Рішення № 79307252, 10.01.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року ЛуцькСправа № 803/288/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства “Луцьке автотранспортне підприємство 10701”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП “Санрайз” ЛТД до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення від 14.10.2010 № 659-1 “Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку” в частині підпункту 1.3 пункту 1,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство “Луцьке автотранспортне підприємство 10701” (далі – ПАТ “Луцьке автотранспортне підприємство 10701”, позивач) звернулося з позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради (далі - Виконавчий комітет, відповідач) про визнання протиправними та нечинними рішень від 14.10.2010 № 659-1 “Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку” в частині підпункту 1.3 пункту 1, від 06.12.2017 № 743-1 “Про перелік категорій громадян, яким додатково надаватимуться пільги при здійсненні перевезень пасажирів у автобусах на міських маршрутах в м. Луцьку у 2018 році”, визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 07.03.2018 відкрито провадження у даній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10:30 год. 03.04.2018.

В підготовчому засіданні, ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.04.2018 позов Приватного акціонерного товариства “Луцьке автотранспортне підприємство 10701” до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправними та нечинними рішень, визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії, в частині позовних вимог про визнання протиправним та нечинним рішення від 14.10.2010 № 659-1 “Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку” в частині підпункту 1.3 пункту 1 залишено без розгляду (а.с. 220-222, т.1).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 17.04.2018 у даній справі скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 188-191, т.3).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 у відповідності до положень статті 12, 257, 264 КАС України ухвалено розгляд справи за позовом Приватного акціонерного товариства “Луцьке автотранспортне підприємство 10701” до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення від 14.10.2010 № 659-1 “Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку” в частині підпункту 1.3 пункту 1 проводити за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених статтею 264 КАС України та призначено підготовче засідання на 11:30 08.11.2018 (а.с. 200, т.3).

Ухвалою суду від 08.11.2018 провадження у даній справі було зупинено до вирішення питання про відвід за заявою Приватного акціонерного товариства “Луцьке автотранспортне підприємство 10701” іншим суддею, визначеним у порядку, встановленим частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 249, т.3) та ухвалою суду від 12.11.2018 провадження у справі поновлено, підготовче засідання призначено на 11:30 21.11.2018 (а.с. 1, т.4).

Ухвалою суду від 21.11.2018 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП “Санрайз” ЛТД (далі – третя особа) та відкладено підготовче засідання на 11:30 06.12.2018 (а.с. 14-15, т.4).

Ухвалою суду від 06.12.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 14:30 20.12.2018 (а.с. 40-41, т.4) та в судовому засіданні 20.12.2018 оголошено перерву у розгляді справи для підготовки до судових дебатів до 15:00 10.01.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підпунктом 1.3 пункту 1 рішення від 14.10.2010 № 659-1 “Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку” виконавчий комітет затвердив Типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом (далі - Типовий договір). Однак у Типовому договорі не вказано розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пасажирів пільгових категорій та регулювання тарифів, механізм їх виплати, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Натомість, у пункті 2.2.15 Типового договору зазначено, що перевізник додатково, окрім держзамовлення на соціально значущі послуги, безкоштовно та бездотаційно перевозить пасажирів пільгових категорій згідно з переліком, встановленим рішенням виконавчого комітету на відповідний рік, не більше семи пасажирів одночасно в салоні автобуса під час руху на маршруті.

Згідно з оскаржуваним рішенням відповідач змушує позивача як перевізника перевозити пасажирів пільгових категорій за власний рахунок, що суперечить вимогам чинного законодавства, а тому просить визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 № 659-1 “Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку” в частині підпункту 1.3 пункту 1.

При цьому, позивач у письмових поясненнях (а.с. 31-34, т. 4) вказує на те, що відповідно до статті 179 Господарського кодексу України типові договори затверджуються Кабінетом Міністрів України або іншим органом державної влади. Оскільки відповідач не є органом державної влади, тому затвердження ним Типового договору є протиправним.

Крім того зазначає, що Типовий договір суперечить вимогам частини першої статті 29, статті 31, частини четвертої статті 37 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки не містить істотних умов, визначених чинним законодавством.

Разом з тим, рішеннями господарського суду Волинської області, які набрали законної сили, від 31.05.2018 у справі № 903/33/18, від 20.08.2018 у справі № 903/393/18 підтверджено неправомірність застосування типової форми договору, яка затверджена підпунктом 1.3 пункту 1 оскаржуваного рішення.

Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов (а.с. 49-56, т.1) позовні вимоги заперечив та зазначив, що оскаржуваним рішенням Виконавчий комітет затвердив порядок проведення конкурсів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування в м. Луцьку та Типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

Виконавчий комітет Луцької міської ради як орган місцевого самоврядування, є регуляторним органом, який має право приймати регуляторні акти. Такими регуляторними актами є затверджені вказаним рішенням умови організації та проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в м. Луцьку та Типовий договір на право перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Луцьку.

При затвердженні Типового договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в м. Луцьку було проведено регуляторну процедуру. Жодних зауважень чи порушень зі сторони державної регуляторної служби чи будь-яких інших суб’єктів до пункту 1.3 пункту 1 оскаржуваного рішення при його затвердженні не було.

Вважає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення було дотримано засади регуляторної політики, які визначені статтею 5 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». При цьому, розробляючи та затверджуючи Типовий договір, відповідач забезпечив його відкритість, прозорість та доступність для всіх осіб, що бажають надавати послуги по перевезенню пасажирів. Враховуючи наведене, вважає, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем в межах, порядку та у спосіб, визначені законодавством, та просить відмовити у задоволенні позову.

Третя особа, в наданих суду письмових поясненнях (а.с. 24-25, т.4) позовні вимоги вважає підставними та зазначає, що відповідач оскаржуваним рішенням затвердив Типовий договір, умовами якого передбачено право на бездотаційне перевезення пасажирів пільгових категорій, що прямо суперечить вимогам частини першої статті 29, статті 31, частини четвертої статті 37 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Також звертає увагу на те, що у листі від 02.03.2018 № 2325/0/20-18 Державна регуляторна служба України зазначила, що за результатами аналізу рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 № 659-1 встановлено, що його положення не узгоджуються з вимогами чинного законодавства України та суперечать принципам державної регуляторної політики. Враховуючи наведене просить визнати протиправним та нечинним оскаржуване рішення в частині підпункту 1.3 пункту 1.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та заявах по суті справи, просить його задовольнити.

Представник третьої особи у судовому засіданні просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у відзиві, та просили відмовити у його задоволенні.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що Виконавчим комітетом Луцької міської ради відповідно до Закону України “Про автомобільний транспорт” та постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 №1081 “Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування” прийнято рішення від 14.10.2010 № 659-1 “Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку”, пунктом 1.3 пункту 1 якого затверджено Типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом (додаток 3).

Вказане рішення у відповідності до вимог Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” було розміщене на офіційному сайті Луцької міської ради у 2010 році.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання.

Як встановлено судом, на підставі затвердженої форми Типового договору організатором з переможцем конкурсу укладалися договори на перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

Оскаржуване рішення створює норми права, оскільки встановлює обов’язковість проведення конкурсів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку на умовах, які вказані в Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку, та підписання переможцем конкурсу договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом за типовою формою.

Відтак, оскаржуване рішення є нормативно-правовим актом, а тому розгляд цієї справи проведено в порядку адміністративного судочинства, за правилами загального позовного провадження, з урахуванням особливостей, визначених статтями 264, 265 КАС України, а відповідне оголошення щодо оскарження вказаного рішення було опубліковане в газеті Луцький замок від 01.11.2018 № 40 (1177) (а. с. 207-210, т.3).

Згідно з умовами Типового договору, перевізник додатково, окрім держзамовлення на соціально значущі послуги, безкоштовно та бездотаційно перевозить пасажирів пільгових категорій згідно з переліком, встановленим рішенням Виконавчого комітету на відповідний рік, не більше семи пасажирів одночасно в салоні автобусу під час руху на маршруті (пункт 2.2.15)

Перевізник надає послуги з перевезення пасажирів за тарифом відповідно до своїх конкурсних пропозицій. Перевізник має право змінити тариф на проїзд після надання організатору розрахунку тарифу, здійсненого відповідно до вимог законодавства України. Організатор розглядає наданий перевізником розрахунок тарифу та у разі його відповідності вимогам законодавства погоджує (пункт 2.2.16).

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 02.03.2016 № 119-1 внесено зміни в додаток 3 до рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 № 659-1 “Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку”, зокрема, пункти 2.2.4, 2.2.15, 2.2.16 Типового договору викладено в новій редакції.

Відносини між позивачем та відповідачем на здійснення пасажирських перевезень також регламентуються договорами, які розроблені на основі Типового договору, в тому числі, в них визначено порядок та кількість пасажирів, які перевізник перевозить безоплатно та бездотаційно.

Судом встановлено, що на підставі затвердженої форми Типового договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом ПАТ “Луцьке автотранспортне підприємство 10701” з 2010 року укладалися і є укладеними на сьогоднішній день договори на перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

Надаючи правову оцінку пункту 1.3 пункту 1 рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 № 659-1 “Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку”, суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 № 2344-III (далі – Закон № 2344-III).

Відповідно до статті 5 Закону № 2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Статтею 7 Закону № 2344-III визначено, що забезпечення організації пасажирських перевезень покладається: на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Відповідно до частин першої, другої статті 908 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні умови укладення договорів, що породжують господарські зобов’язання, визначені статтею 179 Господарського кодексу України (далі – ГК України).

Відповідно до частини четвертої статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб’єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Згідно з частиною першою статті 42 Закону № 2344-III договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Статтею 31 цього Закону визначено, що відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Таким чином, даною статтею встановлено обов’язковість укладення договору перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах.

Луцька міська рада є органом місцевого самоврядування, а згідно з частиною четвертою статті 179 ГК України право на затвердження типових договорів надано Кабінету Міністрів України, або у випадках передбачених законом, іншим органам державної влади.

Оскільки відповідач не є органом державної влади, тому затвердження Виконавчим комітетом Луцької міської ради Типового договору вчинене всупереч вимогам чинного законодавства та є протиправним.

Нормами статті 31 Закону № 2344-III чітко визначено, які істотні умови повинні міститися в договорі на перевезення пасажирів, що укладається за результатами проведеного конкурсу.

При цьому, згідно з статтею 31 Закону № 2344-III договір про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування повинен містити, серед іншого, розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Як встановлено судом, у затвердженому Виконавчим комітетом Луцької міської ради Типовому договорі не визначено ні обов’язку виконавчого комітету Луцької міської ради компенсувати перевізнику витрати на перевезення пільгових категорій пасажирів, ні розміру компенсації витрат, ні механізму відшкодування.

Також судом встановлено, що підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП “Санрайз” ЛТД зверталося з листом від 27.11.2017 № 199 до Державної регуляторної служби України про експертизу рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 №659- 1 “Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку”.

Листом від 02.03.2018 №2325/0/20-18 Державна регуляторна служба України повідомила, що за результатами аналізу рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 №659-1 “Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку” встановлено, що його положення не узгоджуються з вимогами чинного законодавства України та суперечать принципам державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, які визначені статтею 4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (а.с. 26, т. 4).

За таких умов Державна регуляторна служба України направила листа голові Луцької міської ради з пропозицією про вжиття заходів щодо скасування рішення Луцької міської ради від 14.10.2010 №659-1 “Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку” (а.с. 27-28, т.4). Із змісту виданого листа вбачається, що затвердження Типових договорів не відноситься до компетенції Луцької міської ради, разом з цим, Типовим договором не визначено розміру та порядку компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів та перевезення за регульованим тарифом. Також Типовий договір не містить істотних умов, визначених Законом № 2344-III та норма пункту 2.2.15. Типового договору суперечить цьому Закону.

Частиною другою статті 11 Закону № 2344-III визначено, що соціально значущими послугами автомобільного транспорту є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства.

Згідно з частиною четвертою статті 37 Закону № 2344-III види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Відповідно до частини другої статті 29 вказаного Закону органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядуванні зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Статтею 31 названого Закону передбачені умови, які повинні бути врегульовані в договорі на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах.

При цьому, частиною четвертою вказаної статті передбачено, що у договір можуть бути включені інші питання за згодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 191 ГК України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).

Частиною першою статті 15 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначено, що Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов'язані відшкодувати суб'єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Отже, в період проведення регуляторної процедури і перегляду встановленого тарифу, орган місцевого самоврядування зобов’язаний компенсувати перевізникам різницю між економічно обґрунтованим і регульованим тарифом.

Порядок компенсації має бути передбачений у договорі.

Виходячи із змісту зазначених норм законодавства, компенсація витрат перевізника за перевезення пільгової категорії громадян повинна бути передбачена у грошовій формі.

Як встановлено судом, у Типовому договорі про перевезення пасажирів автомобільним транспортом, форма якого затверджена підпунктом 1.3 пункту 1 рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 № 659-1 “Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку” не визначено розміру витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів, регулювання тарифів та механізму їх виплати, порядку компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від перевезень пільгових категорій пасажирів, що свідчить про відсутність у ньому усіх істотних умов, визначених Законом № 2344-III.

Твердження представника відповідача про те, що Закон України «Про автомобільний транспорт» не забороняє здійснення перевезення пасажирів пільгових категорій безоплатно та бездотаційно, як і не передбачає розмір компенсації, судом до уваги не приймається, оскільки вказане не узгоджуються і суперечить приписам статей 29, 31, 37 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Визначена у пункті 2.2.15 Типового договору форма компенсації перевезення пільгової категорії громадян перевізнику також зазначених нормам суперечить.

Суд не приймає до уваги твердження представників відповідача про те, що необхідність затвердження Типового договору була у тому, щоб врегулювати відносини перевезення та забезпечити всім учасникам конкурсів на перевезення рівні умови роботи, оскільки орган місцевого самоврядування в межах наданих йому повноважень мав та має можливості врегулювання даної ситуації в межах, визначених законодавством.

Будь-які рішення та дії суб’єкта владних повноважень повинні відповідати Конституції України та Законам України.

Що стосується тверджень про те, що компенсація перевізнику за перевезення пільгової категорії пасажирів закладена в регульованому тарифі на перевезення, то суд їх також до уваги не приймає, оскільки такого посилання в Типовому договорі немає. Крім того, вказана обставина виходить за рамки предмету спірних правовідносин, які розглядаються судом в межах заявлених позовних вимог.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач у даній справі належними та допустимими доказами не довів правомірності прийняття ним рішення від 14.10.2010 № 659-1 “Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку” в частині підпункту 1.3 пункту 1.

Відповідно до частини дев’ятої статті 264 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку, що рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 № 659-1 “Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку” в частині підпункту 1.3 пункту 1 прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги належить задовольнити шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправним та нечинним вказаного рішення в частині підпункту 1.3 пункту 1.

Відповідно до частин першої, другої статті 265 КАС України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, відповідачу необхідно невідкладно, після набрання рішенням суду законної сили, опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Луцької міської ради підлягає до стягнення на користь позивача судовий розмір в розмірі 1762,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 20.02.2018 № 4075 (а.с. 2).

Керуючись статтями 243-246, 250, 264, підпункту 15.5 пункту І розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 № 659-1 “Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку” в частині підпункту 1.3 пункту 1.

Зобов’язати Виконавчий комітет Луцької міської ради відповідно до вимог частини першої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України невідкладно, після набрання рішенням суду законної сили, опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Луцької міської ради на користь Приватного акціонерного товариства “Луцьке автотранспортне підприємство 10701” судові витрати в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Приватне акціонерне товариство “Луцьке автотранспортне підприємство 10701” (43020, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Зв’язківців, 1, код ЄДРПОУ 05482297).

Відповідач: Виконавчий комітет Луцької міської ради (43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 04051327).

Третя особа: Підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю ВТП “Санрайз” ЛТД (43020, Волинська обл., м. Луцьк, пров. Дорожний, 4, код ЄДРПОУ 21738684).

Суддя Р.С. Денисюк

Повний текст рішення суду складено 21 січня 2019 року.