Ухвала суду № 79307761, 21.01.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОЗОВУ

21 січня 2019 рокуСправа № 280/267/19 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166)

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач ), в якому позивач просить:

-визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 №Ф-44332-53 Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Одночасно із позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову (вх. №2091 від 17.01.2019), в якій позивач просить суд забезпечити позов, шляхом:

-заборони відповідачу вчиняти дії щодо надсилання (передання на виконання) в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21 листопада 2018 року №Ф-44332-53.

-заборони АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» здійснювати списання коштів з банківських рахунків ОСОБА_1, що відкриті в АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» на підставі Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21 листопада 2018 року №Ф-44332-53.

На обґрунтування заяви зазначає, що позивачка звернулась до суду із позовом про визнання протиправною та скасування вимоги від 21.11.2018 №Ф-44332-53 щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як самозайнятою особою (адвокатом). Звертає увагу, що єдиний внесок позивачка сплачує самостійно протягом 2018 року, як фізична особа - підприємець не менше мінімального розміру ЄСВ щомісяця (у 2018 році - 820,00 грн.). Крім того, протягом 2018 року позивач працювала та продовжує працювати в АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» і роботодавець протягом 2018 року щомісячно сплачував ЄСВ за найманого працівника ОСОБА_1 (Позивача) в розмірі 22% від суми нарахованої заробітної плати, що складало в середньому близько 2800,00 грн. на місяць, тобто в сумі, що перевищує розмір мінімального страхового внеску на місяць. Наголошує, що є єдиним годувальником у сім'ї, має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_2 (2014 року народження).

Необхідність забезпечення позову обґрунтовує ч. 4, 5 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", вказує, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

У випадку арешту коштів на рахунках позивачка буде позбавлена коштів для існування особисто її та її сім'ї на весь строк протягом розгляду справи у суді. Крім того, відновлення порушених її прав потребуватиме значних зусиль, часу та витрат.

Також звертає увагу, що ознаки явної неправомірності оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21 листопада 2018 року №Ф-44332-53, є очевидними, що відповідач намагається стягнути ЄСВ в подвійному розмірі, що протирічить принципам податкового законодавства.

За правилами частини 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суддя розглянув заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши та дослідивши додані до позову та заяви докази та надавши їм оцінку, суддя дійшов висновку про відстуність підстав для вжиття судовм заходів забезпечення позову виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За приписами частини 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст. 151 КАС України).

Отже, статтею 151 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних обставин, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

З аналізу ст. 151 КАС України можна зробити висновок, що метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення по справі.

Розглядаючи клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись зокрема у тому, що клопотання не є надуманим, спір поміж сторонами існує, існує також дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, даним про особу та характер дій відповідача, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача. Вирішуючи клопотання про забезпечення позову суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язкові сторін.

Судом встановлено, що позивач оскаржує у судовому порядку Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 №Ф-44332-53, якою визначено суму заборгованості у розмірі 9470,81 грн.

Так, у своїй заяві позивач просить заборонити відповідачу вчиняти дії щодо надсилання (передання на виконання) в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21 листопада 2018 року №Ф-44332-53, а також заборонити АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» здійснювати списання коштів з банківських рахунків ОСОБА_1, що відкриті в АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» на підставі Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21 листопада 2018 року №Ф-44332-53.

За приписами ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Разом із тим, п. 5 розділу VI наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності):

-вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред'являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів);

-надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів).

Тобто вказані дії орган доходів і зборів вчиняє лише після узгодження вимоги, однак в даному випадку позивач скористався як правом на адміністративне оскарження спірної вимоги так і в судовому порядку, доказів узгодження такої вимоги позивач не надав.

При цьому заявниця не зазначає будь яких інших негативних наслідків пов'язаних із прийняттям спірної dимоги, не конкретизує які саме наслідки невжиття заходів забезпечення, істотно ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася.

Також, позвиачка у заяві зазначає про те, що дії відповідача кореспондуються з обовязком банків в яких відкриті рахунки платника податків здійснимти негайне списання коштів доходів з банківських рахунків, однак не наводить жодним чином нормативного богрунтування таких тверджень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що подана заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 150-156 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 (вх.№2091 від 17.01.2019) про забезпечення адміністративного позову - відмовити у повному обсязі.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова