Рішення № 79307884, 17.01.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2019 р. справа № 0940/2296/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Костюк О.С.,

представника позивача - Закалюжної І.В.,

представника відповідача - Федик Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерджі"

до відповідача: Управління Держпраці в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування постанов № ІФ895/47/АВ/П/МГ-1ФС, № ІФ895/47/АВ/П/ЗБ-2ФС від 13.07.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2018 товариство з обмеженою відповідальністю "Гріненерджі" (надалі також, - позивач, ТзОВ "Гріненерджі") звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (надалі також, - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №№ІФ895/47/АВ/П/МГ-1ФС, ІФ895/47/АВ/П/ЗБ-2ФС від 13.07.2018.

Позовні вимоги, мотивовані тим, що у відповідності до акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ІФ895/47/АВ від 22.06.2018 інспектором праці Управління Держпраці в Івано-Франківській області здійснено перевірку з дотримання норм законодавства ТзОВ "Гріненерджі". Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем частини 5 статті 95 КЗпП України, статті 33 ЗУ 108 "Про оплату праці", ч. 1, 2 статті, 115 КЗпП, ч.1 статті 24 ЗУ №108, частини першої статті 116 КЗпП, частини 1 статті 117 КЗпП., частини 1 статті 106 КЗпП України, частини 1 та 2 статті 107 КЗпП України. За результатами перевірки 23.06.2018 посадовою особою відповідача запропоновано позивачу опрацювати нормативно-правові документи з питань дотримання трудового законодавства. 13.07.2018 відповідачем прийнято постанову №ІФ895/47/АВ/П/МГ-1ФС, якою за порушення вимог частини 5 статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України "Про оплату праці", статті 106 КЗпП України, статті 107 КЗпП України відповідальність за які передбачено абзацом 4 частини 2 статті 265 КЗпП України на ТзОВ "Гріненерджі" накладено штраф у розмірі 521 220,00 грн., а також відповідачем прийнято постанову №ІФ895/47/АВ/П/ЗБ-2ФС, якою за порушення вимог частин 1, 2 статті 115 КЗпП України, частини 1 статті 24 Закону України "Про оплату праці", частини 1 статті 116 КЗпП України, частини 1 статті 117 КЗпП, статті 34 Закону України "Про оплату праці" відповідальність за які передбачено абзацом 3 частини 2 статті 265 КЗпП України на ТзОВ "Гріненерджі" накладено штраф у розмірі 11 169,00 грн. Позивач вважає, що дані постанови прийняті з порушення вимог чинного законодавства та просить постанови №№ІФ895/47/АВ/П/МГ-1ФС, ІФ895/47/АВ/П/ЗБ-2ФС від 13.07.2018 про накладення штрафу на ТзОВ "Гріненерджі" у загальному розмірі 532 389,00 грн. - скасувати.

Суд ухвалою від 07.12.2018 відкрив провадження в даній адміністративній справі, яка підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, з мотивів викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги в частині оскарження постанови в сумі 37230,00 грн. визнала та зазначила, що при розрахунку штрафних санкцій за постановою №ІФ895/47/АВ/П/МГ-1ФС повторно враховане прізвище ОСОБА_3, оператора котельні м. Тлумач. Розмір штрафних санкцій за постановою від 13.07.2018 №ІФ895/47/АВ/П/МГ-1ФС повинен становити 3723 x 10 x 13 = 483990,00 грн. Що стосується інших позовних вимог то проти них заперечила на підставі відзиву на адміністративний позов. Просила суд в задоволенні решти вимог відмовити на тій підставі, що інспектором відповідача під час перевірки встановлено, порушення позивачем частини 5 статті 95 КЗпП України, статті 33 ЗУ 108 "Про оплату праці", ч. 1, 2 статті, 115 КЗпП, ч.1 статті 24 ЗУ №108, частини першої статті 116 КЗпП, частини 1 статті 117 КЗпП., частини 1 статті 106 КЗпП України, частини 1 та 2 статті 107 КЗпП України. Вказані порушення слугували підставами для внесення оскаржуваних постанов (а.с. 109-116).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, відзив на адміністративний позов та додаткові пояснення, встановив наступне.

Управління Держпраці в Івано-Франківській області, з метою розгляду звернення ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підставі підпункту 1 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю щодо додержання вимог законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №295 від 26.04.2017, видало наказ "Про проведення інспекційного відвідування ТзОВ "Гріненерджі" від 22.05.2018 за №684-Д (а. с. 123).

Відповідно до вказаного наказу відповідач видав направлення за №04-13/15-10/3461 від 22.05.2018 для проведення інспекційного відвідування позивача, з питань дотримання вимог законодавства про працю (а. с. 124).

Інспектором праці Управління Держпраці в Івано-Франківській області Василечком Т.Я., винесено вимогу про надання/поновлення документів №ІФ895/47/ПД від 25.05.2018 (а.с. 125), а також винесено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №ІФ895/47/НД/АВ від 25.05.2018 (а.с. 126-127).

Інспектором праці Управління Держпраці в Івано-Франківській області Василечком Т.Я., відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України, частини 3 статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 19 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.04.2017 №295, у присутності в.о. директора Карпенка І.А. проведено інспекційне відвідування ТзОВ "Гріненерджі".

На підставі цього складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ІФ895/47/АВ від 22.06.2018 (а.с. 129-137).

23.06.2018 відповідач за наслідками виявлених порушень, вніс ТзОВ "Гріненерджі" припис за №ІФ895/47/АВ/П, яким приписано позивачу усунути та дотримуватись вимог частини 5 статті 95 Кодексу законів про працю України, статті 33 Закону України № 108, частини 1 та 2 статті 115 Кодексу законів про працю України, частини 1 статті 24 Закону України №108, частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України, частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України, частини 1 статті 106 Кодексу законів про працю України, частини 1 та 2 статті 107 Кодексу законів про працю України, статті 34 ЗУ №108 (а. с. 133-135).

02.07.2018 Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ІФ895/47/АВ/П/ЗБ та №ІФ895/47/АВ/П/МГ, а також 05.07.2018 на адресу позивача направлено повідомлення про виклик на розгляд справи про накладення штрафу за №17-07/15-10/4643 (а.с. 143).

13.07.2018 заступником начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області Клим М.І. на підставі вказаного акту перевірки, винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №ІФ895/47/АВ/П/МГ-1ФС, за порушення ТзОВ "Гріненерджі" вимог частини 5 статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України "Про оплату праці", статті 106 КЗпП України, статті 107 КЗпП України відповідальність за які передбачено абзацом 4 частини 2 статті 265 КЗпП України на ТзОВ "Гріненерджі" та накладено штраф у розмірі 521 220,00 грн. (а. с. 146).

Також, 13.07.2018 заступником начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області Клим М.І. на підставі вказаного акту перевірки, винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №ІФ895/47/АВ/П/ЗБ-2ФС, за порушення ТзОВ "Гріненерджі" вимог частин 1, 2 статті 115 КЗпП України, частини 1 статті 24 Закону України "Про оплату праці", частини 1 статті 116 КЗпП України, частини 1 статті 117 КЗпП, статті 34 Закону України "Про оплату праці" відповідальність за які передбачено абзацом 3 частини 2 статті 265 КЗпП України на ТзОВ "Гріненерджі" та накладено штраф у розмірі 11 169,00 грн. (а. с. 147).

Вважаючи вищенаведені постанови №№ІФ895/47/АВ/П/МГ-1ФС, ІФ895/47/АВ/П/ЗБ-2ФС, від 13.07.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами - протиправними, товариство з обмеженою відповідальністю "Гріненерджі" звернулось з даним адміністративним позовом до суду, в якому просить суд вказані постанови скасувати.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" .

Відповідно до статті 1 вказаного Закону державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 4 статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що заходи контролю здійснюються зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Постановою Кабінету Міністрів України за №96 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення).

Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (пункт 1 Положення).

Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (пункт 2 Положення).

Відповідно до пункту 7 Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Наказом Міністерства соціальної політики України за №390 від 02.07.2012 затверджено Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів та форму акта перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Міністерством соціальної політики України видано наказ "Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів" за №1338 від 18.08.2017, яким затверджено форму акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю.

Постановою Кабінету Міністрів України за №295 від 26.04.2017 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок).

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) (пункт 1).

Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів (пункт 2).

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Згідно з пунктом 19 Порядку за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування (пункт 20).

Відповідно до пункту 21 Положення якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Згідно з пунктом 26 Положення у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об'єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках.

Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об'єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

Об'єкт відвідування зобов'язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об'єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (частина 1 статті 1).

Відповідно до статті 4 Кодексу законів про працю України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №№ІФ895/47/АВ/П/МГ-1ФС, ІФ895/47/АВ/П/ЗБ-2ФС від 13.07.2018, суд встановив, що висновками акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ІФ895/47/АВ від 22.06.2018 встановлено порушення позивачем вимог частини шостої статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України "Про оплату праці", зокрема, підсобного робітника ОСОБА_9 було прийнято на роботу з 31.10.2017 у Тлумацьку котельню та встановлено посадовий оклад 3205 грн. Підвищення посадового окладу підсобного робітника відбулось у січні 2017 (3205 грн.) Місяць січень 2017 стає базовим місяцем для проведення індексації заробітної плати підсобного робітника. З урахуванням зазначеного місяця, індексація заробітної плати належала у жовтні 2017 на 6,9 %, у листопаді 2017 на 6,9 %, у грудні 2017 на 10,2 %. У січні 2018 відбулось підвищення посадового окладу підсобного робітника (3725 грн.). Таким чином, індексація заробітної плати ОСОБА_9 у зазначеному вище періоді не проводилась.

Відповідно до частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

При цьому статтею 33 Закону України "Про оплату праці" визначено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про оплату праці" норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров'я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості (стаття 9 Закону України "Про оплату праці").

Статтею 2 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою (стаття 11 Закону України "Про оплату праці").

Таким чином, індексація заробітної плати є і мінімальною державною гарантією в оплаті праці, і державною соціальною гарантією, оскільки стосується працівників і їх сімей.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній Верховним Судом в постанові від 12.04.2018 в справі №816/2325/16, провадження №К/9901/3914/17.

Згідно статті 95 Кодексу законів про працю України мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, які поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації доходів населення (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Таким чином, фіксована сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації.

Відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З огляду на те, що в судовому засіданні підтвердився факт порушення ТзОВ "Гріненерджі" Порядку індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 про те, що підсобного робітника ОСОБА_9 було прийнято на роботу з 31.10.2017 у Тлумацьку котельню та встановлено посадовий оклад 3205 грн. Підвищення посадового окладу підсобного робітника відбулось у січні 2017 (3205 грн.) Місяць січень 2017 стає базовим місяцем для проведення індексації заробітної плати підсобного робітника. З урахуванням зазначеного місяця, індексація заробітної плати належала у жовтні 2017 на 6,9 %, у листопаді 2017 на 6,9 %, у грудні 2017 на 10,2 %. У січні 2018 відбулось підвищення посадового окладу підсобного робітника (3725 грн.). Таким чином, індексація заробітної плати ОСОБА_9 у зазначеному вище періоді не проводилась, суд дійшов висновку про наявність передбачених абзацом 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про працю у вигляді штрафу в розмірі 37230,00 грн.

Висновками вказаного акта перевірки за №ІФ895/47/АВ встановлено порушення відповідачем вимог частин першої та другої статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України "Про оплату праці", а саме: у 2018 році заробітну плату працівникам в.о. директора ТзОВ "Гріненерджі" Карпенеко І.А. виплачував не регулярно, пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснювалась виплата. Зокрема, заробітну плату за січень 2018 працівники ТзОВ "Гріненерджі" отримали 01.03.2018 та 16.03.2018, за лютий 2018 04.04.22018 та 18.04.2018, за березень виплачено 18.05.2018 та 23.05.2018, за квітень 2018 виплачено частково. Станом на 21.06.2018 є заборгованість по виплаті заробітної плати за квітень 2018 у розмірі 48300. За травень 2018 працівникам ТзОВ "Гріненерджі" не виплачена заробітна плата.

У відповідності до частини 1 та 2 статті 115 Кодексу законів про працю України виплата заробітної плати проводиться регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом не рідше двох разів на місяць через проміжок часу 16 календарних днів, не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Суд встановив, що у 2018 році заробітну плату працівникам в.о. директора ТзОВ "Гріненерджі" Карпенеко І.А. виплачував не регулярно, пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснювалась виплата. Зокрема, заробітну плату за січень 2018 працівники ТзОВ "Гріненерджі" отримали 01.03.2018 та 16.03.2018, за лютий 2018 04.04.22018 та 18.04.2018, за березень виплачено 18.05.2018 та 23.05.2018, за квітень 2018 виплачено частково. Станом на 21.06.2018 є заборгованість по виплаті заробітної плати за квітень 2018 у розмірі 48300. За травень 2018 працівникам ТзОВ "Гріненерджі" не виплачена заробітна плата.

Висновками вказаного акта перевірки за №ІФ895/47/АВ встановлено порушення відповідачем вимог частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України, а саме: менеджер з постачання ОСОБА_10 був звільнений з ТзОВ "Гріненерджі" 26.04.2018. Розрахункові кошти вищевказаний працівник не отримала по даний час (22.06.2018). Аналогічно звільнені працівники ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не отримали розрахункові кошти по 22.06.2018. ОСОБА_13 було звільнено з ТзОВ "Гріненерджі" 29.03.2018. Розрахунок проведено 23.05.2018.

Відповідно до частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Суд встановив, що менеджер з постачання ОСОБА_10 був звільнений з ТзОВ "Гріненерджі" 26.04.2018. Розрахункові кошти вищевказаний працівник не отримала по даний час (22.06.2018). Аналогічно звільнені працівники ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не отримали розрахункові кошти по 22.06.2018. ОСОБА_13 було звільнено з ТзОВ "Гріненерджі" 29.03.2018. Розрахунок проведено 23.05.2018.

Висновками акта перевірки встановлено порушення відповідачем частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України, а саме: у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, керівництвом позивача не виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Так, ОСОБА_13 було звільнено з ТзОВ "Гріненерджі" 29.03.2018. Розрахунок проведено 23.05.2018. Середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку не нараховано та не виплачено по 22.06.2018, чим порушено частину 1 статті 117 КЗпП України.

Згідно з частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також висновками акта інспекційного відвідування встановлено порушення позивачем статті 34 Закону України "Про оплату праці", а саме у 2018 в ТзОВ "Гріненерджі" мало місце порушення строків виплати заробітної плати. Однак, компенсацію працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, не проведено.

Враховуючи встановлені обставини та аналіз вказаних норм права, суд встановив в даних правовідносинах порушення позивачем вимог частин 1, 2 статті 115 Кодексу законів про працю України, частини 1 статті 24 Закону України "Про оплату праці", частини 1 статті 116, частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України, статті 34 Закону України "Про оплату праці", відповідальність за які передбачено абзацом 3 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України .

Висновками акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ІФ895/47/АВ від 22.06.2018 встановлено порушення позивачем вимог частини першої статті 106 КЗпП України, а саме в.о. директора ТзОВ "Гріненерджі" Карпенко І.А. роботу у надурочний час не оплачує у подвійному розмірі своїм працівника.

Зокрема, у березні 2018 старший оператор котельні Підмихайлівської ЗОШ ОСОБА_14 при нормі робочого часу 164 годин відпрацювала 212 год., з яких 45 годин у надурочний час. Однак оплату праці за фактично відпрацьовані години у надурочний час йому не проведено у подвійному розмірі.

Аналогічно не оплачені надурочні години роботи у березні 2018 ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_3, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23. Також, надурочні години роботи не оплачувались у подвійному розмірі з січня 2017 по квітень 2018.

Судом встановлено, що згідно умов трудових договорів працівників режим робочого часу визначався як підсумковий облік робочого часу за півріччя (опалювальний сезон). Згідно умов підсумкового обліку робочого часу за півріччя надурочні години вираховуються виходячи з норми робочого часу за півроку, а не за місяць. При здійсненні інспекційного відвідування державними інспекторами не перевірялися умови трудових договорів працівників та не досліджувався який режим робочого часу був запроваджений на підприємстві, а неоплачені надурочні години виявлено інспектором в межах місяця, а не за піврічний період сумарно.

Висновками акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ІФ895/47/АВ від 22.06.2018 встановлено порушення позивачем вимог частини першої та другої статті 107 КЗпП України, а саме, що в ТзОВ "Гріненерджі" робота у святкові і неробочі дні не оплачується у подвійному розмірі.

Зокрема, старший оператор Тлумацької котельні ОСОБА_24 у жовтні 2017 відпрацювала 8 годин у святковий день (14 жовтня 2017), однак, роботу у святковий день йому не оплачено у подвійному розмірі. Аналогічно у жовтні 2017 роботу у святковий день не оплачено у подвійному розмірі ОСОБА_3

Судом встановлено, що відповідно до наказу директора ТзОВ "Гріненерджі" "Про облік робочого часу" №2 від 01.10.2013 та згідно із наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.04.2006 №138 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу", у ТзОВ "Гріненерджі" запроваджено підсумковий облік робочого часу для працівників, застосовано обліковий період робочого часу півріччя (опалювальний сезон) та встановлено, що підсумковий облік робочого часу здійснюється за табелем виходів на роботу.

Абзацом 2 пункту 8 Методичних рекомендацій передбачено, що час, відпрацьований понад нормальну тривалість робочого часу, визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом роботи згідно табелю обліку робочого часу та нормою тривалості робочого часу за обліковий період. Кількість додаткових вільних від роботи днів визначається шляхом ділення часу, відпрацьованого понад норму тривалості робочого часу, на нормальну тривалість робочого дня.

При підсумованому обліку робочого часу час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважається надурочним і оплачується згідно зі ст. 106 КЗпП України, що передбачено пунктом 10 Методичних рекомендацій.

Оплата за всі години надурочної роботи провадиться в кінці облікового періоду.

Абзацом 3 цього ж пункту встановлено, що робота понад норму робочого часу, передбаченого графіком в окремі дні, тижні, місяці облікового періоду, при збереженні норми робочого часу за обліковий період, не є надурочною роботою.

Під час підрахунку надурочних годин у випадку підсумованого обліку робочого часу, робота у святкові та неробочі дні, проведена понад встановлену на підприємстві норму робочого часу, за обліковий період не враховується, оскільки така вже оплачена у подвійному розмірі (а.с. 29-40).

Окрім того, суд зазначає, що наказ "Про облік робочого часу" на підприємстві інспектором праці під час інспекційного відвідування не витребовувався, що підтверджується вимогою про надання/поновлення документів №ІФ895/47/ПД від 25.05.2018 (а.с. 125).

Таким чином, суд дійшов висновку про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці в Івано-Франківській області за № ІФ895/47/АВ/П/МГ-1ФС від 13.07.2018 в частині накладення уповноваженими особами на товариство з обмеженою відповідальністю "Гріненерджі" штрафу в розмірі 483 990 гривень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

За таких обставини, суд вважає адміністративний позов обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 7 985,84 гривень, згідно квитанції за №22 від 29.11.2018.

У зв'язку з цим, стягненню на користь позивача підлягає частина сплаченого судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області підлягає стягненню частина сплаченого судового збору в розмірі 7 259,85 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Незалежності, 67, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39784625) за № ІФ895/47/АВ/П/МГ-1ФС від 13.07.2018 в частині накладення уповноваженими особами на товариство з обмеженою відповідальністю "Гріненерджі" (вулиця Грушевського, 52, смт. Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77700, код ЄДРПОУ 38285828) штрафу в розмірі 483 990 (чотириста вісімдесят три тисячі дев`ятсот дев`яносто) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гріненерджі" (вулиця Грушевського, 52, смт. Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77700, код ЄДРПОУ 38285828) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Незалежності, 67, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39784625) частину сплаченого судового збору в розмірі 7 259 (сім тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) гривень 85 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Микитюк Р.В.

Рішення складене в повному обсязі 22 січня 2019 р.