Рішення № 79308830, 17.01.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4110/18

РІШЕННЯ

іменем України

17 січня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просить:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Апеляційного суду Хмельницької області від 03.08.2018 року № 202/18;

зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року відповідно до довідки Апеляційного суду Хмельницької області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 03.08.2018 року № 202/18 з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем проведено перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".

Позивач вказує на те, що положеннями зазначеного закону визначено проведення перерахунку з 01.01.2018 року, однак перерахунок проведено відповідачем з 01.08.2018 року.

З такими діями відповідача позивач не погоджується та вважає протиправними, оскільки Законом України від 15.05.2018 року № 2415-VIII "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" законодавець застосував зворотну дію абзацу другого пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", тобто фактично виправив допущене ним же, законодавцем, порушення прав громадян України, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом свої прав.

Ухвалою суду від 18.12.2018 року відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позов.

Представник відповідача, у встановлений ухвалою суду строк подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначив, що позивач звернувся із заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та надав довідку Апеляційного суду Хмельницької області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 06-202/18 від 03.08.2018 року.

Враховуючи те, що Закон № 2415 набрав чинності з 22.07.2018 року, перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 проведено з 01.08.2018 року.

Представник відповідача вказує, що підстав для визнання протиправною відмови головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у здійсненні ОСОБА_1, перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Апеляційного суду Хмельницької області від 03.08.2018 року № 202/18 та зобов'язання головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання ОСОБА_1, з 01 січня 2018 року відповідно до довідки Апеляційного суду Хмельницької області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці від 03.08.2018 року № 202/18 з урахуванням виплачених сум немає.

Крім того, у відзиві на позов відповідач вказав про необхідність розгляду даної справи з викликом сторін.

Суд зазначає, що частинами п'ятою - шостою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Таким чином, зважаючи на те, що дана справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 КАС України, відсутня необхідність призначати розгляд справи в судовому засіданні. Тому, клопотання відповідача до задоволення не підлягає.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці.

У зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму та зміною посадового окладу працюючих суддів, позивачем отримана довідка Апеляційного суду Хмельницької області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 03.08.2018 №06-202/18.

Позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо проведення перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018 року.

Листом від 16.11.2018 №2513/З-8 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило ОСОБА_1 про перерахунок його щомісячного грошового утримання з 01.08.2018 року, у зв'язку з набранням Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" чинності з 22.07.2018.

Позивач, вважаючи що порушено його права, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Відповідно до частини 4 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VІІІ від 06.12.2016 було встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

21.07.2018 опубліковано Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" від 15.05.2018 №2415-VIII.

Цим законом внесено зміни до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VІІІ від 06.12.2016, зокрема, в абзаці другому пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" слово та цифри "1600 гривень" замінено словами та цифрами "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року".

Отже, дію цього закону поширено на правовідносини, що виникли до набрання чинності цим нормативно-правовим актом, а саме починаючи з 01 січня 2017 року.

Разом з тим, оскільки Закон України "Про судоустрій і статус суддів" пов'язує здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання з зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, тому виникли підстави для перерахунку щомісячного грошового утримання для суддів у відставці.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року встановлено у розмірі 1600 гривень.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року становить 1762 гривні.

Тобто, з 01 січня 2018 року посадовий оклад суддів встановлюється, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1762 гривні. Тому, саме з цієї дати зміна грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Посилання відповідача на те, що Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" від 15.05.2018 №2415-VIII набрав чинності з 22.07.2018, тому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу здійснено з 01.08.2018, оскільки закони не мають зворотної дії у часі, суд вважає безпідставним з оглядом на наступне.

Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" від 15.05.2018 №2415-VIII набрав чинності з 22.07.2018 та містить темпоральні застереження щодо зворотної дії у часі правової норми щодо зміни розрахункової величини, з якої обраховується суддівська винагорода, а саме не з 1600 грн., а з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, позивач помилково тлумачить норми Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", а позивач має право на перерахування розміру щомісячного довічного грошового утримання.

При цьому, суд зазначає, що статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частинами 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі "Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").

У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання у більшому розмірі з 01.01.2018 передбачені чинними нормами законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим "існуючого майна".

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2014 у справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 35).

За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності. Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Отже, законне сподівання на те, що положення певного нормативно-правового акта будуть застосовані до тих чи інших правовідносин, не може перебувати поза зв'язком з дією такого нормативно-правового акта в часі.

У даному випадку, законне сподівання позивача щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018 пов'язане з поширенням дії Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" на правовідносини, які виникли до його прийняття, у співвідношенні з зміною Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто, відповідачем порушено право ОСОБА_1, яке захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, наявні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яка полягає у не проведені перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018.

Статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Отже, позовна вимога щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018 відповідно до довідки Апеляційного суду Хмельницької області від 03.08.2018 №202/18 з урахування виплачених сум є похідною від першої вимоги та належить до задоволення, оскільки наявні ознаки протиправності відмови в його здійсненні.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 704,80 грн. В зв'язку із задоволенням позовних вимог, на підставі приписів статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно присудити 704,80 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Апеляційного суду Хмельницької області від 03.08.2018 року № 202/18.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року відповідно до довідки Апеляційного суду Хмельницької області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 03.08.2018 року № 202/18 з урахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя ОСОБА_2