Рішення № 79296991, 14.12.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/21717/17

Провадження № 2/522/4346/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Загороднюка В.І.,

при секретарі Смоковій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Одеська міська рада, Департамент комунальної власності Одеської міської ради про визнання недійсним правочину, витребування майна з чужого незаконного володіння та усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень від 03.08.2018 року (т. 1 а.с.124-129) просив суд:

-визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20 липня 2006 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, правонаступниками якого є ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підвальне приміщення, загальною площею 450 кв.м, що розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Єврейська, 10 (десять) та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна – підвальне приміщення, загальною площею 450 кв.м, що розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Єврейська, 10 (десять).

-витребувати від ОСОБА_5 підвальне приміщення, площею 40,1, що входить до загальної площі 450 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Єврейська, 10 (десять); та передати зазначене приміщення власнику ОСОБА_1;

-усунути перешкоди в користуванні власністю, шляхом виселення ОСОБА_5 з підвального приміщення, площею 40,1, що входить до загальної площі 450 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Єврейська, 10 (десять).

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що спірне приміщення незаконно вибуло з власності ОСОБА_7, попереднього власника належного позивачу приміщення, а тому укладання спірного договору купівлі-продажу між відповідачами, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 порушено публічний порядок, що є підставою для визнання даного договору купівлі-продажу недійсним. Рішення, на підставі якого ОСОБА_6 отримав у власність спірне нерухоме майно, що є предметом оскарження скасовано, а тому правові підстави, відповідно до яких відповідач ОСОБА_6 набув право відчужувати спірне майно, відсутні. Неодноразовий перепродаж спірного майна, який не був пов'язаний з фактичним та юридичним припиненням володіння попереднього продавця та вступом у володіння кожного наступного набувача, не може бути підставою для припинення права власності ОСОБА_7 на спірне майно та виникнення права власності у інших осіб. Умовою дійсності будь-якого правочину за вимогами статті 203 ЦК України є повна відповідність між волею сторін та їх волевиявленням, що спрямовані на досягнення реального правового та фактичного результату, тобто реальних правових наслідків, за умови повної відповідності умов правочину вимогам чинного законодавства. Таким чином, як власник спірного майна, площею 40,1 кв.м, позивач вважає, що має право вимагати повернення від добросовісного набувача ОСОБА_5 спірного приміщення підвалу, розташованого за адресою:м.Одеса, вул.Єврейська, 10 у власність, за правилами ст. 388 ЦК України. Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_5, чинить позивачу перешкоди в користуванні власністю, відповідно до вимог ст.391 ЦК України, останній вимагає усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом виселення.

29.01.2018 року представником відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_8 подано відзив на позов, в якому заявлені позивачем вимоги не визнано з тих підстав, що ОСОБА_1 на думку відповідача не довів того факту, що належне йому приміщення входить до складу належного ОСОБА_5 та виявив необачність покупця при придбанні спірного об’єкта нерухомого майна і станом на момент укладення спірного правочину не був власником належного йому на теперішній час приміщення. (т. 1 а.с.51-53)

29.01.2018 року представником відповідача ОСОБА_5 – адвокатом ОСОБА_9 подано відзив на позов, в якому заявлені позивачем вимоги не визнано з тих підстав, що доводи позивача про вибуття з законного володіння власника приміщення площею 40,1 кв.м. за рішенням Приморського районного суду від 26.04.2006 року є хибними; ОСОБА_5 набув право власності на законних підставах і у продовж чотирьох років жодна особа не заявляла про порушення їх прав; позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_10 при укладанні договору купівлі-продажу, належного йому приміщення діяв не добросовісно; у позивача відсутнє право на звернення до суду та порушено строки позовної давності; також на думку відповідача позивачем не доведено того факту, що належне йому приміщення входить до складу приміщення належного ОСОБА_5 (т. 1 а.с.61-67).

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і відзиви на позов, вислухавши пояснення сторін, суд, на підставі всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на нежилі приміщення підвалу №511 від 03.02.2005 року (розпорядження Приморської РДА ОМР №4845 від 29.12.2004) та витягу про реєстрацію права власності №6647411 від 02.03.2005 року – вказане приміщення належало територіальній громаді міста ОСОБА_11, в особі Одеської міської ради (т. 1 а.с.158-160). У подальшому з ОСОБА_12 про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9710905 від 31.01.2006 року та рішення Приморського районного суду м.Одеси від 27 жовтня 2005 року по справі №11637, вбачається, що ОСОБА_7 набув право власності на об’єкт нерухомого майна – нежитлове приміщення підвалу №511, розташований за адресою: м.Одеса, вул.Єврейська, 10 (т. 1 а.с. 161-162). Відповідно до змісту рішення Приморського районного суду м.Одеси від 27 жовтня 2005 року по справі №11637 вказане приміщення ОСОБА_7 купив у територіальної громади м.Одеси, в особі Одеської міської ради.

Позивач ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення підвалу номер 511, загальною площею 40,1 кв.м., що розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Єврейська, 10 на підставі Договору купівлі-продажу від 25 лютого 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_7, в інтересах якого діяла ОСОБА_13, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрованого в реєстрі за №261. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 13543523 (т. 1 а.с. 13-15, 16)

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Приморського районного суду м.Одеси від 26 квітня 2006 року по справі №2-5685/2006, зареєстрованого Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості» 12 липня 2006 року в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстровим №15363329 у ОСОБА_6 виникло право власності на об’єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м.Одеса, вул.Єврейська, 10 – нежитлове приміщення підвалу, площею 450 кв.м. (т. 1 а.с. 110-112, 176, 177-178)

Після чого, даний об’єкт нерухомого майна неодноразово відчужувався, а саме:

20 липня 2006 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_4 купив об’єкт нерухомого майна – підвальне приміщення, що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.Єврейська, 10, загальною площею 450 кв.м. Зазначений договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_14 та зареєстрований в реєстрі за № 633. (т. 1 а.с. 174-175)

04 серпня 2006 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_12 купила об’єкт нерухомого майна – підвальне приміщення, що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.Єврейська, 10, загальною площею 450 кв.м.. Зазначений договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_14 та зареєстрований в реєстрі за № 763. (т. 1 а.с. 184-185)

12 жовтня 2006 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_12 продала, а ОСОБА_15 купив об’єкт нерухомого майна – підвальне приміщення, що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.Єврейська, 10, загальною площею 450 кв.м.. Зазначений договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_14 та зареєстрований в реєстрі за № 1294. (т. 1 а.с. 194-195)

16 лютого 2013 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_15 продав, а ОСОБА_5 купив об’єкт нерухомого майна – підвальне приміщення, що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.Єврейська, 10, загальною площею 450 кв.м. Зазначений договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_16 та зареєстрований в реєстрі за № 783. (т. 1 а.с. 78, 207, 227)

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 11 квітня 2012 року по справі 22-ц/5195/11 – рішення Приморського районного суду м.Одеси від 26 квітня 2006 року по справі №2-5685/2006 скасоване, у задоволенні позову відмовлено, з підстав того, що спірне приміщення, площею 450 кв.м. є загальною спільною власністю мешканців будинку, які в свою чергу згоду на відчуження даного об’єкту не надавали. (т. 1 а.с. 113-114)

З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи №2-5685/2006 вбачається, наступне:

Згідно пояснень завідувача державної нотаріальної контори ОСОБА_17 по справі №22ц-5195/11 від 26.07.2011 року у провадженні Другої одеської державної нотаріальної контори була заведена спадкова справа №1350/2007 до майна померлого 22.10.2007 року ОСОБА_6. За цією спадковою справою спадкоємцями майна померлого були ОСОБА_18 та ОСОБА_6 (а.с.76, справи №2-5685/2006)

Відповідно до заяв, поданих ОСОБА_18 та ОСОБА_2 до Апеляційного суду Одеської області 11.04.2011 року визнано факт порушення права апелянта при ухваленні рішення Приморського районного суду м.Одеси від 26 квітня 2006 року. (а.с.116-123, справи №2-5685/2006)

Із досліджених судом матеріалів вбачається, що підвальне приміщення № 511 належне позивачу і підвальне приміщення №502 (належне ОСОБА_19Д.) входять до складу приміщення, загальною площею 450 кв.м., що на даний час належать ОСОБА_5 Таким чином, суд дійшов висновку, що належне позивачу ОСОБА_1 нежитлове приміщення підвалу номер 511, загальною площею 40,1 кв.м., що розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Єврейська, 10 входить до складу належного ОСОБА_5 спірного нежитлового приміщення підвалу, площею 450 кв.м., розташованого за адресою: м.Одеса, вул.Єврейська, 10, що в свою чергу спростовує доводи представників відповідачеві ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про недоведеність вказаного факту.

Відповідно до вимог ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Частиною 2 даної статті визначено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суд України, пункт 18 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об’єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами, правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об’єктів цивільного права тощо.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, суд дійшов висновку, що, відчуження вищевказаного приміщення на користь ОСОБА_4 відбулось на підставі рішення Приморського районного суду м.Одеси від 26 квітня 2006 року, яке скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено, рішенням апеляційного суду Одеської області від 11 квітня 2012 року по справі №22-ц/5195/11, тому спірне приміщення незаконно вибуло з власності ОСОБА_7, у зв’язку з чим укладання спірного договору купівлі-продажу між відповідачами, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 порушено публічний порядок, що є підставою для визнання даного договору купівлі-продажу недійсним.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 26 квітня 2006 року, на підставі якого ОСОБА_6 отримав у власність спірне нерухоме майно, що є предметом оскарження скасовано, а тому правові підстави, відповідно до яких відповідач ОСОБА_6 набув право відчужувати спірне майно, відсутні.

Неодноразовий перепродаж спірного майна, який не був пов'язаний з фактичним та юридичним припиненням володіння попереднього продавця та вступом у володіння кожного наступного набувача, не може бути підставою для припинення права власності ОСОБА_7 на спірне майно та виникнення права власності у інших осіб.

Умовою дійсності будь-якого правочину за вимогами статті 203 ЦК України є повна відповідність між волею сторін та їх волевиявленням, що спрямовані на досягнення реального правового та фактичного результату, тобто реальних правових наслідків, за умови повної відповідності умов правочину вимогам чинного законодавства.

Недотримання відповідачами вимог статті 203 ЦК України, з урахуванням статті 215 ЦК України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановленні статтею 203 ЦК України, дають суду підстави вважати, що укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу від 20 липня 2006 року є недійсним.

Відповідно до ст.330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яке не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст.388 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати майно добросовісного набувача у випадку, якщо воно вибуло з володіння власника не з його волі, іншим шляхом.

Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про судову практику розгляд цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року – майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1. було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2. було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3. вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом цієї норми закону майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

На вказані обставини звертає увагу в правовому висновку Верховний Суд України у спорі про витребування власником майна від добросовісного набувача, відповідно до якого за змістом ст. 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Позицією Верховного суду України від 24.11.2008 року встановлено наступне – якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1, як власник спірного майна, площею 40,1 кв.м, має право вимагати повернення від добросовісного набувача ОСОБА_5 спірного приміщення підвалу, розташованого за адресою:м.Одеса, вул.Єврейська, 10 у власність, за правилами ст. 388 ЦК України.

Судом також встановлено, що 11 листопада 2017 року ОСОБА_1 стало відомо, про порушення його права, як власника спірного об’єкта нерухомого майна, коли при спробі увійти до належного йому підвального приміщення було виявлено, що його зайнято ОСОБА_5, що підтверджується матеріалами ЖЕО 51566.

Відповідно до вимог статті 319 ЦП України – власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що передбачено статею 391 ЦК України.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо усунення відповідачем ОСОБА_5, перешкод в користуванні власністю, відповідно до вимог ст.391 ЦК України, шляхом виселення.

Судом встановлено, що порушення права власності позивачу ОСОБА_1 стало відомо 11.11.2017 року, у зв’язку з чим, передбачений ст.257 ЦК України строк позовної давності щодо пред’явлення зазначеного позову не пропущено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20 липня 2006 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, правонаступниками якого є ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підвальне приміщення, загальною площею 450 кв.м., що розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Єврейська, 10 (десять) та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна - підвальне приміщення, загальною площею 450 кв.м., що розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Єврейська, 10 (десять).

Витребувати від ОСОБА_5 підвальне приміщення, площею 40,1 кв.м., що входить до загальної площі 450 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Єврейська, 10 (десять) та передати зазначене приміщення власнику ОСОБА_1.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні власністю, шляхом виселення ОСОБА_5 з підвального приміщення, площею 40,1 кв.м., що входить до загальної площі 450 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Єврейська, 10 (десять).

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси.

Повний текст судового рішення складено 21.01.2019 року

Суддя: В.І.Загороднюк

14 грудня 2018 року