Ухвала суду № 79295655, 18.01.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/20497/18

Провадження № 1-кс/520/682/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2019 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Цвігун А.В., за участю прокурора Ставської І.С., представника власника майна – ОСОБА_1, власника майна ОСОБА_2, розглянувши у судовому засіданні в місті ОСОБА_3 клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_4, яке погоджено прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_5 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12018160480003404 від 31.08.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, слідчим відділом Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області здійснюється судове розслідування у кримінальному провадженні за № 12018160480003404, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.08.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 2,4 ст. 190 та ч. 2 ст. 366 КК України.

Так, 31.08.2018 з Управління захисту економіки в Одеській області ДЗЕ НПУ надійшли матеріали за зверненням ОСОБА_6 про те, що приблизно в червні 2016 року громадянка ОСОБА_7 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, під приводом надання ОСОБА_6 послуг зі сприяння у пошуках клієнтів щодо постачання с/г продукції, зловживаючи довірою останнього, заволоділа належними йому грошовими коштами в особливо великих розмірах.

За вказаним фактом СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, 31.08.2018 до ЄРДР були внесені відомості за № 12018160480003404 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Крім того, 31.08.2018 надійшла заява ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2, у квітні 2018 року, під приводом надання послуг із сприянням у пошуку клієнтів щодо постачання с/г продукції, зловживаючи його довірою заволоділа належними йому грошовими коштами у розмірі 113 452 гривень, чим завдала майнову шкоду ОСОБА_3 на вказану суму.

За вказаним фактом СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, 31.08.2018 до ЄРДР були внесені відомості за № 12018160480003408 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Одночасно встановлено, що 04.09.2018 надійшла заява ОСОБА_8 про те, що у період часу з липня по теперішній час, ОСОБА_2, під приводом розвитку бізнесу, зловживаючи довірою ОСОБА_8, незаконно заволоділа грошовими коштами останнього в особливо великих розмірах.

За вказаним фактом СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, 04.09.2018 до ЄРДР були внесені відомості за № 12018160480003456 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Постановою прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 матеріали вищевказаних досудових розслідувань були об’єднані в одне кримінальне провадження № 12018160480003404 від 31.08.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 4 ст. 190 КК України.

Одночасно встановлено, що в ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12018160480003404 від 31.08.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2 та 4 ст. 190 КК України, було встановлено, що директор ТОВ "Дєніз" (ЄДРПОУ 41464466) ОСОБА_2, в ході здійснення своєї господарської діяльності у сфері закупівлі та продажу сільського господарської продукції, складає завідомо підроблені документи - товарно-транспортні накладні на товар с/г продукції, який надходить на складські приміщення та у подальшому здійснює їх експорт, що спричинило тяжкі наслідки.

За вказаним фактом, СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, 04.09.2018 до ЄРДР були внесені відомості за № 12018160480004859 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.

Постановою прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 матеріали вищевказаних досудових розслідувань були об’єднані в одне кримінальне провадження № 12018160480003404 від 31.08.2018 із встановленою правовою кваліфікацією ч.ч. 2, 4 ст. 190 та ч. 2 ст. 366 КК України.

В ході досудового розслідування було допитано в якості потерпілого ОСОБА_6 зі свідчень якого вбачається, що приблизно у 2016 році, він познайомився з ОСОБА_2, яка йому в ході їх розмови запропонувала йому спільний бізнес у сфері придбання та оптового продажу зернових культу на території України, при цьому остання його запевнила, що вона в цій сфері вже досить тривалий час та у неї у зв’язку з чим є достатній перелік осіб, які можуть виступати перевіреними постачальниками.

У зв’язку з тим, що у ОСОБА_6 не була сумнівів для недовіри ОСОБА_2 Вурсалі, він погодився на співробітництво з нею та приблизно в кінці травня 2018 року, ОСОБА_6 знаходячись в офісному приміщенні № 901, який розташований та 9 поверсі будинку № 21 Бізнес Центр «Наше дело», по вулиці Бугаївській в місті Одесі, передав їй грошові кошти у розмірі 1 250 000 доларів США у якості оплати за придбання партії товару – зернових культур та їх доставку на склад, який розташований на території міста Миколаєва, однак до теперішнього часу, Вурсала ОСОБА_2 взяті на себе зобов’язання не виконала, грошові кошти у розмірі 1 250 000 доларів США, ОСОБА_6 не повернула.

Разом з цим, в ході досудового розслідування було допитано в якості потерпілого ОСОБА_3 зі свідчень якого вбачається, що приблизно у березні 2018 року він зустрівся з раніше йому вже відомою через його товариша ОСОБА_9 ОСОБА_2 та у подальшому передав їй в якості оплати за придбання партії товару – зернових культур та їх доставку на склад, який розташований на території міста Миколаєва, грошові кошти у розмірі 4000 доларів США, однак до теперішнього часу, Вурсала ОСОБА_2 взяті на себе зобов’язання не виконала, грошові кошти у розмірі 4000 доларів США, ОСОБА_3 не повернула.

Крім того, в ході досудового розслідування було допитано в якості потерпілого ОСОБА_10 зі свідчень якого вбачається, що приблизно в серпні 2018 року, він через свого знайомого ОСОБА_9 познайомився з ОСОБА_2, яка йому як і його товаришу запропонувала сумісний бізнес в сфері оптової закупівлі та продажу зернових культур та запевнила його, що у неї у вказаній сфері є відповідні знайомства та вона може у найближчий час знайти потенційних постачальників зазначеного виду продукції та посприяти її доставки їх на склади, які розташовані на території міста Миколаєва.

У зв’язку з тим, що у ОСОБА_10 не було підстав не довіряти у законності її намірів, останній передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 300 000 доларів США в якості оплати за придбання партії товару – зернових культур та їх доставку на склад, який розташований на території міста Миколаєва, грошові кошти у розмірі 300 000 доларів США, однак до теперішнього часу, Вурсала ОСОБА_2 взяті на себе зобов’язання не виконала, грошові кошти у розмірі 300 000 доларів США, ОСОБА_10 не повернула.

При цьому останній показав, що 07.08.2018 він за домовленістю з ОСОБА_2 приїхав в офіс № 901, який розташований та 9 поверсі будинку № 21 Бізнес Центр «Наше дело», по вулиці Бугаївській в місті Одесі, де вона здійснює свою діяльність на посаді директора вказаного підприємства, з метою домовитись про обставини повернення нею вищевказаної суми грошових коштів, що до теперішнього часу так і не було нею зроблено.

Разом з цим в ході досудового розслідування було додаткового допитано в якості потерпілого ОСОБА_6 зі свідчень якого вбачається, що 07.08.2018 він за домовленістю з ОСОБА_2 приїхав в офіс № 901, який розташований та 9 поверсі будинку № 21 Бізнес Центр «Наше дело», по вулиці Бугаївській в місті Одесі, де вона здійснює свою діяльність на посаді директора вказаного підприємства, з метою провести взаєморозрахунки, які у подальшому шляхом співставлення належного ОСОБА_6 блокноту та блокноту ОСОБА_2 були проведені та розбіжностей виявлено не було.

Однак, в ході зустрічі ОСОБА_2 почала заперечувати факт отримання нею від ОСОБА_6 грошових коштів у сумі понад 600 000 доларів США, мотивуючи це тим, що остання у період часу з 05.06 по 07.06.2018 не могла їх отримати як визначено у її та у блокноті ОСОБА_6, оскільки у вказаний період часу вона перебувала за межами міста ОСОБА_10.

Вказаний факт не відповідає дійсності, оскільки у зазначений період часу довірена особа ОСОБА_6 – ОСОБА_11Ю за дорученням останнього зустрічався особисто з ОСОБА_2 для передачі їй вищевказаної суми грошових коштів.

Крім того останній показав, що він ще один раз приїздив до ОСОБА_2 з метою подивитись документи, які підтверджують факт виконання нею своїх зобов’язань в частині здійснення поставки с/г продукції в чому йому було відмовлено, що дало йому підстави припустити що зазначені документи мають ознаки підробки.

При цьому, в рамках вказаного кримінального провадження було допитано в якості свідка ОСОБА_11 зі свідчень якого вбачається, що приблизно в липні 2018 року йому зателефонував йог товариш ОСОБА_6 та попросив його зустрітися з особою на ім’я ОСОБА_2 для того щоб передати їй грошові кошти для реалізації їх ділових взаємовідносин, що ним у подальшому і було зроблено, при цьому останній показав що на зазначеній зустрічі була присутня особисто ОСОБА_2, яка після отримання від нього грошових коштів одразу зателефонувала ОСОБА_6 та підтвердила факт їх отримання.

При цьому зі слів останнього вбачається, що ОСОБА_2 на вказану зустріч приїхала транспортним засобом марки «Mitsubishi L200».

Разом з цим в ході досудового розслідування було допитано в якості свідка ОСОБА_12 зі свідчень якого вбачається, що приблизно що в червні 2017 року він через Всесвітню мережу Інтернет знайшов повідомлення про те, що особа на ім’я Денис, діючи від імені Фірми «Атлант Груп», пропонував вакансію директора на одній із підприємств-контрагентів вказаної фірми, яка займається діяльністю у сфері продажу та закупівлі с/г продукції.

У зв’язку з тим, що за надання своїх персональних даних для оформлення на посаду директора, вищевказаний Денис запропонував грошову винагороду у розмірі 5000 гривень, останній погодився на вказану пропозицію, у зв’язку з чим, на нього було зареєстровано фірму «Групптрейд».

При цьому останній показав, що в ході особистої розмови з Денисом, останній постійно в телефонному режимі погоджував всі свої дії направлені на реєстрацію вищевказаного підприємства з особою на ім’я ОСОБА_2.

В ході досудового розслідування оперативному підрозділу було надано доручення щодо встановлення фактичного місцезнаходження особи на ім’я ОСОБА_2 та встановлення обставин наявності за останньою яких-небудь транспортних засобів.

З матеріалів виконаного доручення, а також результатів проведення інших оперативно-розшукових заходів було встановлено, що ОСОБА_2 користується транспортним засобом марки «Lexus RX350» чорного кольору 2007 року випуску, д.н.з. ВН4499HM, номер кузова НОМЕР_1 та належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

Так, 03.01.2019, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси Федулєєвої Ю.О. у транспортному засобі марки «Lexus RX350» чорного кольору 2007 року випуску, д.н.з. ВН4499HM, номер кузова НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 був проведений обшук, в ході якого були виявлені та вилучені зазначені у клопотанні речі та документи.

З метою забезпечення збереження вилученого майна, оскільки таке майно визнано речовими доказами в рамках кримінального провадження, сторона обвинувачення звертається з клопотанням про арешт майна.

Прокурор в судовому засіданні подане клопотання про арешт майна підтримала у повному обсязі.

Представник власника майна в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання про арешт майна, зазначивши, що до матеріалів клопотання не долучено жодного доказу, який би підтверджував можливу причетність ОСОБА_2 до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень. Остання статусу підозрюваної не має, відтак арешт майна застосований в рамках даного кримінального провадження бути не може. В цілому, сторона обвинувачення пропустили 72 години, з моменту повернення ухвалою слідчого судді від 09.01.2019 року клопотання про арешт майна прокурору. З огляду на викладене, просила відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.

Власник майна в судовому засіданні також заперечувала проти задоволення клопотання про арешт майна.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з КонституцієюУкраїни та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавстваУкраїни і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальнадекларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов’язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «ОСОБА_9 проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з долученої до клопотання постанови слідчого від 03.01.2019 року, вилучені в ході проведення 03.01.2019 року обшуку речі та документи, визнані речовими доказами в рамках кримінального провадження №12018160480003404 від 31.08.2018 року.

Слідчий суддя враховує, що досудове розслідування в рамках вищевказаного кримінального провадження здійснюється за фактом можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 4 ст. 190, ч. 2 ст. 366 КК України, а саме за фактом можливого заволодіння, шляхом обману грошовими коштами, під приводом надання послуг зі сприяння у пошуках клієнтів щодо постачання с/г продукції, а також за фактом можливої підробки документів. Враховуючи, що згідно матеріалів клопотання, зокрема, протоколу додаткового допиту потерпілого ОСОБА_6 від 21.12.2018 року, ОСОБА_2 могла використовувати для реалізації своєї підприємницької діяльності складські приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Турбінна, 15-а, які на праві власності належать ТОВ «ТВА АГРО_ІНДАСТРІ», слідчий суддя приходить до переконання, що вилучена в ході проведення 03.01.2019 року обшуку тека сірого кольору у якій містяться реєстри вищевказаного ТОВ, може відповідати критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки такі документи можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ для встановлення обставин можливого вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень.

З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до переконання, що з метою забезпечення досягнення завдань кримінального провадження, які полягають у повному, всебічному та неупередженому досудовому розслідуванні, запобіганні знищення або приховування вищевказаних документів, враховуючи, що останні відповідають критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, необхідність в забезпеченні збереження теки сірого кольору у якій містяться реєстри ТОВ «АГРО-ІНДУСТРІ» на теперішній час існує, арешт майна в цій частині відповідатиме потребам досудового розслідування, буде розумним та співрозмірним обмеженням права власності, та не призведе до зупинення підприємницької діяльності вищевказаного підприємства, а тому в цій частині подане стороною обвинувачення клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.

Разом з тим, в частині накладення арешту на решту тимчасово вилученого майна, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Так, слідчий суддя зазначає, що ні в клопотанні, ні долученими до клопотання матеріалами не обґрунтовано, яке відношення до факту можливого вчинення кримінальних правопорушень, про які йдеться в клопотанні, можуть мати вилучені 03.01.2019 року, зазначені у клопотанні документи. Зокрема, слідчий суддя звертає увагу, що перелік таких документів не містить будь-яких ідентифікуючих даних, з урахуванням яких, слідчий суддя міг би встановити відповідність таких документів критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України.

Сам ж по собі факт визнання слідчим вилучених речей та документів речовими доказами в рамках вищевказаного кримінального провадження, не може свідчити про беззаперечну відповідність такого майна вищевказаних критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки стороною обвинувачення, крім формального цитування положень вищевказаної статті, будь-яких конкретних обґрунтувань, в зв’язку з існуванням яких слідчий чи прокурор дійшов до вказаних переконань, в клопотанні про арешт майна та в постанові про визнання вилученого майна речовими доказами зазначено не було.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає непереконливими доводи сторони обвинувачення в частині того, що такі документи могли зберегти на собі сліди вчинення кримінальних правопорушень, що вони могли використовуватися як знаряддя вчинення кримінальних правопорушень, містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Слідчий суддя враховує, що з моменту тимчасового вилучення зазначених у клопотанні документів й визнання таких документів речовими доказами в рамках кримінального провадження, й до дня розгляду клопотання про арешт майна, минуло більше двох тижнів, протягом яких сторона обвинувачення мала вдосталь часу для того, щоб оглянути такі речі та документи, встановити відповідність такого майна критеріям речових доказів, та належним чином обґрунтувати подане клопотання.

Таким чином, враховуючи, що стороною обвинувачення не було доведено наявність правових підстав для арешту майна, а відтак й необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження у вказаній частині, слідчий суддя приходить до переконання, що в задоволенні клопотання про арешт решти тимчасово вилученого майна слід відмовити.

На підставі викладеного, враховуючи вищевказані міркування, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність часткового задоволення клопотання сторони обвинувачення.

Щодо доводів сторони захисту, слідчий суддя зазначає наступне.

Так, в частині відсутності будь-яких доказів можливої причетності ОСОБА_2 до вчинення інкримінованих останній дій, слідчий суддя зазначає, що згідно долучених до клопотанням матеріалів, ОСОБА_2 статусу підозрюваної не має, вирішення питання винуватості останньої у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень, до компетенції слідчого судді не входить, разом з тим, з огляду на долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя вважає доведеним наявність в цілому обґрунтованої підозри, за фактом можливого вчинення зазначених у клопотанні кримінальних правопорушень.

Щодо не можливості накладення арешту майна на майно особи, яка не має статусу підозрюваного в рамках кримінального провадження, слідчий суддя зазначає про необґрунтованість таких доводів сторони захисту, з огляду на положення абзацу 2 ч. 10 ст. 170 КПК України, в якій зазначається про можливість застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження та накладенні арешту майна на майно будь-якої особи, якщо існує необхідність в забезпеченні збереження речових доказів.

В частині пропуску стороною обвинувачення строків, зазначених у ухвалі слідчого судді від 09.01.2019 року, слідчий суддя зазначає, що наслідки такого пропуску, передбачені ч. 3 ст. 172 КПК України. Разом з тим, будь-яких обмежень для розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна, в зв’язку з недотриманням стороною обвинувачення вказаних строків, чинний КПК України не містить.

Таким чином, керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_4, яке погоджено прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_5 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12018160480003404 від 31.08.2018 року – задовольнити частково.

Накласти арешт на речі та документи, які 03.01.2019 року були вилучені в ході проведення обшуку у транспортному засобі марки «Lexus RX350», д.н.з. НОМЕР_2, а саме:

- теку сірого кольору, у якій містяться реєстри ТОВ «АГРО-ІНДУСТРІ» на 2 арк. та копії на 7 арк. та реєстри до них;

В іншій частині клопотанні - відмовити.

Тимчасово вилучені 03.01.2019 року в ході проведення обшуку у транспортному засобі марки «Lexus RX350», д.н.з. НОМЕР_2 речі та документи, а саме:

-клаптик паперу у широку лінію з чорновими записами, виконані барвником синього кольору;

-швидкозшивач блакитного кольору, в якому містяться 10 аркушів формату «А4» з чорновими записами по дві копії товаро-транспортних накладних;

-теку швидкозшивач чорного кольору, у якій містяться договір про видачу та обслуговування картки з додатками до нього від 04.10.2018 року всього на 40 аркушах - повернути особі, у якої вони були вилучені.

Виконання ухвали покласти на слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_4

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.