Рішення № 79291610, 10.01.2019, Приазовський районний суд Запорізької області

Справа № 2/325/20/2019

325/1803/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2019 року смт. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Васильцової Г.А.,

секретарі Міняйло А.П.,

за участю представника позивача – адвоката ОСОБА_1,

позивача – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приазовського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – служба у справах дітей Приазовської районної державної адміністрації,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Приазовського районного суду Запорізької області з позовною заявою до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини, в якій просить визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4, яка народилась в смт. Приазовському, Приазовського району, Запорізької області 14.03.2017 року, з батьком, - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини. З відповідачкою, ОСОБА_3, в зареєстрованому шлюбі не перебував однак, деякий час намагався вести спільний побут за адресою його місця проживання ІНФОРМАЦІЯ_3. Проживати однією сім'єю з відповідачкою не виявилось за можливе через постійні конфлікти, різні погляди на сімейне життя, випадки зловживання відповідачкою алкогольними напоями. Такі обставини призвели до того, що відповідачка почала проживати разом із їх спільною дочкою за адресою свого місця мешкання ІНФОРМАЦІЯ_4. Він був змушений звернутись до комісії з питань захисту прав дитини з заявою про встановлення місця та часу для зустрічей із дочкою. Під час зустрічей з відповідачкою, задля отримання можливості побачитись із дитиною чи повернути дочку матері, неодноразово бачив її в стані алкогольного сп'яніння про що в деяких випадках інформував службу у справах дітей Приазовської районної державної адміністрації. У вересні 2018 року, він прийняв рішення звернутись до комісії з питань захисту прав дитини при Приазовській райдержадміністрації з заявою про визначення місця проживання дитини разом з батьком. Рішенням комісії 27.09.2018 pоку визнано доцільним визначити місце проживання ОСОБА_4 разом з батьком. Він має власне житло, проживає разом із матір'ю, офіційно працевлаштований, щомісячний дохід 3700 грн, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується селищним головою та за місцем роботи, тому вважає, що здатен створити для дитини комфортні умови проживання, які забезпечать належне виховання і всебічний розвиток.

Після прийняття комісією рішення про визначення місця проживання дитини, відповідачка, незважаючи на наявність такого, неодноразово наголошувала, що забере дитину до себе, чим викликала в нього побоювання за майбутнє доньки. Враховуючи, що звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду, він вирішив скористатись своїм правом на визначення в судовому порядку місця проживання дитини.

Ухвалою суду від 18 грудня 2018 року судом задоволено заяву представника позивача про виклик свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Інших письмових заяв та клопотань по справі від учасників процесу до суду не надходило.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у позові. ОСОБА_2 додав, що на даний час мешкає в с. Гамівка Приазовського району зі співмешканкою та дочкою.

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що їх донька знаходиться в с. Гамівкане, а позивач їздить до неї. Переконана, що дитина повинна жити з матір’ю. Вона має шість дітей, з них двоє знаходяться на її утриманні, у відношенні ще трьох вона позбавлена батьківських прав, остання дитина, проживає з позивачем. Також додала, що вона не має постійного місця роботи, працює на сезонних заробітках, проживає з мамою в її будинку.

Представник 3-ї особи - служба у справах дітей Приазовської районної державної адміністрації у судове засідання не з’явився, належним чином був повідомлений про день розгляду справи, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у їх відсутність та що позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках.

Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2Л та відповідачка ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження /а.с. 6/.

Згідно копії витягу з протоколу комісії з питань захисту прав дитини при Приазовській районній державній адміністрації за №01-34/818 від 27.09.2018 pоку, визнано доцільним визначити місце проживання ОСОБА_4 разом з батьком /а.с. 7/.

У власності ОСОБА_2 знаходиться житловий будинок, розташований за адресою: вул. Чарівна (Щорса), 95, смт. Приазовське, Приазовський р-н, Запорізька область, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.01.2011 pоку /а.с. 8/.

Згідно відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 04.09.2018 року № 13829 за другий квартал 2018 року ОСОБА_2 отримував дохід у вигляді заробітної плати від ФГ «Алан» та соціальних виплат від Приазовського районного центру зайнятості /а.с. 9/.

У відповідності до характеристик, наданих з місця роботи та селищною радою, ОСОБА_2 характеризується позитивно, працює, спиртними напоями не зловживає, громадський порядок не порушує, підтримує нормальні відносини зі співробітниками та сусідами /а.с. 10-11/.

Позивач має всі необхідні умови для нормального розвитку та виховання дитини, що підтверджується актом обслідування матеріально-побутових умов проживання від 05.09.2018 року /а.с. 12/.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні 10.01.2019 року, пояснив, що ОСОБА_2 знає давно, вони разом росли, зараз підтримують дружні стосунки. Позивач є його кумом, не вживає спиртних напоїв, має двох дітей, за якими доглядає, гуляє з ними. Неодноразово приходив до нього з маленькою донькою. Щодо відповідачки, свідок пояснив, що з нею малознайомий.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні 10.01.2019 року пояснила, що вона живе по сусідству з ОСОБА_2 по вул Чарівній в смт Приазовське. Раніше там жив його батько, однак позивач не підтримував з ним стосунків з невідомих для неї причин. ОСОБА_2 в стані алкогольного сп’яніння ніколи не бачила, він добре доглядає за дочкою, дівчинка завжди чиста та охайна. ОСОБА_3 свідок ніколи не бачила та не знає її.

З урахуванням наведеного, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх покази об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

У силу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та рівними права батьків щодо спілкування з дитиною, особлива увага має бути приділена найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 р. року по справі «Хант проти України»).

Відповідно до частин 1, 2ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до вимог ст. 141 СК України, мати, батько, мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Частиною 1 ст. 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно зі статтею 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 150 ч. 1СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

Статтею 155 ч. ч. 1 та 2 СК України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Таким чином, на переконання суду, позивачем ОСОБА_2 була доведена його здатність створити для дитини, виходячи з її віку і стану здоров’я, комфортні умови проживання, які забезпечать належне виховання і всебічний розвиток дитини.

В той же час, як свідчить копія витягу з протоколу комісії з питань захисту прав дитини при Приазовській районній державній адміністрації за №01-34/818 від 27.09.2018 pоку, відповідачка вже протягом тривалого часу ухиляється від виконання батьківських обов’язків, позбавлена батьківських прав відносно трьох з шести своїх дітей, зловживає алкогольними напоями.

Виходячи із засад розумності, добросовісності і справедливості, на думку суду місце проживання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, слід визначити з її батьком ОСОБА_2, що буде в повній мірі відповідати інтересам дитини.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81-82, 89, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – служба у справах дітей Приазовської районної державної адміністрації – задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_5, з батьком – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Відповідно до п.п. 15.5) п.п. 15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України (в новій редакції), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення складено до 21.01.2019 року.

Суддя: