Рішення № 79295641, 15.01.2019, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/18234/18

Провадження № 2/520/1149/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2019 року

Київський районний суд м.Одесі

У складі судді Калашникової О.І.

При секретарі Шеховцевій О.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,

Встановив:

ОСОБА_1 в листопаді 2018 року звернулась до суду з вимогами ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними спорудами по вул.17 Лінія,32 на 6 станції Люстдорфської дороги в м. Одесі в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2, померлого21 травня 2003 року і смерті матері ОСОБА_3, померлої 01.11.2017 року, посилаючись на постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії . У судовому засіданні позивач вимоги підтримала.

Представник Одеської міської ради до суду не з’явився, про час і місце слухання справи сповіщений, відзив на позов не надав.

Суд вислухав позивача , вивчив надані до позову документи і матеріали спадкової справи №118\2018 до майна померлої ОСОБА_3 і встановив наступне:

12 серпня 1957 року між ОСОБА_2 і комунальним відділом виконкому Кагановічіської райради був укладений Договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки площею 512 кв.м. №104 на ст. Чорноморська дорога в м. Одеса для індивідуального житлового будинку на праві особистої власності. На цій земельній ділянці подружжя ОСОБА_2 побудували житловий будинок з надвірними спорудами. Адреса будівлі – м. Одеса вул.17 Лінія, 32.

21 травня 2003 року ОСОБА_2 помер – актовий запис про смерть №50106, вчинений Першим відділом РАГС Приморського рай управління юстиції м.Одеси.

22 січня 2004 року ОСОБА_3 – дружина померлого - отримала свідоцтво про право власності на 1\2 частину в спільному майні, набутому подружжям під час шлюбу, яке складається з побудованого, але не зданого в експлуатацію житлового будинку з надвірними спорудами №32 по вул.17 Лінія в м. Одесі

22 січня 2004 року ОСОБА_3 і ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_3) отримали свідоцтво про право на спадщину за законом в рівних частках на 1\2 частину вищевказаного житлового будинку з господарськими спорудами.

01 листопада 2017 року померла ОСОБА_3 – актовий запис про смерть 11106, вчинений Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Після її смерті відкрилась спадщина на 3\4 частини житлового будинку з господарськими спорудами по вул.17 Лінія,32 в м. Одесі. ОСОБА_3 заповіт не укладала. ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги до майна померлої матері, в установлений законом порядку і строк надала заяву до нотаріуса про прийняття спадщини у вигляді 3\4 частин житлового будинку з господарськими спорудами по вул.17 Лінія,32 в м. Одесі. Постановою від 06.11.2018року державний нотаріус відмовив ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 3\4 частини побудованого на 100%, але не зданого в експлуатацію житлового будинку з надвірними спорудами №32 по вул.17 Лінія в м. Одесі з тих підстав, що право власності спадкодавці на вищевказане нерухоме майно не зареєстровано в Державному реєстрі.

Позивачка звернулась до суду з цим позовом і стверджує, що її право на спадкову частину будинку не визнається неправомірно, тому як мати на момент смерті була правомірним власником 3\4 частин будинку з господарськими спорудами, а вона – позивачка- є спадкоємицею за законом першої черги і вона виконала усі дії, передбачені законом для прийняття спадщини. Окрім того, ОСОБА_4 пояснила, що інші спадкоємці за законом першої черги до майна ОСОБА_3 відсутні, що вона – позивач - постійно проживає в спадковому будинку з дня народження, іншого житла не має, несе усі витрати з утримання будинку, який має загальну площу 179,9 кв.м., в тому числі житлову – 124,1 кв.м., що підтверджується довідкою з місця проживання і реєстрації позивача і технічним паспортом на домоволодіння. З господарських споруд на земельній ділянці по вул.17 Лінія,32 розташовані такі : літня кухня з погрібом літ. «Б», сарай літ. «И», навіси літ. «Ж», «Л», вбиральня літ. «Е», мостіння, огорожі.

На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 посилалась на такі докази: свідоцтво про смерть ОСОБА_2, свідоцтво про смерть ОСОБА_3, документи, що підтверджують родинні стосунки спадкодавця і спадкоємця, копію спадкової справи до майна ОСОБА_3, довідку з місця проживання, постанову державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, свідоцтво про право на спадщину за законом від 22.01.2004 року на ім’я ОСОБА_3 і на ім’я ОСОБА_1 , договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві власності від 12.08.1957 року.

При викладених обставинах суд вважає позов ОСОБА_4 обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 правомірно набула право власності на 3\4 частини житлового будинку з господарськими спорудами по вул.17 Лінія,32 в м.Одесі на підставі ст.60 СК України і ст.1261 ЦК України.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК). У даному випадку спадкоємець отримав свідоцтво про право на спадщину і свідоцтво про право власності на частку у спільному подружньому майні, але не здійснив державної реєстрації своїх прав. Як пояснила позивач, мати не мала можливості за станом здоров’я займатися питаннями реєстрації прав власності на частину домоволодіння.

Відповідно до п.3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року за №127 (зі змінами та доповненнями) житловий будинок №32 по вул..17 Лінія в м. Одесі не належить до самочинного будівництва, тому як надані до суду письмові докази (в тому числі і свідоцтва про право на спадщину від 22.01.2004 року) свідчать, що будинок з господарськими спорудами був побудований до 05.08.1992 року.

У п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року надано роз’яснення «у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження».

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що відсутність у спадкодавця державної реєстрації права власності на нерухоме майно, унеможливлює оформлення спадкових прав спадкоємця у нотаріальному порядку і захист прав ОСОБА_1 є можливим в судовому порядку шляхом визнання права власності на спадщину у вигляді 3\4 частин житлового будинку з господарськими спорудами по вул..17 Лінія,32 в м.Одесі.

Керуючись ст.259,263-265,268 ЦПК України, суд

Вирішив

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3\4 частини житлового будинку, загальною площею 179,9 кв.м., в тому числі житловою – 124,1 кв.м., з господарськими спорудами по вул.17 Лінія,32 в м. Одесі в порядку спадкування за законом після смерті матері – ОСОБА_3, померлої 01.11.2017 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 15.01.2019 року.

Суддя Калашнікова О. І.