Рішення № 79304896, 16.01.2019, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/9479/16-ц

пр. № 2/759/164/19

16 січня 2019 року суддя Святошинського районного суду міста Києва Миколаєць І.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» про визнання іпотечного договору недійсним та вилучення записів,

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2016 року позивач ОСОБА_1, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, звернувся до суду в порядку цивільного судочинства із позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» (далі у тексті - ПАТ «Альфа Банк») про визнання іпотечного договору недійсним та вилучення записів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 11 грудня 2007 року між ним та ПАТ «Альфа Банк» було укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира під АДРЕСА_1 Підставою недійсності вказаного договору вважав те, що на момент укладення іпотечного договору у нього було відсутнє право власності на майно. Крім того, вказав, що при укладенні іпотечного договору його дружиною - ОСОБА_2 не було надано згоду. Також, як на підставу недійсності послався на те, що при посвідченні іпотечного договору нотаріусом не було отримано згоду органу опіки і піклування. Крім того, вважав, що відповідачем не було внесено змін до договору іпотеки щодо зміни відсоткової ставки за кредитним договором. Вважав, що в іпотечному договорі відсутнє посилання на видачу заставної або її відсутність. Вказав, що до іпотечного договору не додано копію довіреності уповноваженої особи ПАТ «Альфа Банк» на підписання іпотечного договору, а також дозвіл голови правління ПАТ «Альфа Банк» на підписання уповноваженою особою іпотечного договору.

Тому, позивач просив суд визнати іпотечний договір №80002784-И від 11 грудня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., за реєстровим №10189, недійсним. Виключити запис від 11 грудня 2007 року №10190 про обтяження квартири (адреса: АДРЕСА_1 іпотекою, відповідно до договору іпотеки з Державного реєстру іпотек. Вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис від 11 грудня 2007 року №10190 про накладення заборони на відчуження нерухомого майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що є предметом договору іпотеки.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2016 року провадження у справі відкрито (головуючий суддя: Чала А.П.) (а.с.24).

На підставі розпорядження керівника апарату Святошинського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2016 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, і визначено головуючого суддю: Миколаєць І.Ю. (а.с.28, 29).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2016 року справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с.31).

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Так, відповідно до п.п.9 п.1 Розділу XIII (Перехідні положення) ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03 травня 2018 року визначений подальший розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.120-121).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідачі та/або позивач до суду не подавали.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, у якому зазначив, що під час укладання іпотечного договору сторонами було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстави для визнання недійсним такого договору - відсутні.

Крім того, ПАТ «Альфа Банк» зазначив про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду із позовом.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом установлено, що 11 грудня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири під АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 11 грудня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за №10185 (а.с.16).

11 грудня 2007 року у забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №800002784 від 11 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа Банк» було укладено іпотечний договір №8000027-84-И, предметом якого є квартира під АДРЕСА_1 (а.с.7-8).

ОСОБА_2, яка на момент укладання іпотечного договору була дружиною позивача ОСОБА_1 надала свою згоду на укладання правочинів, що безпосередньо або опосередковано пов'язані з укладанням кредитного договору, про що свідчать заяви від 11 грудня 2007 року (а.с.65, 66).

14 грудня 2007 року Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна посвідчило, що квартира АДРЕСА_1, що у місті Києві, зареєстрована за ОСОБА_5 на праві приватної власності, про що видало реєстраційне посвідчення НОМЕР_1 (а.с.18).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» (у редакції чинній станом на дату укладання оспорюваного договору іпотеки) іпотека припиняється, зокрема, у разі: визнання іпотечного договору недійсним.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про іпотеку» (у редакції чинній станом на дату укладання оспорюваного договору іпотеки) іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; 2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Проаналізувавши норми законодавства у їх сукупності із наявними у матеріалах справи доказами, суд доходить висновку, що при укладенні іпотечного договору №8000027-84-И від 11 грудня 2007 року сторонами ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа Банк» було дотримано всіх вимог, передбачених статтею 18 Закону України «Про іпотеку».

Твердження ОСОБА_1 про те, що на момент укладення іпотечного договору у нього було відсутнє право власності на майно, спростовується судом з огляду на наступне.

Частиною шостою статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових

прав на нерухоме майно та їх обмежень» (у редакції чинній станом на дату укладання оспорюваного договору іпотеки) встановлено, що датою і часом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що зазначається в рішенні державного реєстратора прав, є дата і час внесення даних про присвоєння кадастрового номера об'єкту нерухомого майна, внесення даних про інші речові права, внесення даних про правочини, у зв'язку з якими відбулася зміна власника (власників) об'єкта нерухомого майна та (або) зміна самого об'єкта нерухомого майна.

Встановлено, що відповідно до копії Витягу з Державного реєстру правочинів №5121185 від 11 грудня 2007 року, датою реєстрації правочину щодо купівлі-продажу квартири було 11 грудня 2007 року (а.с.17).

Крім того, положеннями статті 18 Закону України «Про іпотеку» (у редакції чинній станом на дату укладання оспорюваного договору іпотеки) встановлено, що у разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно.

Таким чином, ураховуючи, що іпотекою забезпечувалося повернення кредиту для придбання нерухомого майна, яке передавалося в іпотеку, керуючись вищезазначеними нормами законодавства та встановленими обставинами справи, суд доходить висновку про безпідставність доводів позивача щодо відсутності у нього права власності на майно.

Доводи позовної заяви про те, що при укладенні іпотечного договору дружиною позивача - ОСОБА_2 не було надано згоду, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема копією нотаріально посвідченої заяви від 11 грудня 2007 року, якою ОСОБА_2 засвідчила свою згоду на передачу її чоловіком ОСОБА_1 у іпотеку майна (а.с.66).

Твердження ОСОБА_1 про те, що при посвідченні іпотечного договору нотаріусом не було отримано згоду органу опіки і піклування, також спростовуються судом, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.19).

Станом на дату укладання оспорюваного іпотечного договору ОСОБА_6 було 4 роки.

Відповідно ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на дату укладання оспорюваного іпотечного договору, батьки ОСОБА_6 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.8-зворот, 66).

Таким чином на час передачі в іпотеку квартири під АДРЕСА_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у квартирі зареєстрована не була, що підтверджує відсутність порушення права дитини на житло.

Доводи ОСОБА_1 про те, що відповідачем не було внесено змін до договору іпотеки щодо зміни відсоткової ставки за кредитним договором, відхиляються судом, оскільки предметом розгляду даної справи є визнання недійсним іпотечного договору, а не кредитні правовідносини, що склалися між сторонами. Крім того, вказана підстава не узгоджується із вимогами статті 18 Закону України «Про іпотеку»

Доводи ОСОБА_1 про те, що в іпотечному договорі відсутнє посилання на видачу заставної або її відсутність, відхиляються судом з огляду на наступне.

Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність.

Вказаний принцип зобов'язує ураховувати права та інтереси усіх учасників правовідносин.

Так, згідно зі змістом статті 18 Закону України «Про іпотеку» (у редакції чинній станом на дату укладання оспорюваного договору іпотеки) інформація про видачу заставної або її відсутність є істотною умовою іпотечного договору, у разі відсутності якої іпотечний договір може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Разом з тим, у зв'язку із відсутністю інших істотних підстав для визнання недійним договору іпотеки, що було встановлено судом шляхом усебічного, повного, об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що за умови, коли договір укладався без видачі заставної, відсутність такої вказівки не може впливати на дійсність договору.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Пронін проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України (у редакції чинній на дату звернення позивача із позовною заявою до суду) сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Разом з тим, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши думку учасників справи, суд доходить висновку, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про недійсність оспорюваного іпотечного договору.

Щодо доводів відповідача ПАТ «Альфа Банк» про застосування строків позовної давності, суд зазначає, що застосування таких строків є наслідком відмови у позові у випадку його обґрунтованості.

У зв'язку із викладеним вище, не підлягають до задоволення і вимоги позивача про виключення запису від 11 грудня 2007 року №10190 про обтяження квартири та вилуучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису від 11 грудня 2007 року №10190 про накладення заборони на відчуження нерухомого майна, що є предметом договору іпотеки.

Відповідно до викладеного вище, керуючись ст.ст.7, 10, 76, 81, 133, 244-245, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» про визнання іпотечного договору недійсним та вилучення записів залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено «16» січня 2019 року.

Суддя І.Ю. Миколаєць