Ухвала суду № 79305828, 18.01.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/1608/19

Провадження № 1-кс/761/1565/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2019 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мєлєшак О.В., за участю секретаря Ворошило Я.І., розглянувши клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві Тімонькіна О.В. у кримінальному провадженні № 120 181 001 000 129 25 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України про арешт майна,

в с т а н о в и в :

Слідчий СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві Тімонькін О.В. звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням у кримінальному провадженні № 120 181 001 000 129 25 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України про арешт майна, а саме: нежитлових приміщень з АДРЕСА_1 загальною площею 536.5 кв.м.

Обгрунтовуючи доводи клопотання слідчий зазначає, що СВ Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві здійснює досудове розслідування кримінального провадження, відомості щодо якого внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100100012925 від 07.12.2018 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_2 10.08.2018 згідно Наказу №11/08/18 приступила до виконання обов'язків Фінансового директора ТОВ «Квартал-Трейдінг», а згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_2 зазначена як підписант в ТОВ «Квартал-Трейдінг», проте згідно ст. 4.24 Статуту Товариства, виконавчим органом ТОВ «Квартал-Трейдінг» є Дирекція товариства, яка складається з двох членів - Генерального директора та Фінансового директора.

Крім того, встановлено, що 11.09.2018 між ТОВ «Квартал-Трейдінг», в особі фінансового директора ОСОБА_2, яка діяла за прямою вказівкою співзасновника ТОВ «Квартал-Трейдінг» та ТОВ «Квалтал 5» ОСОБА_3, та ТОВ «Тедіс Україна», в особі т.в.о. Генерального директора ОСОБА_4 було укладено договір поставки №51-ЛВ/18/КК, за яким ТОВ «Тедіс Україна» (продавець) зобов'язалося передати тютюнові вироби або інші групи Товару у власність ТОВ «Квартал-Трейдінг» (покупець) відповідно до його замовлення, а ТОВ «Квартал-Трейдінг» в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити отриманий товар за ціною, вказаною у видаткових накладних.

Того ж дня між ТОВ «Квартал-Трейдінг», в особі фінансового директора ОСОБА_2, яка діяла за прямою вказівкою співзасновника ТОВ «Квартал-Трейдінг» та ТОВ «Квалтал 5» ОСОБА_3, та ТОВ «Тедіс Україна», в особі т.в.о. Генерального директора ОСОБА_4 також було укладено додаткову угоду до договору поставки №51-ЛВ/18/КК, згідно якої тютюнові вироби (товар), які замовлялися від імені ТОВ «Квартал-Трейдінг» у ТОВ «Тедіс України» повинні були постачатися до складів ТОВ «Квартал 5» із метою подальшого їх зберігання без фактичної її реалізації з даних складів.

Також, 01.10.2018 між ТОВ «Квартал-Трейдінг», в особі фінансового директора ОСОБА_2, яка діяла за прямою вказівкою співзасновника ТОВ «Квартал-Трейдінг» та ТОВ «Квалтал 5» ОСОБА_3, та ТОВ «Квартал 5», в особі ОСОБА_5 було укладено договір поставки №1-10-18, за яким ТОВ «Квартал-Трейдінг» (продавець) зобов'язалося передати, (як можна припустити раніше куплені у ТОВ «Тедіс Україна» згідно договору поставки №51-ЛВ/18/КК) тютюнові вироби або інші групи Товару у власність ТОВ «Квартал 5» (покупець) відповідно до його замовлення, а ТОВ «Квартал 5» в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити отриманий товар за ціною, вказаною у видаткових накладних. Проте, як стверджує Генеральний директор «Квартал-Трейдінг», станом на 07.12.2018 грошові кошти по оплті за договором поставки №1-10-18 від 01.10.2018 на рахунок ТОВ «Квартал-Трейдінг» так і не поступили.

В подальшому, 04.10.2018 в забезпечення виконання вищевказаного договору поставки №51-ЛВ/18/КК від 11.09.2018 з ТОВ «Тедіс Україна» (Іпотекодержатель), було укладено іпотечний договір №2505, предметом якого стали ввірені ТОВ «Квартал-Трейдінг» нежитлові приміщення з АДРЕСА_1 загальною площею 536.5 кв.м., та на праві приватної власності належить ОСОБА_6.

Крім того, 09.10.2018 між ТОВ «Тедіс Україна» в особі т.в.о. Генерального директора ОСОБА_4 з однієї сторони, ТОВ «Квартал 5» в особі директора ОСОБА_5 з другої сторони та ТОВ «Квартал-Трейдінг» в особі фінансового директора ОСОБА_2, яка діяла за прямою вказівкою засновника ТОВ «Квартал-Трейдінг» та ТОВ «Квалтал 5» ОСОБА_3, уклали договір про переведення боргу ТОВ «Квартал 5» по відношенню до ТОВ «Тедіс Україна» (згідно договору поставки №2-ПТ/13/КК від 02.12.2013, сума заборгованості за яким у ТОВ «Квартал 5» складала 54 139 865.27 грн.) на ТОВ «Квартал-Трейдінг».

Внаслідок вищезазначеного на підставі іпотечного договору №2505 від 04.10.2018 нежитлові приміщення з АДРЕСА_1 загальною площею 536.5 кв.м., 14.12.2018 0 17:52 з грубим порушення ст. 35, 38 ЗУ «Про іпотеку» були перереєстровані державним реєстратором КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» м. Києва ОСОБА_7 на нового власника ТОВ «Тедіс Україна» (код ЄДРПОУ 30622532), який ігнорує запити органу досудового розслідування.

Крім того, 08.01.2019 на підставі договору-купівлі продажу №1 від 08.01.2019 вищевказані нежитлові приміщення з АДРЕСА_1 загальною площею 536.5 кв.м., 14.12.2018 0 17:52 були перереєстровані приватним нотаріусом ОСОБА_8 на ТОВ «Цільова Комерція» (код ЄДРПОУ 35405979).

Враховуючи наведене вище, в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що ОСОБА_3 вступив в злочинну змову з посадовими особами ТОВ «Тедіс Україна» з метою заволодіння шляхом обману нежитловими приміщення з АДРЕСА_1 загальною площею 536.5 кв.м.

З метою з'ясування всіх обставин кримінального провадження та запобігання незаконному відчуженню нерухомого майна, слідчий просив накласти арешт на нежитлові приміщення з АДРЕСА_1 загальною площею 536.5 кв.м..

В судове засідання слідчий не з'явився, звернувся із заявою про розгляд клопотання без його участі при цьому зазначив, що доводи викладенні у клопотанні підтримує у повному обсязі та просив клопотання задовольнити з наведених у ньому підстав.

Власник майна в судове засідання не викликалися на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, оскільки слідчий суддя, враховуючи обставини, зазначені слідчим у клопотанні, дійшов висновку, що це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, вважаю, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з наданих суду матеріалів СВ Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018100100012925 від 07.12.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України за фактом заволодіння шахрайським шляхом об'єктом нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень з АДРЕСА_1 загальною площею 536.5 кв.м..

Постановою слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві Тімонькіним О.В. від 11.01.2019 нежитлові приміщення з АДРЕСА_1 загальною площею 536.5 кв.м., визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12018100100012925.

В рамках даного провадження слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме:нежитлові приміщення з АДРЕСА_1 загальною площею 536.5 кв.м. зазначивши, що метою для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є забезпечення збереження цього майна, як речового доказу, оскільки існують реальні ризики відчуження вказаного майна.

Так, згідно ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями ч.2 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч.10 ст. 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави для арешту зазначеного в клопотанні слідчого майна, оскільки, як встановлено з матеріалів клопотання, що нежитлові приміщення з АДРЕСА_1 загальною площею 536.5 кв.м є обєктом кримінального правопорушення, а відтак вважаю, що стороною обвинувачення доведено ті обставини, що вказане майно має ознаки речового доказу та що існують реальні ризики відчуження вказаного майна, передбачені абз.2 ч.1 ст. 170 КПК України.

Отже, надані слідчим матеріали підтверджують наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві Тімонькіна О.В. задовольнити.

Накласти арешт на об'єкти нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення з АДРЕСА_1 загальною площею 536.5 кв.м.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя: