдесят три тисячі что шістдесят одна) грн. 73 коп. збитків та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 21.01.2019р.

Суддя С.О. Чебикіна