Ухвала суду № 79292361, 21.01.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/6599/14-к

Провадження № 1-кс/461/122/19

УХВАЛА

про скасування арешту майна

21.01.2019 року Галицький районний суд міста Львова у складі головуючого судді Стрельбицького В.В., за участю секретаря Іваника Р.В., розглянувши клопотання представника Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» ОСОБА_1 про скасування арешту майна,

встановив:

представник Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 17.06.2014 року на друкарську флексографічну машину марки «ILMA 340», виробник «Graficon Maschinenbau», серійний номер 700004-1, 2005 року в межах кримінального провадження № 42012150270000004 від 04.12.2012 року.

Клопотання мотивує тим, що кримінальне провадження № 42012150270000004 від 04.12.2012 року закрито постановою слідчого від 23.04.2016 року, відтак, на даний момент відпала потреба у застосуванні вказаного заходу забезпечення кримінального провадження. Просить клопотання задоволити.

Дослідивши матеріали клопотання, приходжу до наступного висновку.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Частиною 1, 2 ст.174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч.2 ст.132 КПК України встановлено, що клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа.

У разі якщо фактичне місцезнаходження структурного підрозділу органу досудового розслідування відрізняється від зареєстрованого місцезнаходження органу досудового розслідування як юридичної особи, подання та розгляд клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюються виключно слідчим суддею місцевого суду за зареєстрованим місцезнаходженням органу досудового розслідування як юридичної особи.

Як видно з матеріалів справи, зокрема листа заступника начальника відділу СУ ГУ у Закарпатській області від 18.11.2018 року, підслідність кримінального провадження № 42012150270000004 від 04.12.2012 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст. 190, ч.1 ст.175, ч.1 ст.358, ч.2 ст.191 КК України, визначена за ГУ НП у Закарпатській області.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Зважаючи на обов’язок дотримання судом вимог КПК України щодо верховенства права та законності під час кримінального провадження, приймаючи до уваги той факт, що підслідність вказаного кримінального провадження визначена за ГУ НП у Закарпатській області, вважаю, що клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна не підлягає розгляду в Галицькому районному суді м. Львова, відтак таке клопотання слід повернути заявнику, при цьому роз’яснивши останній право звернення з аналогічним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 9, 170-174, 372 КПК України, –

постановив:

Клопотання представника Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» ОСОБА_1 про скасування арешту майна – повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення клопотання невідкладно надіслати особі, яка його подала, разом з клопотанням та усіма доданими до нього матеріалами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Стрельбицький В.В.