Ухвала суду № 79292465, 17.01.2019, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/37/19

Провадження № 1-кс/442/131/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2019 року Слідчий суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Грицай М.М., з участю секретаря Антоненко В.О., прокурора Стебельської О.І., слідчого Тимчишина І.Я., скаржника ОСОБА_1, розглянувши скаргу ОСОБА_1 на постанову про відмову у визнанні потерпілим, -

в с т а н о в и в :

Скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просить визнати протиправною діяльність слідчого СВ Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_2 та скасувати постанову слідчого СВ Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_2 від 03.01.2019.

В обґрунтування скарги посилається на те, що слідчим Тимчишин І.Я. здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018140110002393 від 15.11.2018 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. Згідно з матеріалами провадження начальник управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради ОСОБА_3 незаконно заволодів земельною ділянкою, яка розташована на вул.Сагайдачного, 100, в м.Дрогобичі. Вважає, що такими неправомірними діями підприємству «Постінтур», директором якого він являється, завдано значної матеріальної шкоди. 02.01.2019 ним було подано та зареєстровано у канцелярії Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області заяву про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні. Не зважаючи на вимоки КПК України, слідчим, на його думку, було зухвало проігноровано строки розгляду його заяви про визнання потерпілим та лише у судовому засіданні 10.01.2019 він довідався про існування постанови про відмову про визнання його потерпілим. Зазначає, що слідчим не було вручено йому копію такої постанови.

Вважає згадану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди. Таких очевидних і достатніх підстав у мотивувальній частині постанови не наведено. Натомість слідчий у своїй постанові від 03.01.2019 обмежився цитуванням норм КПК.

У судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 подану скаргу підтримав та пояснив, що 13.11.2018 він звернувся із заявою про вчинення злочину до Дрогобицького відділу поліції. Вказаному зверненню слугувало те, що Львівському кооперативному коледжу економіки і права належало 1,49 га земельної ділянки по вул.Сагайдачній, 100, в м.Дрогобичі. Один гектар з даної земельної ділянки передано в користування ТзОВ «Медичне училище «Медик», а на ділянці площею 0,49 га було надано дозвіл на розробку проекту та будівництво 10-ти під’їзного гуртожитку для спеціалістів коледжу та житлових будинків на 98 квартир. Підприємством «Постінтур», директором якого він призначений ще з 2003 року, було зібрано усі необхідні документи для здійснення вказаного будівництва, проведено відповідні платежі. Однак, з незрозумілих причин 0,49 га згаданої земельної ділянки виявились у володінні начальника управління комунальних ресурсів виконавчих органів Дрогобицької міської ради ОСОБА_3 У межах даного кримінального провадження 02.01.2019 він звернувся до слідчого з заявою про визнання його потерпілим. Проте, постановою від 03.01.2019 йому було відмовлено у задоволенні заяви. Вказану постанову він отримав лише 14.01.2019, довідавшись про таку лише 10.01.2019 у судовому засіданні іншої справи по розгляду його скарги.

Доповнив, що слід визнати протиправною бездіяльність слідчого, оскільки такий безпідставно відмовив йому у визнанні його потерпілим і не вживав ніяких заходів щодо з’ясування таких обставин у даному кримінальному провадженні. Вважає постанову про відмову у визнанні його потерпілим незаконною і просить її скасувати, оскільки він бажає бути визнаним таким та володіти інформацією щодо проведення процесуальних дій у даному кримінальному провадженні.

Слідчий СВ Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення скарги та пояснив, що ОСОБА_1, звертаючись із заявою про визнання його потерпілим, не подав жодних підтверджуючих документів, які б, зокрема, вказували на те, що він є дійсно директором ПП «Постінтур» та на те, що йому дійсно завдано шкоди вчиненим кримінальним правопорушенням. Просить відмовити у задоволенні скарги.

Прокурор Стебельська О.І. заперечила щодо задоволення скарги та доповнила, що скаржник необґрунтовано просить визнати незаконною бездіяльність слідчого, оскільки таким було прийнято рішення про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим. Щодо скасування вказаної постанови, то, на її думку, така прийнята законно, оскільки скаржником не надано жодних доказів на підтвердження того, що йому завдано в межах даного кримінального провадження будь-якої шкоди і таке не встановлено органами досудового розслідування.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, вивчивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження, приходжу до наступного висновку.

У відповідності до ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Отже, зважаючи на те, що скаржник звернувся до слідчого судді фактично зі скаргою на постанову про відмову у визнанні його потерпілим, а бездіяльність слідчого мотивував (у судовому засіданні) тим, що такий не вживав заходів щодо з’ясування вказаних обставин, то скарга ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності слідчого Тимчишина І.Я. є безпідставною, а тому не підлягає задоволенню.

Поряд з тим, положеннями ст.303 КПК також визначено, що на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Як вбачається з постанови слідчого СВ Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_2 від 03.01.2019 року, у задоволенні клопотання директора ПП «Постінтур» ОСОБА_1 про визнання його потерпілим відмовлено. Слідчий мотивує тим, що згідно чинного законодавства потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Кримінальне процесуальне законодавство допускає можливість відмови у визнанні особи потерпілим, умовою для цього є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зокрема, такими умовами є: відсутність шкоди з боку особи, яка подала відповідну заяву; очевидна відсутність причинного зв’язку між кримінальним правопорушенням і заподіяною шкодою; наявність завданої кримінальним правопорушенням шкоди іншого виду, ніж передбачено ч.1 ст.55 КПК України; неможливість визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення. Факт заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням у даному випадку належним чином не обгрунтовано та не підтверджено документально, тому визнання потерпілим керівника ПП «Постінтур» ОСОБА_1 на даній стадії досудового розслідування є завчасним.

Статтею 110 КПК України, якою також керується слідчий при винесенні постанови, визначено види процесуальних рішень та встановлено відповідні вимоги до таких рішень. Зокрема, згідно з частиною 5 вказаної статті, постанова слідчого складається з і вступної частини, мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу , та резолютивної частини.

З урахуванням наведеного, вважаю, що постанова слідчого відповідає викладеним вище вимогам та є законною.

Слід зазначити, що нормами кримінального процесуального кодексу України встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (ч.1 ст.55 КПК України). Водночас положеннями частини 2 ст.55 КПК України регламентовано, що права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Однак, як вбачається з заяви про вчинення злочину від 13.11.2018, з такою ОСОБА_1 звернувся до Дрогобицького ВП як директор приватного підприємства «Постінтур», тобто, в інтересах вказаного підприємства. Зокрема, останній у заяві про вчинення злочину вказує на те, що даним підприємством було зібрано всі необхідні вихідні документи, отримано дозвіл на розробку проектно-кошторисної документації, розроблений проект та затверджений архітектором міста Дрогобича, проте, з незрозумілих причин 0,49 га земельної ділянки на вул.Сагайдачного, 100 в м.Дрогобичі виявились у володінні ОСОБА_3, хоча на таку надано дозвіл на розробку проекту та будівництво 10-ти під’їзного гуртожитку та житлових будинків на 98 квартир. Відтак, ОСОБА_1 жодним чином у згаданій заяві не вказує на вчинення кримінального правопорушення саме відносно нього.

Що ж стосується заяви ОСОБА_1 про визнання його потерпілим, то в такій останній зазначає, що дане кримінальне провадження стосується шахрайських дій посадових осіб Дрогобицької міської ради, внаслідок чого земельна ділянка площею 0,49 га на вул.Сагайдачного, 100, в м.Дрогобичі незаконно перебуває у володінні певних осіб, в той час, як повинна перебувати у володінні ВНЗ «Львівський кооперативний коледж економіки і права» та у користуванні ТзОВ «Медичне училище «Медик». Зокрема, звертає увагу на той факт, що ПП «Постінтур» зазнало значних матеріальних збитків, оскільки вказаним підприємством було виготовлено документацію на будівництво 10-ти під’їзного гуртожитку та житлових будинків. Крім цього, підприємством було зібрано всі необхідні документи, отримано дозвіл на розробку проектно-кошторисної документації, розроблений проект та затверджений архітектором м.Дрогобича. Вважає, що такими неправомірними діями йому (директору ПП «Постінтур») завдано значної матеріальної та моральної шкоди.

У судовому засіданні скаржник надав документи, які підтверджують його призначення на посаду директора ПП «Постінтур» з 2003 року, а також здійснення вказаним підприємством ряд платежів (за підготовку документів на відведення земельної ділянки; оплата за видачу технічних умов; оплата за підготовку пропозиції та відповідних матеріалів для проектування та будівництва гуртожитків та житлових будинків тощо), де власне платником вказано ПП «Постінтур».

Відповідно до частин 3 та 4 ст.55 КПК України, потерпілим може бути також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Крім цього, потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства.

Отже, скаржником не наведено достатньо підстав, які б свідчили про те, що кримінальним правопорушенням саме йому завдано фізичної або майнової шкоди. Натомість, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 звертався до органу досудового розслідування (як з заявою про вчинення злочину, так і з заявою про визнання його потерпілим) в якості директора ПП «Постінтур», підписуючи заяви та скріплюючи печаткою вказаного підприємства від імені директора такого. Підставою звернень та мотивами, викладеними у згаданих заявах, було заподіяння шкоди самому підприємству, на підтвердження чого скаржником було надано відповідні документи.

Таким чином, як врегульовано частиною п’ятою статті 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим.

Відтак, з урахуванням вищенаведеного, скарга ОСОБА_1 щодо скасування постанови слідчого Тимчишина І.І. від 03.01.2019 не може підлягати задоволенню.

Керуючись ст. ст. 55, 303 - 307 КПК України, слідчий суддя,-

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову про відмову у визнанні потерпілим.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 21.01.2019.

Слідчий суддя Грицай М.М.