Вирок № 79305704, 21.01.2019, Оболонський районний суд міста Києва

21.01.2019 Справа № 756/16899/18

Справа № 756/16899/18

Провадження № 1-кп/756/640/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2019 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді Пересунька Я.В.,

при секретарі судового засідання Гладкій Ю.Ю.,

за участі сторін кримінального провадження

прокурора Кобченко Т.І.,

захисника Медіна В.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, без постійного місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 18.04.1977 року Московським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 81, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, 16.12.1977 року звільненого згідно указу «Про Амністію»; 14.03.1978 року Московським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 81 КК (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, 21.12.1979 року звільненого по відбуттю строку покарання; 23.05.1980 року Московським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 215-3 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, 09.03.1981 року звільненого по відбуттю строку покарання; 01.10.1981 року Московським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 140, ст. 17, ч. 2 ст. 140, ст. 17, ч. 2 ст. 215-3, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскація майна; 08.02.1984 року Баришівським районним судом Київської області за ст. 94, ст. 43, ст. 26 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років, 27.01.1995 року звільненого по відбуттю строку покарання; 09.08.1996 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 229-6 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, 22.08.1997 року звільненого по відбуттю строку покарання; 26.12.2000 року Московським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 196-1 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки 8 місяців, 09.02.2001 року звільнений по відбуттю строку покарання; 06.12.2001 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 229-6 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, 26.08.2003 року звільненого згідно ЗУ «Про Амністію»; 04.08.2006 року Голосіївським районним судом м. Києва за ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 309, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, 16.11.2006 року Апеляційним судом м. Києва вирок змінено: судом вирішено виключити з вироку ч. 3 ст. 358 КК України і вважати засудженим за ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки; 09.11.2009 року Оболонським районним судом м. Києва за ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, 10.02.2011 року звільненого умовно-достроково на не відбутий строк 6 місяців 15 днів; 13.09.2011 року Голосіївським районним судом м. Києва за ст. 15 ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці; 19.09.2013 року Києво-Святошинським районним судом Київської області за ст. 15 ч. 1 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці, 20.06.2014 року звільненого згідно ст. 7 ЗУ «Про Амністію»; 06.01.2016 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 9 місяців позбавлення волі; 19.05.2015 року Голосіївським районним судом м. Києва за ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців; 02.02.2015 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк 5 місяців; 10.11.2015 року Шевченківським районним судом м. Києва за ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців; 12.06.2017 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік 2 місяці, з застосування ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати з 24.05.2016 р., по 26.05.2016 р., з 29.12.2016 р., до вступу вироку в законну силу. Вирок Апеляційного суду м. Києва від 20.11.2017 р., вирок від 12.06.2017 року в частині призначеного покарання відмінити, рахувати засудженим за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; 13.10.2016 року Печерським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік; 10.01.2018 року Подільським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, 1.07.2018 року звільнений по відбуттю строку покарання; 31.10.2018 року відносно останнього за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України направлено обвинувальний акт до Голосіївського районного суду м. Києва,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

У грудні 2018 року до суду надійшов обвинувальний акт, відповідно до якого 06.12.2018 року приблизно о 13 год. 24 хв. ОСОБА_2 перебував у приміщенні магазину «Епіцентр», що розташований за адресою: м. Київ, пр.-т С. Бандери, 11-А, де в нього виник злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, що належить ТОВ «Епіцентр К».

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів з метою власного збагачення, переконавшись, що за його злочинними діями з сторонніх осіб ніхто не спостерігає, взяв з полиць: артикул 20616171 ключ розвідний 300 мм., прогумована ручка Montero 15104 в кількості 6 шт., вартістю 268 грн. 25 коп. (без урахування ПДВ) за одну одиницю товару, на загальну суму 1609 грн. 50 коп. (без урахування ПДВ); артикул 20631056 ножиці по металу з вигіном 250 мм, STANLEY 2-14-568, правий різ, до 1,2 мм., в кількості 4 шт., вартістю 340 грн. 45 коп. (без урахування ПДВ), на загальну суму 1361 грн. 80 коп. (без урахування ПДВ); артикул 20631041 ножиці по металу з вигіном 250 мм., STANLEY 2-14-567, лівий різ, до 1,2 мм., в кількості 3 шт., вартістю 343 грн. 55 коп. (без урахування ПДВ), на загальну суму 1030 грн. 65 коп. (без урахування ПДВ) та поклав їх до своєї сумки, яку мав при собі, після чого направився в сторону виходу з магазину.

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2, вийшов з магазину «Епіцентр», минувши лінію розрахункових кас та не розрахувавшись за товар, який мав при собі, цим самим вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак не зміг реалізувати свій злочинний умисел, оскільки був зупинений працівником охорони магазину.

Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у разі доведення його до кінця, ОСОБА_2 міг завдати для ТОВ «Епіцентр К» (ЄДРПОУ 32490244), майнову шкоду на загальну суму 4001 грн. 95 коп. (без урахування ПДВ).

У судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, визнав, у вчиненому розкаявся, повністю підтвердив фактичні обставини справи. Зокрема показав, що 6 грудня 2018 року в обідній час прийшов до супермаркету «Епіцентр» з метою з'ясувати, чому на його домашню адресу не було доставлено замовлений раніше товар. З'ясувавши це питання, він вирішив пройтись по магазину. У зв'язку з недостатністю коштів, у нього виник умисел на таємне викрадення декількох ножиць по металу, прогумованих ручок та розвідного ключа. Вирішивши їх викрасти, він легковажно розраховував, що цього ніхто не помітить і він повернеться додому не з пустими руками. Приховавши цей товар у сумці, він не розрахувався за нього, пройшов лінію кас, але був зупинений працівниками охорони. За свій вчинок соромно, оскільки розуміє, що вчинив дуже погано. При призначенні покарання просив врахувати вік та стан здоров'я та поклався на розсуд суду.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів у справі щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає; останньому роз'яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає, що винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, доведена.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив дії, що виразились у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Відповідно до ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2, згідно ст. 66 КК України, суд визнає каяття обвинуваченого.

Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено з урахуванням того, що попередні судимості ОСОБА_2 є кваліфікуючою ознакою за ч. 2 ст. 185 КК України (закінчений замах на таємне викрадення майна, вчинене повторно) та .

При обранні обвинуваченому міри покарання судом враховується його вік, стан здоров'я, ставлення до вчиненого правопорушення, матеріали, що його характеризують (обвинувачений за місцем проживання характеризується задовільно, перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом з 15 січня 2010 року, на обліку в лікаря психіатра не перебуває, розлучений, офіційно не працює, 19 разів притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчиненням ним нових кримінальних правопорушень неможливе без його ізоляції від суспільства, в зв'язку з чим призначає покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки та 5 місяців.

При призначенні даного виду покарання, суд враховує, що ОСОБА_2, будучи раніше неодноразово судимою особою та свідомо розуміючи наслідки порушення закону, знову вчинив злочин. За таких обставин суд не знаходить підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Також, при ухваленні вироку суд враховує положення п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, зокрема щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Приймаючи до уваги призначення покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_2 та виконання ним процесуальних обов'язків, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Вирішуючи питання про речові докази, суд керується правилами, викладеними в ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 369, 370, 373, 374 КПК України суд,-

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 років і 5 місяців позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили обраний ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Строк відбування покарання рахувати з 6 грудня 2018 року.

Речові докази у виді вилученого 6 грудня 2018 року у ОСОБА_2 майна, яке передано на зберігання до ТОВ «Епіцентр К» - залишити у володінні ТОВ «Епіцентр К».

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання його копії.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Я.В. Пересунько