Рішення № 79296029, 15.01.2019, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1934/18

Номер провадження 2/541/98/2019

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 січня 2019 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

судді – Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання – Ніколаєнко М.В.

представника відповідача адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Миргородський відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, -

в с т а н о в и в:

03 вересня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить змінити розмір аліментів, стягнутих з нього рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04.04.2011 року (справа №2-368/11) на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку до досягнення донькою повноліття. Постановити рішення яким зменшити розмір частки аліментів, яка обраховується від його щомісячного доходу з 1/4 на 1/8 частину.

В своїх доводах позивач посилається на те, що в період шлюбу з відповідачкою в них народилася донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 Після розірвання шлюбу він сплачує аліменти на утримання доньки на підставі рішення суду в розмірі 1/4 частини всіх видів свого доходу щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму, до досягнення дитиною повноліття. На даний час сімейний стан позивача змінився, він уклав новий шлюб. В шлюбі він має малолітню дитину – сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. Отже, після народження другої дитини змінився його сімейний стан, що свідчить про погіршення його матеріального стану, оскільки він тепер повинен утримувати двох дітей. У зв’язку зі зміною сімейного стану позивач вважає, що всі його діти потребують однакового утримання, тому розмір аліментів на доньку ОСОБА_4. має бути зменшеним з 1/4 частки на 1/8.

Відповідач, у встановлений судом строк, своїм правом на подання відзиву не скористалася.

У судове засідання позивач та його представник не з’явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомленні належним чином. Позивачем було подано до суду заяву в якій він позовні вимоги підтримав та прохав задовольнити, окрім того виклав прохання до суду провести розгляд справи без його участі (а.с.48).

Відповідач у судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомила. Представник відповідача, адвокат ОСОБА_1, проти позовних вимог заперечив, та прохав у задоволенні позову відмовити.

Представник Миргородського відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що позов підлягає до часткового задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_4 народилася 05.04.2007 року, батьками якого є позивач та відповідачка.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04.04.2011 року (справа №2-368/11) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку до досягнення донькою повноліття.

05.01.2009 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище Макаровська) ОСОБА_6.

В новій сім’ї позивача 25.04.2017 року народився син ОСОБА_7.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з частинами першою, другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно зі ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як роз'яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Згідно роз'яснень, даних у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення.

Так, частинами першою, другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визначає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідач є здоровою, працездатною людиною, отримує регулярний дохід та має можливість надавати утримання неповнолітній дитині у частці від свого заробітку (доходу). В той же час, відповідач має на утриманні ще одну дитину від нового шлюбу.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що розмір аліментів, що стягується з позивача утримання неповнолітньої доньки – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, обмежує права на матеріальне забезпечення іншої малолітньої дитини позивача від другого шлюбу.

Суд, вважає, що всі діти позивача мають право на рівне забезпечення з боку батька, а тому розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04.04. 2011 року, підлягають зменшенню до 1/6 частини заробітку (доходу) позивача.

При цьому, зменшуючи розмір аліментів, суд вважає за необхідне привести у відповідність до вимог чинного закону мінімальний розмір аліментів.

В зв’язку з тим, що позивач не заявляє вимоги про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст.13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно з ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 192, СК України та ст.ст. 263, 265 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3, на неповнолітню дитину – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04.04.2011 (справа № 2-368/11), з 1/4 частини всіх видів його доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого для дитини відповідного віку, до 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж мінімальний розмір встановлений чинним законодавством для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову (03.09.2018) до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Полтавського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 18.01.2019 року.

Суддя ОСОБА_8