Рішення № 79307143, 22.01.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 січня 2019 р. Справа № 120/4644/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (далі - УПФУ в м. Вінниці, відповідач). Відповідно до змісту позовних вимог позивач просить суд: визнати протиправними дії УПФУ в м.Вінниці щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті за період з жовтня 2013 року по квітень 2018 року компенсації за затримку з липня 2013 року по червень 2016 року виплати щомісячного довічного грошового утримання; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити 108701,26 грн. компенсації втрати частини доходів у зв'язку з затримкою виплати щомісячного довічного грошового утримання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 07.09.2018 звернулася до УПФУ в м. Вінниці з заявою про нарахування та виплату суми компенсації за затримку з жовтня 2013 року по квітень 2018 року виплати щомісячного грошового утримання за період з липня 2013 року по червень 2016 року. Листом від 27.06.2018 відповідач відмовив у нарахуванні та виплаті компенсації за затримку виплати щомісячного грошового утримання. Дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації за затримку виплати щомісячного грошового утримання позивач вважає протиправними, що стало підставою для звернення до суду.

Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

За правилами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Ухвалою від 22.12.2018 відкрито провадження у справі та, зокрема, встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Копію зазначеної ухвали відповідач отримав 28.12.2018, а позивач - 02.01.2019, що підтверджується розпискою та рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

У строк, встановлений судом, відповідач надав на адресу суду відзив (вх. № 2320 від 14.01.2019), у якому заперечує проти задоволення позовних вимог, вважаючи позов таким, що не підлягає задоволенню/ Свою позицію мотивує тим, що відповідно до вимог постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 29.01.2014 у справі № 127/29614/13, з урахуванням постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.12.2017 у справі № 127/6658/17 позивачеві з 04.06.2013 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суді; в червні 2018 року позивач отримала доплату по недоотриманим коштам в розмірі 135939,38 грн. На переконання відповідача, оскільки рішення щодо здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 21.02.2018 виконано, то підстав для проведення компенсації втрати частини грошових доходів з порушенням термінів їх виплати відсутні. Крім того, відповідач зазначає, що обов'язок виплатити ОСОБА_1 у розмірі, відмінному від того, який їй виплачувався, у визначений строк був відсутній протягом 2013-2016 років.

21.01.2019 позивач надала заперечення на відзив, які суд не бере до уваги, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України заявами по суті справи є позов та відзив.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що ОСОБА_1 є суддею у відставці, з 05.04.2008 і отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 82 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

У 2013 році позивач звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, на яку отримала відмову. Зазначену відмову позивач оскаржила до суду. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.01.2014 у справі №127/29614/13-а позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язано його здійснити відповідний перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 04.06.2013. Вказана постанова залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014. На виконання судового рішення ОСОБА_1 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді. В червні 2018 року позивач отримала доплату по недоотриманих коштах у розмірі 135939,38 грн.

В подальшому позивач звернулася до УПФУ в м. Вінниці з заявою про нарахування та виплату їй компенсації за затримку виплати щомісячного довічного грошового утримання судді за період з жовтня 2013 року по квітень 2018 року. Листом від 25.09.2018 № 3296/11-32-2/05 УПФУ в м. Вінниці відмовило у нарахуванні та виплаті компенсації ОСОБА_1, посилаючись на те, що виплата заборгованості згідно з постановою Вінницького міського суду від 29.01.2014 проведена в червні 2018 року. Зазначено, що оскільки рішення суду щодо здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виконано, підстав для проведення компенсації втрати частини грошових доходів з порушенням термінів їх виплати відсутні.

Не погоджуючись з вказаними діями органу Пенсійного фонду, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління ПФУ 25.01.2008 №3-1, виплата щомісячного довічного утримання здійснюється у грошовій формі в порядку, установленому законодавством для виплати пенсій (п. 4.1).

Частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19.10.2000 №2050-111 "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі ст. 2 цього ж Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (Порядок № 159) його дія поширюється на підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання та застосовується у всіх випадку порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власник або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з п.п. 2, 3 цього ж Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частин грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доход разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсі-додаткові пенсії, цільові грошові допомоги на прожиття, щомісячної державної допомоги та компенсаційних виплат).

Відповідно до абз. 1 п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Таким чином, підставою для виплати відповідної компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих особі доходів, які не носять разовий характер, одним з яких є також і виплата щомісячного грошового утримання.

Згідно зі ст. 3, 4, ч. 2 ст. 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Виплата компенсації здійснюється за рахунок відповідного бюджету - підприємства, установи або організації, який фінансується з державного бюджету.

Таким чином, основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі щомісячного грошового утримання), допущені, в даному випадку, з вини органу, що призначає і виплачує пенсію. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, а саме добровільно чи на виконання рішення суду.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 № 21-518а14, від 11.07.2017 № 21-2003а16, а також Верховним судом у постановах від 06.02.2018 у справі № 681/423/15-а, від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17 та від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17.

На виконання постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 29.01.2014 позивачу лише в червні 2018 році було повністю виплачене перераховане щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Таким чином, відповідачем було порушено строки виплати ОСОБА_1 нарахованих за рішенням суду сум щомісячного довічного грошового утримання, а відтак компенсація за несвоєчасну виплату таких повинна бути виплачена позивачу.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що обов'язок виплатити пенсію позивачу у розмірі відмінному від того, який їй виплачувався, у визначений строк був відсутній протягом 2013-2016 років, оскільки факт несвоєчасної виплати пенсії позивачу з вини пенсійного органу підтверджується рішеннями суду, якими встановлена неправомірність дій управління пенсійного фонду та зобов'язано здійснити нарахування та виплату пенсії.

Враховуючи, що відповідач не виконав обов'язку з виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, суд вважає, що така компенсація має бути виплачена позивачу, а саме: сума компенсації, що належить до виплати позивачу за період з жовтня 2013 року по квітень 2018 року становить 108701,16 грн.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частини 1 та 2 статті 134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до прохальної частини позовної заяви позивач, окрім понесених нею витрат зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн. також просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені нею витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 1500 грн.

Суд звертає увагу на те, що на підтвердження обставин щодо понесення стороною у справі судових витрат на правову допомогу повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 21.09.2018 у справі №820/5938/16, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин на виконання ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як видно із матеріалів справи, 21.11.2018 між позивачем та адвокатом ФОП ОСОБА_2 укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 4, що підтверджується також Ордером на надання правової допомоги серії ВН за №038307. Згідно з додатком № 1 до договору № 4 про надання правової допомоги від 21.11.2018 вартість послуг (підготовка, подання позовної заяви та захист інтересів замовника у справі за поданим позовом) становить 1500 грн. Факт понесення позивачем витрат на правову допомогу підтверджується квитанцією від 21.11.2018.

Враховуючи вище викладене, у зв'язку з задоволенням позову, на користь позивача підлягають стягненню понесені нею та документально підтвердженні витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті за період з жовтня 2013 року по квітень 2018 року компенсації за затримку з липня 2013 року по червень 2016 року виплати щомісячного довічного грошового утримання.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці нарахувати та виплатити ОСОБА_1 108701,26 грн. компенсації втрати частини доходів за період з жовтня 2013 року по квітень 2018 року у зв'язку з затримкою виплати щомісячного довічного грошового утримання з липня 2013 року по червень 2016 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (21018, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника придатків НОМЕР_1)

Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 37979905)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович