Постанова № 79302567, 18.01.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/24/19Головуючий по 1 інстанції Троян Т.Є. Категорія: 305010100 Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2019 року м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

Бондаренка С.І., Гончар Н.І., Сіренка Ю.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_5, правонаступником якого є ОСОБА_6;

відповідач - ОСОБА_7;

особа, яка звернулася з апеляційною скаргою - ОСОБА_7;

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2018 року у складі судді Троян Т.Є., :

в с т а н о в и в :

У липні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з цивільним позовом у кримінальній справі в порядку ст. 28 КПК України, до ОСОБА_7 про стягнення майнової та моральної шкоди.

Позов обгрунтований тим, що 8 травня 2012 року близько о 12 годин 00 хвилин, на території бази «ОПС» по вул. Смілянській в м. Черкаси, ОСОБА_7, агресивно реагуючи на незначну дорожньо-транспортну пригоду, нецензурно висловлюючись, наніс позивачу декілька ударів в область обличчя, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді травматичного набряку слизової оболонки верхньої губи, вивих першого зуба верхньої щелепи зліва, забій м'яких тканин носа, що згідно висновку експерта №559 від 25.03.2014 року відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

ОСОБА_5 зазначив, що йому було завдано матеріальної шкоди на суму 18 140 грн., які потрібні на повне лікування спричинених відповідачем тілесних ушкоджень. Таких коштів він не має, а тому провів тимчасове лікування зубів вартістю 1920 грн.72 коп., з яких фактично сплатив 156 грн.78 коп. на пільгових умовах, як ліквідатор аварії на ЧАЕС. Розгляд даної кримінальної справи триває більше чотирьох років, за вказаний час позивач сплатив адвокату за надання юридичної допомоги кошти в сумі 12 000 грн., що також є матеріальними збитками. Моральна шкода, яку отримав позивач внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 становить 10 000 грн.

Позивач просив суд відшкодувати йому майнову шкоду, завдану внаслідок злочинних дій ОСОБА_7, а саме стягнути 30 296,78 грн. матеріальної шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди.

Вироком Соснівського районного суду міста Черкаси від 4 квітня 2017 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України. Призначено покарання у вигляді штрафу. Звільнено від призначеного покарання за ч.2 ст.125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальну справу відносно ОСОБА_7 закрито. Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_5 до ОСОБА_7 в сумі 32 140 грн. залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 21 серпня 2017 року вирок Соснівського районного суду міста Черкаси від 4 квітня 2017 року змінено, шляхом скасування в частині залишення без розгляду цивільного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди та направлено в цій частині справу до суду першої інстанції на новий розгляд в порядку цивільного судочинства. Виключено з резолютивної частини вироку вказівку про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_7 за ч.2 ст.125 КК України.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 4 вересня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2018 року залучено до участі в справі ОСОБА_6, як правонаступника позивача.

Підчас розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача зменшив позовні вимоги та остаточно просив суд: стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 відшкодування заподіяної ОСОБА_5 матеріальної шкоди, яка складається із витрат на тимчасове лікування зубів в розмірі 156,78 грн. та витрат на правову допомогу адвоката в кримінальній справі в розмірі 12 000 грн., а також моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2018 року позов ОСОБА_5, правонаступником якого є ОСОБА_6, до ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 майнову шкоду в розмірі 12 156, 78 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн.

Рішення суду вмотивоване тим, що дружина померлого позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6, як спадкоємець та правонаступник ОСОБА_5, має право вимагати відшкодування матеріальної шкоди, а саме: витрат, які поніс ОСОБА_5 для відновлення свого порушеного права. Дані витрати складаються з витрат на тимчасове лікування зубів в розмірі 156,78 грн., що було здійснено потерпілим ОСОБА_5 за життя після отримання тілесних ушкоджень та з витрат на оплату послуг адвоката в кримінальній справі в розмірі 12 000 грн.

При вирішенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, то суд першої інстанції прийшов до висновку, що відсутні підстави для задоволення цієї частини вимог позивача, як таких, що нерозривно пов'язані з особою померлого ОСОБА_5 (ст.1219 ЦК України), а тому, оскільки не були присуджені за його життя, стягненню не підлягають.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_7 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2018 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Скарга обгрунтована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про доведеність його вини, оскільки вина у вчиненні кримінального злочину може бути встановлена тільки вироком суду, який набрав законної сили. Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2018 року по справі 1/211/12 було скасовано рішення судів попередніх інстанцій щодо ОСОБА_7 та звільнено його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.

Скаржник зазначає, що матеріальна шкода в розмірі 12 000 грн., сплачена позивачем своєму адвокату при веденні кримінальної справи, є судовими витратами по справі і можуть бути компенсовані судом при умові надання позивачем усіх необхідних доказів про їх оплату та доведення обґрунтованості розміру таких виплат адвокату, однак в матеріалах справи відсутні докази понесення таких витрат позивачем.

Крім того, в судовому засіданні були змінені позовні вимоги, про що зазначає суд в своєму рішенні, проте, письмові заяви з цього приводу в матеріалах справи відсутні.

ОСОБА_6, через свого представника, скерувала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що скаржник помилково вважає, що закриття кримінальної справи стосовно нього на підставі ст. 49 КК України, свідчить про відсутність його вини у вчиненні злочину. Стягнення з ОСОБА_7 за рішенням суду 12 000 грн. матеріальної шкоди є витратами на професійну правову допомогу по даній цивільній справі, оскільки дана сума є матеріальною шкодою понесеною покійним потерпілим ОСОБА_5 у кримінальній справі № 1-211/12.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не повністю відповідає зазначеним вище вимогам.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_7 8 травня 2012 року близько о 12 годин 00 хвилин, на території бази «ОПС» по вул. Смілянській в м. Черкаси агресивно реагуючи на звичайну незначну дорожньо-транспортну пригоду, нецензурно висловлюючись, наніс ОСОБА_5 декілька ударів в область обличчя, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді травматичного набряку слизової оболонки верхньої губи, вивих першого зуба верхньої щелепи зліва, забій м'яких тканин носа, що згідно висновку експерта № 559 від 25 березня 2014 року відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 червня 2012 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України (а.с.4).

В порядку ст. 28 КПК України, потерпілий ОСОБА_5 звернувся з цивільним позовом у кримінальній справі в якому просив, відшкодувати йому майнову шкоду завдану внаслідок злочинних дій ОСОБА_7, а саме стягнути на його користь 30 296,78 грн. матеріальної шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди (а.с. 5).

Вироком Соснівського районного суду міста Черкаси від 4 квітня 2017 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України. Призначено ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Звільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальну справу відносно ОСОБА_7 за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України закрито. Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_5 до ОСОБА_7 залишено без розгляду (а.с.10-11).

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 21 серпня 2017 року вирок Соснівського районного суду міста Черкаси від 4 квітня 2017 року змінено, скасовано його в частині залишення без розгляду цивільного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди та направлено в цій частині справу до суду першої інстанції на новий розгляд в порядку цивільного судочинства. Виключено з резолютивної частини вироку вказівку про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_7 за ч.2 ст.125 КК України (а.с. 12-14).

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2018 року вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 4 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 21 серпня 2017 року щодо ОСОБА_7 скасовано. Звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності. Кримінальну справу щодо ОСОБА_7 закрито (а.с.48-51).

Скасовуючи вирок суду першої інстанції та ухвалу Апеляційного суду, Верховний Суд, в своїй ухвалі зазначив, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та правильність його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

Отже вбачається, що кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_7 закрито у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 КК України. Звільнення від кримінальної відповідальності в контексті розглядуваного правового інституту не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинуватою у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.

З огляду на це вина ОСОБА_7 є доведеною.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції, розглядаючи дану справу безпідставно взяв до уваги змінені в судовому засіданні позовні вимоги.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Вбачається, що з цивільним позовом ОСОБА_5 звернувся до суду 15 квітня 2016 року. Під час розгляду даної цивільної справи 3 травня 2017 року ОСОБА_5 помер (а.с.15).

З огляду на це, ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2018 року до справи було залучено правонаступника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 (а.с. 69-70).

З аудіо запису судового засідання, що відбулося 13 вересня 2018 року вбачається, що клопотання представника позивача про зменшення позовних вимог було розглянуто в судовому засіданні.

Також зменшення позовних вимог було заявлено представником позивача у зв'язку з подією, що раніше не існувала, а саме смертю первісного позивача - ОСОБА_5, та за своєю суттю є уточненими позовними вимогами, які не спричинили додаткового тягара для відповідача.

Частиною 5 ст. 49 ЦПК України передбачено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

Проте дана норма закону, на яку посилається скаржник в своїй апеляційній скарзі, не встановлює обов'язку, щодо зміни позовних вимог тільки шляхом подання письмової заяви до суду, а лише роз'яснює дії позивача при поданні такої заяви.

З протоколу судового засідання та аудіо запису судового засідання вбачається, що відповідач ОСОБА_7 був присутній в судовому засіданні, коли представник позивача - ОСОБА_8 заявив про клопотання про зменшення позовних вимог. Проте жодних заперечень з цього приводу в судовому засіданні від ОСОБА_7 не надійшло.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення в даній справі стягнув з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу адвоката в кримінальній справі, що були понесені потерпілим ОСОБА_5

Згідно з частиною першою статті 118 КПК України процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Відповідно до частини першої статті 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, зокрема, про те, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі (пункт 13 частини першої статті 368 КПК України).

Згідно з частиною другою статті 126 КПК України сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Отже, питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується, у тій справі, в якій вони були понесені, за правилами КПК України. Якщо ж це питання суд не вирішив, сторона кримінального провадження має можливість оскаржити в цій частині ухвалене у справі судове рішення в апеляційному та касаційному порядку. А тому такі витрати не можуть бути стягнуті з обвинуваченого за позовом, поданим за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, за правилами цивільного судочинства можуть стягуватися судові витрати, які сторона понесла у зв'язку з розглядом її цивільної справи.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частини перша та друга статті 22 ЦК України).

Процесуальні витрати, понесені, зокрема, у кримінальному провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову до обвинуваченого. Такі витрати, розподіляються виключно за правилами, встановленими главою 8 КПК України.

Тому колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що судові витрати, а саме витрати на правову допомогу адвоката в кримінальній справі, які були понесені ОСОБА_5, підлягають до розгляду в цивільному судочинстві.

Скаржник не зазначає підстав незаконності стягнення з нього на користь позивача коштів в розмірі 156,78 грн. (тимчасове лікування ОСОБА_5П зубів.), а колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду в цій частині та відмови в задоволенні даної позовної вимоги.

Інших доводів, що дають підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, скаржником в апеляційній скарзі не зазначено.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин вбачається, що апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає до часткового задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2018 року - до зміни в частині визначення розміру стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 майнової шкоди, завданої злочином.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки зменшені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме в розмірі 0,71 %, то відповідно і судові витрати, що підлягають стягненню з відповідача на користь держави за подачу позовної заяви підлягають пропорційному стягненню, а саме в розмірі 5 грн.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2018 року - змінити в частині визначення розміру стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 майнової шкоди, завданої злочином.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 майнову шкоду в розмірі 156,78 грн. (сто п'ятдесят шість грн. 78 коп.).

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судовий збір в сумі 5,00 грн. (п'ять грн. 00 коп.).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: С.І. Бондаренко

Н.І. Гончар

Ю.В. Сіренко